Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3708)
З потоку життя (6918)
Душі криниця (3714)
Українці мої... (1513)
Резонанс (1616)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1757)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ГАЛИНА ЛИТОВЧЕНКО: ГОЛОСИЛА ТИША
╫валт стояв над селом. Прокльони, голос╕ння розривали морозне пов╕тря. Виганяли з хат родини...


ВАСИЛЬ ЛАТАНСЬКИЙ: У СНИ ПРИХОДИТЬ ЗНОВУ ПОЛЕ
На уроц╕ мене спитали, що таке голод, чи зм╕г би я пережити те, що було в тридцять третьому. Я...


МИКОЛА СУП╤НКА: ПОЕЗ╤╥
Вже небозв╕д на землю мряку с╕╓. В╕д шовку трав зостався т╕льки тл╕н. ╤ пром╕нь сонця св╕тить, та...


АРХ╤СТРАТИГ НЕБЕСНИХ СИЛ
21 листопада — велике церковне свято на честь «ангельських лик╕в...


РОДЗИНКИ НА КУЗЬМИНКИ
Свято Ос╕нн╕х Кузьми ╕ Дем'яна припада╓ на 14 листопада, але молодь готувалася до нього...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 13.11.2020 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 13.11.2020
НУЗЕТ УМЕРОВ: ДИКТАНТ

До 89-р╕ччя поета, проза╖ка, перекладача, заслуженого журнал╕ста Укра╖ни, члена НСПУ, академ╕ка Кримсько╖ Л╕тературно╖ академ╕╖, засновника сучасного напрямку дитячо╖ кримськотатарсько╖ л╕тератури Нузета Умерова

Середньо╖ школи в нашому сел╕ нема, тому першого вересня я йду в сус╕дн╓ село: там ╓ середня школа. Йду ╕ рахую: туди два к╕лометри, назад два к╕лометри. Дв╕ч╕ по два - чотири. За тиждень це буде двадцять чотири, за м╕сяць дев'яносто ш╕сть, а за р╕к тисячу з гаком... Так можна ╕ земну кулю об╕йти.
Мене записали в п'ятий "б". Поки записували - пролунав дзвоник ╕ я зап╕знився на перший урок. Я зайшов у клас ╕ голосно сказав: "- Добрий день!" Весь клас п╕дв╕вся на ноги ╕ хором в╕дпов╕в: - "Доброго дня, пане директор!" Телепнем я н╕коли не був, тому в╕дразу зметикував: повинен був прийти директор, а прийшов я.
Вчителька записала мо╓ пр╕звище, зиркнула на парту б╕ля в╕кна, де сид╕ла руда-руда д╕вчинка ╕ ткнула указкою:
- Можете зайняти в╕льне м╕сце.
По класу прокотився см╕шок. Я не телепень, але я н╕чого не зрозум╕в, а поки метикував до класу вв╕йшов директор.
На перерв╕ моя руденька сус╕дка тихо запитала:
- А як тебе звати?
- Руслан! - голосно в╕дпов╕в я.
Весь клас чомусь розсм╕явся. Я не телепень, але я н╕чого не зрозум╕в ╕ тихенько запитав у сус╕дки:
-  А тебе як звати?
- Руслана...
Все зрозум╕ло. Тепер нас почнуть дражнити. Добре що хоч не Людмила, як у Пушк╕на... Руслан ╕ Людмила. Я пом╕тив, що сус╕дка зн╕яков╕ла ╕ тому запитав:
- А пр╕звище?
- Каралець...
- Як ти сказала? - здивувався я.
- Ка-ра-лець... А що?
- Н╕чого. Моя бабуся народилася в сел╕ Каралез. Це за Бахчисара╓м...
- Дивно... - промовила вона ╕ я в знак згоди кивнув головою. - Я й не знала, що в Криму ╓ таке село...
В нас кожного дня по ш╕сть урок╕в. Не школа, а ун╕верситет. Перший урок - укра╖нська мова. Останн╕й - кримськотатарська, а м╕ж ними ще й англ╕йська... Ц╕каво, якщо зм╕шати три мови, що вийде? Певне в╕негрет...
Укра╖нська мова мен╕ да╓ться легко. Я нав╕ть п╕сню вивчив "Дивлюсь я на небо та й думку гъадаю". Весь клас сп╕ва╓ "гадаю", а я - "гъадаю". Вчителька каже, що я ╓диний сп╕ваю правильно.
На перерв╕ Руслана пригоща╓ мене яблуком, але я вв╕чливо в╕дмовляюсь. Тут т╕льки дай пов╕д - в╕дразу весь клас почне дражнитись "Руслан ╕ Руслана - закоханих пара..." Тому я мушу поводитись обережно ╕ дипломатично, як посол дружньо╖ держави.
У п'ятницю вчителька попередила, що в понед╕лок будемо писати диктант. Я як почув слово "диктант" мен╕ стало кепсько:  закололо в боку, в живот╕, засвист╕ло у правому вус╕. У мене погана звичка: як чую, так ╕ пишу. Отож диктант для мене все одно, що п╕рнати з мосту: хочеш-не хочеш, оч╕ сам╕ заплющуються... Я в житт╕ б╕льше тр╕йки з м╕нусом за диктанти не отримував.
У понед╕лок я йшов у школу з твердим нам╕ром бути дуже уважним ╕ писати не так, як чую, а так, як дикту╓ вчителька.
Сиджу. Пишу. ╤ раптом у мене засвист╕ло в л╕вому вус╕: вчителька почала вимовляти татарськ╕ слова: "К╕шка лежить на килим╕..." "К╕шка лежить" - це по-укра╖нськ╕, а "килим" - по-татарськи. Може вчительки змовилися зробити один диктант двома мовами?.. Скоса зиркаю на свою руду сус╕дку: та пише ╕ н╕чому не диву╓ться. Слухаю дал╕:
- Весною на баштан╕ посадили гарбузи й кавуни...
Знову зд╕ймаю на вчительку здивовано оч╕: укра╖нською "баштан", татарською "бостан". По-укра╖нськи "гарбуз", по-татарськи "къарпуз"... А "кавун" взагал╕ пишеться однаково...
Зробивши паузу вчителька мимох╕дь поясню╓ нам, що укра╖нською "гарбуз" це те що рос╕йською "тыква", а "кавун" - "арбуз". От здорово! А по-татарськи "къарпуз" - це "арбуз", а "кавун" - "диня". "Гарбуз" або "тыква" - по-татарськи "къабакъ".
Виходить, що колись, десь ╕ хтось переплутав. Або татарин, або укра╖нець. А пот╕м так ╕ п╕шло...
Гаразд, думаю, мене не проведеш... писатиму так, як каже вчителька. Пишу дал╕: "Ненька повела внука на майдан"... Ач! Не вистача╓ мен╕ ц╕╓╖ нен╕ вдома! Бабуся ще й дос╕ сп╕ва╓ мен╕ на сон "ай-нен╕", свою улюблену колискову п╕сню, н╕як не хоче зрозум╕ти, що я давно вже не дитсад╕вського в╕ку. Ну, гаразд, "нен╕", а "майдан"? Як писати - "майдан" чи "мейдан"? По-татарськи "мейдан", а вчителька сказала "майдан"... Так ╕ напишу.
Дал╕: "Гайдамака з╕стрибнув з мажари, поправив пояс ╕ голосно гукнув: "Шановн╕ панове!.."
Н╕, вони справд╕ змовились ц╕ наш╕ вчительки! Що коли й англ╕йка до них при╓дна╓ться... Я тяжко з╕тхаю ╕ дивлюся на вчительку з докором. Чи зна╓ вона, що по-татарськи "гайдамака" - це розб╕йник. В Криму колись жив в╕домий розб╕йник ╕ звали його Ал╕м-айдамакъ. ╤ про "мажару" я знаю. "Мажара" - це в╕з з великими колесами. В мажару запрягали вол╕в ╕ возили с╕но й солому. А ось слова "панове" у нас нема. Щоправда мама любить повторяти "пан або пропав..." Дал╕: "Козак д╕став з кисета люльку, тютюн..." Тут щось не так... Я остаточно переконуюсь, що вони змовились. "Козак" - це къазакъ! В╕льний, як птах! "Кисет" - це кисет. "Тютюн" - це тютюн. От т╕льки слово "люлька"... Але я в╕дразу ж здогадався, що це не та люлька, в як╕й д╕тей колишуть, а козацька люлька для кур╕ння...
Диктант я написав. Здав - ╕ мерщ╕й додому. Ходжу довкола бабус╕, уважено вивчаючи з ус╕х бок╕в. Бабуся зиркнула на мене поверх окуляр╕в:
- Руслане, внучку, що з тобою?
- З╕ мною, бабусю н╕чого, а ось з вами не все ясно...
- Як це? - здивувалася бабуся, поправляючи окуляри.
- Скаж╕ть мен╕ чесно... - бабуся в╕дразу насторожу╓ться - чому ви назвали мене Русланом?
- Як це чому?! Мен╕ дуже подоба╓ться це ╕м'я. - Але це ж ╕м'я не татарське!
- Чому не татарське! Татарське ╕ дуже давн╓.
Ран╕ше наш╕ предки, яких називали половцями, жили по сус╕дству з руським народом, так у старовину називали укра╖нц╕в. ╤ якщо половець одружувався з укра╖нкою, то перв╕стка називали руський хлопчик - Руслан.
Все ясно. Я с╕даю поб╕ля бабус╕ ╕ запитую пошепки:
- Скаж╕ть, бабусю, чесно, у нас в роду були укра╖нц╕?
- Не знаю! - розводить бабуся руками.
- Як це не зна╓те! - обурююсь я. - Зв╕дки ж тод╕ ст╕льки однакових сл╕в?! ╤ чому мою руду сус╕дку по парт╕ звати так само як ╕ мене - Руслана? ╤ зна╓те, яке в не╖ пр╕звище? Таке ж, як ╕ назва вашого р╕дного села - Каралез!
Я перепов╕даю бабус╕ св╕й перший диктант на укра╖нськ╕й мов╕ ╕ бабусин╕ окуляри опускаються на сам╕с╕нький к╕нчик носа. Нав╕ть слово "нен╕" ╓! - додаю я ╕ бабусин╕ окуляри падають на п╕длогу.
- Давай, внучку, дочека╓мось тьотю Надж╕╓ ╕ запита╓мо в не╖. Вона ж вчитель ╕стор╕╖, мусить знати...
Тьотя Надж╕╓ - менша дочка мо╓╖ бабус╕. Вона живе й працю╓ в С╕мферопол╕ ╕ при╖де до нас не ран╕ше нед╕л╕...
Дорогою в школу я наздоганяю Руслану ╕ допомагаю ╖й нести портфель, набитий п╕дручниками. Тепер я повинен ставитись до не╖ по-особливому, а раптом вона виявиться мо╓ю найближчою родичкою? ╤ взагал╕ вона мен╕ дуже подоба╓ться. У не╖ веснянки на нос╕ поблискують як золот╕ монетки... Якщо будуть дражнитись - нехай дражнять... Зате як гарно звучить: Руслан ╕ Руслана.
М╕ж ╕ншим за диктант я отримав п'ят╕рку. Це перша п'ят╕рка в мо╓му житт╕. П'ят╕рка за диктант.

Переклав укра╖нською Данило КОНОНЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 13.11.2020 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22767

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков