Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3670)
З потоку життя (6890)
Душі криниця (3703)
Українці мої... (1509)
Резонанс (1604)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤НЦИДЕНТ В ОДЕСЬК╤Й Г╤МНАЗ╤╥: ЦЕ В╤ДПОВ╤ДЬ, ЯК╤Й МОВ╤ НАСПРАВД╤ ПОТР╤БЕН ЗАХИСТ
Уповноважений ╕з захисту державно╖ мови Тарас Крем╕нь вимага╓ в╕д М╕н╕стерства осв╕ти ╕ науки...


ВАЛЕНТИН БУТ: КРИМСЬКА ПОЛ╤ТИКА УКРА╥НСЬКО╥ ВЛАДИ
Як би те сумно не звучало, але укра╖нська пол╕тика щодо Криму, за виключенням коротких ╕сторичних...


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: ВАШ╤ РОС╤СЬКОМОВН╤ Д╤ТИ
Черкаси. На презентац╕ю книги молодо╖ письменниц╕ вчителька приводить ц╕лий клас. Випускний. Вс╕...


ВАЛЕНТИН БУТ: ОБЛУДА
Останн╕м часом у в╕тчизняних ЗМ╤ знову спливла тема т. зв. "здач╕ Криму".


РОС╤ЙСЬК╤ П╤ВТОРА М╤ЛЬЯРДИ НЕ ВРЯТУЮТЬ БАТЬКА Б╤ЛОРУСЬКО╥ АВТОКРАТ╤╥
Але це продовження шляху, тупикового для ╕мперського центру




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 02.10.2020 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#40 за 02.10.2020
ВАЛЕНТИН БУТ: КУЛЬТУРА ЛЯЛЬКИ-МОТАНКИ ?

 Якось, на зор╕ двотисячних, будучи в Ки╖в╕, спробував було прилаштувати перекладен╕ незадовго перед тим книжки першого поляка, що взяв участь в навколосв╕тних яхтових перегонах Золотий Глобус ╕ захоплюючу пов╕сть ще одного молодого поляка про плавання на в╕трильн╕й яхт╕ навколо гр╕зного мису Горн ╕ вс╕╓╖ П╕вденно╖ Америки. Динам╕чний стиль як одн╕╓╖, так ╕ ╕ншо╖, захоплююча ╕нтрига, романтика далеких плавань п╕д в╕трилами – здавалося, усп╕х книжкам забезпечено. Та, ба! Поет, що взявся за видавничу справу (╕, треба визнати, таки став усп╕шним видавцем), д╕знавшись про тему, не захот╕в нав╕ть зустр╕чатися.
- Бачите, я поклав соб╕ видавати для д╕тей, - бубн╕в в╕н у телефонну рурку. – Лише для д╕тей. А тут…
- Тут якраз дитяча тема, шановний пане N.
- Не думаю, що д╕тям те буде ц╕кавим.
- Не буде ц╕кавим? Та ж ви нав╕ть не глянули н╕ на книжки, н╕ на переклад. Запевняю, що ви помиля╓теся. Кажу вам: тираж╕ розберуть, мов гаряч╕ пир╕жки. То як – може поглянете?
- Н╕, н╕. Вибачте, не наша це тема.
Щиро кажучи, був не ст╕льки засмучений, адже по на╖вност╕ сво╖й розраховував на вкрай потр╕бний у тод╕шньому мо╓му безгрош╕в’╖ гонорар, як вражений. При╖хавши додому, не втерп╕в, проговорився про те товаришев╕, кап╕танов╕ великого флоту.
- Дурня якась! – не пов╕рив той. – З якого це дива дядько вир╕шу╓, що читати д╕тям, а що н╕? Чим же ще б╕льше захопити уяву пацан╕в, як не морськими пригодами? Може? дядька об╕йшла доля ╕ йому н╕коли не трапилися на оч╕ н╕ Жюль Верн, н╕ Джек Лондон? А ти от що: в╕д╕шли т╕ переклади в якесь з московських видавництв – з руками в╕д╕рвуть.
- До чого тут Москва? Я перекладав укра╖нською. Адже укра╖нською на темат яхтингу практично н╕чого нема╓, сам зна╓ш.
- ╤, як бачиш, ще довго не буде, - похитав головою товариш. Як в воду дивився.
 
(Це лиш приказка, чекай, казка дал╕: зустр╕чай!)

 Усв╕домлюючи нечисленн╕сть читацько╖ аудитор╕╖, яка серед буяючо╖ поросл╕ псевдопатр╕отичного словоблуддя та легкозасвоювано╖ гейтерсько╖ жуйки шука╓ мисл╕, хот╕в би, тим не менш, запропонувати мо╓му читачев╕ пом╕ркувати на темат культури. Думаю, не одному мен╕ впада╓ в оч╕ певна дев╕ац╕я у сприйнятт╕ нашими сп╕вв╕тчизниками цього поняття. Ну, справд╕, що ми уявля╓мо, говорячи про укра╖нську культуру? Найпевн╕ше, наш╕ давн╕ звича╖ та традиц╕╖, ╕сторичний спадок, а ще в╕рування, мистецтво, моральн╕сть, право. Хтось додасть сюди х╕ба ще науку, але мало хто ризикне в╕днести до кола, що окреслю╓ поняття культури, скаж╕мо, промислове виробництво, с╕льське господарство чи технолог╕╖. Н╕ в кого не виника╓ сумн╕в╕в, чи ╓ витворами культури укра╖нська нац╕ональна вишивка, лялька-мотанка чи вироби гончар╕в - в╕д трип╕льських до оп╕шненських ╕ кос╕вських. Безпомилково в╕дносять до пам’яток культури Соф╕ю Ки╖вську, собор Св. Юра у Львов╕ та Ханський палацовий комплекс у Бахчисара╖. Але коли мова заходить про Хартрон, про П╕вденмаш про Микола╖вськ╕ корабельн╕, про ╖хн╕, часто штучн╕, вироби чи, скаж╕мо, про П╕вн╕чно- Кримський канал, то впеанен╕сть наших земляк╕в пом╕тно пада╓.
 - Канал ╕… культура? Жарту╓те?.
Аж н╕як. Безумовно, духовна, моральна складова культури надзвичайно важлив╕. Без мистецтва, без л╕тератури, так само, як без сусп╕льних, ╕деолог╕чних, псих╕чних ╖╖ складник╕в ми не могли б претендувати на роль сучасного homo sapiensa. Але х╕ба можна претендувати на ту роль, в╕дкинувши матер╕ально-техн╕чну складову нашо╖ культури, включно нав╕ть з такими приземленими твор╕ннями, як той же П╕вн╕чно-Кримський? Зв╕сно, останн╕й приклад, можливо, не надто показовий, бо ж у пор╕внянн╕ з системою канал╕в, скаж╕мо, Велико╖ Британ╕╖, яка бере св╕й початок ще в╕д час╕в Римського владарювання над Альб╕оном, а за час╕в ╤ндустр╕ально╖ революц╕╖ наростила загальну довжину до близько 3 500 к╕лометр╕в (https://www.youtube.com/watch?v=YRubeesgzgk https://www.youtube.com/watch?v=ehX7gKaAL74), наш, з його 403 к╕лометрами вигляда╓ досить скромним. А все ж, нав╕ть недобудований (третя черга не завершена, четверта нав╕ть не розпочата) в╕н упродовж вс╕х рок╕в свого прот╕кання по Криму мав для нього, без переб╕льшення, колосальне значення. Не дивно, що цього засушливого л╕та, коли брак дн╕прово╖ води в╕дчувався особливо дошкульно, про нього не раз згадувано. То чи ╓ в╕н частиною в╕тчизняно╖ культури? ╤ сумн╕в╕в не майте. А проте ж, ця проста ╕стина далеко не для вс╕х очевидна.
Ось ╕ще приклад. Одн╕╓ю з ознак цив╕л╕зац╕╖ давнього Риму були дороги. ╥хня густа мережа в╕д Парф╕╖ аж до Адр╕анового валу ╓днала ╕мпер╕ю в ╓дине ц╕ле. Робили ╖х м╕цними та над╕йними, п╕клувалися про них, п╕дтримували в гарному стан╕. Не дивно, що й через два тисячол╕ття можемо бачити ╖хн╕ функц╕онуюч╕ фрагменти не лише в ╤тал╕╖, а й далеко за ╖╖ межами – в т╕й же Британ╕╖ чи Чорноргор╕╖. Хто може заперечити, що по тих дорогах у варварську нап╕вдику Европу прийшли цив╕л╕зац╕я та культура? Власне, ╕ сам╕ т╕ дороги були частиною римсько╖ культури.
Прикметно, що абсолютна б╕льш╕сть тамтешн╕х народ╕в добре затямили урок римлян. Щодо дор╕г, зокрема. Знаменит╕ н╕мецьк╕ автобани стали чи не вз╕рцем сучасного дорогобудування. Недалеко в╕дстають в╕д них дороги Британ╕╖, Франц╕╖, власне, власне, чи не кожно╖ з зах╕дноевропейських кра╖н.
На превеликий жаль, ми насл╕ду╓мо тут когось ╕ншого. Може, тому й дос╕ б╕льш╕сть наших шлях╕в восени стають не чимось б╕льшим, як напрямками, цив╕л╕зац╕я й дал╕ не в змоз╕ добратися до невеличких м╕стечок, не кажучи вже про села, а серед наших крутобок╕в найб╕льшою популярн╕стю ╕ дал╕ користуються позашляховики? Може, через те, що не сприйма╓мо дороги культурним надбанням, ми й дос╕ розбива╓мо нав╕ть т╕, що ма╓мо, колесами п╕вторавагонних хур, не посп╕ша╓мо будувати об’╖зн╕ шляхи, аби в╕двести транзитн╕ транспортн╕ потоки навколо м╕ст, ╕гнору╓мо ц╕лком резонн╕ заклики до перенесення бодай частини вантажопоток╕в на водн╕ шляхи (на в╕дм╕ну в╕д Британ╕╖, ма╓мо ж одн╕ з найб╕льших в Европ╕ судноплавн╕ р╕ки!)? Натом╕сть, ми й дал╕ продовжу╓мо гратися в дуже виг╕дний багатьом лондроматний ямковий ремонт, закриваючи рота дов╕рливому елехторату як не черговими пам’ятниками-мемор╕алами, то передвиборче-гречаним заплиткуванням центр╕в м╕ст.
Щось тут не так, товариство. Як гада╓те? Мо’ й справд╕, не в╕дкидаючи духовних основ, визнати, що матер╕альне таки теж ╓ частиною нашо╖ нац╕онально╖ культури, незалежно в╕д того, створене воно в роки незалежност╕, за час╕в Есересеру чи й ще ран╕ше? Може б п╕сля того пр╕оритети патр╕отично налаштовано╖ частини сусп╕льства зм╕стилися в╕д прим╕тивного перейменування вулиць, розмальовування в жовто-блакитне набережних чи запускання над Кримом/Донбасом рекордно-великих нац╕ональних прапор╕в в дещо практичн╕шу площину? Скаж╕мо, в створення над╕йних в╕йськово-морських сил: в проектування й побудову на власних корабельнях сучасних, конкурентоздатних корабл╕в–ракетоносц╕в, тральщик╕в, десантних. А ще аерокосм╕чно╖ збро╖. А ще над╕йного протиракетного щита. Адже культура ма╓ себе захищати, чи не так?
На жаль, нав╕ть в╕йна, що тягнеться вже б╕льше шести рок╕в, не навчила нас тому, що в нашому матер╕альному св╕т╕ нав╕ть найсильн╕ший дух без матер╕╖ н╕що ╕ нав╕ть найсильн╕ше, найправдив╕ше слово не годне захистити в╕д безжально╖ стал╕. ╤ ми не в╕дкри╓мо Америки, якщо застановимо, що дипломат╕я усп╕шна лише тод╕, коли нав╕ть паузи м╕ж словами над╕йно п╕дкр╕плен╕ ракетами ╕ гарматами. Саме тому мене дещо турбують невинн╕ уявлення мо╖х стомлених в╕д ц╕╓╖ п╕дло╖ в╕йни друз╕в про те, що культура може бути зведеною до вишиванки, ляльки-мотанки ╕ чаруючих п╕сень солов’╖ною.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 02.10.2020 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22691

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков