Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3788)
З потоку життя (6993)
Душі криниця (3758)
Українці мої... (1519)
Резонанс (1639)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1771)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
НА ВЛАС╤Я В╤ДЛИГА - МОРОЗ╤В Б╤ЛЬШЕ НЕ БУДЕ!
Ось-ось сплине лютий. День уже став пом╕тно тривал╕шим. Сонце п╕дн╕ма╓ться все вище ╕ вище....


Л╤ТЕРАТУРНА ГОРД╤СТЬ ЛЕМК╤ВЩИНИ
Богдан-╤гор Антонич (1909-1937 рр.) - неперевершений лемк╕вський поет, який справив значний вплив...


«МИ – Д╤ТИ ТВО╥, УКРА╥НО!»
«КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ» ЗАПРОШУ╢ ТАЛАНОВИТУ ТВОРЧУ МОЛОДЬ ДО УЧАСТ╤ В НАСТУПНОМУ ЕТАП╤...


«╤ СКАЖУТЬ КОЛИСЬ ЛЮДИ: КОЛИ СЕЙ НАРОД ПЕРЕЖИВ ╤ ТАК╤ ЧАСИ, ╤ НЕ ЗАГИНУВ, ТО В╤Н СИЛЬНИЙ…»
Цей текст, майже повн╕стю з╕ставлений з цитат, – як автопортрет без глянсу ╕ пилу. 150...


ПИСЬМЕННИК З КРИМУ СТАВ ЛАУРЕАТОМ ПРЕМ╤╥ ╤М. В. МАЛИКА
Жур╕ визначило його переможцем конкурсу за роман "╤деальне кохання".




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:
















Click for Simferopol, Ukraine Forecast
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 15.01.2021 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#2 за 15.01.2021
НЕ ВБИВАЙТЕ УКРА╥НУ!

 В Ки╓в╕ вийшла друком книга художниц╕ Катерини Рапай «Подв╕йна експозиц╕я». Це зб╕рка спогад╕в про видатних митц╕в – Серг╕я Параджанова, родину Якутович╕в, Григор╕я Гавриленка, а також родич╕в авторки й ╕нших.
 Бабуся Катерини Рапай по матер╕ пол╕глот ╓врейка З╕на╖да Йоффе. П╕д час так звано╖ громадянсько╖ в╕йни вона п╕шла сан╕таркою в червон╕ загони. Згодом радянська влада, яку вона утверджувала, розстр╕ляла двох ╖╖ чолов╕к╕в, а саму З╕на╖ду запроторила в концтабори, а пот╕м на заслання.
 В 1920-╕ роки в╕дбувався розкв╕т укра╖нсько╖ культури. В╕дроджувалася ╕ збагачувалася укра╖нська мова: «Школа ф╕лолог╕в Булаховського ╕ Б╕лецького виховала тих, хто й займався коп╕тким вивченням, систематизац╕╓ю ╕ методолог╕╓ю навчання справжньо╖ укра╖нсько╖ мови. Були написан╕ роботи, що пропонували нормативну лексику, синтаксис, граматичн╕ рекомендац╕╖, вивчались ╕ пояснювалися законом╕рност╕, на яких будувалися природно укра╖нськ╕ мовн╕ звороти ╕ словотворення. А це була не найпрост╕ша робота. Вимагалося повернутися до розум╕ння давн╕х слов’янських виток╕в, в╕дмивання сл╕в од намул╕в русиф╕кац╕╖, збагачення словника вс╕ма набутками зах╕дноукра╖нсько╖ гов╕рки, тривалий час в╕докремлено╖ в╕д сх╕дноукра╖нсько╖ кордонами Австро-Угорщини та Польщ╕. Створювався великий багатотомний рос╕йсько-укра╖нський словник, який пропонував усе багатство синон╕м╕чного добору переклад╕в сл╕в. Разом ╕з сучасними вченими працювали в ц╕й  сфер╕ класики укра╖нсько╖ л╕тератури в╕д Шевченка ╕ Коцюбинського до сучасник╕в – Хвильового, Йогансена, Зерова, Св╕дз╕нського ╕ безл╕ч╕ ╕нших. Багато хто з ц╕╓╖ генерац╕╖ брав участь ╕ у ф╕лолог╕чних трудах. Вони ж ставали авторами в╕рш╕в ╕ текст╕в ново╖ драматург╕╖ та лунали з авангардистсько╖ сцени театру «Берез╕ль», режисером якого був уславлений тод╕ Лесь Курбас. В укра╖нсько╖ культури з’явилася маг╕стральна путь до входження як самост╕йного явища у сп╕льно ╓вропейську когорту».
 Комун╕стична парт╕я проводила укра╖н╕зац╕ю р╕шуче ╕ жорстко: «Службовц╕ радянських установ ризикували втратити роботу за незнання укра╖нсько╖ мови. ╤нод╕, з ус╕╓ю б╕льшовицькою сувор╕стю, начальство п╕ддавало п╕длеглих ледь не судовому пересл╕дуванню. В╕домо, що в деяких випадках професори вищих навчальних заклад╕в, як╕ в╕дмовилися перейти на укра╖нську мову у сво╖х лекц╕ях, нав╕ть отримували тюремн╕ терм╕ни ╕ висилку до рос╕йсько╖ пров╕нц╕╖».
 К. Рапай зверта╓ увагу, що пол╕тика укра╖н╕зац╕╖ була нещирою: «Навряд чи люди, залучен╕ до процесу на культурному р╕вн╕, замислювалися всерйоз, що причинами ц╕╓╖ пол╕тики було зовс╕м не бажання в╕дродити ╕ зм╕цнити укра╖нство, метою було, зв╕сно, завоювати симпат╕ю та дов╕ру в укра╖нського народу до радянсько╖ влади... Д╕яч╕ культури мало думали про це й з ус╕╓ю пристрастю в╕ддавали св╕й талант ╕ довго придушувану накопичену енерг╕ю робот╕ в царин╕ творення укра╖нсько╖ л╕тератури, театру, музе╓ф╕кац╕╖ пам’ятник╕в минулого, глибок╕й прац╕ над нац╕ональною мовою».
 Б╕льшовики, утвердивши свою владу, припинили укра╖н╕зац╕ю: «Передус╕м узялися за осв╕ту. Укра╖нська мова в ╖╖ самобутн╕й форм╕ поступово в╕дсувалася в б╕к ун╕ф╕ковано╖ рос╕йськопод╕бност╕. Ц╕л╕ словников╕ с╕м’╖ оголошувалися буржуазними, застар╕лими, ворожими й вилучалися з використання. Був зупинений випуск академ╕чного словника, зам╕неного новим виданням, всуц╕ль наповненим калькованими з рос╕йсько╖, штучно створеними перекладами та синон╕мами. Галицизми розглядались як шпигуни кап╕тал╕зму й фашизму. Нос╕╖ цих знань зобов’язан╕ були стерти з пам’ят╕ сво╖ багатства й перейти на новий канцелярит. Той, хто не бажав п╕дпорядковуватися ц╕й тенденц╕╖, ставав ворогом ╕ п╕длягав крим╕нальному покаранню».
 Багато укра╖нських д╕яч╕в культури були знищен╕ ф╕зично. Катерина Рапай констату╓: «Держава знову набувала ╕мперських рис ╕ поверталася до випробуваних стереотип╕в. Великоруський народ – проводир ╕ вихователь малих нерозумних сил. Малороси, як ╕ ран╕ше, мали повернутися до колгоспно-пролетарського загону, де продовжити ╕снування «бидла», холоп╕в… Кожному народов╕ по сво╖х двох-трьох кавалерах ордена Лен╕на в галуз╕ культури ╕ по невеличк╕й груп╕ добре вгодованих нац╕ональних з╕рок. ╤ – довол╕». Укра╖нське селянство винищували Голодомором.
 Рос╕йська мова знову стала маркером благонад╕йност╕, а правильна, чиста укра╖нська мова – для влади маркером неблагонад╕йност╕ ╕ нац╕онал╕зму. Рос╕йська культура теж була поставлена п╕д контроль Комун╕стично╖ парт╕╖.
 ╢врейська культура теж розвивалася. Певний час ╕снували сувор╕ закони проти прояв╕в антисем╕тизму. П╕сля нападу Н╕меччини на СРСР у 1941 роц╕ Комун╕стична парт╕я використала ╓вре╖в: «╢вре╖ були покликан╕ в перш╕ роки бо╖в з Г╕тлером для важливо╖ м╕с╕╖: вони мали продемонструвати у кра╖нах – потенц╕йних союзниках СРСР в антиг╕тлер╕вськ╕й коал╕ц╕╖ – небувало високе становище народу в кра╖н╕, тож був створений ╢врейський Антифашистський Ком╕тет». А п╕сля в╕йни Стал╕н влаштував ╓врейський погром.
 Рапай розпов╕да╓ про терм╕н «лишенц╕»: «Ця влада ввела у користування слово «лишенц╕» - люди, позбавлен╕ прав, власност╕, зрештою свободи й самого життя. До числа «лишенц╕в» потрапляли як класов╕ вороги, так ╕ т╕, хто через сво╖ вчинки й думки не були над╕йними ╕деолог╕чно. Система «лишенства» й була т╕╓ю самою бодягою, котра в╕двертала гематоми народно╖ св╕домост╕ в╕д г╕ркоти переживання сво╓╖ злиденност╕ ╕ безправ’я – адже т╕, ╕нш╕, позбавлен╕ ╕ т╕╓╖ дещиц╕, котру могли б мати. ╤ це вельми вагомий аргумент як для п╕двищення самооц╕нки, так ╕ для лояльност╕. Знов же, психолог╕я юрби м╕стить у соб╕ цього хробака: презирство й готовн╕сть добити постраждалого ╕ безправного. В╕д особистого тавра «лишенець» Стал╕н перейшов до таврування ц╕лих народ╕в. У сво╖й каламутн╕й ╕ злов╕сн╕й пол╕тиц╕ перетасовування кадр╕в ╕ геопол╕тичних конструкц╕й в╕н призначив лишенцями татар Криму, калмик╕в, чеченц╕в з ╕нгушами, н╕мц╕в Поволжя, та й цього замало».
 Рос╕я завжди зрос╕йщувала ╕нш╕ народи. К. Рапай згаду╓ свою бабусю Дуню по батьку, яка походила ╕з укра╖нсько╖ родини з-п╕д Воронежа (ось де проляга╓ межа укра╖нських земель). Бабуся «говорила в дуже рос╕йськ╕й манер╕, але з укра╖нським «г» ╕ з величезною к╕льк╕стю укра╖нських зворот╕в ╕ словечок. Рос╕йськ╕ слова часто пере╕накшувались на укра╖нський лад».
 З╕на╖да Йоффе п╕дтримувала приязн╕ стосунки з Миколою Бажаном, ╤ваном Гончаром ╕ Григор╕╓м Кочуром. Вона з Василем Стусом перекладала укра╖нською п’╓су Брехта «Гал╕лей». Василь Стус листувався з З╕на╖дою Борис╕вною ╕ надсилав ╖й сво╖ в╕рш╕, коли вона пере╖хала в Севастополь.
 З╕на╖да Йоффе померла ╕ похована в Севастопол╕. Внучка Катерина пише: «Вона померла ╕ лягла в укра╖нську землю. Вона не могла думати, що ╖╖ землю захопить сус╕дня кра╖на. В мене нема╓ над╕╖ побувати на ╖╖ могил╕ доти, доки з Криму не забереться окупант. В мене ╓ над╕я, що ╖╖ могила не зазна╓ дол╕ тих ╓врейських могил, як╕ я бачила в радянському Севастопол╕». Рапай якось побачила в Севастопол╕ сплюндроване ╓врейське кладовище.
 Катерина Рапай, яка переселилася в Рос╕ю, була вражена московською агрес╕╓ю проти Укра╖ни: «Мо╖ сп╕вв╕тчизники, мешканц╕ якихось чужих, нев╕домих мен╕ м╕ст ╕ с╕л, безмозким стадом ╕дуть ╕ йдуть убивати мо╖х брат╕в ╕ вмирати на чуж╕й ╖м ╕ р╕дн╕й мен╕, земл╕ Укра╖ни. Все, що мен╕ лиша╓ться – ненависть».
 Художниця Рапай зазнача╓, що укра╖нц╕ ╕ рос╕яни р╕зн╕: «Я, в╕дв╕дуючи Ки╖в, намагалася докричатися до друз╕в, що Укра╖н╕ загрожу╓ та сама доля, що й нам в РФ – диктатура КДБешник╕в, лицем╕рство й хамське насилля, задушення ус╕х прав ╕ свобод. Вони ж т╕льки дивилися на мене, усм╕хаючись ╕ якось непевно знизуючи плечима. А я злилася на них, розум╕ючи, що це все та сама доброзичлива поверхова укра╖нська легковажн╕сть. ╤ ось – на тоб╕. Той впертий натиск, ╓диний гн╕в, з яким люди п╕шли на Майдан, показали кардинально р╕зну структуру характеру укра╖нц╕в ╕ рос╕ян. Ц╕ люди не жили протягом ус╕х останн╕х рок╕в п╕д кремл╕вським пресом, вони не мають комплексу неповноц╕нност╕ перед владою, не втратили, а навпаки,зм╕цн╕ли у сво╓му в╕дчутт╕ незалежност╕ в╕д ╕деолог╕й ╕ фетиш╕в».
 Катерина Рапай дал╕ пише: «При╖жджаю до Ки╓ва й бачу ╕з сумним подивуванням, що укра╖нц╕ так само в╕рн╕ соб╕. Так само доброзичлив╕ й терпим╕ до того, що в╕дбува╓ться, не дозволяють соб╕ вим╕щати на «москалях» зл╕сть за жах╕ття й б╕ль в╕д страшних ран кра╖ни. «Це не вони, це Пут╕н винен. Хай в╕н здохне! А рос╕яни п╕дн╕муться за себе, як ми». Ам╕нь, хай здохне. Але – не п╕дн╕муться. У тому й справа, що не «як ми». Козаки ╕ кр╕паки – люди р╕зно╖ породи».
 Катерина Рапай захоплю╓ться укра╖нською мовою: «Укра╖нське мовлення. Гаразд – п╕сн╕. Кращих марно шукати, усе вже сказано про це. Заново диву╓ мова. Ск╕льки б не вслухалась – не знаходжу в н╕й грубого брудного дом╕шку, котрий ╕сну╓ в рос╕йськ╕й. Взагал╕, нема╓ брутальност╕, нема╓ присмаку депрес╕╖, мова образна, проте м’яка; ви зауважували, як легко в н╕й утворювати пестлив╕ форми, не викликаючи нудотно╖ в╕дрижки несмаку? А ╓ просто д╕аманти поетизму – вслухайтесь: обр╕й, небокрай. Горизонт? Тривожно-жорстко ставить межу. Небокрай св╕тлий ╕ виповнений над╕ями, несе вдалину. Серпанок – не вата туману, а пронизаний св╕тлом тонкий росянистий ритм. Рясно. Густо – темне слово, давить трохи, а рясно в╕дда╓ скляними гронами вишень або винограду, дощиком. А гуцульська, дитяча «ч╕чка розма╖та» так ╕ сп╕ва╓ться сама собою. А яркий цветочек годиться х╕ба що на ситець. ╤ ц╕ слова, що сам╕ собою сп╕ваються, створюють той надземний, ласкавий, звуковий ряд, котрий вочевидь, ╕ нада╓ псих╕ц╕ укра╖нц╕в цього душевного ладу».
 А ось «русский мир»: «Сьогодн╕ (13 липня 2016 року), в м. Тихвин╕ Лен╕нградсько╖ област╕ екскаваторами розкопують один ╕з цвинтар╕в, де поховано вбитих д╕тей, загиблих п╕д час бомбардування в часи н╕мецьких нальот╕в. Готують майданчик п╕д буд╕вництво комерц╕йного житла. Викидають к╕стки у траншею на узб╕чч╕, засипають землею. М╕сцевим мешканцям заборонено про це говорити».
 К. Рапай розм╕ркову╓: «Укра╖нцям, ╕ справд╕, треба т╕кати з-п╕д ц╕╓╖ газово╖ атаки по вс╕х флангах. Мало заборонити телебачення й друковану продукц╕ю з РФ, доведеться забудовуватись не ст╕ною на кордон╕, а власною культурою й л╕тературою».
 Катерина Рапай пише про сво╖ думки п╕д час перебування в Ки╓в╕: «Дайте ╖м жити, залиште у споко╖, це кра╖на, як╕й суджено стати затишним ╕ щасливим домом для господар╕в ╕ гостей – не вбивайте Укра╖ну!»
 На завершення книги Рапай робить висновок щодо себе: «Нарешт╕ мен╕ стало легко само╕дентиф╕куватися, я – жидобандер╕вка».
 Анатол╕й Зборовський

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 15.01.2021 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22920

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков