Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3748)
З потоку життя (6952)
Душі криниця (3739)
Українці мої... (1517)
Резонанс (1625)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1762)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВОЛОДИМИР СТЕЦЮК: «Т╤ЛЬКИ ПОВСТАННЯ НАШЕ СПАС╤ННЯ»
Продовження публ╕кац╕╖ «Сп╕льники степового в╕тру», «КС» №1 в╕д 8....


Ш╤СТЬ МОН╤ТОР╤В
Колись школяр Сашко Чудновець в сел╕ Мала Б╕лозерка Васил╕вського району Запор╕зько╖ област╕ взяв...


ВОЛОДИМИР СТЕЦЮК: СП╤ЛЬНИКИ СТЕПОВОГО В╤ТРУ
23 грудня 1921 року в нер╕вному бою з чек╕стськими та в╕йськовими п╕дрозд╕лами б╕льшовицько╖...


«МАР╤Я» В МУЗЕ╥ ГОЛОДОМОРУ
Проект «Мар╕я» ув╕чню╓ пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 рок╕в. Виставка м╕стить...


╤СТОР╤Я МИКОЛА╥ВСЬКОГО РУХУ
У монограф╕╖ висв╕тлено створення та д╕яльн╕сть Микола╖всько╖ крайово╖ орган╕зац╕╖ Руху, боротьбу...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 18.12.2020 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 18.12.2020
ШКОЛУ РЯТУВАВ З БЕЗОДН╤: УШИНСЬКИЙ

 22 грудня виповню╓ться 150 рок╕в з дня смерт╕ одного ╕з засновник╕в педагог╕чно╖ науки та народно╖ школи; автора праць з теор╕╖ й ╕стор╕╖ педагог╕ки, п╕дручник╕в для початково╖ школи Ушинського Костянтина Дмитровича (1823-1871).
 Життя ╕ долю Костянтина Ушинського висв╕тлювало чимало досл╕дник╕в, зокрема: В. Терлецький «Роде наш красний. Ушинськ╕ кр╕зь призму стол╕ть» (2001); О. Сухомлинська. Ушинський Костянтин Дмитрович // Укра╖нська педагог╕ка в персонал╕ях: навч. пос╕бник для студент╕в ВНЗ. — Ки╖в : Либ╕дь, 2005; В. Шендеровський В. А. «Н╕, я укра╖нець!» — Костянтин Ушинський // Нехай не гасне св╕т науки. Книга перша. — Ки╖в, 2009 та ╕нш╕.
 До моменту народження майбутнього педагога с╕м'я жила в Тул╕. Батько, Дмитро Григорович, був др╕бнома╓тковим дворянином ╕ викладачем кадетського корпусу. Багато рок╕в служив оф╕цером ╕мператорсько╖ арм╕╖, а також брав участь у французько-рос╕йськ╕й в╕йн╕ 1812 року. П╕сля зв╕льнення з в╕йськово╖ служби через хворобу п╕дполковник Дмитро Ушинський працював службовцем у р╕зних державних установах ╕мпер╕╖. За цей час побував у Вологд╕, С.-Петербурз╕, Олонц╕. Так╕ пере╖зди багато у чому були пов'язан╕ з тим, що с╕м'я не мала достатньо матер╕альних статк╕в, оск╕льки Дмитро Григорович в╕дпустив селян на волю ще перед введенням селянсько╖ реформи 1861 року.
 П╕д час перебування родини Ушинських у Тул╕ народився Костянтин. Згодом, Ушинськ╕ пере╖хали до Полтави, де пройшли дитяч╕ роки Костянтина й де уперше почув р╕дну мову й почав вимовляти укра╖нськ╕ слова. Не випадково ж згодом педагог зауважував: «Якщо захочете ви слухати м’яку, гармон╕йну, зовс╕м незайману малорос╕йську мову, розмовляйте т╕льки з ж╕нками полтавських с╕л. До реч╕, р╕дну мову Костянтин Дмитрович вважав центральним предметом шк╕льно╖ осв╕ти. Використання укра╖нсько╖ мови як могутнього виховного засобу ма╓ за Ушинським три ц╕льових установки: розвиток «природжено╖ душевно╖ зд╕бност╕, яку називають даром слова»; введення д╕тей у св╕доме волод╕ння скарбами р╕дно╖ мови та прояснення д╕тям «лог╕ки ц╕╓╖ мови, тобто граматичних закон╕в у ╖х лог╕чн╕й систем╕».
 У 1832 роц╕, через призначення Дмитра Григоровича суддею, перебралися до м╕ста Новгород-С╕верського на С╕верщин╕, де народилися ще два сини. Там с╕м'я в╕дставного п╕дполковника жила у приватн╕й садиб╕ за м╕стом на високому берез╕ Десни. Тут, на берез╕ р╕чки, в невеликому ма╓тку «Покровщина», придбаному батьком, версти чотири в╕д пов╕тового м╕ста, пройшло дитинство ╕ отроцтво Костянтина (б╕ографи в╕дм╕чають, що хоча садибу с╕м`╖ Ушинських змальовують як дворянську, ╖╖ не можна назвати такою, адже вигляд мала набагато скромн╕ший, оск╕льки батько отримав дворянське звання лише п╕сля вислуги л╕т як в╕йськовий).
 Мати Костянтина Ушинського, Любов Степан╕вна Гусак-Капн╕ст (1796-1935) походила з укра╖нського шляхетського роду грецького походження Капн╕ст╕в, Найв╕дом╕ший серед них, безумовно, поет Василь Васильович Капн╕ст (1758 – 1823), автор знаменито╖ комед╕╖ «Ябеда» (1798 ). Ненька сама виховувала ╕ навчала Костю грамоти, пробуджуючи у сина допитлив╕сть, ╕нтерес до читання, любов до Укра╖ни та укра╖нсько╖ мови, вплинула на становлення його як особистост╕. У юнацькому щоденнику К. Ушинський так сформулював мету життя: «Зробити якомога б╕льше корист╕ для мо╓╖ батьк╕вщини, ╓ ╓диною метою життя, ╕ для цього повинен направити вс╕ сво╖ зд╕бност╕!». На жаль, Любов Степан╕вна п╕шла з життя рано. «Мати моя померла, коли мен╕ не було ще дванадцяти рок╕в, а батько п╕сля смерт╕ матер╕ майже не жив дома, отже, жив я один з меншим братом мо╖м у тому хут╕рц╕, куди н╕хто не наглядав», – з сумом згадував Костянтин.
 Навчаючись у Новгород-С╕верськ╕й г╕мназ╕╖, Михайло Чалий (1816-1907) - б╕ограф К. Ушинського, в спогадах про Костянтина Дмитровича споминав, що в╕ршами Тараса Григоровича «Костя марив з 1840 року». «Я, - писав Чалий, - в╕дразу захопився цим розумним ╕ красивим хлопчиком. Я був притягувало до нього ... Коли я став впевнений, що його ╕ псих╕чн╕ якост╕ не менш симпатичн╕.., т╕льки тод╕ я з ним подружився. Наш╕ розмови з Костьою не завжди обмежувалися одним стильним чварами... Наша дружба укр╕плювалася з роками».
 Життя великого реформатора системи осв╕ти аж н╕як не було всипаним трояндами. Першим м╕сцем роботи випускника Московського ун╕верситету став Ярославський правознавчий л╕цей, зв╕дки Костянтина Ушинського оф╕ц╕йно зв╕льнили н╕бито для «порад з л╕карями щодо хвороби», а насправд╕- за спроби оживити рутинн╕ методи викладання. П╕сля того, як роз╕слан╕ у понад три десятки пов╕тових училищ заяви про прийняття на роботу залишилися без в╕дпов╕д╕, юнак вимушено погодився на малопрестижну ╕ низькооплачувану службу в одному ╕з департамент╕в пол╕ц╕╖, зв╕дки його зв╕льнили за скороченням.
 1851 року Костянтин одружу╓ться з подругою дитинства Над╕╓ю Семен╕вною Дорошенко, дочкою дворянина з╕ знатного роду Дорошенк╕в. У них було шестеро д╕тей: Павло (1852 року народження), В╕ра (1855 ), Над╕я (1856 ), Костянтин (1859), Володимир (1861) ╕ наймолодша дочка Ольга (1867). Ушинський з родиною оселя╓ться на хутор╕ Богданка, Глух╕вського пов╕ту Черн╕г╕всько╖ губерн╕╖; про цей час Костянтин Дмитрович поетично згада╓ так:
 «У нас ╓ ╕нший шлях, призначений долею.
 Вступивши в життя, швидко роз╕йшлися,
 А пот╕м - н╕би випадково, зустр╕лися
 й братерськи об╕йнялися» (переклад з рос╕йсько╖ В.Ж.).
 Ушинський ╕з сумом ╕ болем сприймав скорботний, пригн╕чуючий ╖х факт, що р╕дна укра╖нська мова зазнавала утиск╕в, ус╕ляко заборонялася. В л╕тератур╕, особливо в пер╕од тотал╕таризму недалекого минулого, набув поширення шаблонний висл╕в: «К.Д. Ушинський - великий рос╕йський педагог», при цьому намагалися не згадувати, нав╕ть заперечувати, що в╕н виходець ╕з старовинного укра╖нського дворянського роду Ушинських. ╤ це, незважаючи нав╕ть на те, що Костянтин Дмитрович завжди обстоював сво╓ укра╖нське походження. То в розмов╕ з редактором-видавцем «Библиотеки для чтения», журнал╕стом Альбертом Старчевським (1818-1901): «Н╕, я хохол; р╕д наш старовинний, малорос╕йський, дворянський». То в листах, як 4 вересня 1868 року: «В майбутньому гадаю пере╖хати до себе на батьк╕вщину, в Ки╖в».
 До реч╕: Костянтин Ушинський, коли при╖здив до м╕ста над Дн╕пром, зупинявся в прибутковому будинку купчихи ╤вановсько╖ на вулиц╕ Тарас╕вськ╕й, а згодом в╕дв╕дав - у 1869 ╕ 1870 роках, ╕ мав нам╕р оселитися в «золотоверхому» назавжди.
 У 1867 роц╕ Костянтин Дмитрович поверта╓ться до Рос╕╖ та почина╓ працювати над трет╕м томом науково╖ роботи «Людина як предмет виховання. Досв╕д педагог╕чно╖ антрополог╕╖», яку рекомендував «для педагог╕в, як╕ усв╕домили необх╕дн╕сть вивчення психолог╕╖, для ╖х педагог╕чно╖ справи». У прац╕ Ушинський представив досл╕дження законом╕рностей психоф╕зичного розвитку людини з над╕╓ю, що цими законом╕рностями будуть послуговуватися у виховн╕й робот╕. «Виховання, - писав Ушинський, - ма╓ виробляти в учн╕в так╕ якост╕, як любов до батьк╕вщини, гуманн╕сть, працьовит╕сть, правдив╕сть, почуття в╕дпов╕дальност╕, дисципл╕нован╕сть, естетичне почуття, тверду волю ╕ твердий характер. Патр╕отичне почуття К. Д. Ушинський вважав найвищим, найсильн╕шим почуттям у людини, «сусп╕льним цементом», який «зв’язу╓ людей у чесне, дружне сусп╕льство».
 Педагог╕чна система К. Ушинського грунтована на засадах народност╕, першочерговост╕ для осв╕ти мови народу – р╕дно╖ мови, яка ╓ основою духовност╕ особистост╕. В╕н вважав, зокрема, що казки – прояв педагог╕чно╖ ген╕альност╕ народу. Зазначив виховне значення народних приказок та присл╕в’╖в. Широкого використання у тогочасних школах набув п╕дготовлений ним пос╕бник для початкового навчання «Р╕дне слово» (1864). У зверненн╕ до осв╕тян зазначав: «Наша мова… мелодична, сп╕вуча мова.., на як╕й ╕сну╓ така народна л╕тература, якою ще недавно сп╕вав Шевченко, виганя╓ться з╕ школи, мовби якась чужа! А який невичерпний матер╕ал народна поез╕я да╓ для розвитку найблагородн╕ших ╕ найн╕жн╕ших почутт╕в у серц╕ молодого покол╕ння”. “Мова - найважлив╕ший, найбагатший ╕ найм╕цн╕ший зв’язок, що зв’язу╓ в╕джил╕, живущ╕ ╕ майбутн╕ покол╕ння народу в одне велике, ╕сторичне живе ц╕ле… Коли зника╓ мова народна в устах народу, до того часу живий ╕ народ… В╕дбер╕ть у народу все - ╕ в╕н усе може повернути; але в╕дбер╕ть мову - ╕ в╕н н╕коли б╕льше вже не створить ╖╖; нову батьк╕вщину нав╕ть може створити народ, але мови - н╕коли; вимерла мова в устах народу - вимер ╕ народ».
 Зак╕нчити численн╕ педагог╕чн╕ досл╕дженн╕ не встиг – Костянтин Дмитрович, маючи вже слабке здоров’я, у лютому 1870 року вибрався на л╕кування до ╤тал╕╖, але д╕стався лише В╕дня, там захвор╕в ╕ повернувся до Криму. У вересн╕ цього ж року прибув до с╕м’╖ на хут╕р Богданку, де його зустр╕ла страшна зв╕стка – старший син Павло траг╕чно загинув. П╕сля цього К.Д. Ушинський вир╕шу╓ пере╖хати жити з родиною до Ки╓ва, для чого купив будинок на вулиц╕ Тарас╕вський, а з синами по╖хав л╕куватися до Криму. «П╕сля такого удару, – писав тяжко хворий К. Ушинський у листах до товариша, Якова Пугачевського, - здоров’я мо╓ остаточно зруйнувалося, ╕ я не маю вже сил, щоб повернутися до С.-Петербургу. Ледве д╕стався з родиною до Ки╓ва, де тепер лежу хворий, ╕, якби трохи поправитися, то по╖ду в Крим, а родину думаю влаштувати в Ки╓в╕ назовс╕м, купивши для цього будинок… Чи побачимось? Навряд. Мо╓ багатостраждальне життя, зда╓ться, вже вичерпане. Посп╕шаю як-небудь влаштувати с╕м’ю на пост╕йному м╕сц╕, бо страшно й подумати, як╕ безпорадн╕ вони залишаються».
 Костянтин ╕ Володимир - д╕ти Костянтина Дмитровича, навчалися в Ки╖вськ╕й г╕мназ╕╖ ╕ загинули п╕д час революц╕╖ 1918 року в Черн╕гов╕. У понев╕ряннях минули пожовтнев╕ роки доньки Над╕╖. Вона ем╕грувала, ╕ в 1944 роц╕ померла в Праз╕. Друга донька В╕ра померла 1920 року в Ки╓в╕; найменша - Ольга була дружиною голови Ки╖всько╖ губернсько╖ земсько╖ управи Суховн╕на, який був послом в Константинопол╕; виховували чотирьох д╕тей, ем╕грували до Франц╕╖, де й померли; онуки ╕ правнуки великого педагога також мешкали за кордоном.
 У жовтн╕ 1870 року Ушинський ╕з синами - Володимиром та Костянтином ╕ секретарем Олександром Фролковим ви╖хав до Криму на л╕кування. Але у дороз╕ застудився, захвор╕в на запалення леген╕в ╕ зупинився в Одес╕ в готел╕ п╕д назвою «Отель дю Норд» (П╕вн╕чний) у провулку Чайковського. У приватному лист╕ до колеги Миколи Корфа в╕д 27 вересня 1870 року Костянтин Дмитрович жал╕вся на здоров'я ╕ писав: «Як низько може впасти людина п╕д тяжким ╕ неспод╕ваним ударом дол╕». Через к╕лька дн╕в до Одеси при╖хали дружина Над╕я Семен╕вна ╕ доньки Костянтина Дмитровича - В╕ра та Над╕я, а також дружина старшого брата - Олександра. Ушинський почував себе погано, але до л╕каря не звертався.
 22 грудня (за ст. ст.) року педагог помер за робочим столом о 2-╕й годин╕ ноч╕, правлячи рукопис «Педагог╕чно╖ антрополог╕╖». В останн╕ хвилини життя видатний педагог, перепов╕дають, просив: «Св╕тл╕, б╕льше св╕тла!». ╤з медичного висновку про смерть К. Ушинського: «Страдая хроническим воспалением лёгких, свойство его долголетнего хронического страдания требовало вместе с хорошими климатическими условиями почти абсолютного воздержания от всякой напряжённой деятельности, и я не могу поэтому сомневаться, что именно усиленные учёные литературные работы Ушинского, которыми ознаменовались последние годы его жизни, с медицинской точки зрения были для него пагубны, потому что они истощили его слабые физические силы и были существенной причиной его преждевременной кончины». 1973 року на будинку готелю «П╕вн╕чний» в Одес╕ (нин╕ провулок Чайковського, 12) в╕дкрито мемор╕альну дошку, яка св╕дчить, що «тут зупинявся педагог Костянтин Ушинський».
 Поховано Педагога, як ╕ запов╕дав, у Ки╓в╕ на територ╕╖ Видубицького монастиря, неподал╕к Свято-Михайл╕всько╖ церкви, яку малював Т. Шевченко 1844 року. На пам'ятнику написано:
 «В роки царсько╖ свавол╕
 В╕н жадав народу вол╕,
 Працював для Батьк╕вщини,
 Душу розум╕в дитини,
 Школу рятував з безодн╕, -
 Став безсмертним в╕н сьогодн╕!».
 Б╕ля могили Костянтина Дмитровича висадили каштан, але буря на початку 1970 року зламала дерево.
… Класичн╕ прац╕ К. Д. Ушинського «Людина як предмет виховання», «Р╕дне слово», «Дитячий св╕т», «Велика дидактика» та ╕нш╕ здобули найширшу популярн╕сть ╕ вв╕йшли в золотий фонд не лише укра╖нсько╖, а й св╕тово╖ педагог╕чно╖ л╕тератури. Костянтин Ушинський - нац╕ональна горд╕сть народу Укра╖ни! Проте дуже шкода, що за роки становлення укра╖нсько╖ державност╕, ми так ╕ не зум╕ли оц╕нити ще значення Костянтина Ушинського як укра╖нця, як громадянина, як вченого, як педагога практика. На жаль, у Рос╕╖ в Москв╕ його ╕менем названа Наукова педагог╕чна б╕бл╕отека Рос╕йсько╖ академ╕╖ осв╕ти, Ярославський державний педагог╕чний ун╕верситет, г╕мназ╕╖, школи, вулиц╕, пам’ятники, мемор╕альн╕ дошки, у колишньому СРСР була прем╕я К. Д. Ушинського, тепер встановлена ср╕бна медаль укра╖нця К. Ушинського, якою нагороджують науковц╕в ╕ кращих педагог╕в (Медаль К. Д. Ушинського (затверджена наказом М╕н╕стерства осв╕ти ╕ науки РФ “Про в╕дзнаки у сфер╕ осв╕ти ╕ науки” (№ 84 в╕д 6 жовтня 2004 року), а ми спромоглися т╕льки назвати його ╕менем П╕вденноукра╖нський державний педагог╕чний ун╕верситет в Одес╕, Обласний ╕нститут п╕слядипломно╖ осв╕ти в Черн╕гов╕, спец╕ал╕зовану школу № 187 ╕мен╕ К. Ушинського (Ки╖в), поставити пам’ятник у Ки╓в╕ в сквер╕ К.Ушинського (1974), мемор╕альну дошку в Одес╕ на будинку № 12 у провулку Чайковського, де жив ╕ помер, назвати вулиц╕.
 В╕ктор Жадько, заслужений прац╕вник осв╕ти Укра╖ни, письменник
 Фото В. Жадька
 
 Список використано╖ л╕тератури
 
 Город╕вська Н., Город╕вський В. Буквар Т.Г. Шевченка // Початкова школа, 1984; Марчук С. «Як низько може впасти людина п╕д тяжким ╕ неспод╕ваним ударом дол╕» // Молод╕жний науковий в╕сник. — 2008. — 12 вересня; Спогади про Тараса Шевченка. –К.,1982.-С.389; Терлецький В. Роде наш красний. Ушинськ╕ кр╕зь призму стол╕ть. -Суми, 2001; Ушинський К. Твори. – К., 1954. - Т.1. - С.121,241-248; Чалый М. Материалы для биографии Константина Дмитриевича Ушинского // Народная школа, 1874. - № 4. - С.45.
 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 18.12.2020 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22867

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков