Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3708)
З потоку життя (6918)
Душі криниця (3714)
Українці мої... (1513)
Резонанс (1616)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1757)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ГАЛИНА ЛИТОВЧЕНКО: ГОЛОСИЛА ТИША
╫валт стояв над селом. Прокльони, голос╕ння розривали морозне пов╕тря. Виганяли з хат родини...


ВАСИЛЬ ЛАТАНСЬКИЙ: У СНИ ПРИХОДИТЬ ЗНОВУ ПОЛЕ
На уроц╕ мене спитали, що таке голод, чи зм╕г би я пережити те, що було в тридцять третьому. Я...


МИКОЛА СУП╤НКА: ПОЕЗ╤╥
Вже небозв╕д на землю мряку с╕╓. В╕д шовку трав зостався т╕льки тл╕н. ╤ пром╕нь сонця св╕тить, та...


АРХ╤СТРАТИГ НЕБЕСНИХ СИЛ
21 листопада — велике церковне свято на честь «ангельських лик╕в...


РОДЗИНКИ НА КУЗЬМИНКИ
Свято Ос╕нн╕х Кузьми ╕ Дем'яна припада╓ на 14 листопада, але молодь готувалася до нього...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 23.10.2020 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#43 за 23.10.2020
ГАЛИНА ЛИТОВЧЕНКО: ╥ДУ В ГОСТ╤!

Сьогодн╕ господинею Л╕тературно╖ стор╕нки КС ╓ в╕дома кримська укра╖нська поетеса пан╕ Галина Литовченко. Представлена тут доб╕рка ╖╖ неймов╕рно гарних, теплих, просякнути сонячним пром╕нням, умитих чистими ранковими росами, просолених лаг╕дною, кришталево-прозорою морською хвилькою в╕рш╕в, ╓ частиною твор╕в, що складають ╖╖ нову книгу поез╕й та прози для д╕тей молодшого та середнього шк╕льного в╕ку "Хмарин б╕лосн╕жна флотил╕я". Книга вийшла з друку цього вересня у видавництв╕-друкарн╕ "Твори" м. В╕нниця. Прикметно, що ц╕ поез╕╖ пан╕ Литовченко в╕дзначен╕ в шорт-лист╕ М╕жнародного л╕тературного фестивалю "Корн╕йчуковська прем╕я", м. Одеса-2020.

ОЦЕ ЗИМА!

П╕д веч╕р учора знялась зав╕рюха –
╖╖ серенади я в комин╕ слухав.
Жбурляла у в╕кна, розб╕йниця, сн╕г –
а я до п╕вноч╕ заснути не м╕г.

Крутився п╕д ковдрою, мучив подушку,
вставав, смакував з паляниц╕ ц╕лушку.
Кр╕зь шибку вдивлявся в засн╕жений сад,
як в╕хола все зам╕та╓ п╕дряд.

Мене нав╕ть мама за те не сварила:
теж, певне, заснути забракло ╖й сили.
Та все ж таки сон подолав нас обох.
А хуга все сипала сн╕г, як горох.

Лет╕в той горох на мо╓ п╕дв╕коння –
його торохт╕ння почув я спросоння.
Ще пот╕м др╕мав до об╕ду п╕вдня,
приснилась – пов╕рте! – якась чорт╕вня.

Схопився нарешт╕ швиденько ╕з л╕жка
╕ гайда гуляти з сус╕дом у сн╕жки.
Ще вчора туман виглядав крадькома,
сьогодн╕ вже – на тоб╕, справжня зима!

ЩОБ БОРОНИТИ РУБЕЖ╤

У мене чуб – як в козака,
╕ кульчик ╓ у вус╕.
Ум╕ю вдарить гопака
╕ з бур’янами б’юся.
 
Я не лякаюсь кропиви
╕ будяки рубаю –
зл╕тають ╖хн╕ голови,
бо гостру шаблю маю.

В╕дважним хочу бути я
В╕тчизни охоронцем,
щоб р╕дний край, моя земля,
завжди цв╕ли п╕д сонцем.

Щоб боронити рубеж╕,
як козаки в╕ками,
я ц╕ле л╕то на меж╕
воюю з будяками.

НАЙКРАЩА ВЧИТЕЛЬКА
 
Ходжу я в школу залюбки!
Це слово не беру в «лапки» –
люблю насправд╕ вчитись я,
бо добра вчителька моя.

Розумна й молода така,
а ще красива та струнка!
Хоча чималий ма╓ клас,
шану╓ кожного ╕з нас.

╥╖ (на т╕м ми сто╖мо!)
аби кому не в╕ддамо.
Нам теж до серця «в╕д ╕ до»
наш тренер з боротьби дзюдо.

Дзюдо – не шахи й не лото.
В╕н, тренер, воював в АТО,
не раз в╕дзначився в боях,
здолав важкий солдатський шлях.

П╕д час перерви якось раз
заходив з кв╕тами у клас.
Ми здогадалися, чому
всм╕халась вчителька йому.

«Ц╤ЛЮЩА» ТЕМА

Зимовий веч╕р. В тепл╕й хат╕,
п╕д абажуром зазвичай,
п’╓мо ╕з мамою ╕ татом
смачний з пахучих кв╕т╕в чай.

Нараз╕ й ос╕нь ще далеко,
а до мороз╕в – ого-го:
ще на верб╕ живе лелека,
й пастух ще хльоска батогом.

Та звичку ту не забуваю,
╕ саме зараз ця пора,
як трави сл╕д з╕брать для чаю,
щоб був узимку «на ура».

Вже липа в торб╕ пахне медом,
г╕рчить в пучечку дерев╕й,
а я ще мчу велосипедом
шукати в пол╕ зв╕роб╕й.

╥й-бо, не знаю того зв╕ра,
╕ чи такий в природ╕ ╓,
та чудернацьк╕й назв╕ в╕рю –
якусь бацилу та й уб’╓.
 
За зв╕робо╓м – материнку,
а перед тим збирав чебрець.
╥х запах щедро щохвилинки
розносить полем в╕терець.

Мен╕ знайти ╖х – не проблема:
з╕ркий на око, вам би знать!
Я на оцю «ц╕лющу» тему
ще й в╕рша можу написать.

Не все з╕рву – залишу й бджолам:
- Нектар для тебе, бдж╕лко, пий!
Ходжу не перший р╕к я в школу –
тому тямущий, не скупий.

Жучки, грибочки, зв╕р╕, кв╕ти,
дерева, люди ╕ птахи –
одно╖ мат╕нки ми д╕ти,
ус╕ – Природи д╕тлахи.

ЗГАЯНИЙ ЧАС

Не розум╕ю дорослих.
Д╕да ╕ бабцю – тим паче.
Слово сприймають наосл╕п –
шкода ╖х, ледве не плачу.

Якось п╕шли в ботан╕чний:
стали круг екскурсовода,
слухають байки одв╕чн╕.
Я б не пов╕рив ╖м зроду!

Я – дов╕ряю смартфону,
там ╕нформац╕╖ злива.
Зам╕сть того «марафону»
с╕в би в саду п╕д оливу.
 
Вкинув би запит у пошук:
мов, розкажи мен╕, друже,
╓ щось нове тут, хороше,
те, що й тоб╕ небайдуже?
 
В╕н п╕д╕брав би найкращ╕
фото з╕ свого арх╕ву.
Я т╕ галяви та хащ╕
справа дивився б ╕ зл╕ва.

Н╕ ж, ув’язались за г╕дом
(дибав ╕ я з ними п╕шки),
згаяли час до об╕ду –
краще б купили гор╕шк╕в.

Краще б лишився я вдома,
чи у кафе б╕ля каси,
бо подолала вже втома.
Корчу з досади гримаси.

Доки я тут ф╕тонциди*
щедро ловив на осонн╕.
Кращ╕ морськ╕ кра╓види
згасли в мо╓му смартфон╕.

* б╕олог╕чно активн╕ речовини,
 що утворюються рослинами

П╤ДВОДНЕ ЦАРСТВО

П╕рнаю в море з головою
╕ потрапляю в ╕нший св╕т:
тут глоси плавають з╕ мною,
╕ барабульки шлють прив╕т.
К╕льки гасають косяками,
лоскочуть хвилями плече.
╤ хоч нема╓ поруч мами,
ой, так гарненько час тече!

Шукаю м╕д╕й ╕ рапан╕в
серед зелених валун╕в.
Медузи – ц╕ поважн╕ пан╕ –
весь час п╕дсв╕чують мен╕.

Хитають водорост╕ в╕ттям,
ворушить стебла теч╕я.
Усе-усе в п╕дводн╕м св╕т╕
побачити стараюсь я.

Щоб пот╕м мам╕ розказати,
яка краса тут неземна.
Як жаль, що глибоко п╕рнати
ще не навчилася вона!

НА ВИНОГРАДНИКУ

В╕д бетонних набридливих нетр╕в
я прямую подал╕. Туди,
де неквапом до схил╕в Ай-Петр╕
виноградн╕ крокують ряди.

Пахне травами, лозами й медом
прохолодний д╕дус╕в кур╕нь.
╥здить сонечко велосипедом.
через неба густу голуб╕нь.

П╕сля шуму м╕ського тут рай.
Грона сяють на кручених лозах.
Хочеш – враження мовчки збирай,
хочеш – кошик плети з верболозу.

Подр╕маю лишень в курен╕,
заховавшись в╕д дико╖ спеки,
бо ж пройшов я в╕д м╕ста далеко –
чи то так показалось мен╕.

Як стемн╕╓, в╕зьмусь сторожити
й рахувати на неб╕ з╕рки.
А д╕дусев╕ треба спочити –
я ж онук чималий вже таки.

Зростом я майже п╕втора метр╕в, –
як на др╕жджах, ул╕тку росту.
Це тому, що в сус╕дств╕ з Ай-Петр╕
пнеться все, як ╕ я, в висоту!

У ПЕЧЕРНОМУ М╤СТ╤

Викарaбкуюся ╕з печери –
з темноти та на божий св╕т.
Повертаюсь з далеко╖ ери,
подолавши за мить сотн╕ л╕т.

На лежанц╕ сид╕в вапняков╕й,
ватру (хай ╕ уявну) палив,
в╕д душ╕ сп╕вчував земляков╕,
що колись у «хатин╕» ц╕й жив.

Намагався соб╕ уявити,
у який в╕н дивився екран.
Там кр╕зь отвори, зроблен╕ в плитах,
видно гори, д╕брову ╕ лан.

Думав, певно, що це телев╕зор,
м╕й ровесник – природи дитя.
Я в житло його ще раз пол╕зу,
щоб п╕знати те скрутне життя.

Бо ж лишились легенди та м╕фи
╕ в╕тр╕в чорноморських п╕сн╕.
Жаль, що жоден ╕з тавр╕в чи ск╕ф╕в
не дожив до тепер╕шн╕х дн╕в.

БУДУ БДЖОЛЯРЕМ!

Пурхають бабки понад дерев╕╓м
до конюшини повадився джм╕ль.
Запахи в╕тер по саду розв╕яв,
бдж╕лок медовий принаджу╓ хм╕ль.

Затишно жити на пас╕ц╕ бджолам,
╖х догляда╓ м╕й р╕дний д╕дусь.
Весело ро╓м л╕тають довкола,
я н╕ краплиночки ╖х не боюсь.

Виросту – теж бджолярем хочу стати –
вже медогонку я вправно кручу.
Виб╕р профес╕╖ стверджу╓ тато,
плеска╓ схвально мене по плечу.

Подарував мен╕ д╕д капелюха,
мед смакувати ще змалку навчив.
Завжди уважно порад його слухав,
ст╕льки д╕знався про пас╕ку див!

- Пас╕чник вийде ╕з тебе, Семене! –
каже ╕ горне мене до грудей.
Одноголосно ╕ бджоли за мене,
бо в╕дчувають над╕йних людей.

╥ДУ В ГОСТ╤

Я ╖ду на л╕то в карпатське село,
де мами мо╓╖ дитинство пройшло,
де ╖й колискову сп╕вав водограй.
╤ я в цей чудовий закохана край!

Вистуку╓ потяг на рейках: тук-тук.
Когось заколису╓, може, той звук,
мен╕ ж геть не спиться, у в╕кна дивлюсь,
вже бачу, як буде стр╕чати д╕дусь.

╤ в╕н, ╕ бабуся на мене чека –
вже спряжила, певно, в печ╕ молока,
нарвала у л╕с╕ для мене чорниць –
таких не бува╓ й на ринках столиць.

Я з м╕ста ╖м також гостинц╕ взяла:
в хустинку м’яку загорнула тепла,
дзв╕нкий заховала у глечику см╕х, –
вистачить цих подарунк╕в на вс╕х.

Д╤ДУС╤В САД

Для велико╖ родини
насаджав д╕дусь малини.
Вишень, абрикос ╕ слив
теж багато насадив.

А ще яблука ╕ груш╕
я щодня збирати мушу
кр╕м малини й абрикос,
щоби ав╕там╕ноз
щезнув нав╕ть з лексикону
до наступного сезону.
В╕там╕ни А-БЕ-ЦЕ
знаю я тепер в лице!

Порося ╕ свинка-мама
об’╖даються сливками.
Ц╕лий день, якщо не сплять,
к╕сточками хрумкотять.

Дружить вся родина з садом,
врожа╖ збира╓ радо.
Консервац╕я – в льоху,
сухофрукти – на даху.

Для бабус╕ – теж робота
наварити нам компоту.
Як за склянку я берусь,
не нат╕шиться д╕дусь.

ЗМАЛКУ ЛЮБЛЮ
СМАКУВАТИ ЦУКЕРКАМИ!

Хмари застигли цукровою ватою –
аж посолодшало в рот╕.
Виснуть над полем, неначе засватан╕,
чи, як г╕мнастки на дрот╕.

Ех, дотягнутись до них мен╕ б в╕ялом –
я би почухав ╖м спини!
Пудру цукрову в пов╕тр╕ розс╕яв би,
щоб не котилася слина.

Змалку люблю смакувати цукерками,
то й фантазую охоче.
В╕тер ту вату м╕г ╖сти б цеберками.
Схоже, на╖вся. Не хоче.

ХТО В╤Н, ВОКАЛ╤СТ?

Ущипн╕ть мене за вухо –
чи не сплю, бува.
Щойно зв╕дкись п╕сню слухав –
не розчув слова.

Знову «в╕ть-тьох-тьох» з╕ свистом!
Схоже, це – присп╕в.
Певне в того вокал╕ста
вс╕ п╕сн╕ без сл╕в.

Здогадався зв╕дки плине
цей пот╕к рулад*:
мама в╕кна в╕дчинила
на св╕танку в сад.

* музичний терм╕н


 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 23.10.2020 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22725

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков