Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3314)
З потоку життя (6547)
Душі криниця (3544)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1512)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1684)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РУБАЮТЬ ДЕРЕВА З МОВЧАЗНО╥ ЗГОДИ М╤СЦЕВО╥ ВЛАДИ
Як це часто бува╓ у нашому прагматичному ╕ жорстокому св╕т╕, одне порушення часто ста╓ прологом...


ПРО ПЕРЕТЯГУВАННЯ СИМПАТ╤Й МЕШКАНЦ╤В КРИМСЬКОГО ЗАПОРЕБРИКА
Час все розставля╓ на сво╖ м╕сця. Рано чи п╕зно. Хтось входить в ╕стор╕ю, ╕нший вляпу╓ться.


ПОВЕРНУТИ В╤Д ПР╤РВИ
Припиняймо чвари ╕ чимскор╕ше розвертаймося од пр╕рви, до яко╖ п╕дштовхують нас як недруги, так ╕...


В╤ДПОВ╤ДАЛЬН╤СТЬ
Про що це я? Напевно, про в╕дпов╕дальн╕сть. Тутешня влада не в╕дчува╓ ╖╖ з╕ зрозум╕лих причин,...


УРОКИ КРИМУ
Часом виника╓ враження, що про Крим в Укра╖н╕ потроху забувають. Не лише перес╕чн╕ громадяни....




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 06.08.2004 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#32 за 06.08.2004
ЧИ МОЖНА ВОЮВАТИ "ЦИВІЛІЗОВАНО"?
Сергій ЛАЩЕНКО.

Точка зору

Неодноразово доводилося чути: Україну в світі поважають за її миротворчі акції. До цього твердження я ставився трохи скептично: тягнуть наші хлопці свою лямку, ризикують життям за копійки (680 доларів для рядового у охопленому війною Іраку - хіба це гроші?). От і "поважають"...
Але нещодавно довелося їхати в одному купе з нашим миротворцем, що відбув свій термін в Косово. Проговорили ми всю ніч, і я зрозумів: ЗМІ не перебільшують. Є певні риси українського менталітету, які видаються корисними під час воєн та локальних воєнних конфліктів. Там, де німці чи англійці "наїжачуються" автоматами і воліють ліпше вбити підозрілу особу, аніж втратити свого вояка, українці схильні ризикнути на користь встановлення тісних контактів з місцевим населенням.
"Воювати не озлоблюючись" - здається, саме такою установкою керувалися й наші предки.
У статті Олександра Зобенка "Сірко - добрий сусід" ("КС" від 14.05 2004 р.) наводяться слова непереможного кошового отамана: "Коли ми, живучи з татарами по-сусідськи, допомагаємо одне одному, то це розумному нітрохи не дивно". Приклад дуже вдалий, адже ніхто не воював так багато, як запорожці. Але й вони могли бути милосердними. Їхні нащадки, переселившись на Кубань, дотримувалися тих же правил ведення війни.
"Историческая летопись не имеет сведений о жестоких обычаях черноморцев. Правда, черноморцы не щадили врага в кровных битвах, но никогда не позволяли себе кощунства над телами убитых противников.
Иными были отношения "линейцев" (тобто великоросів, вихідців з Дону - С. Л.) к горцам. Они чаще и более резко переходили во взаимную вражду и ненависть. Линейцы не уступали в жестокости своим противникам. За честь было привозить в станицы головы умерщвленных горцев на показ, как трофей. Горцы отплачивали той же монетой линейцам, но к черноморцам по-прежнему относились с уважением и гуманностью за их человеческий облик". (Ф. Щербина "История Кубанского Казачьего Войска").
Збереглися спогади колишнього оунівського функціонера Пантелеймона Василевського, що зараз мешкає в Дрогобичі: "Під час війни ми робили спроби творити УПА на Кубані та на Північному Кавказі.
З числа українських патріотів та ображених радянською владою козаків вдалося створити дві сотні. Оунівські бюлетені фіксували бої кубанських частин УПА під Краснодаром ще в 1945 році. Крім українців, там були й представники народів Кавказу. Я сам бачив кілька разів, як воїни-мусульмани ставали до намазу. Наші хлопці ставилися до цього толерантно, звичаї кавказців поважали..."
Треба сказати, що участь мусульман в УПА це не феномен ХХ століття, а давня вже традиція: "Черноморец был миролюбивым по натуре. (...) При заселении края черноморцы сразу же вступили в дружелюбные, мирные отношения с горцами. Часть горцев переселилась в Черноморию под защиту казачьего оружия..." (цитата з ІІ тому "Истории Кубанского Казачьего Войска").
Отже, функції миротворців і захисників наші предки виконували вже тоді. А тепер пригадаймо "подвиг" російського полковника Буданова - зґвалтування і вбивство беззбройної юної чеченки. Якщо там такі полковники, то які ж тоді рядові? Одним словом, напрошується висновок: різні народи воюють по-різному.
Повернемося до Іраку. Для об'єктивності пошлюся на статтю Артема Шевченка, який добре знає "іракську" тему ("Передчуття іракської війни", "Дзеркало тижня" від 20.03 2004 р.): "П'ятій окремій механізованій бригаді за півроку місії в Іраку вдалося зробити головне для своєї ж безпеки - встановити контроль в зоні відповідальності і не спровокувати місцеве населення на активний збройний опір. Це досягнуто відмовою від безглуздих "зачисток", повагою до мусульманських традицій і активним залученням до бойових операцій іракських сил безпеки". Як бачимо, і тут секрет успіху полягав в доброму контакті з місцевим населенням. Наведу ще одну цитату з цієї ж статті: "Набутий в Іраку досвід робить підрозділи Сухопутних військ Збройних Сил України сумісними з натовськими військовими стандартами".
За останні роки про недоліки українського менталітету було сказано дуже багато. Але щоб успішно будувати державу, треба знати й весь "позитив". Добре, що його не доводиться висмоктувати з пальця. Цивілізоване ставлення українців до війни - риса, якою нащадки козаків по праву можуть пишатися.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 06.08.2004 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2272

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков