Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3702)
З потоку життя (6912)
Душі криниця (3712)
Українці мої... (1513)
Резонанс (1614)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1757)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У КИ╢В╤ ПРЕЗЕНТУВАЛИ АДАПТОВАНИЙ ДЛЯ Д╤ТЕЙ ПОС╤БНИК З ╤СТОР╤╥ КРИМУ
Про це кер╕вник громадсько╖ орган╕зац╕╖ "Кримська родина" Ан╕фе Куртсе╕това розпов╕ла в середу...


У КИ╢В╤ ПРЕЗЕНТОВАНО СИГНАЛЬН╤ ПРИМ╤РНИКИ ДРУГОГО ╤ ТРЕТЬОГО ТОМ╤В «ВЕЛИКО╥ УКРА╥НСЬКО╥ ЕНЦИКЛОПЕД╤╥»
На думку Алли Киридон, в╕дм╕нн╕сть ВУЕ в╕д попередн╕х ╕ численних ╕нших енциклопед╕й, як╕...


У РОС╤╥ УКРА╥НСЬКОГО ПОЛ╤ТВ'ЯЗНЯ З СИМПТОМАМИ COVID-19 КИНУЛИ В КАРЦЕР – МАТИ БРАНЦЯ ЗВЕРНУЛАСЯ ДО ЗЕЛЕНСЬКОГО
Ф╕гуранта одн╕╓╖ з╕ "справ Х╕зб ут-Тахр╕р" Теймура Абдулла╓ва з високою температурою, слабк╕стю ╕...


ОКУПАНТИ УР╤ЗАЛИ С╤МФЕРОПОЛЮ ПОДАЧУ ВОДИ
З 17 листопада окупац╕йна влада в Криму запровадила новий, б╕льш жорсткий, граф╕к водопостачання...


В УКРА╥Н╤ РОЗСЛ╤ДУЮТЬ ПРОДАЖ МАЙНА КЕРЧЕНСЬКО╥ ПОРОМНО╥ ПЕРЕПРАВИ ╤ «НАЦ╤ОНАЛ╤ЗАЦ╤Ю «МАСАНДРИ»
Про це пов╕домля╓ Укр╕нформ з посиланням на Фейсбук Представництва Президента в АР Крим.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 30.10.2020 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#44 за 30.10.2020
ЩОДЕННИК ГОРЦЯ МОЛОДШОГО

Нещодавно льв╕вське видавництво «Левада» випустило в св╕т солдатськ╕ спогади Серг╕я Мороза «Айдар – Л╕то 14-го». Автор у склад╕ батальйону «Айдар» захищав Укра╖ну на Донбас╕. Старший брат Серг╕я обрав позивний Горець. Тому Серг╕ю дали позивний Горець молодший, а п╕дзаголовок книги «Щоденник Горця молодшого». В╕н в╕в цей щоденник, роблячи записи щодня.
 Серг╕й Мороз народився 1975 року в м╕ст╕ Лозова на Харк╕вщин╕. Все дитинство ╕ юн╕сть пров╕в тут. Зак╕нчив у 2010 роц╕ Харк╕вський нац╕ональний педагог╕чний ун╕верситет ╕мен╕ Г.С. Сковороди ╕з дипломом вчителя ╕стор╕╖. Також зак╕нчив асп╕рантуру. Але в дитинств╕ щороку л╕тн╕ кан╕кули проводив у бабус╕ в сел╕ Ометинц╕ на В╕нниччин╕. Бабуся ╕ атмосфера укра╖нського села прищепили хлопцям любов до Укра╖ни. С. Мороз згаду╓: «Найперше для мене виникло саме розум╕ння, що треба боротися за незалежн╕сть, ще десь у в╕с╕мдесят восьмому роц╕, коли моя бабуся почала розпов╕дати ╕ ми д╕зналися про Голодомор, про цю страшну трагед╕ю, про цей страшний злочин комун╕стично╖ влади. Бабуся пережила його, ╓дина залишилася з велико╖ с╕м’╖. Тод╕ прийшло розум╕ння, що я укра╖нець, що саме Укра╖на - моя р╕дна батьк╕вщина, що Укра╖ну треба любити. ╤ ми тод╕ з р╕дним братом, Морозом В╕таликом, долучилися до новостворено╖ орган╕зац╕╖ – Народного руху за перебудову. Ми були наймолодш╕, щиро в╕рили, що ╕дея незалежност╕ Укра╖ни ╓ смислом нашого життя. Починаючи з в╕с╕мдесят дев’ятого року долучалися до ус╕х акц╕й, як╕ проводив Лоз╕вський осередок Народного Руху, в тому числ╕ до встановлення Хреста пам’ят╕ вояк╕в УНР у нашому парку в день Укра╖нського козацтва та свято╖ Покрови 14 жовтня у 1991 роц╕. Ну ╕ так усв╕домлення прийшло. Почали ╖здити на Зах╕дну Укра╖ну, б╕льше д╕зналися про укра╖нських с╕чових стр╕льц╕в час╕в боротьби за Незалежн╕сть Укра╖ни в 1917–1920 рр., про Укра╖нську повстанську арм╕ю. Ми чули, що був такий рух, але окр╕м штампу «бандер╕вц╕» майже н╕чого не знали. А тут велика к╕льк╕сть р╕зно╖ ╕нформац╕╖, в тому числ╕ ╕ ветерани УПА, ╖х р╕дн╕. Тобто розум╕ння того, що Укра╖на повинна бути Незалежною, остаточно укр╕пилося п╕сля в╕дв╕дувань Зах╕дно╖ Укра╖ни. По два рази на р╕к, на Великдень ╕ на Р╕здво, ╖здив на Зах╕дну Укра╖ну. До реч╕ був такий ц╕кавий момент – тод╕ безкоштовно учн╕ ╖здили, т╕льки тратилися на дорогу, а там нас приймали, по с╕м’ях розбирали, ми жили в родинах, ус╕ традиц╕╖ укра╖нськ╕ вивчали, так би мовити, зсередини. ╤ ще що дуже вражало, так це сильне в╕дношення до рел╕г╕╖ та церкви, у нас такого не було. Взагал╕ це такий був потужний крок, стимул до того, щоб п╕дняти незалежн╕сть Укра╖ни. Справд╕, все ж таки, що б не казали, але в дев’яностих роках саме Зах╕дна Укра╖на з╕грала ключову роль в здобутт╕ незалежност╕ Укра╖ни».
 П╕сля проголошення незалежност╕ Укра╖ни Серг╕й Мороз брав участь у д╕яльност╕ в╕йськово-патр╕отичних орган╕зац╕й – УНА–УНСО, «Тризуб». О. В’ячеслав Труш у «Слов╕ в╕д упорядника» зазнача╓: «В дев’яност╕, коли одн╕ спод╕валися на мир та порозум╕ння м╕ж народами, а ╕нш╕ накопичували статки, в цей час були укра╖нц╕, як╕ розум╕ли, що державн╕сть потр╕бно захищати, що рос╕йська загроза ╓ реальною ╕ що для цього треба вдаватися до р╕шучих активних д╕й. Так виникли нац╕онал╕стичн╕ орган╕зац╕╖, що не в╕дкидали у сво╖й д╕яльност╕ силов╕ методи захисту Укра╖ни, як╕ вишколювали молодь ╕ прищеплювали ╖й м╕л╕тарний дух. Спершу – «Варта Руху», пот╕м УНА–УНСО, «Варта ДСУ», ВО «Тризуб ╕м. С. Бандери», СНПУ (Соц╕ал-нац╕ональна парт╕я Укра╖ни») та «Патр╕от Укра╖ни», деяк╕ козацьк╕ п╕дрозд╕ли на початках сво╓╖ д╕яльност╕ тощо. Саме вони протистояли рос╕йським шов╕н╕стам р╕зних мастей – в╕д комун╕ст╕в до монарх╕ст╕в, орган╕зовували вишк╕льн╕ табори для молод╕, брали участь у збройн╕й боротьб╕ проти рос╕йських окупант╕в на Кавказ╕ (Груз╕я, Чечня), проти румунсько╖ агрес╕╖ у Придн╕стров’╖ та сербсько╖ у Хорват╕╖. Дехто зазнав ув’язнення, дехто – загинув. Цими орган╕зац╕ями вихован╕ т╕, хто п╕шов захищати Укра╖ну на Майдан╕ – так ВО «Свобода» й «Патр╕от Укра╖ни» ведуть сво╖ початки в╕д СНПУ, а «Правий сектор» - зокрема, в╕д «Тризубу». 2014-го року представники цих орган╕зац╕й влилися до лав Укра╖нсько╖ арм╕╖… Тобто попри розвал арм╕╖, масову ем╕грац╕ю, рос╕йську пропаганду, попри вс╕ перешкоди – ╕снували орган╕зац╕╖, як╕ готували майбутн╓ в╕йсько».
 С. Мороз поясню╓ мотиви сво╓╖ участ╕ у в╕йн╕: «Працюючи в школ╕, я завжди д╕тям казав, що Укра╖ну треба любити. Укра╖на – це наша земля. Тобто вс╕ знали про мо╖ погляди. ╤ тут почина╓ться Майдан. Я став його п╕дтримувати, вс╕ про це знали. Був у лютому на Майдан╕, з╕ сво╖м старшим братом. Побачив кров, побачив все це. Як п╕сля цього м╕г сид╕ти вдома, коли на Сход╕ почалася в╕йна. Я просто не м╕г по-╕ншому. Якщо я з дитинства в нац╕ональному рус╕, а тут така ситуац╕я? Це по-перше. По-друге - я вчитель ╕ учням завжди казав, що треба любити Укра╖ну ╕ бути готовим ╖╖ захищати, ╕ тут би не п╕шов. Ну як би я в школу п╕сля цього прийшов? Я не зм╕г би. ╤ п╕шов воювати».  
 В щоденнику Мороз ф╕ксував агрес╕ю Рос╕╖ проти Укра╖ни. Ц╕кав╕ його думки. Так, 19 березня 2014-го року в╕н записав: «Ста╓ зрозум╕лим, що система безпеки нашо╖ держави була ц╕лковито зруйнована В. Януковичем за вимогою кер╕вництва РФ. Це з╕грало з ним злий жарт. Завдяки тому, що в╕н сам зруйнував силовий блок, в╕н не зм╕г знищити Майдан та навести у його розум╕нн╕ порядок».
 23 березня 2014-го року: «У Харков╕ в центральн╕й частин╕ м╕ста проходить м╕тинг на п╕дтримку анекс╕╖ Криму Рос╕╓ю та за федерал╕зац╕ю Укра╖ни. В Лозов╕й проукра╖нськ╕ сили провели ходу та м╕тинг за ╓дн╕сть Укра╖ни. Орган╕затори домовилися про координац╕ю д╕й на випадок дестаб╕л╕зац╕╖ ситуац╕╖ в м╕ст╕. Обм╕нялися сво╖ми координатами. Довго сп╕лкувалися, прийшли до ╓диного висновку – що на Сход╕ буде в╕йна ╕ наша задача не допустити ╖╖ в нашому м╕ст╕».
 А ось м╕тинг сепаратист╕в у Лозов╕й: «Сепаратист╕в небагато. П╕дходимо до них. Ведуть себе неагресивно. Почина╓мо сп╕лкуватися. В розмовах ста╓ зрозум╕ло, що серед них ╓ нем╕сцев╕. Пробую з одним ╕з них заговорити. Але марно. Цей нев╕домий суб’╓кт в╕д╕йшов та заговорив з╕ сво╖ми товаришами. Почув цей гов╕р. Це був стов╕дсотковий рос╕янин. Оце його «че» «чаво», «чай да». Я намагався пройти до нього, щоб затримати. Але не зм╕г. Почалася невеличка сутичка. Наш╕ п╕дозри та заяви укра╖нських чиновник╕в вкотре п╕дтвердилися. Чомусь виникла тривожна думка, що Рос╕я на цьому не заспоко╖ться. Для того, щоб серйозно дестаб╕л╕зувати ситуац╕ю, одних м╕тинг╕в, п╕кет╕в та збор╕в мало. ╤, мабуть, будуть б╕льш серйозн╕ кроки, нав╕ть введення сво╖х регулярних в╕йськ, або значно╖ к╕лькост╕ п╕дготовлених п╕дрозд╕л╕в спец╕ального призначення для розпалювання вже збройного конфл╕кту, а пот╕м, п╕д виглядом порятунку так званого «русскоговорящего» населення, ввести п╕дрозд╕ли сво╓╖ арм╕╖. Або, як «миротворц╕». Суть в╕д цього не зм╕ниться. Це буде окупац╕я. ╤ не сидиться цим «н╕щебродам». Краще б вир╕шували сво╖ внутр╕шн╕ проблеми. Бо виходить, що Рос╕я хоче розвиватися не в середину, а в ширину. ╤ нехай кацап буде ╖сти лише варену картоплю в «мундир╕» з шматочком чорного хл╕ба, ходити до нап╕взруйнованого дерев’яного туалету надвор╕, пити дешевий алкогольний сурогат, але при цьому кричати, що Рос╕я – «великая страна», що вони «вел╕к╕╓», що вони «весь св╕т на кол╕на поставили». Але повернусь до цього так званого «м╕тингу». Приблизно о восьм╕й годин╕ сепаратисти мирно роз╕йшлися. Нема╓ у нас в Лозов╕й радикально налаштованих бойовик╕в, щоб розпочати активн╕ силов╕ д╕╖, а гастролер╕в мало. Та ╕ вони, мабуть, бояться, бо бачать, що у нас в м╕ст╕ нема╓ велико╖ ╖хньо╖ п╕дтримки».
 Серг╕й Мороз п╕дсумову╓ под╕╖, як╕ сталися в березн╕:
 - кримський сценар╕й на сход╕ та п╕вдн╕ Укра╖ни не пройшов. Рос╕╖ не вдалося розкачати ситуац╕ю на свою користь;
- сепаратистськ╕ м╕тинги почали захлинатися;
- Укра╖на показала, що почне спротив ╕ почала моб╕л╕зац╕ю;
- М╕жнародн╕ санкц╕╖ показують р╕шуч╕сть Заходу ╕ п╕дтримку Укра╖ни, але ця п╕дтримка ╓ занадто слабкою, ╕ санкц╕╖ не зупинять «злобного карлика» з Кремля».
 Ще один доказ втручання Рос╕╖: «╢ ╕нформац╕я, що група агресивно настро╓них людей помилково штурмувала Харк╕вський театр опери та балету, сплутавши його з обласною державною адм╕н╕страц╕╓ю. Тобто вони нем╕сцев╕. Це п╕дтверджу╓ вкотре, що на боц╕ сепаратист╕в «першу скрипку» грають громадяни РФ».
 Ц╕каве спостереження: «Сепаратисти дзеркально в╕дображають д╕╖ майдан╕вц╕в. Лише з т╕╓ю р╕зницею, що актив╕сти Майдану захоплювали адм╕н╕стративн╕ буд╕вл╕, але при цьому вони не висували вимоги про розчленування територ╕╖ нашо╖ держави. Майдан не вимагав якогось незрозум╕лого референдуму, не висував вимог про при╓днання наших земель до Рос╕╖. Була ╓дина вимога про в╕дставку злочинно╖ влади, це було внутр╕шньою справою, так би мовити «розб╕рки» у власн╕й хат╕. ╤ все робилося п╕д державним прапором. Це в╕дпов╕дь на питання сепаратист╕в, як╕ кажуть, що «актив╕стам Майдану можна було захоплювати адм╕н╕стративн╕ прим╕щення, а нам н╕». ╤ вони це роблять п╕д прапором ╕ншо╖ держави, при цьому чинять наругу над символами кра╖ни, в як╕й живуть. ╥хн╕й цин╕зм не ма╓ меж».
 12 кв╕тня 2014 року: «Сьогодн╕ нев╕дом╕ озбро╓н╕ люди захопили районний в╕дд╕л м╕л╕ц╕╖ у м╕ст╕ Слов’янськ. Зрозум╕ло, що це спец╕альний п╕дрозд╕л рос╕йських в╕йськ. П╕дтвердженням цьому ╓ той факт, що п╕д час штурму нападники розмовляли виключно д╕алектом рос╕йсько╖ мови, яким не розмовляють у нас. Ключовим стало використання слова «пар╓бр╕к». Це «бордюр». А пар╓бр╕ком називають бордюр виключно в Рос╕╖, в Санкт-Петербурз╕. ВСЕ – це в╕йна. Мабуть, ця агрес╕я проти сус╕дньо╖ суверенно╖ держави зак╕нчиться разом ╕з зак╕нченням само╖ «немито╖» Рос╕╖».
 24.04.2014р.: «В об╕д над╕йшла ╕нформац╕я про те, що у м╕ст╕, на дороз╕, яка веде на Сх╕д, купкою м╕сцевих марг╕нал╕в заблокована в╕йськова колона. При╖жджа╓мо на м╕сце под╕╖. Вже знайом╕ обличчя так званих «протестувальник╕в». Старший колони, оф╕цер, веде себе пасивно, нав╕ть вигляда╓ розгублено. Ми в╕дт╕сня╓мо сепаратист╕в. ╤ колона руха╓ться дал╕».
 Серг╕й Мороз п╕дсумову╓ под╕╖ кв╕тня: «Незаконно в Донецьк╕й та Луганськ╕й областях оголошено про створення так званих «Донецько╖ народно╖ республ╕ки» та «Лугансько╖ народно╖ республ╕ки». Терористи, як╕ захопили ц╕ м╕ста, призначили, всупереч укра╖нському законодавству, референдум про в╕докремлення цих територ╕й в╕д Укра╖ни. На сход╕ почалися, хоча й не активн╕, збройн╕ сутички м╕ж укра╖нськими силовиками та незаконними в╕йськовими формуваннями. П╕дтверджу╓ться факт про слабку бо╓здатн╕сть нашого в╕йська. Виника╓ новий феномен – це створення добровольчих батальйон╕в та розгортання волонтерського руху на п╕дтримку Збройних Сил Укра╖ни. Цього м╕сяця було зупинено просування сепаратизму. Його меж╕ означилися т╕льки Донецькою та Луганською областями, та ╕ то не вс╕ райони цих областей перейшли п╕д контроль сепаратист╕в та рос╕йських наймит╕в. Незрозум╕ла ╕ напружена ситуац╕я в Одес╕. М╕сто контролю╓ укра╖нська влада. Але там розгорнуто потужний сепаратистський рух. М╕сто Харк╕в та уся Харк╕вська область зум╕ли в╕дстояти себе ╕ залишилися в склад╕ Укра╖ни. Контрольован╕ терористами територ╕╖ мирним шляхом вже не вдасться повернути. ЦЕ В╤ЙНА!»
 А ось, хто зрадив Батьк╕вщину: «Це в сво╖й б╕льшост╕ м╕сцев╕ марг╕нали – алкогол╕ки, наркомани, безроб╕тн╕, б╕дн╕, безхатченки. Багато з них мають, або мали проблеми з законом. Також цю картину доповнюють ╕дейн╕ комун╕сти, але дуже похилого в╕ку, як╕ ще дос╕ живуть у Радянському Союз╕. Цим людям треба думати вже про в╕чне, а вони хочуть визначати, як нам, молодим людям, жити дал╕».
 Доходять зв╕стки через ╤нтернет: «Сепаратисти в захоплених м╕стах проводять так званий референдум. Очевидц╕ через ╤нтернет пов╕домляють про малу к╕льк╕сть виборчих д╕льниць, для того, щоб створити видим╕сть високо╖ явки. Також, порушуючи вс╕ вимоги щодо правил проведення народного волевиявлення, на цих д╕льницях можна кинути бюлетень к╕лька раз╕в. Сам╕ бюлетен╕ низько╖ якост╕, ╖х зможе п╕дробити нав╕ть школяр. Можна проголосувати не т╕льки за себе, але ╕ за родич╕в, сус╕д╕в. Також не обов’язково мати паспорт. Це просто цирк якийсь, а не волевиявлення».
 Серг╕й Мороз п╕дбива╓ ╕ п╕дсумки власного життя: «Виповнилося тридцять дев’ять рок╕в. Життя склалося – ╓ певний матер╕альний достаток, квартира, автомоб╕ль, гараж. ╢ улюблена робота, дружина, дво╓ д╕тей. Життя було стаб╕льним. Було все добре. Але ця довбана «русская в╓сна» все зм╕нила, перевернула все догори дригом. ╤ попереду в╕йна. Зараз часто задаю соб╕ питання – чому я вир╕шив п╕ти воювати? Та мабуть тому, що не можу сид╕ти вдома, коли в кра╖н╕ в╕йна. Якщо я не п╕шов би, то перестав би поважати сам себе. ╤ я не хочу, щоб в╕йна прийшла у м╕й д╕м. Ну ╕ нарешт╕ я чолов╕к, м╕ж ╕ншим. Ще в дитячому садочку мене навчили, що я захисник».
 А от уже запис у щоденнику, коли Мороз воював у склад╕ «Айдару»: «Чутки, що на боц╕ «сепар╕в» воюють москал╕, п╕дтвердились. Це правда. Мало того, з╕ сл╕в одного полоненого вони становлять б╕льш╕сть в так званому «ополчен╕╖». Майже вс╕ мають бойовий досв╕д. А ми, айдар╕вц╕ – колишн╕ таксисти, менеджери, перекладач╕, вчител╕, адвокати, слюсар╕, зал╕зничники, л╕кар╕, комбайнери, розбили ╖х, як д╕тей».
 Але в╕йни без втрат не бува╓. Геннад╕й Тома ╕з Харк╕вщини «загинув, прикриваючи евакуац╕ю поранених ╕з захопленого напередодн╕ ворожого блокпосту, де були облаштован╕ наш╕ позиц╕╖. Олег Михайлов загинув за ще б╕льш траг╕чних обставин. Зранку висунувшись у розв╕дку, натрапили на передову групу супротивника, ╕ щоб не потрапити у полон, п╕д╕рвав себе гранатою разом ╕з сепаратистами. Найтяжче в ц╕й ситуац╕╖ зателефонувати р╕дним ╕ сказати, що ╖х син, батько, чолов╕к загинув».
 Ще п╕дтвердження агрес╕╖ Рос╕╖: «Оп╕р «сепар╕в» зломлено. Натика╓мося на т╕ла вбитих ворог╕в. Обшуку╓мо: набо╖, ручн╕ гранати, р╕зн╕ документи, моб╕льн╕ телефони. ╤ вже взагал╕ не диву╓мося, що це «друз╕» з Рос╕╖. Знаходимо новеньк╕ вогнемети «Джм╕ль» рос╕йського виробництва (у ЗСУ вони не стоять на озбро╓нн╕), ╕ндив╕дуальн╕ аптечки рос╕йсько╖ арм╕╖, сух╕ пайки п╕д маркою «Военторг», рос╕йськ╕ бронежилети та ╕нш╕ обладунки. Все нове. Почали розглядати документи та моб╕льн╕ телефони вбитих «апалченцев». Ого! На одному телефон╕ ╓ багато в╕део. З нього ми д╕зна╓мося, що п╕дрозд╕л, який ми добряче пошматували, це «гост╕» з сус╕дньо╖ Рос╕╖. Але це не прост╕ найманц╕. Це профес╕йн╕ солдати. Ветерани двох чеченських в╕йн. Група спец╕ального призначення «Гюрза». Емоц╕йно обговорю╓мо цю новину. Ми, для яких це перша в╕йна, а для багатьох це був взагал╕ перший б╕й, перемогли «спецов» з рос╕йсько╖ арм╕╖, нехай колишн╕х, все одно. Я думаю, м╕ф про непереможн╕сть рос╕йсько╖ арм╕╖ та непереможн╕сть рос╕йського солдата – це «фейк», кажучи сучасною мовою. Ця перемога п╕дняла наш бойовий дух, самооц╕нку як солдат╕в, вселила в╕ру в нашу перемогу».
 Взагал╕ у добровольц╕в бойовий дух на висот╕: «У нас найб╕льшим покаранням за порушення дисципл╕ни була в╕дмова взяти на бойовий вих╕д».
 Ще ц╕кав╕ записи у щоденнику солдата Мороза: «Не минуло ╕ години, коли по нас розпочався артилер╕йський обстр╕л. Не змогли взяти нас у в╕дкритому, чесному бою, то починають просто знищувати село. При тому, що тут велика к╕льк╕сть мирних мешканц╕в. ╤ зрозум╕ло, що частина з них п╕дтримувала сепаратистський рух. Але ╖м все одно. А пот╕м рос╕йським телеканалам будуть казати, що це укра╖нська арм╕я знищила село, що укра╖нськ╕ «карател╕» тут вбивали мирних мешканц╕в, ╜валтували ж╕нок, мародерствували. ╥хн╕й цин╕зм просто не ма╓ меж. А насправд╕ ми допомага╓мо м╕сцевим як можемо – д╕лимося харчами, водою, нада╓мо медичну допомогу.
Обстр╕л тривав, з невеликими перервами, близько трьох годин. Ми в укритт╕ (погреб╕) разом вже з нашими знайомими, мирними мешканцями. Намага╓мося ╖х заспоко╖ти. Пересиджуючи в погреб╕ артилер╕йський обстр╕л ╕ маючи багато часу, ведемо розмови з м╕сцевими. П╕д час цих розмов розв╕нчу╓мо м╕ф про те, що ми «карател╕», «фашисти». Вони були сильно здивован╕, що б╕льш╕сть з нас розмовля╓ рос╕йською мовою, що ми здеб╕льшого з╕ сходу Укра╖ни. Вони наочно побачили, що ми адекватн╕ люди, як╕ зовс╕м не схож╕ на тих, якими нас представляли сепаратистськ╕ аг╕татори. Ми прийшли зв╕льнити ╖х, повернути в ╖х д╕м мир та спок╕й. Як це було ран╕ше. П╕д час довгих розмов з’ясову╓ться, що б╕льш╕сть мешканц╕в села дал╕ Лугансько╖ област╕ н╕куди не ви╖жджали. А ми диву╓мося, чому вони так легко п╕ддаються рос╕йськ╕й та сепаратистськ╕й пропаганд╕. Та вони св╕ту б╕лого не бачили ╕ не знають, що робиться поруч з ними. ╤ в╕рять т╕й брехн╕, що ╖м вкладають до вух кремл╕вськ╕ пропагандисти».
 Захоплю╓ ╕ геро╖зм укра╖нських медик╕в: «Наш╕ медики в╕дразу надають допомогу ус╕м пораненим – ╕ нам, ╕ м╕сцевим. Вони не бояться ╖здити на сан╕тарн╕й «буханц╕», яка зовс╕м не захища╓ н╕ вод╕я, н╕ медик╕в».
 16.08.2014 р.: «Коли зак╕нчився обстр╕л «Горець старший» та «Гр╕зл╕» п╕шли ╕ обшукали трупи вбитих вчора бойовик╕в. Хлопц╕ знаходять р╕зн╕ документи, в тому числ╕ ╕ посв╕дчення батальйону «Заря», ╕ндив╕дуальн╕ аптечки рос╕йського виробництва (я вже нав╕ть не дивуюсь), шеврони «вежливые люди». Вони належать п╕дрозд╕лу сепаратист╕в з Криму, саме ц╕ так зван╕ «вежливые люди» брали активну участь в под╕ях, пов’язаних з анекс╕╓ю нашого п╕вострова в березн╕ м╕сяц╕. А тепер знайшли свою смерть на Луганщин╕. ╤ за що?! Зараз у них, на мал╕й батьк╕вщин╕, курортний сезон. Купалися б у мор╕, загорали, ╖ли пахлаву медову, кохали д╕вчат. Але вони сам╕ обрали св╕й шлях. Ну ╕, зв╕сно, серед труп╕в, куди без них, ╓ громадяни РФ. Це п╕дтверджують найден╕ паспорти. Але мене особисто, та ╕ не т╕льки мене, ВРАЖА╢ БАЙДУЖ╤СТЬ командир╕в незаконних збройних формувань до т╕л загиблих ╖хн╕х п╕длеглих. Сьогодн╕ вже трет╕й день як вони загинули ╕ жодно╖ спроби з ╖х боку не було, аби забрати ц╕ т╕ла та поховати по-людськи. ╤ це при тому, що на вулиц╕ сто╖ть спекотна погода, вже в╕дчува╓ться смор╕д в╕д т╕л, що починають розкладатися. Ще три-чотири дн╕ ╕ ховати н╕чого буде. Отаке ставлення».
 Серг╕й Мороз поясню╓ мету видання свого щоденника: «Публ╕кац╕я мо╖х спогад╕в ╓ черговою спробою донести до сусп╕льства, що ця в╕йна ╓ В╕тчизняною в╕йною за свою Незалежн╕сть проти ╕мперських амб╕ц╕й Рос╕╖. Це спроба довести, що на сход╕ Укра╖ни не АТО, а в╕йна. Ц╕ спогади – це маленька данина мо╖м побратимам, як╕ загинули. Це подяка ус╕м волонтерам, як╕ п╕дтримували нас. Це пам'ять про легендарний батальйон «Айдар», в якому я мав честь воювати ╕ служити».
 Анатол╕й Зборовський

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 30.10.2020 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22748

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков