Версiя для друку Обговорити в форумi

Письменника, який воював у добробаті, номіновано на Шевченківську премію 2020 року. Він пройшов відбір, його не відсіяли. Лишилося чекати результату І тут як з грім з ясного неба з’являється обурений колективний лист, ініціатором якого є особа дуже високого духовного сану, а підписантами – колишній мер Києва, вдова радянського письменника, лауреата всіх премій, доктори і кандидати наук, діаспоряни і т.д. Причина – письменник, якого вони підтримували, не увійшов до довгого списку, а Віталій Запека, автор «Цуцика» увійшов. Чомусь цей письменник, який тримається осторонь тусівок, не належить до жодного кола сучліту, не має зв’язків з бомондом і номенклатурою, і на якого, окрім нашого одвічного ворога, ніхто не має зуба, стає жертвою нападу вельми поважних людей, які в очі того «Цуцика» не бачили. Я теж вважаю цей Шевченківський комітет маргінальним, і його треба було розігнати ще минулого року за брутальне порушення Статуту. Якщо хтось не пам’ятає, вони, члени і членкині, що захопили владу, проігнорували короткий список, висунули двох кандидатів – Маріанну Кіяновську і Тараса Прохаська і присудили їм ту премію. Жодних колективних звернень від обуреної еліти тоді не було. Ні щодо складу Комітету, ні щодо порушень. Моя хата скраю. А тепер – ні.
Автор написав роман, де теперішню війну з Росією подано очима пса. Ну, хіба можна за таке давати Національну премію імені Тараса Шевченка??? Тобто її можуть і не дати взагалі. Але треба знищити письменника, який як Джек Лондон, Нацуме Сосекі, Вірджінія Вулф, використав цей прийом. Важкою артилерією на чолі з високою духовною особою, ще й приплести якимось чином ФСБ. Ясна річ, у нас люблять таке коментувати, не шкодуючи лайки. Коментарі на сайті Премії не забарились.
Але я пишу це не для того, щоб лаяти автора звернення і підписантів. Ці добрі люди не заслуговують, щоб їх обзивали совками і маразматиками. Вони просто не розуміють, що своїм листом вчинили не по-християнськи і не по-людськи. Більшість побожних християн насправді не вірують, а демонструють віру. І байдуже ставляться до тварин і довкілля. Або навіть жорстоко. І до ближнього свого також. Це – проблема, яку ніколи не обговорюють. Але вона існує. Ті, хто воював чи воює зараз на Донбасі, рятують покинутих тварин, лікують, везуть додому, передають волонтерам. Коти охороняють провізію в бліндажах, собаки своєю інтуїцією рятують при обстрілах, несуть службу. Зрештою, ці безневинні істоти знімають стрес. Коли ми переможемо у цій війні, їм поставлять пам’ятник. Тому книжка Віталія Запеки – потрібна і на часі. Вона – гуманна і в ній більше християнського, ніж у всьому лицемірному клірі та високочолій еліті. Не треба ображати котиків і песиків. За ними стоїть вся наша прекрасна армія, яка воює за Україну, і всі наші чудові волонтери. І захисники тварин в тилу. І люди, які мають серце. Бо «всяке диханіє славить Господа». І диханіє Цуцика – теж.
Грудень 6, 2020 р.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #50 за 11.12.2020 > Тема "Резонанс"