Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3748)
З потоку життя (6952)
Душі криниця (3739)
Українці мої... (1517)
Резонанс (1625)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1762)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ОСТР╤ВЦ╤ МОГО БОЛЮ
20 с╕чня святку╓ св╕й день народження ╢ва Мартиян╕вна Пономаренко, укра╖нська поетеса, яка мешка╓...


НЕ ВБИВАЙТЕ УКРА╥НУ!
В Ки╓в╕ вийшла друком книга художниц╕ Катерини Рапай «Подв╕йна експозиц╕я».


«КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ» ЗАПРОШУ╢ ТАЛАНОВИТУ ТВОРЧУ МОЛОДЬ
Оц╕нюватиме творч╕сть учасник╕в компетентне письменницьке жур╕, до складу якого входять, зокрема,...


ВИЗНАЧЕНО ЛАУРЕАТ╤В ПРЕМ╤╥ ╤МЕН╤ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО ЗА 2020 Р╤К
Ком╕тет з присудження прем╕╖ Каб╕нету М╕н╕стр╕в Укра╖ни ╕мен╕ Максима Рильського на зас╕данн╕, що...


А МАЛАНКА — ДОБРА ГОСПОДИНЯ...
Увечер╕ 13 с╕чня, коли готу╓мось зустр╕чати Старий Новий р╕к, свято Васил╕я, повноправною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2020 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#48 за 27.11.2020
ГАЛИНА ЛИТОВЧЕНКО: ГОЛОСИЛА ТИША

1.
РОЗБУДЖЕНЕ ЛИХО
(Зам╕сть передмови)

╫валт стояв над селом. Прокльони, голос╕ння розривали
морозне пов╕тря. Виганяли з хат родини селян-середняк╕в.
Без жалю ╕ сп╕вчуття викидали на сн╕г велик╕ с╕м’╖ з малими
д╕точками. Чолов╕к╕в, як куркул╕в – зл╕сних ворог╕в народу,
висилали до Сиб╕ру. Хати розбирали на облаштування ферм,
куди з╕гнали в╕д╕брану у людей худобу та птицю.
Трудар╕в, под╕бних Степану Верем╕ю, споконв╕ку хазяями
називали. Хто з повагою, хто з заздр╕стю, але без дор╕кань,
бо дор╕кнути н╕чим було. Х╕ба що повними скринями та затиш-
ними садибами, а ще коморами та льохом з чималим запасом
харч╕в, яких вистачало ╕ для родини, ╕ для продажу на ярмарку.
Але ж то н╕ в кого не вкрадене, не в╕д╕бране, а вирощене на сво╓-
му пол╕ та город╕, взяте в╕д сво╓╖ ж худобини та птиц╕ не рука-
ми наймит╕в, а сво╖ми – мозолястими та покрученими в╕д що-
денно╖ важко╖ прац╕.
Багато ж╕нок з д╕тьми, що залишилися один-на-один з╕
злиднями без господаря та осел╕, п╕шли у св╕ти в пошуках кра-
щого життя. Хтозна, ск╕льки ╖х загинуло в╕д хвороби, холоду
та голоду ще в дороз╕. А т╕, що й вижили, не вс╕ повернулися
в сво╓ село, б╕льш╕сть пустили нове кор╕ння в ╕нших краях.
А Христина Верем╕й н╕куди й не поривалися йти. Тулила-
ся з малечою в розвалених кутках сво╓╖ спустошено╖ садиби,
допоки не знайшли ╖х з покритими ╕не╓м обличчями та заду-
б╕лими т╕лами. На т╕м ╕ зак╕нчився р╕д Верем╕я.
Селян обклали непосильними нормами здач╕ хл╕ба. Р╕к
1931-й видався неврожайним, тож у людей в╕д╕брали вс╕ запа-
си, щоб виконати державний план загот╕вл╕. Принаймн╕, так
це тод╕ трактувалося. Про те, що стал╕нський режим поста-
вив ще й ╕нше та╓мне завдання – викор╕нити укра╖нське се-
лянство, розумн╕ люди здогадувалися, бо в╕йськов╕ загони, ви-
ставлен╕ на околицях м╕ст, не пускали селян нав╕ть в магазини
за хл╕бом. Тих, хто намагався подолати перепони – забивали
до смерт╕. С╕льське населення влада жорстоко кинула напри-
зволяще, але тод╕ та нав╕ть ╕ багато рок╕в посп╕ль, говорити
про це – було злочином.
Новопризначений голова с╕льсько╖ ради Б╕лий з перших
дн╕в господарювання в╕дзначився хижим норовом. Оточив
себе такими ж прибульцями, як ╕ сам, та ще к╕лькома п╕дку-
пленими прихвоснями з м╕сцево╖ с╕льсько╖ б╕дноти, наоб╕цяв-
ши ╖м райського життя. Т╕ з завзяттям взялися безцеремонно
нишпорити чужими коморами, горищами та льохами, гостри-
ми металевими прутами прощупували землю в садибах: чи
не закопан╕, бува, у схованки запаси продукт╕в. В такому жах-
ливому середовищ╕ вистояти було не просто.
Голод паморочив св╕дом╕сть, життя перетворилося на су-
ц╕льне лихо, де кожен виживав, як м╕г. Люди байдуж╕ли один
до одного, не р╕дко й до сво╖х близьких, з жахом оч╕куючи, що
хтось з них може нав╕датися та позбавили останнього. Крад╕ж-
ки, розб╕й, вбивства стали страшною буденн╕стю.

* * *
… Була родина. В╕рн╕ше, те, що в╕д не╖ залишилося: молода
мати з двома малол╕тн╕ми д╕тьми. ╤ була у них миска крупи. Ви-
стачило б на якийсь час. Але в когось ╕ того катма, зате з’явила-
ся п╕дозра, що ма╓ бути щось у то╖ ж╕нки, бо ж якось ще трима-
╓ться на ц╕м св╕т╕. Що залиша╓ться робити? Знайти та в╕д╕брати.
Тихо без шуму не вийде? …Не хочеться гр╕ха, але доведеться
позбавитися того джерела шуму. Бог покара╓! Та де ж той Бог!?

* * *
… Був хлопчик Кирилко. Гарно вчився в школ╕ ╕ нав╕ть
в голодн╕ роки не залишав навчання. Дорогою до школи ледь
не пропав «без в╕ст╕». Покликав його до свого двору сус╕дський
д╕дусь. Чого ж боятися? Добре знають один одного. Чом же
не допомогти старому, коли вже так просить принести з лав-
ки тютюну. От лишень зайдуть до хати на хвилину, щоб взя-
ти грош╕. Д╕дусь посм╕ха╓ться, гладить Кирилка по гол╕вц╕,
а сам – двер╕ на клямку. ╤ долон╕ вже к╕льцем на ши╖ хлопчи-
ка. Кирилко встиг закричати – добре, що по вулиц╕ саме йшли
люди та почули його крик. Вибили двер╕ в хату, Кирилка у д╕да
в╕двоювали. Б╕льше в школу в╕н не ходив – не пускали р╕дн╕,
в яких хлопчик мешкав.

* * *
… Були два хлопчики-п╕дл╕тки. Батьки в╕д голоду помер-
ли. Прийшли актив╕сти ╕ почали вимагати хл╕ба. Та зв╕дки в╕н
у д╕тей? Виходить, що дарма прийшли. Хоча б щось та треба ж
в╕д╕брати? О – подушки ╓ в осел╕! Забрали. То й ╕нших злида-
р╕в таким чином покарати можна, а назавтра – торги влаштува-
ти… ╤ купляли люди сво╖ ж реч╕, якщо якась коп╕йка за пазухою
лишилася. А то й таку ц╕ну оголосять актив╕сти, що викупити
не вда╓ться. Тод╕ пройдисв╕ти використовували ту р╕ч для сво-
╖х потреб, ╕ ╖х р╕дня носила чужий одяг не встидаючись.
* * *
… Особливо ненавид╕ли м╕сцев╕ селяни одного з актив╕с-
т╕в – Михаська. В╕дбирав усе ╖ст╕вне до останньо╖ крихти. П╕зн╕ше,
коли життя стало кращим, н╕хто з ним знатися не хт╕в.
Б╕льш того, на початку в╕йни, люди навмисне вказали н╕мцям
м╕сце, де Михасько переховувався, щоб уникнути в╕дправки
в Н╕меччину. А дорогою в фашистське л╕гво с╕льськ╕ хлопц╕
нарешт╕ змогли з ним поквитатися та скинули юду з потяга…

*  * *
Ц╕ розпов╕д╕ – не сюжети, взят╕ з ф╕льму жах╕в. Це фак-
ти з╕ св╕дчень жител╕в одного села на Ки╖вщин╕, що вижили
в тому пекл╕. Назва його: Руде Село Володарського району. Ка-
жуть, що до початку колектив╕зац╕╖ в сел╕ чисельн╕сть населен-
ня складала близько трьох тисяч. Понад тисячу мешканц╕в його
померли в╕д голоду в 1932-1933 роках. Iх ╕мена на початку 90-х
рок╕в минулого стол╕ття з╕брали для Книги пам’ят╕ небайдуж╕
молод╕ вчительки – Ра╖са Григор╕вна Рожк╕вська та Н╕на ╤ван╕в-
на Кукла. П╕зн╕ше цю роботу продовжив ╕ учитель ╕стор╕╖ В╕та-
л╕й Борисович Федорчук, нин╕ с╕льський голова Рудого Села.
Заф╕ксован╕ ними на папер╕ под╕╖ двох рок╕в голодомору, про як╕
св╕дчили односельчани, стали жахливим, але таким потр╕бним
╕нформац╕йним надбанням для нин╕шн╕х та майбутн╕х покол╕нь
не лише одного взятого села, а й усього св╕ту.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2020 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22801

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков