Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3708)
З потоку життя (6918)
Душі криниця (3714)
Українці мої... (1513)
Резонанс (1616)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1757)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВАСИЛЬ ЛАТАНСЬКИЙ: ТУТ БЕРЕГ М╤Й - В КРИМУ
До 82-р╕ччя в╕домого кримського укра╖нського поета, члена Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни


БЕЗКОМПРОМ╤СНА, М╤Л╤ТАРНА, ГОРДА…
доробок само╖ Ольги Петр╕вни - укра╖нсько╖ письменниц╕, публ╕цистки, педагога, етнографа,...


«ДОСТЕМЕННИЙ ПОЕТ, БОЖИЙ ДАР, БОЖИЙ ГЛАС…»
До 95-р╕ччя в╕д дня народження Ореста Корсовецького.


БАЛУХ ПОЧАВ ПРОХОДИТИ РЕАБ╤Л╤ТАЦ╤Ю
Приватна кл╕н╕ка «Нодус», в як╕й найближчими м╕сяцями проходитиме реаб╕л╕тац╕ю та...


ПРИСВЯТИВ ЖИТТЯ ТЕАТРОВ╤
Хрестомат╕йний автор, знайомий нам з╕ шк╕льних п╕дручник╕в – ╤ван Карпенко-Карий, нин╕...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #42 за 16.10.2020 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#42 за 16.10.2020
ЙОГО НАЗИВАЛИ «СТР╤ЛЕЦЬКИМ БОЯНОМ»…

С╕човий рух в Галичин╕ був позначений неабияким сплеском народно╖ творчост╕, саме в цей пер╕од бере св╕й початок стр╕лецька п╕сня. Створений десятки рок╕в тому музичний матер╕ал сьогодн╕ пережива╓ сво╓ в╕дродження. Так╕ п╕сн╕, як «Ой шумить, шумить», «Н╕би сниться», «Ой там при долин╕», «Вдаряй мечем» «Ми йдемо в б╕й», «Ой зацв╕ла черемха» лунають на передов╕й боротьб╕ з московським окупантом. Автор цих поез╕й на стр╕лецьку тематику – укра╖нський поет, проза╖к, журнал╕ст Роман Купчинський. «Першим стр╕лецьким Бояном новочасно╖ Укра╖ни» назвав Романа Купчинського автор видано╖ в 1936 роц╕ у Львов╕ «╤стор╕╖ лег╕ону Укра╖нських с╕чових стр╕льц╕в» сотник УСС, письменник Осип Дум╕н.
 «Його творч╕сть, - писав в╕н, - це гран╕тна плита, вмурована у величний пам’ятник с╕човому стр╕льцев╕, який склав свою буйну голову за Батьк╕вщину”.
Народився майбутн╕й письменник 24 вересня 1894 року в сел╕ Розгадов╕ Бережанського пов╕ту на Терноп╕льщин╕ в родин╕ священика. Згодом Роман Купчинський напише тепл╕ спогади про сво╓ дитинство: «Село було велике, сп╕воче, ╕ я в╕д ранн╕х л╕т слухав з при╓мн╕стю колядки, обжинков╕ та вес╕льн╕ п╕сн╕. У мо╖й родин╕ сп╕в ╕ музика були традиц╕йн╕ як по батьков╕й, так ╕ по материн╕й л╕н╕╖. М╕й батько сп╕вав гарним тенором, а моя т╕тка Соф╕я знаменито грала на фортеп╕ян╕. Була акомпан╕аторкою 16-л╕тньо╖ Крушельницько╖, коли в╕дбувся ╖╖ перший публ╕чний концерт у парох╕яльн╕й стодол╕ б╕ля Тернополя».
 Г╕дний нащадок сво╖х талановитих р╕дних, Роман теж присвятив себе музиц╕. Проте «чистим мистецтвом» займатися не судилося, адже Купчинський опинився у вир╕ визвольно╖ боротьби. З початком Першо╖ св╕тово╖ в╕йни Роман Купчинський записався до лег╕ону Укра╖нських с╕чових стр╕льц╕в ╕ став активним учасником «стр╕лецько╖ епопе╖». Як вояка, що входив до сотн╕ Василя Д╕душка, брав участь у боях на Мак╕вц╕, згодом б╕ля р╕чки Стрипи у довколишн╕х селах. Саме там, на Мак╕вц╕, укра╖нськ╕ вояки продемонстрували неабияку мужн╕сть. Цей геро╖чний б╕й в╕дбувався в пер╕од з 29 кв╕тня по 2 травня 1915 року, в ньому брали участь сотн╕ Андр╕я Мельника. А геро╖зм укра╖нських д╕вчат п╕д командуванням хорунжо╖ Олени Степан╕в вразив неабиякою мужн╕стю. Життя Олени Степан╕в – приклад безкомпром╕сно╖ боротьби та в╕дданост╕ укра╖нськ╕й справ╕.
 У серпн╕ 1914 року д╕вчина вступила до Ле╜╕ону Укра╖нських с╕чових стр╕льц╕в; як хорунжа УСС брала участь у боях на гор╕ Мак╕вц╕. Подвиг д╕вчат Олени Степан╕в, Соф╕╖ Галечко, Ганни Дмитерко згодом буде осп╕ваний у багатьох стр╕лецьких п╕снях. Протягом 1915—1917 рок╕в Олена перебувала у рос╕йському полон╕. Повернувшись до Львова, стала одн╕╓ю з орган╕заторок Листопадового зриву. Пройшла бойовий шлях чотаря УГА в╕д Львова до Старокостянтинова. З нагоди перемоги на гор╕ Мак╕вка Купчинський написав в╕ршовану драму «Великий день», в як╕й головним геро╓м виступа╓ полковник УСС, згодом м╕н╕стр оборони ЗУНР Дмитро В╕товський. Його житт╓вий чин – приклад безмежно╖ мужност╕ та в╕дданост╕ Укра╖н╕. Кур╕нь УСС Дмитра В╕товського 28 червня 1915 року здобув у боях княжий Галич ╕ п╕дняв на м╕ськ╕й ратуш╕ синьо-жовтий прапор. В╕товський був одним з ╕деолог╕в стр╕лецько╖ пол╕тично╖ думки; у л╕тератур╕ виступав п╕д псевдон╕мом Гнат Бурук.
 Подвиг мужн╕х усус╕в вражав Романа Купчинського. В╕н пооб╕цяв соб╕ обов’язково ув╕чнити чин с╕човик╕в у сво╖х п╕снях.
 Разом з╕ сво╖ми побратимами 1918 року в╕н боровся за Льв╕в, де було проголошено Зах╕дно-Укра╖нську Народну Республ╕ку. Згодом Купчинський потрапив до польського полону, а п╕зн╕ше ╕ до сумно в╕домо╖ в’язниц╕ “Бриг╕дки», про яку згодом написав: «Просили мене сп╕вв’язн╕: “Злож╕ть нам якусь молитовну п╕сню, ми соб╕ рано ╖╖ засп╕ва╓мо. ╤ я зложив п╕сню «Боже великий, Творче всесв╕ту». Саме ця п╕сня вважа╓ться стр╕лецькою молитвою: «Боже Великий, Творче всесв╕ту// На нашу землю поглянь!// Ми були в╕рн╕ Тво╓му зав╕ту, вислухай нин╕ наших благань//Люд у кайданах, край у ру╖н╕//Нав╕ть молитись ворог не дасть…// Боже Великий, дай Укра╖н╕ // Силу ╕ славу, волю ╕ власть».
 П╕сля зв╕льнення Роман Купчинський навчався у В╕денському ун╕верситет╕, а повернувшись до Львова, продовжував студ╕╖ на ф╕лософському факультет╕ в Укра╖нському та╓мному ун╕верситет╕. Починаючи з 1924 року Купчинський працював у прес╕, дописував до газети «Д╕ло». Його статт╕ з’являлися у “Нед╕л╕», «Дзвонах», «Червон╕й калин╕». ╤ завжди – де б в╕н не працював – з ним була г╕тара, а в душ╕ брин╕ла п╕сня. Композиторська д╕яльн╕сть Романа Купчинського набирала оберт╕в. В цей пер╕од в╕н створив понад 80 р╕зножанрових п╕сень – журливих ╕ бадьорих, урочисто-маршових ╕ жалобних. П╕сн╕ творилися в непростих умовах, кола кожна прожита хвилина могла бути останньою. П╕сня «Накрила н╕чка» була створена п╕сля бою п╕д Конюхами ╕ присвячена пам’ят╕ поручика Осипа Яримовича – наймолодшого бойового оф╕цера Першо╖ св╕тово╖ в╕йни, який загинув у двадцятил╕тньому в╕ц╕.
 У серпн╕ 1914 року на заклик Укра╖нсько╖ бойово╖ управи Осип Яримович одним з перших зголосився добровольцем до лав Укра╖нських с╕чових стр╕льц╕в. Командував чотою у сотн╕ Василя Д╕душка, яка першою з п╕дрозд╕л╕в УСС 10 вересня 1914 року виступила проти рос╕йського ворога. Головним завданням сотн╕ була охорона Верецького-Нижнього ╕ Гусного перевал╕в. Особливо юний с╕човик прославився сво╓ю в╕двагою у боях на Мак╕вц╕, вразивши сво╓ю в╕двагою нав╕ть досв╕дчених вояк╕в. В пер╕од з 31 жовтня по 3 листопада 1915 року дв╕ сотн╕ 1-го куреня п╕д проводом чотаря Осипа Яримовича брали участь у бою п╕д Семик╕вцями. Б╕й був жорстокий, рос╕йськ╕ в╕йська зум╕ли зайняти село. Проте с╕човики не в╕дступили. Сотня Дмитра В╕товського, Андр╕я Мельника, Осипа Яримовича, Зенона Носковського в╕дбили Семик╕вц╕. Ця запекла битва стала ще одним величним подвигом УСС.
 Не дивно, що смерть юного с╕човика болем озвалася в серц╕ Романа Купчинського. П╕сня «Накрила н╕чка» склада╓ться з 9 куплет╕в ╕ присп╕ву, який повторю╓ться п╕сля кожного третього куплету. Присп╕в переда╓ душевний б╕ль молодого поручика: «Спи, д╕вчино, спи, кохана//Злот╕ мр╕╖ сни// ╤ про мене, голубонько, не забудь, сп╕мни». Автор зум╕в передати драму молодого вояка, який у розлуц╕ з коханою мр╕╓ про незабутню зустр╕ч. П╕сня зак╕нчу╓ться тим, що поручик гине в бою, а зв╕стку про його загибель передають сосни: «Спи д╕вчино, спи, кохана».
 Роман Купчинський майстерно переда╓ не лише зажуру молодих с╕човик╕в, але також ╖хн╕й бойовий дух, готовн╕сть до геро╖чного чину.
 Незважаючи на назву, п╕сня «Зажурилися галичанки» ма╓ гумористичний зм╕ст. У рукописному нарис╕ "Дещо про стр╕лецьк╕ п╕сн╕" (1964 р.) Роман Купчинський писав, що п╕сня була створена на замовлення з нагоди знаменно╖ для стр╕льц╕в под╕╖ – виходу Вишк╕льного Куреня УСС на Велику Укра╖ну. "Пригадую соб╕, коли моя сотня марширувала кр╕зь село Рудники, а селяни вийшли з нею попрощатися, сотня почала сп╕вати. Почувши слова: "Хто ж нас поц╕лу╓ в уста малинов╕», якась д╕вчина вигукнула: "Б╕гме правда!"
 П╕сн╕ Купчинського опрацьовували для р╕зних склад╕в – чолов╕чого, ж╕ночого чи м╕шаних хор╕в, сольного сп╕ву у супровод╕ фортеп╕ано. А аранжувальником п╕сень композитора був його побратим, с╕човий стр╕лець, композитор ╕ диригент Михайло Гайворонський. У хвилини затишшя м╕ж боями звучали п╕сн╕ Романа Купчинського «Прощання», «Засумуй, тремб╕то», «За р╕дний край», «Гей, там у В╕льх╕вц╕», «Накрила н╕чка». Так╕ в╕дом╕ композитори, як З╕нов╕й Лисько, Остап Нижанк╕вський, Микола Колесса часто зверталися до стр╕лецько╖ п╕сенно╖ творчост╕ Романа Купчинського, глибоко в╕дтворюючи почуття ╕ прагнення укра╖нц╕в. Це були так╕ в╕дом╕ п╕сн╕, як «Не см╕╓ бути в нас страху», «Вдаряй мечем», «Як з Бережан до Кадри», «Ой шумить, шумить», «╤рчик», «Мав я раз д╕вчиноньку», «Готуй мен╕ збрую», «Ой чого ж ти зажурився», «Ми йдемо в б╕й», «Накрила н╕чка», «Пише стара мати», «Човен хита╓ться», «Як стр╕льц╕ йшли з Укра╖ни».
 У 1916 роц╕ Роман Купчинський в б╕ограф╕чних нотатках писав: «Минула в╕йна, минули польськ╕ табори полонених, я вернувся в р╕дн╕ сторони, а згодом до Львова. Здавалося мен╕, що моя п╕сенна творч╕сть зак╕нчилася. Але н╕ – п╕сня кличе, нагаду╓ та пропов╕ду╓ майбутн╓».
 Протягом 1920-1930-х рок╕в Купчинського опубл╕кував драматичну поему «Великий день», роман-трилог╕ю «Замет╕ль» («Курилася дор╕женька», «Перед навалою» ╕ «Вил╕тали орли»), видав зб╕рку прози «У зворах Бескиду». У льв╕вськ╕й прес╕ друкував нариси, опов╕дання, спогади п╕д псевдон╕мами Мус╕й Гак, ╫алант Ч╕пка, Галакт╕он Ч╕пка, Мирон Доля. Б╕льше 15 рок╕в працював в одн╕й ╕з найпопулярн╕ших льв╕вських газет «Д╕ло». Одначе найб╕льшу популярн╕сть митець здобув як поет-п╕сняр, п╕сенна спадщина якого становить одну з найц╕кав╕ших стор╕нок музично╖ творчост╕ УСС.
 П╕сн╕ Романа Купчинського не п╕двладн╕ часов╕, адже вони стали л╕тописом епохи, гартували волю вояк╕в, кликали до боротьби.
 До прикладу, п╕сня «Закв╕тчали д╕вчатонька» зверта╓ться до фольклорних джерел та звучить як рекв╕╓м за загиблими борцями за волю Укра╖ни. П╕сн╕ «Закв╕тчали д╕вчатонька та «Ой та зажурились» належать до найкращих у доробку композитора. Неабияку популярн╕сть здобуло також видання «Лемк╕вщино р╕дна, заколишусь в крас╕ тво╖й», де з╕брано безц╕нн╕ зразки лемк╕всько╖ творчост╕, що публ╕кувалися протягом 1934-39 рок╕в у часопис╕ «Наш лемко».
Наприк╕нц╕ Друго╖ св╕тово╖ в╕йни Роман ви╖хав до Н╕меччини, де опинився в табор╕ для перем╕щених ос╕б, де займався л╕тературною творч╕стю. Зв╕дти 1949 року в╕н ╕з родиною ем╕грував до США ╕ оселився в м╕ст╕ Осс╕нг, неподал╕к Нью-Йорка. Протягом 1952-1954 рок╕в в╕в свою рубрику «В╕дгуки дня» в укра╖номовн╕й газет╕ «Свобода». Упродовж тривалого часу редагував укра╖нський науково-публ╕цистичний журнал «Сучасн╕сть», який виходив у видавництв╕ «Пролог». Попри хворобу, Роман Купчинський не полишав прац╕; в цей пер╕од йому дуже допомагав син Марк╕ян.
 Життя поета об╕рвалося 10 червня 1976 року далеко в╕д р╕дно╖ земл╕. Та залишилися його п╕сн╕, як╕ й нин╕ не втратили сво╓╖ актуальност╕. Ця п╕сня бадьорить дух та кличе до боротьби: «Ми йдемо в б╕й, ми йдемо в б╕й//По згарищах ру╖ни//За р╕дний край, за нар╕д св╕й// За волю Укра╖ни!”
Натал╕я Осипчук,
письменниця, член НСПУ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #42 за 16.10.2020 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22705

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков