Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3708)
З потоку життя (6918)
Душі криниця (3714)
Українці мої... (1513)
Резонанс (1616)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1757)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: ЦИН╤ЧН╤ ПОРАДИ Л╤ТЕРАТОРАМ-ПОЧАТК╤ВЦЯМ
Ви хочете стати письменником? А яка у вас мотивац╕я? Мотивац╕я бува╓ р╕зна.


ВАЛЕНТИН БУТ: ЧИ ПРИЙДЕ П╤СЛЯМАЙДАННЕ ПРОСВ╤ТЛЕННЯ?
Сьогодн╕ мина╓ р╕вно с╕м рок╕в в╕дтод╕, як п╕сля 2001 ╕ 2004 рок╕в я знову опинився на Майдан╕.


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: ЦИН╤ЧН╤ ПОРАДИ ЧИТАЧАМ СУЧЛ╤ТУ
Нудота – ознака появи критичного мислення ╕ зачаток ╕мун╕тету.


ВАЛЕНТИН БУТ: ТИМ, ХТО НОСИТЬ ШОРИ
Як я те бачу, б╕да нашо╖ пол╕тики в тому, що вона н╕як не вийде з-п╕д впливу злого ╕нтелекту,...


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: ГАЛИЦЬК╤ ПРИПОВ╤СТКИ
Ск╕льки присл╕в’╖в може процитувати випускник укра╖нсько╖ школи? А дорослий укра╖нець з...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 13.11.2020 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 13.11.2020
ВАЛЕНТИН БУТ: ОПЕРАЦ╤Я "УСИК", або QUI PRODEST?

З мене н╕який убол╕вальник. Попри те, що свого часу трохи займався самбо, стай╓рським б╕гом, мен╕ н╕коли не було ц╕каво, хто кого переб╕жить, перескаче, кине на землю, пустить на ринз╕ юшку з носа. ╢дине, що вабило ще з юних л╕т, це яхтинг. Але то й не спорт у чистому вигляд╕. То такий соб╕ стиль життя, де головне не ст╕льки перш╕сть-друг╕сть, як здатн╕сть вистояти, не зламатися в╕д натиску наймогутн╕шого супротивника - природних стих╕й, самого життя.
Якось, пор╕внюючи ризики ╕ небезпеки п╕д час парашутних стрибк╕в, до того, що випада╓ на долю самотнього мореплавця п╕д в╕трилами, знаменитий ╕нженер-випробувач Загону космонавт╕в Костянтин В╓т╓р (Судь╓нко) прир╕вняв перше до писку ╕ укусу комаря, тод╕ як друге до рикання ╕ лют╕ тигра-людожера. А в╕н знав, про що мовив, бо мав за плечима ╕ 2000 парашутних стрибк╕в, в тому числ╕ затяжних, з приводненням в н╕чне штормове море, за десятки к╕лометр╕в в╕д суш╕, з добиранням до берега самотужки, ╕ далек╕ самотн╕ рейси.
До чого ц╕ спортивн╕ алюз╕╖ в час╕ в╕йни, спита╓те? А ось до чого.
Р╕вно два тижн╕ тому в Лондон╕ в╕дбувся боксерський по╓динок у надважк╕й категор╕╖ м╕ж британцем Дереком Ч╕сорою та укра╖нцем Олександром Усиком. Цього бою чекали в╕д самого березня, але COVID-19 ╕ тут вн╕с сво╖ правки. Як би там не було, б╕й в╕дбувся. Легкий на ногах, знаменитий сво╓ю витривал╕стю, наш боксер виснажив, знесилив свого супротивника ╕, за одноголосним присудом, був ╕ цього разу визнаний переможцем. В╕с╕мнадцять бо╖в - в╕с╕мнадцять перемог на профес╕йному ринз╕!
На жаль, укра╖нськ╕ м╕д╕а прид╕лили, м'яко кажучи, не надто велику увагу ц╕й неперес╕чн╕й под╕╖.
- Н╕чого дивного, - скаже м╕й читач. - Ма╓мо нав'язану в╕йну, тож ╕ пр╕оритети ╕нш╕.
- Що ж, така позиц╕я зрозум╕ла. В час╕ в╕йни не до розваг. Але тод╕ це мало б спрацьовувати не виб╕рково, не лише стосовно виступ╕в вих╕дця з Криму боксера Усика. А то ж ма╓мо приклади, коли невдовз╕ п╕сля загарбання Криму, у розпал бойових д╕й на Донбас╕ в╕дправляли наших лижник╕в-б╕атлон╕ст╕в на тренувальн╕ бази кра╖ни-окупанта (бо ж за тренування на базах Скандинав╕╖ довелося б викласти дещо б╕льш╕ кошти), коли у славному м╕ст╕ Ки╖в╕ вже дв╕ч╕ за останн╕ чотири роки (2017, 2019), проводили чемп╕онати Европи з╕ стрибк╕в у воду (де чудов╕ результати показала чи не найрепрезентативн╕ша москов╕йська команда), коли вс╕ ш╕сть з половиною рок╕в в╕йни, яку вперто не визна╓мо в╕йною, зам╕сть дружно заповнювати арм╕йськ╕ тренувальн╕ бази, КБ, верф╕, цехи, де ку╓ться зброя перемоги, ми, натом╕сть, незм╕нно заповню╓мо стад╕они в над╕╖ стати св╕дками ренесансу Ки╖вського Динамо чи, в час╕ то╖ само╖ в╕йни, на злам голови боремося за право проведення Евробачень.
Х╕ба не простежу╓ться тут якийсь дивний когн╕тивний дисонанс, га? Чи не це ╓ причиною того, що широкий св╕т ╕ дос╕ губиться в сво╓му розум╕нн╕ того, а що ж насправд╕ в╕дбува╓ться на наших теренах?
Ми стверджу╓мо, що зазнали в╕йськово╖ агрес╕╖ з боку Москов╕╖. Але якось не в один голос. Скаж╕мо, п'ята колона - ота, що раз-по-раз ката╓ на поклони до Б╕локам'яно╖ - в╕дкида╓ те. Скуплена нею на кремл╕вськ╕ ср╕бняки теледжинса та позавчорашн╕, не вмовкаючи, 24/7, глухо гундосять про спротив "народу Донбасу" насильницьк╕й укра╖н╕зац╕╖, бандер╕зац╕╖, про в╕йну громадянську. ╤ вже вс╕ сходяться, що в╕йна г╕бридна.
А певно ж, що так, якщо й сам╕ легко та дог╕дливо ведемося на ту г╕бридн╕сть. Н╕-н╕, м╕й уряд не засила╓ ССО чи диверс╕йн╕ групи на територ╕ю Курщини чи Брянщини для захисту волевиявлення тамтешн╕х "соот╓ч╓ств╓нн╕ков" на народних референдумах по при╓днанню до Укра╖ни. А проте, деяк╕ порухи нашо╖ влади не можуть не бентежити. Бо ж часом дуже нагадують елементарне п╕д╕грування Кремлев╕. ╤ то не лише шляхом прямо╖ колаборац╕╖: оголошенням загарбаного Криму в╕льною економ╕чною зоною (нещодавно намагалися утнути таке ж ╕ з Донбасом), дог╕дливим постачанням сировини на тутешн╕ п╕дпри╓мства та будови, не лише вдяганням на себе М╕нсько╖ хомутини зам╕сть наполягання на безумовному виконанн╕ Будапештського меморандуму, не лише загляданням в оч╕ ВВП чи однобоким в╕дведенням в╕йськ, але, найперше, отим г╕бридним невизнанням розв'язано╖ проти нас в╕йни в╕йною.
Чого у ц╕й г╕бридност╕ б╕льше - рабол╕пства, побоювання образити, розсердити агресора, оф╕ц╕йно визнавши його д╕╖ в╕йною, чи небажання напружуватися, роблячи непрост╕, непопулярн╕, але вкрай необх╕дн╕ кроки по реформуванню, по сут╕, демаф╕зац╕╖ Краю, аби вистоявши, зм╕цнивши свою економ╕чну, в╕йськову потугу, повернути, зрештою, сво╓ - вир╕шуйте сам╕. Але намагання робити вигляд, що у нас все гаразд у той час, як на окупованих територ╕ях продовжу╓ться планом╕рна зачистка всього укра╖нського, з витисканням мови, з переформатуванням демограф╕чно╖ сутност╕ сп╕льноти, з драматичним звуженням прав людини, з жорстким пересл╕дуванням за рел╕г╕йн╕ та пол╕тичн╕ переконання ╓, щонайменше, непорядним.
На жаль, тою ж г╕бридною непорядн╕стю в╕дгонить ╕ в╕д хитромудрих (╕, треба визнати, багато в чому усп╕шних) спроб внесення розколу в укра╖нське сусп╕льство, в╕д ч╕тко сформовано╖ вже тенденц╕╖ цькування/замовчування, виштовхування з укра╖нського св╕ту тих, хто не на словах, а на д╕л╕ творив/творить славу Укра╖ни, зокрема.
Особа Олександра Усика тут, як на мене, ╓ дуже показовою. Неймов╕рно талановита особист╕сть, жодного разу не переможений на профес╕йному ринз╕ боксер, з величезним, багато в чому не розкритим ще потенц╕алом, укра╖нець, який в╕д початку ╕ до сьогодн╕ в╕дкрито позиц╕ону╓ себе ╓диним ц╕лим з╕ сво╓ю нац╕╓ю, п╕дносячи ╖╖ славу до неба, раптом опинився об'╓ктом в╕двертих цькувань. ╤ з боку кого ж? Як не дивно, з боку тих, хто гордо йменуючи себе актив╕стами (що воно за фах такий?), безапеляц╕йно претендують на звання суперпатр╕от╕в, непомильних судд╕в, ╕стини в останн╕й ╕нстанц╕╖.
Кажуть, пошли дурня по раки, то в╕н ╕ жаб принесе. Ц╕лком зрозум╕ла для нас, укра╖нських громадян сьогодн╕шнього Криму, вимушен╕сть завуальовано╖ в╕дпов╕д╕ пана Усика на "невинне" гордон╕вське "чийкрим", до яко╖ в подальшому причеплено ще й як╕сь його висловлювання, особист╕, десь ╕ помилков╕ бачення, як ота м╕цно вбита у св╕дом╕сть теза про "╓диний народ" - все те було послужливо п╕дхоплене, в тому числ╕ й "патр╕отичними" телеканалами, багаторазово г╕пербол╕зоване, на диво оперативно розкручене в Мереж╕, де сл╕в не добирають ╕ на колюче-образлив╕ еп╕тети вельми щедр╕, ╕ в╕дтод╕ регулярно висипа╓ться на його голову купою дурних докор╕в ╕ незаслужених образ.
Як гада╓те, товариство, - оте цькування надиха╓ його перед по╓динками, де в╕н не пустим голосл╕в'ям, не простим стрясанням пов╕тря, а у важкх двобоях здобува╓ блискучу славу укра╖нському спорту, творить реальну славу Укра╖ни? Мо', зм╕цню╓ його любов до сво╓╖ нац╕╖? Знову не вгадав? То може б задуматися над тим, що "модне" чийкримлення, запущене в час╕ лихо╖ пам'ят╕ скрип╕нсько╖ провокац╕╖ сестер Опанасюк (дует Анна-Мар╕я), надто негарно (якщо не сказати: п╕дло!) застосовувати до укра╖нських громадян, як╕ з тих чи ╕нших причин, тим чи ╕ншим робом прив'язан╕ до Криму? Хтось, вибравшись на материк, час в╕д часу нав╕ду╓ сво╖ родини, що лишилися на п╕востров╕: сво╖х д╕тей чи батьк╕в, хтось мешка╓ на п╕востров╕ сам, як ось автор цих рядк╕в - ╕ т╕, й ╕нш╕, перебуваючи в Криму, легкодосяжн╕ для тутешнього "правосуддя", смаку якого скуштував вже не один, за законами якого нав╕ть ╓дине, ц╕лком невинне висловлювання, може унеможливити контакти з родиною, а то й в╕дправити за грати на роки. Про те, що це н╕як╕ не вигадки, могли б авторитетно засв╕дчити не лише Микола Семена чи ╤льм╕ Умеров.
В усякому раз╕, перш н╕ж засуджувати "в╕дступництво" Соф╕╖ Ротару, "непатр╕отичн╕сть" Олександра Усика чи "ватн╕сть" сестер Опанасюк, варто задуматися, кого б пот╕шило виштовхування з укра╖нського св╕ту тих, хто, попри замовчування, а то й цькування з боку записних патр╕от╕в, попри вс╕ ╖хн╕ реальн╕ чи вигадан╕ недол╕ки, вже складають славу Укра╖ни, ╖╖ непомильно вп╕знаваний позитивний образ у цьому непростому св╕т╕.

В цю ж тему й оц╕ невесел╕ рими:

ЛЮБОВ НАРОДНА
(на с╕мдесяттрир╕ччя Соф╕╖ Ротару)

Любов народна – то як пустоцв╕т.
Захоплення ╕ ненависть тут близько…
Забуто вже, як це г╕нке д╕вчисько
Звеличило Вкра╖ну на весь св╕т.
Забуто житт╓дайний Водограй,
Зачарування голосом любов╕,
Як все те в вени нап╕ввбит╕й мов╕
Життя вливало, як за небокрай
Дзвен╕в той сп╕в, засв╕дчуючи св╕ту:
“Ми тут, ми ╓, ми на сво╖й земл╕,
Не скурвились, не зникли ув ╕мл╕,
Мов рута-м’ята, тягнемось до св╕тла!”
Не дотягнулись дос╕… В болотах
╤ дал╕ водять дурених лукав╕,
╤ брудом вс╕х, хто не сп╕ва ╖м славу,
Шмарують… О, м╕й сизокрилий птах,
Сп╕вай ╕ дал╕, високо л╕тай!
До тебе не пристане того бруду.
Минуть роки, спаде з очей полуда,
Отямляться. Лиш не вернуть л╕та…
Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 13.11.2020 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22772

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков