Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3748)
З потоку життя (6952)
Душі криниця (3739)
Українці мої... (1517)
Резонанс (1625)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1762)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НА У РАД╤ ╢ВРОПИ ВИМАГА╢ В╤Д РОС╤╥ ПРИПИНИТИ РЕПРЕС╤╥ В ОКУПОВАНОМУ КРИМУ
Укра╖на у Рад╕ ╢вропи вимага╓ дати належну оц╕нку порушенню прав людини Рос╕╓ю на тимчасово...


УКРА╥НА РОЗСЛ╤ДУ╢ НЕЗАКОННЕ ЗАТРИМАННЯ 120 КРИМСЬКИХ ТАТАР НА КЕРЧЕНСЬКОМУ МОСТУ
За фактом незаконного позбавлення вол╕ 120 громадян Укра╖ни на територ╕╖ тимчасово окупованого...


УКРА╥НА VS РОС╤Я: КУЛЕБА ПОЯСНИВ, ЩО ОЗНАЧА╢ Р╤ШЕННЯ ╢СПЛ У СПРАВ╤ ЩОДО КРИМУ
Р╕шення ╢СПЛ про прийнятн╕сть справи Укра╖ни проти Рос╕╖ щодо Криму ╓ важливим кроком на шляху до...


НЕ ТРЕБА БОЯТИСЯ 16 С╤ЧНЯ НА 30-МУ РОЦ╤ НЕЗАЛЕЖНОСТ╤ УКРА╥НИ
З 16 с╕чня вся сфера обслуговування нашо╖ кра╖ни ма╓ перейти на укра╖нську мову в сп╕лкуванн╕ з...


П╤ДБУРЮВАННЯ ДО ДЕРЖЗРАДИ: В УКРА╥Н╤ В╤ДКРИЛИ СПРАВУ ПРОТИ ЗАСТУПНИКА КОМАНДУВАЧА ЧФ РФ
Максимальна санкц╕я за вчинення особливо тяжкого злочину проти основ нац╕онально╖ безпеки Укра╖ни...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2020 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#48 за 27.11.2020
МИ НЕ МОЖЕМО ВЕСЬ ЧАС СТАВИТИ ГОСПОДА БОГА В СИТУАЦ╤Ю, КОЛИ В╤Н ПОВИНЕН НАС РЯТУВАТИ

Мирослав Маринович, в╕церектор Укра╖нського католицького ун╕верситету
МИ НЕ МОЖЕМО ВЕСЬ ЧАС СТАВИТИ ГОСПОДА БОГА В СИТУАЦ╤Ю, КОЛИ В╤Н ПОВИНЕН НАС РЯТУВАТИ

Р╕чниця Майдану – дн╕ особливо╖ сусп╕льно╖ чутливост╕. Так вже сталося, що останн╕ п’ять рок╕в з 30 листопада до к╕нця лютого – дн╕ поминання тих, хто життям та здоров’ям зупинив перетворення кра╖ни... хот╕ла написати – на Б╕лорусь. Але тепер таке пор╕вняння вже недоречне.
До реч╕, повертаючись до того, що в╕дбува╓ться в Б╕лорус╕: вдумлив╕ анал╕тики вкотре переконуються – тод╕ укра╖нц╕ все робили правильно, бо ж ╕накше Майдан перетворився б на затяжне катування. З ╕ншого боку, коли на шостому по революц╕╖ роц╕ зростають рейтинги пророс╕йських парт╕й, то мимовол╕ виника╓ запитання. У чому ми помилилися? Разом ╕з правозахисником, людиною, яку вважають моральним авторитетом, Мирославом Мариновичем ми спробували переосмислити останн╕й Майдан.
- Пане Мирославе, якщо в╕дкинути спокуси все завжди пояснювати в╕йною, Рос╕╓ю та нашою економ╕чною слабк╕стю, чи зм╕нилося ваше бачення, ваша в╕з╕я ╢вроймайдану?
- Передус╕м я скажу, що я завжди дуже високо оц╕нював ╢вромайдан Революц╕╖ Г╕дност╕, так само як ╕ Помаранчеву революц╕ю, так само як ╕ Революц╕ю на гран╕т╕. Це були моменти великого п╕днесення нашого духу. ╤ самим Майданам я даю найвищу оц╕нку, хоча звичайно ж, це не були прост╕ та однозначн╕ под╕╖. Я, наприклад, тепер дивився на ц╕ арх╕вн╕ кадри, як╕ в╕дтворювали спогади, ╕ десь поверталася ця напруга – вся, що була на Майдан╕, т╕ переживання...
Зна╓те, це нелегкий пер╕од у житт╕ нашого народу. Але все-таки в╕н викрешував фантастичн╕ ╕скри самопожертви! А це для мене найголовн╕ше. Люди спроможн╕ були п╕днятися над сво╖ми др╕б’язковими ╕нтересами. Вони спроможн╕ були йти ╕ думати про сусп╕льство загалом, про вс╕х довкола себе. Така м╕ра любов╕ й вза╓модопомоги, яка була на Майдан╕, мене просто приголомшила.
Не плутаймо п╕зн╕ш╕ етапи, ╕ не каж╕мо, що Майдани н╕чого не дали, – Майдани дали фантастично багато!
Я пригадую соб╕ один момент, коли на Майдан╕ я захот╕в пити, ╕ вголос промовив: де б тут випити чаю. Ну, буквально через к╕лька секунд мен╕ простягнули люди три скляночки чаю. Я аж розгубився. Розум╕╓те: от якби ми так ум╕ли йти назустр╕ч одне одному в нормальний час!
╤ саме тут я бачу головну причину наших бол╕в п╕зн╕ших, хоча майдани сам╕ по соб╕ були переможними. Не плутаймо п╕зн╕ш╕ етапи, ╕ не каж╕мо, що майдани н╕чого не дали, – майдани дали фантастично багато! Вони дали велике п╕днесення людського духу. Але те, що пот╕м проявилося... Воно проявилося трошечки п╕зн╕ше. Спочатку ╕снувала ця напруга самопожертви ╕ саме вона спонукала багатьох майдан╕вц╕в п╕ти зразу на фронт. Пот╕м майдан╕вц╕, осяян╕ п╕днесенням, ощасливлен╕ поверталися додому, поверталися у звичн╕ обставини свого життя. ╤ оте звичне почало ╖х знову п╕дминати п╕д себе.
Виявилося – ╕ цю фразу ми часто повторю╓мо, ╖╖, зокрема, використала Нестор╕вська група у сво╓му документ╕ – виявилося, що нам набагато легше боротися за ц╕нност╕, ан╕ж жити в╕дпов╕дно до них, ╕ в цьому ╓ ключ.
В╕йськова агрес╕я не була би для нас такою страшною, якби ми вм╕ли жити ц╕нностями Майдану. А вони поступово згасали, ╕ я хочу тут розр╕знити ц╕нност╕ та емоц╕╖ – натхнення, ентуз╕азм. Неможливо на ентуз╕азм╕ жити весь час, це неприродно, тому оце спадання ентуз╕азму – це абсолютно лог╕чно, нормально, все правильно, але треба жити ц╕нностями! Так, як говорив, до реч╕, Шептицький: ними треба жити щодня, незважаючи на погодн╕ умови, незважаючи на злобу людей, на п╕дозри, на обмани й т.д., треба жити тими ц╕нностями.
╤ це ╓ причина того, що ми дозволили повернення сил Януковича. Андр╕й Портнов був би для нас не страшний, якби ми трималися ц╕нностей. Тому що ми в╕д╕йшли, багато хто запхнувся в свою шкарлупку.
╢ в нас добр╕, гарн╕ феномени – скаж╕мо, як Рух опору кап╕туляц╕╖ й т.д., ╓ й ╕нш╕... Тобто, нема╓ повного занепаду, але все-таки дом╕нантою ╓ те, що б╕льш╕сть людей замкнулися у сво╖х обставинах, у сво╖х бульбашках, живуть там сво╖м життям, повернулися до корупц╕╖, миряться з корупц╕╓ю, миряться з багатьма речами... А ця сила в╕дчува╓, що знову в╕тер у ╖╖ в╕трила.
- Вам не зда╓ться, що ми втратили Майдан як платформу ╓дност╕? Ми вою╓мо: л╕берали з консерваторами, радикали всередин╕ одне з одним. Чому так в╕дбулося? Це укра╖нська натура?
- Це, власне, через те, що ми забули про ц╕нност╕, про те, що нас об’╓днувало. Майдан об’╓днав, як ви кажете, консерватор╕в, – тих, хто дбали про як╕сь традиц╕йн╕ ц╕нност╕, скаж╕мо так, ╕ тих, кого ми назива╓мо модерн╕заторами, – хто хот╕в ново╖ держави, неол╕гарх╕чно╖ держави, яка буде ефективною. Пот╕м гасла Майдану були п╕дхоплен╕ командою Порошенка, але модерн╕зац╕╖ держави не в╕дбулося. ╤ оця ╓дн╕сть гасел за незалежну державу, за демократичну державу ╕ модерну державу, й ефективну державу – сьогодн╕ розпалася. Одна пол╕тична сила обстою╓ одн╕ гасла, друга пол╕тична сила – ╕нш╕, й усе – вже нема╓ ц╕╓╖ ╓дност╕. Або, скаж╕мо, ╓дн╕сть укра╖нськомовних, рос╕йськомовних також порушена...
- Мен╕ теж зда╓ться, що ми втратили ╖╖.
- А чому? Тому що ми почина╓мо п╕дозрювати за рос╕йськомовними ворог╕в, з╕ свого боку – рос╕йськомовн╕ не бачать, що за укра╖нськомовними сто╖ть модерн╕зац╕я кра╖ни, сто╖ть ╓вропе╖зац╕я кра╖ни й т.д.
- Я завжди думаю, що ел╕ти, ф╕нансов╕ чи пол╕тичн╕, б╕льш в╕дпов╕дальн╕ за провали, бо народ слабший. Вам не зда╓ться, що одна з причин наших таких провал╕в – у тому, що вони не готувалися реально взяти владу? ╤ що от, при вс╕й поваз╕, не треба було починати, наприклад, з люстрац╕╖. ╤ що ми, опозиц╕я, не були готов╕ ан╕ кадрово, ан╕ ╕нтелектуально до такого кардинального оновлення. ╤ що, в принцип╕, – це провина опозиц╕╖, нашо╖, нац╕онал-демократично╖?
- Бачите, я св╕домо почав з народу, я останн╕ми роками переконуюся, що головне зерно м╕ститься в народ╕. Якщо народ схильний до корупц╕╖ (а ми це бачимо, ми це в ун╕верситет╕ бачимо, що часом батьки зац╕кавлен╕ в тому, щоб була корупц╕я, – ╖м краще заплатити, ан╕ж страждати в╕д того, що дитина не вступила до вишу)... ╤, розум╕╓те, сила прогнилих верх╕в у тому, що ╓ прогнил╕ люди, оце ╓ мо╓ переконання.
Тому, звичайно ж, я маю багато претенз╕й до нашого кер╕вництва, в т.ч. до тод╕шньо╖ опозиц╕╖. Скаж╕мо, переможною може бути сила, яка входить у чужор╕дну систему та хоче зм╕нити ╖╖, але переможною вона може бути лише тод╕, коли ця мутац╕я чи трансформац╕я ╓ комплексною, коли ╓ вже готов╕ вс╕ елементи, як╕ потр╕бн╕, – й тод╕ вона може перемогти.
А ми почали – так ну що ж тут можна зм╕нити? Ну, давайте це зм╕нимо, а все решта – н╕. Ну, давайте пол╕ц╕ю зм╕нимо, а все решта – н╕. А х╕ба може ╕снувати передова, сучасна пол╕ц╕я без передового, сучасного суду? Звичайно, що н╕. Розум╕╓те, було нерозум╕ння того, що треба м╕няти все в комплекс╕ – й у цьому складн╕сть. ╤ ми й дос╕ цього не розум╕╓мо. Ну, скаж╕мо, сьогодн╕ нароста╓ невдоволення Зеленським. ╤ якщо покопатися в наших м╕зках, то я би, напевно, знайшов, передус╕м, думку про те, що “ну, н╕чого, ми п╕дн╕мемося на новий Майдан – ╕ переможемо”.
- Так, це звучить часто, що без Майдана не об╕йтися.
- Але це неправильно, бо буде знову те саме – ми п╕дн╕мемося, нав╕ть у найкращому розум╕нн╕ то╖ ╕де╖, скинемо, допуст╕мо, нег╕дних кер╕вник╕в. А тод╕ що? А де ╓ вже сформован╕ команди, де ╓ сформован╕, напрацьован╕ платформи от╕╓╖ ╓дност╕ й реформ? ╥х нема╓. Я можу сказати, що були певн╕ спроби, я пригадую, коли генерального прокурора Рябошапку зв╕льнили. В╕н давав ╕нтерв’ю, в якому заявив про важливу р╕ч: “Зараз я з╕ сво╖ми друзями буду напрацьовувати платформу потр╕бних реформ”.
╤ я так т╕шився: думаю, ну нарешт╕ – добре, працюйте. Але я не бачу цього, я не бачу ново╖, я вже не кажу нав╕ть пол╕тично╖ сили, ново╖ громадсько╖ сили, нових л╕дер╕в, як╕ кажуть так: “От див╕ться, ось оце ╓ наша програма ╕ ми хочемо, щоб ви за нас проголосували не тому, що от «птица счастья, выбери меня»”. Зна╓те, штука не в тому, що ви гарн╕, не в тому, що ви так╕ вс╕ патр╕отичн╕, а в тому, що ви несете з собою ч╕тку концепц╕ю реформ, ╕ що цю реформу ми можемо помацати вже зараз.
От цього в нас браку╓, ц╕╓╖ в╕з╕╖ нема╓. ╤, в╕дпов╕дно, в нас нема╓ альтернативи. Я щиро боюся нового Майдану, тому що в╕н може бути абсолютно безперспективним.
- По-вашому, подоросл╕шало сусп╕льство за ц╕ чотири-п’ять рок╕в? Бо, все-таки, я думала, що подоросл╕шало, але судячи з його схильност╕ до несистемних пол╕тик╕в – деколи думаю, що наша пострадянська ╕нфантильн╕сть таки дом╕ну╓.
- Бачите, для мене 2019 р╕к був приголомшенням, я все-таки не думав, що ми можемо купитися на гасла. Але я себе розраджую ось чим: сусп╕льство руха╓ться з критичною масою, зна╓те – криголам як ╕де, в╕н ╕де не вс╕╓ю площиною сво╓ю, не боком, в╕н ╕де носом, ╕ причому – дуже твердим, надтвердим носом, ╕ тод╕ в╕н спроможний розбити кригу.
Так само й у сусп╕льств╕ – ╓ критична маса реформатор╕в, як╕ повинн╕ зламати л╕д отих старих структур старо╖ системи. Н╕коли так не буде, що вся кра╖на одноголосно, одночасно буде спроможна до тих реформ. Але у нас сталося так: оця критична маса занепала, яка мала би вести, а сво╓ слово сказали люди невизначен╕, люди, як╕ не хочуть зм╕н, люди, як╕ думають про сво╖ др╕бненьк╕ справи. Ну що ж, вони ╓ членами сусп╕льства, ми повинн╕ з ними рахуватися, ми повинн╕ ╖х так само шанувати. Я бачу, що сусп╕льство не може поки що породити оту нову критичну масу, нову силу, яка запропону╓ альтернативу для Укра╖ни.
- Зна╓те, вам не зда╓ться, що ми помилялися, ╕ Майдан був лише ╕нструментом? В╕н не повинен був давати кадрового резерву ╕ не повинен був генерувати реформи, ╕ це все ж завдання бюрократ╕╖?
- Ви ма╓те рац╕ю в тому, що майдани не можуть керувати кра╖ною, майдани – це ╓ ознака того, що кра╖на функц╕ону╓ неправильно. Якщо би укра╖нська демократ╕я функц╕онувала правильно, не були би потр╕бн╕ майдани, тому що люди змогли би вносити зм╕ни у сво╓ життя нормальними демократичними механ╕змами.
Тому я ╕ не ставив перед майданами тих завдань, про як╕ ви говорили. Це команда, яка винесла на арену нов╕ обличчя Майдану, як╕ п╕сля того мали с╕сти ╕ сказати: так, тепер ми повинн╕ з╕брати ╕нтелект ус╕╓╖ нац╕╖ й мають сказати сво╓ слово профес╕онали. Я абсолютно не розум╕ю, чому, наприклад, оцей хлопчина (нагадайте мен╕ пр╕звище – той, що виступив на Майдан╕ й сказав, що завтра п╕демо на Межиг╕р’я...)
- Парасюк.
- Парасюк. Це прекрасно, що в╕н сказав, його оцей акт був дуже важливим для Укра╖ни, психолог╕чно важливим. Але я соб╕ не уявляю, що в╕н буде тепер вир╕шувати, як ма╓ рухатися держава. В╕н разом з╕ сво╖ми колегами, коли прийшли у Верховну Раду, мали негайно збирати профес╕онал╕в у сво╖й сфер╕, скаж╕мо, юрист╕в, щоби вир╕шити – що робити з нашою прогнилою системою. Адже у нас ╓ над╕йн╕ юристи, вони сьогодн╕ не пом╕тн╕, але вони ╓, можна було з ними випрацювати якийсь шлях реформи судово╖ системи. Так само в ╕нших д╕лянках, у б╕знес╕, у вс╕х-вс╕х ╕нших д╕лянках. ╤ тод╕, зна╓те, сукупний ╕нтелект нац╕╖ спрацював би на те, що ми би виробили цю концепц╕ю ╕ шлях до не╖.
А тут наш╕ депутати спочатку, зна╓те, озиралися в т╕й Верховн╕й Рад╕, бо багато прийшло нових, а через м╕сяць вони вже знали, як треба. ╤ все.
- А ще п╕зн╕ше п╕шли, вибачте, по руках ол╕гарх╕в, виконуючи ╖хн╕ замовлення. Скаж╕ть, може бути причиною неусп╕ху те, що все-таки в нас нема╓ структурованих пол╕тичних парт╕й, ╕деолог╕чних?
- Ну, звичайно, що ця в╕дпов╕дь напрошу╓ться. Але, знову ж таки, я би хот╕в мислити не пол╕тичними категор╕ями... Зна╓те, я людина, яка в основ╕ ус╕х проблем бачить ц╕нност╕, як╕сь кризи на р╕вн╕ ц╕нностей. ╤ зв╕дти – пол╕тичн╕ кризи мають в основ╕ ц╕нн╕сн╕ кризи. Економ╕чн╕ кризи так само мають в основ╕ ц╕нн╕сн╕ кризи. ╤ якщо ми хочемо л╕кувати ╖х, потр╕бно л╕кувати зсередини, потр╕бно л╕кувати на ц╕нн╕сному р╕вн╕.
Для мене дуже переконливим був д╕алог м╕ж ╤сусом ╕ Юдою. Юда по-земному мислив, в╕н в╕рив, що ╤сус ╓ цар, а якщо ти цар – ну, йди, домовляйся з сильними св╕ту цього, стань на м╕сце царя, вони тебе визнають. Тод╕ ти приймеш правильн╕ закони ╕ зробиш сусп╕льство правильним. Але ╤сус не в╕рив, ╕ за ним я не в╕рю у те, що сусп╕льство можна зробити праведним через закони. Закони п╕дтримують моральн╕сть сусп╕льства, але не роблять його моральним. Тому ╤сус д╕яв прямо навпаки: в╕н ╕шов у середовище людей ╕ шукав серед них тих, як╕ можуть зм╕нити свою повед╕нку, зм╕нити свою систему ц╕нностей, – ╕ з них будував новий народ. ╤ з них будував ту силу, яка п╕зн╕ше виграла оцю головну боротьбу з Римською ╕мпер╕╓ю.
Бачите оцю р╕зницю? Ми традиц╕йно м╕рку╓мо: нам потр╕бен сильний л╕дер, нам потр╕бн╕ парт╕╖, як╕ зможуть зм╕нити все. Я не заперечую вагу парт╕й, але давайте подивимося на пово╓нну Н╕меччину, п╕сля Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. Чому з’явилася християнська демократ╕я, Парт╕я християнських демократ╕в? З’явилася тому, що почався ц╕нн╕сний рух за одужання нац╕╖, за оздоровлення нац╕╖. ╤ спочатку була прийнята програма соц╕ально╖ доктрини церкви католицько╖, спочатку християни усв╕домили, що це ╓ потр╕бна основа для них, а тод╕ на ц╕й основ╕ виросла пол╕тична парт╕я, яка перетворила Н╕меччину. В мо╓му розум╕нн╕, не парт╕я ма╓ виховати народ, а народ ма╓ перевиховатися через якусь суто таку критичну масу л╕дер╕в. ╤ тод╕ на основ╕ отого сусп╕льного руху ма╓ створитися парт╕я, яка й переможе систему.
- Чи все-таки не вдасться цим людям знец╕нити Майдан? А вони дуже ман╕пулюють ╕ дуже системно в цьому д╕ють, я дивлюся. Чи ми все-таки виживемо на нашому ╓вро╕нтеграц╕йному шляху?
- Ну, так, вони сьогодн╕ чують в╕тер у сво╖ в╕трила, вони в╕дчувають, що цей в╕тер дме. ╤ справд╕ вони працюють системно. ╤ можна, зна╓те, в╕дчувати якесь певне захоплення в╕д того, як вони детально працюють – тут кадри зам╕нили, тут кадри зам╕нили, а пот╕м т╕ кадри формують як╕сь комб╕нац╕╖.
Склада╓ться враження, що десь працю╓ велика група людей, як╕ це все розплановують. ╤нколи таке враження склада╓ться – наст╕льки добре скоординована та д╕я.
Але зв╕дки взяти над╕ю? Я студентам сво╖м малюю таку криву укра╖нських п╕днесень. Справд╕, ╓ спалах, пот╕м деградац╕я, пад╕ння, тод╕ знову спалах – ╕ знову пад╕ння. ╤ ось що ╓ важливо: наш╕ пад╕ння, кожне чергове пад╕ння опуска╓ться до точки, яка ╓ все-таки вищою, ан╕ж попередн╓ пад╕ння. ╤ тому, якщо по╓днати оц╕ нижн╕ точки, ми все одно ма╓мо зростання. Тобто, все-таки, в╕дпов╕даючи на ваше запитання, – народ у чомусь вчиться, щось в╕н засвою╓. Це в╕дбува╓ться не дуже й лог╕чно, часом нав╕ть ╕ррац╕онально, але процес цей ╕де. ╢дине, що ми не можемо весь час ставити Господа Бога в ситуац╕ю, коли в╕н повинен нас рятувати.
Нам варто взятися за розум, треба в╕дчути свою в╕дпов╕дальн╕сть за свою кра╖ну. ╤ зрозум╕ти, що ми будемо мати державу лише тод╕, коли кожен ╕з нас буде в╕дпов╕дальним за не╖.
Лана Самохвалова
www.ukrinform.ua

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2020 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22806

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков