Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3670)
З потоку життя (6890)
Душі криниця (3703)
Українці мої... (1509)
Резонанс (1604)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤НЦИДЕНТ В ОДЕСЬК╤Й Г╤МНАЗ╤╥: ЦЕ В╤ДПОВ╤ДЬ, ЯК╤Й МОВ╤ НАСПРАВД╤ ПОТР╤БЕН ЗАХИСТ
Уповноважений ╕з захисту державно╖ мови Тарас Крем╕нь вимага╓ в╕д М╕н╕стерства осв╕ти ╕ науки...


ВАЛЕНТИН БУТ: КРИМСЬКА ПОЛ╤ТИКА УКРА╥НСЬКО╥ ВЛАДИ
Як би те сумно не звучало, але укра╖нська пол╕тика щодо Криму, за виключенням коротких ╕сторичних...


ВАЛЕНТИН БУТ: КУЛЬТУРА ЛЯЛЬКИ-МОТАНКИ ?
Думаю, не одному мен╕ впада╓ в оч╕ певна дев╕ац╕я у сприйнятт╕ нашими сп╕вв╕тчизниками цього...


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: ВАШ╤ РОС╤СЬКОМОВН╤ Д╤ТИ
Черкаси. На презентац╕ю книги молодо╖ письменниц╕ вчителька приводить ц╕лий клас. Випускний. Вс╕...


РОС╤ЙСЬК╤ П╤ВТОРА М╤ЛЬЯРДИ НЕ ВРЯТУЮТЬ БАТЬКА Б╤ЛОРУСЬКО╥ АВТОКРАТ╤╥
Але це продовження шляху, тупикового для ╕мперського центру




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.09.2020 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#39 за 25.09.2020
ВАЛЕНТИН БУТ: ОБЛУДА

Останн╕м часом у в╕тчизняних ЗМ╤ знову спливла тема т. зв. "здач╕ Криму". Хтось пов'язу╓ ╖╖ появу з черговою виборчою кампан╕╓ю, пор╕вню╓ ╖╖ з такою соб╕ рейдерською субмариною, чи╓ завдання торпедувати шанси то╖ чи ╕ншо╖ пол╕тично╖ сили, не допустити ╖╖ посилення, бодай, ╕ на м╕сцевому р╕вн╕. Що ж, можливо, таке трактування ╕ небезп╕дставне. Але, як бачиться зв╕дси, з Криму, тема ця непор╕вняно ширша ╕ глибша, аби сприймати ╖╖ лише в такому, звужено-утил╕тарному ключ╕.
Рано чи п╕зно, але колись-таки мало д╕йти до розсл╕дування того, яким таким робом, за "в╕дсутност╕" в╕йни (нагадаю, що на оф╕ц╕йному р╕вн╕ укра╖нська влада н╕ за каденц╕╖ патр╕отичного По, н╕ тепер, на другому роц╕ мироносного Зе, так ╕ не визнала нав'язану нам в╕йну в╕йною, соромливо йменуючи ╖╖ "укра╖нською кризою") в Укра╖ни в╕дхапали Крим, а в подальшому ╕ значн╕ обшири на сход╕ - разом майже с╕м в╕дсотк╕в ╖╖ загально╖ територ╕╖.
╤ ось сталося. Нещодавно на оф╕ц╕йному портал╕ ДБР з'явився допис з промовистою назвою: "Як Укра╖на втратила Крим: верс╕я сл╕дства Державного бюро розсл╕дувань"( https://dbr.gov.ua/news/yak-ukraina-vtratila-krim-versiya-slidstva-derzhavnogo-byuro-rozsliduvan). В наших реал╕ях ми вже в╕дучилися дивуватися будь-чому, тож, за в╕дсутност╕ судових р╕шень, рад╕ бодай би й верс╕ям.
Ознайомившись з тим дописом, можна зробити висновок, що розсл╕дувач╕ копнули в правильному напрямку, але, на жаль, неглибоко.
Кажучи "в правильному напрямку", автор ма╓ на уваз╕ те, що розсл╕дування не зводиться до одн╕╓╖ лише зло╖ вол╕ Кремля, до в╕йськово╖ операц╕╖, в╕дмашку як╕й 20 лютого 2014 року дав, за його ж власним визнанням, президент Москов╕╖. Досл╕джено, натом╕сть, передумови, як╕ уможливили ту операц╕ю, сприяли ╖╖ усп╕ху.
Кажучи "неглибоко", автор з жалем мусить констатувати, що розсл╕дування явно неповне, бо ж пояснити здачу Криму Москов╕╖ одним лише п╕дточенням оборонного потенц╕алу Краю, вчиненого д╕ями п.п. Замани, Лебед╓ва, Саламат╕на та Януковича упродовж рок╕в президентства останнього - це заплющити оч╕ на б╕льш глибинн╕, б╕льш серйозн╕ причини, на процеси, що продовжуються й донин╕ ╕ як╕ комусь, схоже, хот╕лося б залишити в т╕н╕.
Зв╕сно, сл╕дч╕ ДБР обмежен╕ жорсткими шорами замовлених (ким?) рамок сл╕дства, але не ми. Ми можемо дивитися дал╕, глибше, а ще ма╓мо нарешт╕ затямити соб╕, що ан╕ компарт╕йна номенклатура, приведена до влади на зор╕ незалежност╕ тод╕шнею "парт╕╓ю-73%", н╕ подальший ╖╖ альянс з крим╕нальними братками, що в╕д час╕в Леон╕да Даниловича сформувався в потужну маф╕ю, клани яко╖ перманентно утриму╓мо при влад╕ до сьогодн╕, н╕коли ментально не в╕дпадали в╕д ╕мпер╕╖.
Може хтось забув, але незалежн╕сть Укра╖ни стала можливою виключно завдячуючи народному Руху. Тут автор ма╓ на уваз╕ не ст╕льки формальну громадську орган╕зац╕ю, в подальшому парт╕ю, як реальний рух мислячо╖ частини укра╖нського сусп╕льства, ╖╖ потяг до в╕дновлення державно╖ самост╕йност╕. Лише п╕д ╖╖ натиском налякан╕ черговою кризою ╕мпер╕╖ ╖╖ вертуха╖ поклали за краще перефарбуватися в жовтоблакитн╕ кольори, як╕ ще вчора, з п╕ною на вустах, п╕ддавали анафем╕. Але чи треба казати, що та м╕м╕кр╕я жодним чином не зачепила ╖хньо╖ сутност╕? Згадаймо принизливу традиц╕ю по╖здок наших поз╕рно незалежних президент╕в на поклон до Кремля - традиц╕ю, яка перервалася лише у 2014-му. Чим не по╖здки до хана за ярликом на князювання!
 Пов'язан╕ з ╕мпер╕╓ю тисячами явних ╕ невидимих зв'язк╕в, назовн╕ лише б╕знесовими, але, по факту, екз╕стенц╕йними, будучи частиною наднац╕онально╖ постсов╓цько╖ маф╕╖, наш╕ владц╕ й дал╕ продовжували прислухатися до порух╕в Кремля, з╕ звичною запопадлив╕стю проникливо вгадувати бажання його дон╕в.
Хтось заперечить мен╕, кажучи, що Леон╕д Данилович Тузлинський та В╕ктор Андр╕йович Помаранчевий не вписуються в ту схему. Вписуються. Попри те, що пан Кучма таки застояв Крим у 2003 роц╕, а пан Ющенко, окр╕м анти╕мперсько╖, проевропейсько╖ риторики, окр╕м крок╕в, якими об'╓ктивно сприяв прочищенню м╕зк╕в нац╕╖ в╕д ╕мперського чаду, н╕ той, н╕ ╕нший нав╕ть не помишляли про реальну, не декларативну лише незалежн╕сть Краю, керувати яким ╖м було дов╕рено. Уплутаним в схеми наднац╕онально╖ постсов╓цько╖ маф╕╖, присмоктаним до грошових поток╕в, контрольованих нею, ╖м, вочевидь, ╕ на думку не спадало щось зм╕нювати тут. Чи могла Укра╖на стати уповн╕ незалежною, якщо ╖╖ економ╕ка, в тому числ╕ й ключов╕ галуз╕, значною м╕рою була залежною в╕д москов╕йського кап╕талу, якщо той же кап╕тал контролював чималий сектор банк╕в, впливав на ф╕нансову пол╕тику? Вочевидь, н╕.
Перес╕чн╕ громадяни, яких нав╕ть ╖хн╕ кумири сприймали "маленькими" укра╖нцями, зв╕сно, не знали вс╕х тих п╕дводних теч╕й, але опинившись за вор╕тьми р╕заних на металобрухт завод╕в-фабрик-корабелень, викинут╕ з науково-досл╕дних ╕нститут╕в, випхан╕ з лав безжально нищеного в╕йська, вони не могли не розум╕ти, що зам╕сть об╕цяного прогресу ╕ процв╕тання, на ╖хн╕х очах в╕дбува╓ться щось страшне - деградац╕я, нищення кра╖ни, а разом з нею ╕ ╖хн╕х доль. Чи треба казати, що все те аж н╕як не зм╕цнювало ╖хньо╖ дов╕ри як до окремих владоможц╕в так ╕ до владних ╕нституц╕й, як╕, власне, ╕ ╓ уособленням держави? Про повагу вже й не мовимо. Але ж, якщо поваги до сво╓╖ держави не ма╓ етн╕чний укра╖нець, то чого можна вимагати в╕д представник╕в ╕нших етнос╕в? Чи треба, в╕дтак, дивуватися, що результатом маф╕озного дерибану кра╖ни стали в╕дцентров╕ порухи в рег╕онах компактного замешкання етн╕чних меншин? Якщо ж згадати те, що знелюднен╕ свого часу виселенням В╕йська Запорозького безкра╖ паланки, зачищен╕ в подальшому голодоморами ще ширш╕ терени укра╖нсько╖ земл╕ були умисно заселен╕ неукра╖нцями - сербами, н╕мцями, шведами, вих╕дцями з московських земель, якщо згадати про те, що вся та строката сп╕льнота вийшла з пекельно╖ м'ясорубки есересер╕╖ майже переформатованою в кондового совка, якщо згадати про упосл╕джену мовну, культурну пол╕тику, то треба розум╕ти, що наша маф╕я, яку ми, аби не лякати д╕тей, звемо тут ол╕гархатом, такими сво╖ми д╕ями, в╕льно чи нев╕льно, весь цей час завертала Укра╖ну назад, до ╕мпер╕╖.
В строкатому, багатонац╕ональному Криму, населеному переважно етн╕чними московитами, в Криму, де десятил╕ттями осаджували в╕рних ╕мпер╕╖ людц╕в, незалежна Укра╖на мала шанси сприйматися позитивно лише тод╕, коли б укра╖нська держава сво╓ю мудрою пол╕тикою гарантовано забезпечила б справедливий закон, р╕вн╕ соц╕альн╕ можливост╕ ╕ сприятлив╕ умови для розвитку ╕ процв╕тання - все те, чого не мала Москов╕я.
В д╕йсност╕, ледь не все робилося навпаки. Найперше, не за понюх табаки, ледь не з прис╕даннями, ╕мпер╕╖ було здано Чорноморський флот, для його базування в ключовому м╕ст╕ п╕вострова в╕дступлено найкращ╕, найвиг╕дн╕ш╕ м╕сця. Сво╖ ж корабл╕, ╖хн╕ ек╕паж╕, в╕йськову структуру загалом упродовж майже вс╕х рок╕в утримували ледь не на голодн╕м пайку. То була показово погана, б╕льше того, п╕дла пол╕тика, бо в╕дверто принижувала тих, хто зр╕кся значно кращих умов на флот╕ Москов╕╖, аби служити Укра╖н╕. Та найг╕ршим було те, що, з╕гнорувавши статтю Конституц╕╖, яка забороняла знаходження ╕ноземних в╕йськових баз на укра╖нськ╕й територ╕╖, тод╕шня укра╖нська влада дала ясно зрозум╕ти вс╕м, наск╕льки зневажливо вона ставиться до встановлених нею ж закон╕в. П╕сля такого н╕кого вже не можна було здивувати ан╕ замовним кривосуддям, н╕ порушенням закон╕в з боку тих, хто мали б сл╕дкувати за ╖хн╕м дотриманням, н╕ нищенням п╕дпри╓мств, н╕ продажем сво╖м-з-п╕д-поли, а то й рейдерським захопленням найкращих д╕лянок узбережжя чи якихось ╕нших б╕знес-актив╕в, на як╕ поклали сво╓ ласе око маф╕оз╕ чи ╖хн╕ п╕дручн╕.
Москов╕я, тим часом, робила все можливе для якнайповн╕шо╖ сво╓╖ присутност╕ в Криму. Спроби його в╕дторгнення почалися чи й не одразу по розпаду Союзу. М╓шковщина, Тузлинська ескапада запам'яталися, певно, найб╕льше, але насправд╕, п╕дкопування п╕д укра╖нський Крим не припинялося упродовж десятил╕ть. То була ретельно спланована, добре скоординована, системна робота. В той час як ЧФРФ╕вськ╕ адм╕рали на кульгав╕й коз╕ дружби флотами старанно обласкували наших наварх╕в, а лужкови утверджували в Криму Москов╕ю, будуючи гарне житло, засновуючи ф╕л╕╖ знаних Московських виш╕в, щедро ф╕нансуючи культурн╕, л╕тературн╕ товариства, промосковськ╕ м╕д╕а, москов╕йське консульство, спершу з-п╕д поли, а пот╕м ╕ ц╕лком в╕дкрито роздавало москов╕йськ╕ паспорти, а десь в штабах вже крокували циркулем по картах ╕ мапах, готуючи загарбання.
Чи не знала про все те моя влада? Певно ж, що не знала. Не мала часу, горопашна, бо ж труждалася в пот╕ чола, перенаправляючи потоки, чублячись м╕ж собою, прибираючи неподатливих чорновол╕в, р╕жучи голови язикатим гонгадзе, в╕дбиваючись в╕д безкучм╕ст╕в, в╕д помаранчевих, д╕лячи нац╕ю на сорти ╕ не забуваючи при тому до╖ти мовну кор╕вку. Де вже там було до крим╕в!
Ось так в╕н ╕ стався, той нещасний 2014-й. Ц╕лком прогнозовано, як бачимо. Але ДБР до того, зв╕сно ж, не ма╓ д╕ла. Роль цього мавра - знайти цапа в╕дбувайла. Ним, як можна бачити з представлено╖ публ╕ц╕ невигадливо╖ верс╕╖, призначено генерала Заману - ╓диного з чотирьох згаданих у опубл╕кованих висновках, який не дав драла за поребрик. Може тому, що не в╕дчува╓ за собою вини, га?
Найб╕льше ж автора непоко╖ть якась дивна п╕дсл╕пуват╕сть, а чи косоок╕сть тих сл╕дчих, бо ж, розглед╕вши винуватц╕в послаблення в╕йська - процесу, який в╕дбувався упродовж к╕лькох попередн╕х рок╕в (а як ми зна╓мо, то й десятил╕ть), вони впритул не пом╕тили, без переб╕льшення, "видатно╖" рол╕ в тому такого соб╕ Турчинова Олександра Валентиновича, який, об╕йнявши 22 лютого 2014 року посаду виконувача обов'язк╕в президента Укра╖ни, а отже, й Верховного головнокомандувача Збройних сил Укра╖ни, НЕ ВЧИНИВ в час╕ збройно╖ агрес╕╖ Москов╕╖ на територ╕╖ АР Крим жодних д╕й, ╕мперативно визначених Конституц╕╓ю Укра╖ни, законом Укра╖ни "Про оборону Укра╖ни", аби зупинити ╖╖ ус╕ма доступними засобами. Сьогодн╕ можемо бачити як Олександр Валентинович ходить по теле- та рад╕оетерах, нар╕каючи на в╕дсутн╕сть у його розпорядженн╕ в╕йська, нагадуючи про масову зраду в╕йська кримського (мали гарний приклад в╕д свого Верховного головнокомандувача), нагадуючи, що, на в╕дм╕ну в╕д боягуз╕в з РНБО, саме в╕н голосував за запровадження во╓нного стану. Чекайте, нешановний, але ж якщо "голосував", то чом не запровадив? Мав же не лише повноваження на те, але й ОБОВ'ЯЗОК вчинити так! ╤ в╕йсько було. Його нав╕ть тут, в Криму було достатньо, аби перекрити переправу, заблокувати Севастополь, г╕рськ╕ перевали. ╤ в╕йсько те чекало наказ╕в в╕д свого головнокомандувача. Криком кричало, вимагаючи ╖х. Але влада моя наче оглухла. ╥╖ немов шляк трафив. Принаймн╕, частково, бо зам╕сть введення во╓нного стану, який за сво╓ю природою призначений для запуску багатор╕внево╖ системи спротиву ворож╕й агрес╕╖ (на його запровадження Верховний головнокомандувач НЕ ПОТРЕБУВАВ схвалення РНБО), моя влада обмежилася призначенням нового командувача маринарки (наступного дня перейшов на б╕к ворога), а ще в╕дкликала вже п╕днят╕ в пов╕тря п╕дрозд╕ли, що за розпорядженням Генштабу прямували до Криму. Це як вам, панове?
 На глибоке переконання автора, саме злочинна безд╕яльн╕сть ц╕╓╖ особи дала можлив╕сть Москов╕╖ загарбати Крим. Тут, на стор╕нках «Кримсько╖ св╕тлиц╕», автор неодноразово наголошував на цьому в╕д самого березня 2014 року. Але не читають нас н╕ на ╤нститутськ╕й, н╕ на Р╕зницьк╕й, н╕ на Банков╕й, бо ж поховали заживо ще в 2016 роц╕.
Але ми ще жив╕, хлопц╕. ╤ доки диха╓мо, казатимемо про те, що зна╓мо не з чуток чи чи╖хось брехливих ╕нтерпретац╕й. А ще не стомимося наголошувати на тому, що:
а) не покаравши державних злочинц╕в, як╕, з╕гнорувавши закони, без спротиву здали Крим Москов╕╖, ми створили дуже небезпечний прецедент, який може повторитися при под╕бних обставинах;
б) не в╕дсторонивши в╕д влади маф╕╖, яка нав╕ть в час╕ в╕йни продовжу╓ колаборувати з ворогом, ми приречен╕, в кращому раз╕, на н╕кчемне живот╕ння на задв╕рках Европи, а найпевн╕ше, на втрату нав╕ть то╖ поз╕рно╖ незалежност╕, яку ще ма╓мо сьогодн╕, та на повернення в ╕мперське ст╕йло.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.09.2020 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22680

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков