Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3788)
З потоку життя (6993)
Душі криниця (3758)
Українці мої... (1519)
Резонанс (1639)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1771)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
БАЛУХ ПОВН╤СТЮ ОДУЖАВ
Нараз╕ трива╓ досудове сл╕дство, п╕дозрюваному в напад╕ на Балуха продовжили терм╕н тримання п╕д...


ПЕРШИЙ ╤ ОСТАНН╤Й КОМАНДУВАЧ УКРА╥НСЬКОГО ФЛОТУ
21 грудня в╕дзначаються 150 рок╕в в╕д дня народження першого в нов╕тн╕й ╕стор╕╖ Укра╖ни...


ЛИШЕ ОДНЕ МАЛА В ДУШ╤ – УКРА╥НУ, ╤ Н╤ЧОГО Б╤ЛЬШЕ…
У розма╖тт╕ безк╕нечних телев╕з╕йних шоу-програм, що с╕ють в душ╕ порожнечу, так хочеться...


ВАСИЛЬ ПЕЛИШ: «Я БАЧИВ, ЯК МЕН╤ В╤ДПИЛЮВАЛИ РУКУ. КРИЧАВ: «СЛАВА УКРА╥Н╤!»
19-р╕чний бо╓ць добровольчого батальйону «Айдар» Василь Пелиш б╕ля Луганська був...


ПРАЦЮВАВ НА КОРИСТЬ НАРОДУ
6 листопада минуло 165 рок╕в в╕д дня народження Дмитра Яворницького (1855-1940) –...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:
















Click for Simferopol, Ukraine Forecast
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 22.01.2021 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 22.01.2021
НЕХАЙ УКРА╥НА У ЩАСТ╤ БУЯ…

 ╤м’я неперевершеного корифея театру Михайла Старицького недаремно вписано в золотий фонд в╕тчизняно╖ культури.
 Михайло Петрович народився 14 грудня 1840 року у с. Кл╕щинцях, колишнього Золотон╕ського пов╕ту на Полтавщин╕, у небагат╕й пом╕щицьк╕й родин╕. Мати письменника, Настас╕я Захар╕вна, походила з╕ славнозв╕сно╖ родини Лисенк╕в, яка не цуралася простого люду, гуманно ставилася до селян, любила укра╖нську мову, народн╕ п╕сня та звича╖. Д╕д, Захар╕й Йосипович Лисенко, в сво╓му ма╓тку з╕брав прекрасну б╕бл╕отеку, де можна було знайти твори класик╕в укра╖нсько╖ та заруб╕жно╖ л╕тератури, прогресивн╕ пер╕одичн╕ видання. Тут, п╕д наглядом осв╕ченого д╕да, хлопець здобув початкову осв╕ту. Коли Михайлов╕ йшов п’ятий р╕к, помер батько, а коли хлопцю було дванадцять рок╕в – не стало матер╕. За р╕к до сво╓╖ смерт╕ вона в╕ддала сина до Полтавсько╖ г╕мназ╕╖. Усп╕шн╕сть юного г╕мназиста вражала наставник╕в, проте лише наукою в╕н не обмежувався. Михайло самотужки знайомився з творами заруб╕жних письменник╕в, читав класик╕в рос╕йсько╖ та укра╖нсько╖ л╕тератур, особливо Пушк╕на, Гоголя, Лермонтова, Котляревського, Шевченка. Великий вплив на формування св╕тогляду юного Михайла мала родина Лисенк╕в. Це й не дивно, адже рано осирот╕лий хлопець виховувався в с╕м’╖ В╕тал╕я Лисенка – батька майбутнього композитора Миколи В╕тал╕йовича Лисенка. Його оп╕куном став двоюр╕дний дядько В╕тал╕й Романович Лисенко. В дом╕ говорили укра╖нською, французькою, н╕мецькою, англ╕йською мовами, там панувала тепла с╕мейна атмосфера. Михайло в╕дчував любов та оп╕ку, н╕би з р╕дними батьками. Щороку Михайло Старицький з╕ сво╖м троюр╕дним братом Миколою Лисенком, який навчався у Харк╕вськ╕й г╕мназ╕╖, в╕дпочивали п╕д час л╕тн╕х кан╕кул у сел╕. Ц╕лими днями вони були разом на природ╕, гортали стор╕нки книжок у домашн╕й б╕бл╕отец╕, сп╕лкувалися ╕з с╕льською молоддю. Саме тод╕ м╕ж майбутн╕м корифе╓м укра╖нського театру та композитором виникла щира та м╕цна дружба.
 Здобувши середню осв╕ту, Михайло Старицький та Микола Лисенко в 1858 роц╕ вступають на ф╕зико-математичний факультет Харк╕вського ун╕верситету, а наприк╕нц╕ 1860 року переводяться до Ки╖вського, де Михайло спочатку навча╓ться на ф╕зико-математичному, а згодом – на юридичному факультет╕.
 Восени 1861 року Михайло Старицький залиша╓ навчання в ун╕верситет╕ й поверта╓ться до свого села, де, вступивши у волод╕ння батьк╕вською спадщиною, займа╓ться не т╕льки господарськими, а й л╕тературними справами. Переклада╓ поез╕╖ Пушк╕на, Лермонтова ╕ Огарьова, пише власн╕ в╕рш╕. Саме в цей час до Старицького приходить кохання. З юних рок╕в Михайло приязно ставився до селян, тож не дивно, що його обраницею стала с╕льська д╕вчина Степанида. Вродлива юнка запала в серце хлопця, а душа прагнула виспов╕датися. Так народилися безсмертн╕ рядки: «Н╕ч яка, Господи!//М╕сячна, зоряна// Ясно, хоч голки збирай//Вийди, коханая, працею зморена// Хоч на хвилиночку в гай!” Згодом Микола Лисенко написав музику ╕ л╕ричн╕ рядки перетворилися на улюблену народy п╕сню. Натом╕сть, ця поез╕я назива╓ться «Виклик», хоча у народ╕ ╖╖ вже давно називають за першими рядками: «Н╕ч яка м╕сячна…»
 «Виклик» вважа╓ться вз╕рцем романсово╖ п╕сенно╖ л╕рики, поетичну красу ╕ художню досконал╕сть якого творить вишукана народнопоетична образн╕сть. Уперше тв╕р прозвучав як ар╕я Левка з оперети «Утоплена». П╕сня передавала душевний стан, думки та почуття героя. Закоханий юнак виклика╓ п╕снею свою кохану на побачення. По╓днання ознак романсу й п╕сн╕ сприяло задушевно-спов╕дальному звучанню твору. Юний Михайло Старицький пережив нерозд╕лене кохання – красуня Степанида була зарученою. Юнак боляче переживав втрату кохано╖. ╤ знову на допомогу приходить родина Лисенк╕в, яка забира╓ юнака до свого ма╓тку. Михайлом оп╕ку╓ться р╕дна сестра Миколи Лисенка Соф╕я, як╕й вдалося заго╖ти його душевн╕ рани. М╕ж молодими людьми спалахують почуття, ╕ у 1862 роц╕ вони беруть шлюб.
 На початку1864 року Михайло Старицький залиша╓ село ╕ поверта╓ться до Ки╓ва зак╕нчувати ун╕верситет. А вже у 1865 роц╕ почина╓ працювати в Ки╖вському ╕сторичному арх╕в╕, де не т╕льки вивча╓ минуле Укра╖ни, але й самотужки вдосконалю╓ сво╖ знання з англ╕йсько╖, н╕мецько╖ та французько╖ мов. У 1868 роц╕ письменник прода╓ одержану в спадщину землю на Полтавщин╕ ╕ на частину виручених кошт╕в купу╓ невеликий ма╓ток у сел╕ Карп╕вц╕ на Под╕лл╕, куди й пере╖хав з родиною. У 1871 роц╕ Михайло Старицький поверта╓ться до Ки╓ва, працю╓ у л╕тературн╕й царин╕, займа╓ться громадськими справами. Разом з Миколою Лисенком орган╕зову╓ Товариство укра╖нських сцен╕чних актор╕в, яке п╕дготувало та поставило на сцен╕ чимало укра╖нських п’╓с, опер та оперет, зокрема, створену ними оперу «Р╕здвяна н╕ч», яка мала великий усп╕х.
 Михайло Старицький усю свою енерг╕ю, орган╕заторський талант спрямував на створення аматорських театральних вистав ╕ концерт╕в у Ки╓в╕. Для того, щоб створити справд╕ народний, реал╕стичний театр, Старицький вклав кошти в╕д продажу ма╓тку на Под╕лл╕. У статт╕ «Русько-укра╖нська л╕тература» ╤ван Франко в╕дзначив, що завдяки «трьом людям: Михайлов╕ Старицькому, Марков╕ Кропивницькому ╕ ╤вану Тоб╕левичу (Карпенку-Карому)» театр сягнув неабияко╖ висоти.
 В одному з лист╕в до ╤вана Франка Михайло Старицький писав, що театр ма╓ велик╕ можливост╕, що сцена – «могутн╕й орудок до розвиття самоп╕знання народного». Саме тому в╕н обрав театр ареною сво╓╖ громадсько-культурно╖ д╕яльност╕. За спогадами сучасник╕в, п╕д кер╕вництвом Старицького трупа виросла, здобула славу. Старицький поставив перед собою амб╕тн╕ плани: в╕н прагнув, аби артисти п╕дкорили заруб╕жн╕ сцени. Проте його задумам не судилося збутися. Незабаром трупа розд╕лилася на два театральн╕ колективи. Молод╕ актори п╕дтримали Михайла Старицького, а старш╕ створили нове театральне товариство п╕д кер╕вництвом Марка Кропивницького. Актриса Олена З╕н╕на, згадуючи блискучу режисуру Михайла Кропивницького, писала: «Завдяки прац╕ Михайла Петровича вистави наш╕ були блискуч╕. В╕н завжди казав мен╕: «Жив╕ть на сцен╕! Жив╕ть! Забудьте, що це сцена, а думайте, що це ко╖ться з вами в житт╕». Загалом драматург створив близько 30 п’╓с. Михайло Старицький ╜рунтовно працював над переробками чужих драматичних твор╕в: загострював конфл╕кти, надавав п’╓сам композиц╕йно╖ стрункост╕. Притому ран╕ше не придатн╕ для вистави п’╓си з-п╕д його пера виходили досконалими творами! Так сталося з комед╕╓ю «За двома зайцями», яка й сьогодн╕ збира╓ аншлаги.
 Багато уваги Старицький прид╕ляв створенню широких драматичних полотен про укра╖нське пореформене село. Саме в драм╕ в╕н м╕г показати тогочасн╕ соц╕альн╕ протир╕ччя, реал╕стично змалювати важк╕ умови життя ╕ прац╕ с╕льсько╖ б╕дноти; а також зобразити представник╕в ╕нтел╕генц╕╖, яка жила ╕нтересами народу. Цим проблемам драматург присвятив низку сво╖х п’╓с, зокрема драми «Не судилось», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниц╕», «У темряв╕», «Талан», «Крест жизни». Як драматург, Михайло Старицький в╕домий широкому колу читач╕в. Проте у його доробку ╕ чимало талановитих поетичних твор╕в. Поетичну творч╕сть Старицький розпочав перекладами та пересп╕вами рос╕йських та заруб╕жних поет╕в. Продовжуючи шевченк╕вськ╕ традиц╕╖, Михайло Старицький, за словами ╤вана Франка, заговорив як укра╖нський ╕нтел╕гент про недол╕ ╕ соц╕альне покривдження свого народу. Не менш популярним, н╕ж л╕ричний тв╕р «Виклик», був в╕рш заклик «До молод╕»: «На вас, завзят╕ юнаки//Борц╕ за щастя Укра╖ни//Кладу найкращ╕╖ думки//Мо╖ спод╕ванки ╓дин╕… Най кат жене, а ви люб╕ть//Свою окрадену родину//Й на не╖ сили до загину//╤ нав╕ть душу полож╕ть!»
 «Лихом», що «г╕рша╓ щоднини», «темною н╕ччю» називав поет тяжке становище сучасно╖ йому Укра╖ни, коли п╕д забороною було укра╖нське слово, коли царат пересл╕дував ╕ в зародку нищив красне письменство.
 Водночас Михайло Старицький був чудовим майстром пейзажно╖ л╕рики, в╕дтворення глибоко ╕нтимних почутт╕в: «На озер╕», «Сльоза», «Не сумуй, моя з╕рко кохана». Михайло Старицький глибоко переймався долею Укра╖ни. В уста одного з драматичних геро╖в в╕н вклада╓ слова: «Живеш на Укра╖н╕, то знай ╖╖ мову». Образ Укра╖ни поста╓ також з поез╕й: «Що не день, то г╕рше мир трухлявий…», «Серце мо╓ нудне…», «До ╤.Б╕лика», «Нива», «В грудях вогонь, холодне пов╕вання…», «До Укра╖ни».
 Пропагандист р╕дно╖ мови, Михайло Старицький дав життя таким словам, як «мр╕я», «чар╕вний», «зрадливий», «бойовище», «страдниця», «нестяма». ╤ хоча не вс╕ неолог╕зми Михайла Старицького ув╕йшли до широкого об╕гу(«ма╓во» - обр╕╖, «колоть» - бунт, «борв╕й» - бурев╕й), його лексичне новаторство незаперечне. ╤ван Франко дав високу оц╕нку творчост╕ Старицького, зазначивши, що його поез╕я - «проба нових тон╕в, нових форм…» А у статт╕ «Михайло Петрович Старицький» ╤ван Франко детально проанал╕зував творч╕сть письменника, п╕дкресливши його видатну роль у л╕тературному та громадському житт╕.
 В останн╕ роки життя митець активно працю╓, створю╓ низку ориг╕нальних поетичних, драматичних та прозових твор╕в. Серед них п’╓си «Маруся Богуславка», «Оборона Буш╕», «Остання н╕ч», романи «Перед бурей», «Буря», пов╕ст╕ «Облога Буш╕», «Заклятий скарб», «Безбатченко».
 У 1903 роц╕ Михайло Старицький почав готувати видання альманаху «Нова рада». До участ╕ в ньому було запрошено багато письменник╕в, зокрема Михайла Коцюбинського. На жаль, зд╕йснити св╕й задум Михайлов╕ Петровичу не судилося. Альманах побачив св╕т уже п╕сля його смерт╕. Невтомний письменник п╕шов з життя 27 кв╕тня 1904 року у Ки╓в╕.
 А за к╕лька дн╕в до смерт╕ написав поез╕ю «Двер╕, двер╕ замкн╕ть…» А ще продовжував до останньо╖ хвилини писати свою поему «Мор╕тур╕». Рядки з цього твору – «Нехай Укра╖на у щаст╕ буя, у т╕м нагорода ╕ вт╕ха моя» - викарбували на його надгробку на Байковому кладовищ╕. Прощаючись з братом, Микола Лисенко промовив над домовиною: «Те д╕ло, якому ти чесно служив, росте, ╕ ти немало вт╕шився б, коли побачив, як несла тебе на раменах оця молодь, що в╕ддала шану тво╖м думкам ╕ тво╖й прац╕, ╕ що понесе ╕ в життя в╕ру в те д╕ло, якому служив ╕ в╕ддавав сили й ти, брате Михайле».
 Натал╕я ОСИПЧУК, письменниця, член НСПУ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 22.01.2021 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22938

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков