Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПУТ╤Н ЗАГНАВ СЕБЕ У ПАСТКУ:
Дан╕лов попередив про наближення катастрофи в Рос╕╖…


УКРА╥НА ПРОТИ РАШИЗМУ
Рашизм – це як╕сно нова форма тотал╕тарно╖ ╕деолог╕╖ ╕ практики…


СТАЛЕВ╤ ДУХОМ
Фотовиставка Костянтина Сови «Сталев╕ духом» - це вираження шани б╕йцям ╕ розпов╕дь...


«ФАРС НА БОЛОТАХ»: п╕сля 17 березня пут╕н ма╓ стати «так званим президентом»
Як╕ ще зм╕сти та смисли можна знайти в беззм╕стовних рос╕йських «виборах»...


ПОСЛАННЯ ПУТ╤НА ПАРЛАМЕНТУ ТА ПОХОРОН НАВАЛЬНОГО
Як вони характеризують стан кремл╕вського режиму…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2020 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 06.11.2020
ВАЛЕНТИН БУТ: УКРА╥НСЬКЕ КНИГОВИДАВНИЦТВО: РЕАН╤МУВАТИ НЕ МОЖНА ПОХОВАТИ

Переписуючись нещодавно з колегою, обмовився, що завершую п╕дготовку до публ╕кац╕╖ сво╓╖ друго╖ поетично╖ зб╕рки.
- Перший на черз╕, - в╕дреагував товариш.
Мусив розчарувати його, адже, як ╕ перша, ця також буде надрукованою лише у к╕лькох екземплярах. Причина? ╥х дек╕лька. ╤ вс╕ вони добре в╕дом╕ переважн╕й б╕льшост╕ пишучо╖ брат╕╖. Проте, оск╕льки коло читач╕в КС не обмежу╓ться одними лише письменниками-поетами, оск╕льки чимало й самих письменник╕в не надто усв╕домлюють глибину ями, в як╕й опинилися, варто, бодай поб╕жно, торкнутися ц╕╓╖ теми, дражливо╖ для автор╕в, загрозливо╖ для ц╕ло╖ нац╕╖.
Найперше, зазначимо, що до якост╕ пишучо╖ публ╕ки проблема прямого стосунку не ма╓. В Укра╖н╕, як ╕ будь-де в св╕т╕, спектр письменництва вар╕ю╓ в╕д д╕йсно талановитих автор╕в до в╕двертих графоман╕в ╕ членство-нечленство в НСПУ тут н╕який не показник. Одначе, на в╕дм╕ну в╕д б╕льшост╕ св╕ту, особлив╕сть наших палестин поляга╓ в тому, що нав╕ть талановит╕ письменники далеко не завжди мають можлив╕сть потрапити на око справд╕ широкому читачев╕. На в╕дм╕ну в╕д майстр╕в епатажу, а то й в╕двертих графоман╕в.
В чому та╓мниця такого дива? Може, в ум╕нн╕ одних ╕ невм╕нн╕ ╕нших пом╕чати оч╕кування читаючо╖ публ╕ки, потрафляти ╖╖ смакам? Може, в хист╕ одних ╕ нездатност╕ ╕нших переконати видавництва у комерц╕йн╕й усп╕шност╕ сво╖х твор╕в?
 - Н╕яко╖ та╓мниц╕ не ╕сну╓, скажуть мен╕. Гусар╕я епатажу пробива╓ться нагору не лише в Укра╖н╕. Що ж до "усп╕шност╕" графоман╕в, то в╕слюк з золотими бесагами в╕дкривав ╕ не так╕ ворота.
Щира правда. Але не вся. Проблема з в╕тчизняним книговидавництвом, як я те бачу, поляга╓ в ряд╕ об'╓ктивних ╕ суб'╓ктивних фактор╕в, д╕я яких не те, що пригальмувала його, але й поставила на грань виживання.
Що тут в╕дразу впада╓ в око, то це те, що велик╕ видавництва, вийшовши з зарегульовано╖ есересер╕всько╖ теплиц╕, схоже, й дос╕ не позбавилися м╕цно прирослого до них совкового геному. Я далекий в╕д думки про те, що геть ус╕ наш╕ книговидавц╕ ще й дос╕ з╕тхають по сол╕дних держзамовленнях, по розписаних, розпланованих на роки виданнях, гарантовано забезпечених бюджетним ф╕нансуванням. Це неможливо вже тому, що б╕льш╕сть тепер╕шн╕х видавництв з'явилися за час╕в незалежност╕ ╕ не мають того "солодко-планованого" досв╕ду. А проте ж, поводяться вони, щонайменше, вельми дивно, з огляду на ╕снуюч╕ ринков╕ реал╕╖.
Ось, в╕зьм╕мо до прикладу хоча б в╕дверте небажання наших видавництв брати на себе так╕ звичайн╕ у цьому б╕знес╕ видавнич╕ ризики. Але ж, в усьому св╕т╕ цей б╕знес працю╓ саме так. Що це: ╕нфантил╕зм, нефахов╕сть, щось ╕нше?
Зв╕сно, в Укра╖н╕ ╓ своя специф╕ка ╕ ми торкнемося деяких ╖╖ аспект╕в дал╕, але ж прим╕тивно-павуча тактика тупого вич╕кування на те, що письменник прийде з готовими коштами - власними чи виходженими у спонсора - ╕ оплатить друк свого ж твору, вочевидь не ╓ ефективною.
Загалом, треба розум╕ти, що книговидавничий б╕знес у св╕т╕ ╓ вельми прибутковим. Досить сказати, що ╕мпер╕я Amazon(у) розвинулася саме з нього. Чому ж на наших теренах в╕н стагну╓, ледь тл╕╓, чадить, немов сир╕, п╕дгнил╕ дрова у невм╕ло складен╕й ватр╕?
Чому не видно в укра╖нському л╕тературному простор╕ всюдисущих ╕ таких звичайних в зах╕дному св╕т╕ л╕тературних агент╕в - суперексперт╕в не лише в безмежному океан╕ л╕тератури, з ус╕ма його теч╕ями, в╕трами ╕ в╕яннями але й тонких знавц╕в книжкового ринку, смак╕в читаючо╖ публ╕ки, гончак╕в, як╕ першими пом╕чають щось варте уваги, фах╕вц╕в, на чи╖ чуття, смаки ╕ досв╕д покладаються видавництва, по╓днуючо╖ ланки м╕ж видавництвами ╕ пишучою брат╕╓ю, самаритян, як╕ за невеликий в╕дсоток позбавляють письменника ус╕х клопот╕в з виданням його твору, перебираючи ╖х на себе, п╕дшукуючи найб╕льш виг╕дн╕ умови видавничого договору?
Чому не можуть укра╖нськ╕ письменники бути не лише вп╕знаваними, в╕домими, а ще й усп╕шними економ╕чно? Допоки ╖хн╕й статус будуть визначати не ваговит╕ цифри з певною к╕льк╕стю нул╕в на банк╕вському рахунку (як те заведено в св╕т╕, що поважа╓ себе, а отже, й свою творчу ел╕ту), а дипломи-грамоти-медальки, в кращому раз╕, ном╕нування на нац╕ональну прем╕ю, з можлив╕стю перемоги та отримання невеличкого грошового заохочення? Може хтось гада╓, що л╕тературна нива родить легк╕ хл╕би? Але ж це не так. Всякий серйозний усп╕х тут, ще б╕льше, ан╕ж в будь-як╕й ╕нш╕й сфер╕ людсько╖ д╕яльност╕, потребу╓ багато часу, великих зусиль ╕ надзвичайно╖ концентрац╕╖ на його досягненн╕.
 Роль творчо╖ ел╕ти, зокрема письменництва, розум╕ли в ус╕ часи. Нав╕ть у найтемн╕ш╕. Може хтось не в курс╕, але найпролетарськ╕ший письменник Максим Горький отримував захмарн╕ гонорари, М╕льйонером був автор Тихого Дону Михайло Шолохов, драматург Барятинов лише в 1949 роц╕ отримав за публ╕чне виконання сво╓╖ п'╓си "На тому боц╕" б╕льше 920 тисяч рубл╕в, а Костянтин Симонов за чотири роки отримав два з половиною м╕льйона в╕драхувань. Щоправда, золотий пилок той просипався на голови лише тих щасливц╕в, хто натхненно осп╕вував д╕яння вожд╕в, самов╕ддано в╕дтанцьовував л╕н╕ю парт╕╖: мешканц╕в П╓р╓д╓лдк╕но, завс╕дник╕в його ╤рп╕ньсько╖ ф╕л╕╖ у наш╕м краю ╕ ╖м под╕бних. Неслухняних тримали на короткому пов╕дку, доводили до зубож╕ння, а то й до самогубства. Непок╕рних, а чи й лише п╕дозр╕лих, просто нищили. Як укра╖нську творчу ел╕ту в Сандормос╕.
Та чи часто згаду╓мо про жертви? Людська пам'ять виб╕ркова. Милосердно стира╓ г╕рке, гидке, страшне, лишаючи, здеб╕льшого, лише при╓мне. Може тому й дос╕ час в╕д часу можна почути, як хтось ╕з старо╖ письменницько╖ гвард╕╖, оббиваючи пороги потенц╕йних спонсор╕в, публ╕куючи сво╖ твори накладами в триста, а то й сто прим╕рник╕в, н╕-н╕ та й з╕тхне за багатотисячними тиражами, за гарантованим, хай ╕ раз на два роки, видавничим договором, де за видання твого твору платив не ти - платили тоб╕.
╤ - н╕, - цей м╕й мимов╕льний в╕дступ не ╓ диф╕рамбом збоченому св╕тов╕ лихо╖ пам'ят╕ Коби. Лише нагадуванням про важлив╕сть усв╕домлення значущост╕ творчо╖ ел╕ти для ментально╖ повноц╕нност╕ нац╕╖, для ╖╖ усп╕шного поступу, чого нин╕ вочевидь браку╓.
Але поверн╕мося до теми. Дума╓ться, якби запитати самих видавц╕в, то вони непомильно визнали б головною перешкодою ╖хньому б╕знесу н╕кчемну куп╕вельну спроможн╕сть населення. ╤ заперечити тут щось неможливо, як не ма╓ сенсу пояснювати сказане. Насл╕док тут прямо вит╕ка╓ з причини: приховане безроб╕ття, невелик╕ зароб╕тки, як╕ заледве покривають м╕н╕мальн╕ житт╓в╕ потреби, майже вдв╕ч╕ довший робочий тиждень, коли п╕сля гаровки не до поход╕в по книгарнях, а часом ╕ не до читання - все те не дода╓ оптим╕зму. Але ж проблеми не обмежуються й цим. Так, досить серйозною залиша╓ться проблема книгорозповсюдження. Ще одн╕╓ю тяжкою веригою, гальмом на ногах питомо укра╖нського - наголосимо на цьому! - книговидання ╓ той факт, що читацька аудитор╕я Краю, сказати б, мовно переполовинена. ╤ то надзвичайно серйозно. Погодьтеся, що будувати книговидавничий б╕знес на можливостях майже м╕льярдного англомовного читацького ринку, на 100+ м╕льонному ринку московомовного читача чи на ринку в два-три десятки м╕льон╕в Укра╖ни - то таки велика р╕зниця. Можна величезними тиражами друкувати найчудов╕ш╕ твори найобразн╕шою, найчар╕вн╕шою, найсп╕вуч╕шою укра╖нською мовою, можна створити якнайширшу мережу книгарень, аби донести ╖х до кожного, але той, хто звик до московомовного продукту, навряд чи так просто спокуситься на них. З╕ткнувся з тим особисто в 2014 роц╕. Приятель, великий шанувальник ╕стор╕╖, знаючи, що я працюю над ╕сторичним досл╕дженням час╕в козацько╖ доби, з нетерп╕нням чекав на публ╕кац╕ю книжки. Коли ж книжка нарешт╕ опинилася в його руках, був страшенно розчарований: "Ти не казав, що писав ╖╖ укра╖нською. Укра╖нською я не осилю…" Чи треба казати, що я був вражений не менше?
Що з тим робити? Готового рецепта нараз╕ не маю, бо проблема комплексна, серйозна ╕, на превеликий жаль, страшенно задавнена. Проте, ц╕лком зрозум╕ло, що нап╕влетарг╕йний стан укра╖нського книговидавництва ╓ надто красномовним знаком тяжко╖ хвороби нац╕╖. Дов╕вши до згасання то╖ ледь тл╕ючо╖ ватри, можемо звести на марг╕нес ╕ укра╖нське письменство - бо для кого ж писати? - ╕ саму укра╖нську л╕тературу. Що за тим, не хот╕лося б ╕ думати.
╤ це не жахалки, якщо не забувати про потужний зовн╕шн╕й тиск Москов╕╖, в тому числ╕ ╕ в питанн╕ мови. Адже не в одн╕м лише маренн╕ вассерман╕в, але й в очах перших ос╕б Кремля, укра╖нська мова не б╕льше, як недолугий д╕алект в╓л╕карусскава язика. ╤ то не лише на р╕вн╕ сприйняття - то на р╕вн╕ активно╖ пол╕тики. Як результат то╖ пол╕тики, ма╓мо реверансне потрактування москов╕йсько╖ мови в укра╖нськ╕й Конституц╕╖, колесн╕ченко-к╕валовськ╕ ескапади, перманентн╕, упродовж десятир╕ч, спекулювання на мовному протиставленн╕ рег╕он╕в ╕ тому под╕бне. ╤ то не присипана пилом ╕стор╕я. Турчин╕всько-яценюк╕вська спроба (не миттям так катанням!) в╕дтанцювати житт╓вий прост╕р для мови агресора на наших теренах через надання ╖й особливого статусу в╕дбулася вже п╕сля Майдану. Вже п╕сля Майдану, п╕сля здач╕ Криму, п╕сля ╤ловайська ╕ Дебальцева ми стали св╕дками шалених (╕ частково усп╕шних) намагань зберегти ╖╖ позиц╕╖ в осв╕т╕… А ще ж ма╓мо ц╕лу арм╕ю куркових, як╕, зам╕сть ощасливлювати сво╖м високохудожн╕м продуктом ╕нтелектуал╕в Москов╕╖, прагнуть зас╕вати ним укра╖нськ╕ терени, розширюючи горизонти "великого и могучего", бо ж де в╕н, там ╕ Расс╓я…
То може б спробувати якось застояти себе, товариство? Якось воно надто некошерно, надто по-кримтурчиновськи було б здавати ще й себе, п╕д незм╕нн╕ заклики "стояти ╕ не провокувати", як гада╓те?

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2020 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22763

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков