Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3748)
З потоку життя (6952)
Душі криниця (3739)
Українці мої... (1517)
Резонанс (1625)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1762)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЛИШЕ ОДНЕ МАЛА В ДУШ╤ – УКРА╥НУ, ╤ Н╤ЧОГО Б╤ЛЬШЕ…
У розма╖тт╕ безк╕нечних телев╕з╕йних шоу-програм, що с╕ють в душ╕ порожнечу, так хочеться...


ВАСИЛЬ ПЕЛИШ: «Я БАЧИВ, ЯК МЕН╤ В╤ДПИЛЮВАЛИ РУКУ. КРИЧАВ: «СЛАВА УКРА╥Н╤!»
19-р╕чний бо╓ць добровольчого батальйону «Айдар» Василь Пелиш б╕ля Луганська був...


ПРАЦЮВАВ НА КОРИСТЬ НАРОДУ
6 листопада минуло 165 рок╕в в╕д дня народження Дмитра Яворницького (1855-1940) –...


ВАСИЛЬ ЛАТАНСЬКИЙ: ТУТ БЕРЕГ М╤Й - В КРИМУ
До 82-р╕ччя в╕домого кримського укра╖нського поета, члена Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни


БЕЗКОМПРОМ╤СНА, М╤Л╤ТАРНА, ГОРДА…
доробок само╖ Ольги Петр╕вни - укра╖нсько╖ письменниц╕, публ╕цистки, педагога, етнографа,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 08.01.2021 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 08.01.2021
ПЕРШИЙ ╤ ОСТАНН╤Й КОМАНДУВАЧ УКРА╥НСЬКОГО ФЛОТУ

  21 грудня в╕дзначаються 150 рок╕в в╕д дня народження першого в нов╕тн╕й ╕стор╕╖ Укра╖ни командувача Укра╖нського флоту контр-адм╕рала Михайла Михайловича Остроградського.
 
 Михайло Остроградський народився 21 грудня 1870 року на хутор╕ Пашен╕вка Кобеляцького пов╕ту Полтавсько╖ губерн╕╖ в старовинн╕й козацьк╕й родин╕, що походила в╕д гетьмана Данила Апостола. Тому ╕нод╕ пр╕звище адм╕рала зустр╕ча╓ться ╕ як Остроградський-Апостол. Серед представник╕в цього роду знаходимо миргородського полкового суддю Матв╕я ╤вановича Остроградського та його сина Федора Матв╕йовича — миргородського полковника у 1752—1768 роках. Ще один яскравий представник ц╕╓╖ родини — всесв╕тньо в╕домий математик, який товаришував у Петербурз╕ з Тарасом Шевченком, — Михайло Васильович Остроградський (1801—1862). Тож дитинство Михайлика проходило в атмосфер╕ зац╕кавленост╕ й любов╕ до укра╖нсько╖ минувшини, як це тод╕ бувало ╕ в ╕нших старих укра╖нсько-козацьких родинах.
 У вересн╕ 1884 року хлопець вступив до Петербурзького морського училища. До п╕дготовчого класу приймали п╕дл╕тк╕в в╕ком в╕д 12 рок╕в, а терм╕н навчання тод╕ складав 5 рок╕в. Зак╕нчивши повний практичний ╕ теоретичний курси ╕з «Золотим знаком», у вересн╕ 1890-го Михайло Остроградський отримав звання м╕чмана ╕ потрапив на Чорноморський флот. Розпочинав службу оф╕цером у 2-у Чорноморському герцога Единбурзького ек╕паж╕. 14 травня 1896-го отримав звання лейтенанта ╕ перейшов на бойов╕ корабл╕. Спочатку — м╕нний оф╕цер першого розряду, з 1901-го по 1906-й — старший оф╕цер канонерських човн╕в. У тому ж 1906 роц╕ призначений командиром ескадреного м╕ноносця «Жуткий».
 28 липня 1914-го Михайло Остроградський ста╓ командиром крейсера «Пам'ять Меркур╕я», який п╕д час Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був одним з найактивн╕ших бойових корабл╕в флоту: д╕яв на ворожих комун╕кац╕ях у районах Босфору, Варни, Констанци та Кавказького узбережжя. За виявлен╕ мужн╕сть ╕ хоробр╕сть у батал╕ях на Чорному мор╕ Михайло Михайлович був в╕дзначений чотирма бойовими орденами, а також ╕ноземними в╕йськовими нагородами. Напружена во╓нна кампан╕я наприк╕нц╕ 1916-го призвела до важко╖ застуди, однак уже 6 с╕чня 1917-го, ледь одужавши, в╕н бере п╕д оруду л╕н╕йний корабель «Святий ╢встаф╕й», а 6 травня кап╕тана 1-го рангу Остроградського призначають комендантом Севастопольсько╖ фортец╕, тобто начальником Севастопольського гарн╕зону.
 З розпадом Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ нащадок старовинного гетьманського роду активно включа╓ться в процес укра╖нського в╕йськового буд╕вництва. Саме його вважають ╕н╕ц╕атором «прапорово╖» укра╖н╕зац╕╖ Чорноморського флоту в 1917—1918 роках. Михайло Остроградський зайняв ч╕тку ╕ тверду позиц╕ю щодо в╕дтворення флоту Укра╖ни.
 П╕сля проголошення в листопад╕ 1917-го Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки тод╕шн╕й командувач Чорноморського флоту контр-адм╕рал Олександр Н╓м╕тц за п╕дтримки Остроградського направив телеграму генеральному секретарев╕ в╕йськових справ молодо╖ держави про визнання флотом влади УНР. За так╕ д╕╖ О. Н╓м╕тца терм╕ново викликали до Петрограда, куди в╕н ╕ вибув 13 грудня (але не до╖хав), здавши посаду командувача контр-адм╕ралу Михайлу Сабл╕ну.
 6 листопада Остроградський взяв участь у робот╕ ╤ Всечорноморського з'╖зду, роботу якого прив╕тала Центральна Рада. Делегати схвалили р╕шення в╕дправити до Ки╓ва для п╕дтримки народно╖ влади озбро╓ний заг╕н ╕з 600 чорноморц╕в та 17 делегат╕в з’╖зду. За активно╖ допомоги начальника Севастопольсько╖ фортец╕ 9 листопада укра╖нський морський полк в╕дбув до столиц╕. Там чорноморц╕ розпочали формування Окремого морського куреня ╕м. гетьмана Петра Сагайдачного. На жаль, майже вс╕ вони загинули на ки╖вських вулицях п╕д час бо╖в з бандами Муравйова.
 Б╕льшовицька агрес╕я на Ки╖в значно актив╕зувала антиукра╖нський рух у Криму. Комун╕сти намагалися п╕дсилювати цей рух через флот, куди в╕дправляли ц╕л╕ загони аг╕татор╕в з Петрограда. Пол╕тично час був надзвичайно складним. Укра╖нське в╕йсько сп╕льно з н╕мецькими союзниками вит╕снило з Укра╖ни б╕льшовицьку арм╕ю. 20 кв╕тня 1918-го в╕дбулася нарада Центрофлоту. Наступного дня запорожц╕ корпусу полковника Петра Болбочана прорвали фронт на Перекоп╕ й наблизилися до Джанкоя.
 На делегатських зборах кап╕тан 1-го рангу Остроградський твердо заявив, що корабл╕ та в╕йськов╕ частини, як╕ стоять п╕д укра╖нськими прапорами, наказ радянського уряду Рос╕╖ в╕д 26 березня 1918-го про перех╕д флоту до Новорос╕йська не виконуватимуть ╕ п╕дпорядковуються законному уряду незалежно╖ Укра╖ни. 22 кв╕тня Чорноморський флот п╕д командою Сабл╕на проголосив себе укра╖нським ╕ п╕дняв жовто-син╕й прапор, над╕славши до Ки╓ва в╕дпов╕дне пов╕домлення. Однак нер╕шучий Сабл╕н дозволив залишити порт ус╕м кораблям, як╕ не побажали укра╖н╕зуватися, й т╕╓╖ ж ноч╕ в напрямку до Новорос╕йська п╕д червоними прапорами вийшло 14 есм╕нц╕в та два дредноути. Фактично, Сабл╕н зрадив укра╖нський прапор, який сам же й наказав п╕дняти. У ц╕й ситуац╕╖ командування флотом у Севастопол╕ перебира╓ кап╕тан першого рангу Михайло Остроградський, який зайняв однозначну позиц╕ю щодо в╕дродження морських сил Укра╖ни. Однак втеча ╕з Севастополя зб╕льшовизовано╖ частини флоту дала н╕мецьким союзникам формальну п╕дставу захопити Укра╖нський Чорноморський флот, що там залишався.
 21 травня 1918-го гетьман Скоропадський признача╓ Остроградського представником Укра╖нсько╖ Держави у Криму. Той веде переговори з командуванням н╕мецьких в╕йськ, як╕ зайняли Крим, щодо збереження Укра╖нського Чорноморського флоту. На початку червня наказом гетьмана Михайлов╕ Остроградському присвою╓ться в╕йськове звання «контр-адм╕рал».
 Прямий ╕ р╕шучий характер, принципова позиц╕я контр-адм╕рала Остроградського у в╕дстоюванн╕ ╕нтерес╕в нац╕онального флоту спричинили конфл╕кт з генералом фон Кошем, який дедал╕ б╕льше поглиблювався. Остроградський не допустив н╕мецького в╕йськово-морського аташе контр-адм╕рала А. Гопмана до управл╕ння флотом, залишивши йому суто в╕йськово-дипломатичн╕ функц╕╖, й наказав п╕дн╕мати н╕мецький прапор лише поряд з укра╖нським. Про ситуац╕ю, що склалася у вза╓минах з н╕мецьким командуванням, Михайло Михайлович допов╕в гетьману. Павло Скоропадський вир╕шив не загострювати стосунк╕в ╕ 10 червня зам╕сть Остроградського призначив сво╖м представником у Севастопол╕ та Криму б╕льш дипломатичного контр-адм╕рала В'ячеслава Клочковського, командира див╕з╕╖ п╕дводних човн╕в. 29 липня Михайло Остроградський зв╕льня╓ться з посади коменданта Севастопольсько╖ фортец╕ та ста╓ начальником 2-╖ бригади л╕н╕йних корабл╕в.
 У грудн╕ 1918 року до влади приходить Директор╕я, яка в╕дновлю╓ Укра╖нську Народну Республ╕ку. 25 грудня морським м╕н╕стром ста╓ Михайло Б╕линський. Сво╖м товаришем (заступником) в╕н запрошу╓ Михайла Остроградського. Морське м╕н╕стерство п╕д кер╕вництвом Б╕линського та Остроградського, як згадував учасник тих под╕й Святослав Шрамченко, було найд╕╓в╕шим з ус╕х попередн╕х.
 Тим часом з╕ сходу на Укра╖ну наступали б╕льшовики, п╕вдень окупували в╕йська Антанти, як╕ привели ╕з собою б╕логвард╕йськ╕ загони Ден╕к╕на. Директор╕я в╕дступила на територ╕ю Зах╕дно╖ Укра╖ни, що перебувала п╕д владою Польщ╕. Наприк╕нц╕ грудня 1918-го контр-адм╕рал Остроградський отриму╓ в╕д кер╕вництва Директор╕╖ УНР завдання зорган╕зувати в Одес╕ п╕дп╕льну боротьбу укра╖нських старшин та вояк╕в, а також захист дипломатичних ╕нтерес╕в УНР. В цей самий час в╕н в╕дправля╓ дружину з молодшим сином до В╕дня.
 Напередодн╕ нового, 1919 року Михайло Михайлович прибув до Одеси. Оселився неподал╕к оперного театру, у просторому помешканн╕ з гарним парадним входом. Мешкав не сам, а з якоюсь «п╕вденною красунею… дуже рухливою пан╕ бальзак╕вського в╕ку, на перший погляд, грекинею з п╕вдня Укра╖ни, рок╕в 35—40…», яку не бажав втягувати в пол╕тичн╕ справи. Будинок, де живе Остроградський, ста╓ та╓мним центром укра╖нського пол╕тичного життя Одеси. Тут збира╓ сво╖ зас╕дання Ком╕тет укра╖нських парт╕й.
 Одеса на той час була зайнята в╕йськами держав Антанти, як╕ прагнули в╕дновлення «╓дино╖ та нед╕лимо╖» Рос╕╖. Укра╖на для них була незрозум╕лою, та й не потр╕бною. Як писав генерал-хорунжий Микола Удовиченко, «в укра╖нськ╕м уряд╕ ще ╕ дос╕ ╕снувала якась фанатична в╕ра в те, що держави Антанти, врешт╕, прийдуть на допомогу Укра╖н╕ та ╖╖ Арм╕╖».
 Намагаючись справдити так╕ над╕╖ уряду, адм╕рал веде переговори з представниками Антанти, переконуючи ╖х у доц╕льност╕ передач╕ Одеси п╕д контроль укра╖нських сил. У нього також часто бува╓ ад'ютант грецького короля Константина I, який ╕з 1917 року перебував у вигнанн╕. Очевидно, що Остроградський в╕д╕грав певну роль у поверненн╕ короля Константина на грецький престол у 1920-у.
 Наприк╕нц╕ серпня 1919 року Остроградський зустр╕вся з╕ сво╖м старим знайомим — б╕логвард╕йським генералом Олександром Лукомським. У розмов╕ генерал допустив можлив╕сть укра╖нсько╖ в╕йськово╖ присутност╕ в Одес╕, однак це коштувало б укра╖нськ╕й сторон╕ велико╖ суми грошей. Щоб допов╕сти Симонов╕ Петлюр╕ про ситуац╕ю в Одес╕, Остроградський виряджа╓ до тод╕шньо╖ тимчасово╖ столиц╕ УНР Кам'янця-Под╕льського свого ад'ютанта, сотника Володимира Мошинського.
 П╕сля при╖зду до Кам'янця сотника прийняв головний отаман. Мошинський допов╕в Петлюр╕ про бачення адм╕ралом Остроградським ситуац╕╖ в Одес╕. ╤ сам адм╕рал, ╕ Ком╕тет В╕йськово╖ орган╕зац╕╖, ╕ пров╕дники одеських в╕дд╕л╕в укра╖нських парт╕й пропонують, щоб укра╖нська арм╕я розпочала наступ на м╕сто. Якби вона зайняла Одесу, полегшився б зв'язок ╕з закордоном, а в╕дтак можна було б розраховувати на допомогу Антанти, корабл╕ яко╖ стояли на зовн╕шньому рейд╕. В Одеському район╕ не складно провести моб╕л╕зац╕ю, бо й тепер укра╖нська В╕йськова орган╕зац╕я нарахову╓ до 10000 вояк╕в. Населення, яке неприхильно ставиться до Ден╕к╕на, легко п╕дняти до повстання. Водночас ад’ютант пов╕домив в╕д ╕мен╕ контр-адм╕рала, що Одесу можна й купити у Ден╕к╕на за в╕дпов╕дну суму.
 Симон Петлюра уважно слухав, час в╕д часу нотував, а ╕нод╕ просив ширших пояснень. Врешт╕ подякував за зв╕т, попросив передати вс╕м укра╖нським орган╕зац╕ям подяку за працю, а Остроградському — за ц╕нн╕ вказ╕вки. Розпорядився також видати грош╕ на д╕яльн╕сть адм╕рала, але про куп╕влю Одеси у ден╕к╕нц╕в не хот╕в ╕ говорити: «У нас на це нема грошей!» — сказав головний отаман.
 Однак д╕яльн╕сть контр-адм╕рала Остроградського не була марною. 5 лютого 1920-го ден╕к╕нц╕ передали владу в Одес╕ генералов╕ В╕кторов╕ Сокир╕-Яхонтову ╕ частинам Укра╖нсько╖ Галицько╖ арм╕╖ (14-а бригада п╕д командою отамана Василя Оробка). Вт╕м, було вже зап╕зно, ╕ збройний спротив Червон╕й арм╕╖, яка наступала на Одесу, був неможливий.
 За к╕лька дн╕в до окупац╕╖ Одеси б╕льшовицькими в╕йськами Остроградський пере╖здить до Румун╕╖. 17 кв╕тня 1920-го його знову призначають командувачем Чорноморського флоту Арм╕╖ УНР ╕ морським аташе при румунському уряд╕. Симон Петлюра надав контр-адм╕ралу широк╕ повноваження: доручив разом з послами УНР та особисто звертатися ╕з заявами до окремих м╕н╕стерств, утворювати при дипломатичних м╕с╕ях УНР у Румун╕╖, Болгар╕╖ й Туреччин╕ в╕йськово-морськ╕ секц╕╖, затверджувати договори з винаймання, оренди, куп╕вл╕, продажу та ремонту р╕зних плавзасоб╕в, формувати демоб╕л╕зац╕йн╕ ком╕с╕╖ та моб╕л╕зовувати з дозволу уряду торговельн╕ судна.
 Перебуваючи у Бухарест╕, Остроградський намагався домовитися з представниками Антанти та врангел╕вцями про повернення п╕д укра╖нську зверхн╕сть корабл╕в Чорноморського флоту. У жовтн╕ 1920-го нав╕ть збирався ви╖хати на переговори до Севастополя, але отримав заборону в╕д Симона Петлюри.
 ╤нший б╕к д╕яльност╕ Михайла Остроградського полягав у веденн╕ справ оренди та реал╕зац╕╖ майна колишнього Рос╕йсько-Дунайського пароплавства в Румун╕╖ (60 суден ╕ пароплав╕в, механ╕чн╕ майстерн╕, земельн╕ д╕лянки та ╕нше майно). Документи св╕дчать, що в╕д цих операц╕й адм╕рал одержував значн╕ кошти, як╕ одразу ж спрямовував на в╕йськов╕ та дипломатичн╕ потреби уряду УНР.
 У Бухарест╕ перебував ╕ старший син адм╕рала — м╕чман Борис Остроградський. У травн╕ 1920-го батько в╕дрядив його з Румун╕╖ до штабу Укра╖нсько╖ Дн╕провсько╖ во╓нно╖ флотил╕╖, що тод╕ формувалася. В╕домо, що в ранз╕ поручника у липн╕ 1921-го в╕н проходив курс п╕лотажу в румунськ╕й ав╕ац╕йн╕й школ╕ (тод╕ румуни вже дозволили укра╖нським старшинам проходити курси ╖хн╕х в╕йськових шк╕л).
 П╕сля припинення д╕яльност╕ укра╖нсько╖ амбасади у Бухарест╕ в 1922-у Михайло Остроградський залишився в Румун╕╖. Жив тод╕ разом з╕ сво╓ю загадковою одеською супутницею у бухарестському готел╕ Athenee Palace. Перша св╕това в╕йна, пост╕йне перебування на в╕стр╕ драматичних под╕й 1917—1920 рок╕в п╕д╕рвали здоров'я адм╕рала ╕ 30 грудня 1923-го його сп╕ткала раптова смерть в╕д серцевого нападу. Похований у Бухарест╕.
 Контр-адм╕рал Михайло Остроградський ╓ горд╕стю не лише нашого флоту, а й вс╕╓╖ Укра╖ни як велико╖ морсько╖ держави. В╕н до останку присвятив себе справ╕ створення в╕йськово-морських сил Укра╖ни, сво╓ю службою ╕ в╕ддан╕стю народу вписав геро╖чну стор╕нку в ╕стор╕ю нац╕онального флоту, став г╕дним прикладом для кожного укра╖нського моряка.
 23 серпня 2020 року, з метою в╕дновлення ╕сторичних традиц╕й нац╕онального в╕йська ╕ з огляду на зразкове виконання поставлених завдань, висок╕ показники в бойов╕й п╕дготовц╕, указом Президента Укра╖ни окрем╕й бригад╕ морсько╖ п╕хоти ВМС ЗСУ присво╓не почесне найменування «╕мен╕ контр-адм╕рала Михайла Остроградського».
 
 Василь ВЕЛЬМОЖКО,
 кра╓знавець

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 08.01.2021 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22903

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков