Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3708)
З потоку життя (6918)
Душі криниця (3714)
Українці мої... (1513)
Резонанс (1616)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1757)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Ярослав Грицак, ╕сторик, професор Льв╕вського католицького ун╕верситету: УКРА╥НСЬКА НАЦ╤Я В╤ДБУЛАСЯ. НАЙКРАЩИЙ ДОКАЗ – КРАХ «РОС╤ЙСЬКО╥ ВЕСНИ»
Сьогодн╕ в Укра╖н╕ не так багато людей, чи╖ думки так важать для сусп╕льства ╕, саме завдяки...


ДИВЕРС╤Я
Под╕╖ останнього тижня вихлюпнули на наш╕ голови надто багато матер╕алу для серйозних роздум╕в,...


РОЗДОР╤ЖЖЯ "КРИМСЬКО╥ СВ╤ТЛИЦ╤": ЧИ ПОТР╤БНЕ ОКУПОВАНОМУ П╤ВОСТРОВУ УКРА╥НСЬКЕ ВИДАННЯ?
Ки╖вське видання «Кримсько╖ св╕тлиц╕» вигляда╓ як прив╕т ╕з 70-х рок╕в минулого стол╕ття


ГАЗЕТУ «КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ» ЗНИЩУ╢ НЕ ОКУПАНТ, А Р╤ДНЕ М╤Н╤СТЕРСТВО
Якщо зайти на ╖хн╕й сайт, можна переконатися, що газета робиться профес╕йно, як╕сно, краще...


ГОВОР╤ТЬ ╤З КРИМОМ!
П╕сля публ╕кац╕╖ результат╕в скандального опитування ВЦ╤ОМ, проведеного в Криму з приводу умов...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.09.2020 > Тема "Бути чи не бути?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#39 за 25.09.2020
АБО УКРА╥НА ╤СНУВАТИМЕ ЯК УКРА╥НСЬКИЙ ПРО╢КТ, АБО НЕ ╤СНУВАТИМЕ ВЗАГАЛ╤

╤ван Патриляк, декан ╕сторичного факультету КНУ ╕м. Шевченка
АБО УКРА╥НА ╤СНУВАТИМЕ ЯК УКРА╥НСЬКИЙ ПРО╢КТ, АБО НЕ ╤СНУВАТИМЕ ВЗАГАЛ╤

Упродовж наступних трьох м╕сяц╕в у семи м╕стах Укра╖ни в╕дбуватимуться загальнонац╕ональн╕ дискус╕╖ ╕нтелектуал╕в та представник╕в громадянського сусп╕льства на найб╕льш дражлив╕ для укра╖нського сусп╕льства теми. Можливо, розмова людей, як╕ за будь-яких умов утримують стандарт культурного сп╕лкування, й допоможе нашому досить поляризованому сусп╕льству знайти д╕алог. Принаймн╕, к╕нцевою метою цього д╕алогу його орган╕затором Олесем Дон╕╓м заявлен╕ саме ц╕ ц╕л╕: консол╕дац╕я сусп╕льства, спротив рос╕йськ╕й агрес╕╖ та св╕тоглядна реформац╕я.
Модератором наступного круглого столу, присвяченого ╕стор╕╖ (в╕дбудеться в Одес╕), буде ╕сторик ╤ван Патриляк, доктор ╕сторичних наук, професор, декан ╕сторичного факультету Ки╖вського нац╕онального ун╕верситету ╕м. Т. Шевченка.
Напередодн╕ круглого столу ми вир╕шили обговорити з ╤ваном Казимировичем можлив╕сть та пл╕дн╕сть д╕алогу в так╕й непрост╕й сьогодн╕ ╕сторичн╕й тем╕.

╤СТОР╤Я Н╤КОЛИ НЕ МОЖЕ ДОСЯГНУТИ АБСОЛЮТНО╥ ОБ’╢КТИВНОСТ╤
- ╤ване Казимировичу, держава й нац╕я будуються на нац╕ональних м╕фах, як╕ не завжди зб╕гаються з реальною ╕стор╕╓ю. Ви не вважа╓те, що це небезпечно, що це м╕на упов╕льнено╖ д╕╖?
- Реальна ╕стор╕я чи реальн╕ под╕╖ – це теж дуже в╕дносна справа, тому що насправд╕ все, що в╕дбувалося в минулому, теж в╕дбувалося в абсолютно р╕зних вим╕рах. Ми можемо з вами жити в одному м╕ст╕, в один час, в одному простор╕, але абсолютно по-р╕зному оц╕нювати т╕ сам╕ под╕╖, й яка з цих оц╕нок буде об’╓ктивною, яка з них буде суб’╓ктивною, – велике питання. Тому коли ╕сторик реконструю╓ минуле, в╕н не може реконструювати його в м╕льйонних, в м╕льярдних вим╕рах ╕ деталях, а в╕н його реконструю╓ кр╕зь призму сво╖х розум╕нь, сво╖х бачень, сво╖х ц╕нностей, свого житт╓вого досв╕ду. Тому абсолютно╖ об’╓ктивност╕ ╕стор╕я н╕коли не може досягнути. В╕дпов╕дно, ╕стор╕ю в ус╕ часи в ус╕х кра╖нах значною м╕рою використовували як ╕нструмент, це наука, яка використовувалася як ╕нструмент державними структурами, ╕ в╕д к╕нця ХVIII стол╕ття, принаймн╕ в ╢вроп╕ в╕д Велико╖ французько╖ революц╕╖, ╕стор╕я стала важливою складовою в конструюванн╕ нац╕╖, тому що до того ╕стор╕я, властиво, була здеб╕льшого ╕стор╕╓ю монарх╕й, ╕стор╕╓ю правлячих династ╕й, ╕стор╕╓ю кращих людей. А з моменту Велико╖ французько╖ революц╕╖ вона стала ╕стор╕╓ю народ╕в та ╕стор╕╓ю кра╖н, ╕стор╕╓ю громад, громадян ╕ властиво – ╕стор╕╓ю нац╕й. ╤ уявлення про модерн╕ нац╕╖ п╕сля Французько╖ революц╕╖ почало екстраполюватися, переноситися на середн╕ в╕ки, на стародавн╕ часи тощо, ╕ люди почали дивитися очима модерних якихось процес╕в на реч╕, як╕ в╕дбувалися за 200, 300, за 400, за 500 рок╕в до того. Побачили, що ╕стор╕я – це дуже такий гарний ╕нструмент для того, щоб сформувати як╕сь уявлення, зокрема патр╕отичн╕ уявлення. П╕дручники французько╖ ╕стор╕╖ впродовж всього Х╤Х ╕ всього фактично ХХ стол╕ття за вс╕ класи, вони починалися словами: «Дитино, знай, природа зробила Франц╕ю прекрасною, а ╕стор╕я зробила ╖╖ великою». Тобто, не б╕льше й не менше, це було основне, я так розум╕ю, що треба було дитин╕ запам’ятати з п╕дручника. Тому коли ми говоримо про те, що ╕стор╕я й зараз використову╓ться в ц╕лях якихось там державних, – це в╕дбува╓ться вс╕ма державами на вс╕х континентах принаймн╕ в╕д к╕нця ХVIII стол╕ття, та й до того значною м╕рою використовувалося, т╕льки може не так систематично ╕ в ╕нших ц╕лях.
- Поста╓ серйозне питання – як нам показувати творц╕в нац╕╖. Це зазвичай люди з не дуже простою долею, як╕ не завжди робили бездоганн╕ моральн╕ вибори. В деяких кра╖нах це бандити. ╤ як ╖х показувати – чи т╕льки героями й святими, чи все таки розвивати критичне мислення та писати про них абсолютну правду?
- Тут ми п╕дходимо до ╕ншо╖ проблеми: як оц╕нювати т╕ чи ╕нш╕ постат╕, т╕ чи ╕нш╕ под╕╖ нашого минулого. Оц╕нка будь-чого неможлива без критер╕╖в. Якщо ми щось оц╕ню╓мо, ми завжди ма╓мо спочатку домовитися про як╕сь критер╕╖, тому що, якщо ми не ма╓мо шкали Цельс╕я чи Фаренгейта, ми не зможемо сказати – ск╕льки зараз градус╕в на вулиц╕, ц╕ реч╕ вза╓мопов’язан╕ – шкала й оц╕нка. Так само й з минулим. Як ми оц╕ню╓мо минуле? За яким критер╕╓м, зокрема, якщо ми говоримо про постат╕, як╕ в╕д╕грали поважну або ключову, поворотну роль у нашому минулому, в житт╕ цього народу, ц╕╓╖ кра╖ни, цього сусп╕льства. Як ми ╖х можемо оц╕нити? Все залежить в╕д того, що ми ставимо в систему координат. Якщо ми ставимо в систему координат, що це повинна бути персона чи особист╕сть абсолютно бездоганна в будь-яких сенсах, то ми не знайдемо н╕де жодного героя, тому що можна й серед святих знайти багато гр╕шник╕в. Володимир-хреститель був оголошений святим мабуть не тому, що в╕н до хрещення жив дуже гарно, а тому що в╕н покаявся й в╕н хрестив величезну кра╖ну, ╕ вогнем, ╕ мечем зум╕в утримати нову рел╕г╕ю, що було й прогресивним кроком, тобто, в╕дкрив з точку зору християнства можлив╕сть до спас╕ння ╕ншим людям.
Але якщо його оц╕нювати за абсолютними його якостями, то можна сказати Шевченковими словами: от бачите, як╕ у нас сидять на неб╕, що друга вбив, а дружню ж╕нку взяв до себе... Тобто, можна й так сказати, це ╕нший п╕дх╕д, ╕нш╕ критер╕╖. Очевидно, що оц╕нюючи так царя Давида б╕бл╕йного, Шевченко виходив з якихось критер╕╖в абсолютно╖ чесност╕, абсолютного ╕деалу й сказав, ну який же тут ╕деал. Але Давид теж покаявся, значить цар Давид теж псалми писав. Зокрема ╕ 50 псалом написав «Помилуй мене, Боже, по велик╕й милост╕ Тво╖й» п╕сля цього ╕нциденту з ж╕нкою Ур╕╓ю Хетитою. В╕дпов╕дно, ц╕ вс╕ реч╕ ставлять перед нами питання – а кого ж ми хочемо бачити серед геро╖в, чи ми хочемо бачити людей абсолютно моральних та святих? Але чи так╕ люди взагал╕ ╕снують?!
- А як про них розпов╕дати д╕тям?
- Завжди говорити правду. Говорити про вс╕ й темн╕ш╕ сторони, й св╕тл╕ш╕ сторони ╖хнього життя, але потр╕бно вводити в певний контекст ╕ пояснювати д╕╖ людини. От, скаж╕мо, я завжди говорю про такого героя нац╕онального, прем’╓р-м╕н╕стра, л╕дера нац╕онального визволення ╕рландського народу, л╕дера орган╕зац╕╖ Шин Фейн – Еймона де Валера. В╕н понад 90 рок╕в прожив, ╕ зараз ╓ на марках ╤рланд╕╖, в╕н був одним з л╕дер╕в так званого великоднього повстання ╕рландц╕в проти британц╕в. В╕н наст╕льки щиро ненавид╕в Британ╕ю, що в Другу св╕тову в╕йну, коли в╕н був прем’╓ром (╤рланд╕я була нейтральною), коли Г╕тлер застрелився, в╕н був ╓диною главою держави в ╢вроп╕, який п╕шов у посольство Н╕меччини в ╤рланд╕╖ в Дубл╕н╕ й зробив напис сп╕вчуття. ╤ це в к╕нц╕ Друго╖ св╕тово╖ в╕йни, розум╕╓те?
Але в╕н все одно ╓ нац╕ональним геро╓м ╤рланд╕╖. Чи ╕рландц╕ його поважають за те, що в╕н висловив сп╕вчуття н╕мецькому народу в зв’язку з╕ смертю фюрера? Чи в╕н висловив це сп╕вчуття тому, що Г╕тлер воював з Британ╕╓ю? Бо в╕н бажав смерт╕ Британ╕╖ вс╕╓ю душею, йому було плювати – хто буде з нею воювати, щоб ╖╖ т╕льки знищили, щоб ╤рланд╕я нарешт╕ об’╓дналася й п╕вн╕чна частина включилася, при╓дналася до материнсько╖ частини острова, розум╕╓те? Йому були абсолютно до лампочки моральн╕ якост╕ Г╕тлера ╕ все ╕нше, все, що в╕н наробив у ╢вроп╕, для нього номер один була ╤рланд╕я й тому в╕н вважа╓ться нац╕ональним геро╓м. А ╕рландц╕ його поважають не за те, що в╕н зробив цей ╕д╕отський запис, а за те, що в╕н все сво╓ життя присвятив боротьб╕ за зв╕льнення ╤рланд╕╖: в╕н сид╕в у британських в’язницях, в╕н воював проти британц╕в, в╕н очолював кра╖ну в найтяжч╕ часи. Але з точки зору абсолютно╖ яко╖сь тако╖ морально╖ чесност╕, мабуть, що це теж не була людина свята. Тобто, кого ми ставимо на п’╓дестал чи в пантеон нац╕ональних геро╖в – святих чи геро╖в?

ЯКЩО УКРА╥НСЬКА ДЕРЖАВА ╢ Ц╤НН╤СТЬ, ТО З ЦЬОГО ВИПЛИВА╢, ЩО ВСЯКИЙ, ХТО ПРИСВЯТИВ СВО╢ ЖИТТЯ ╤СНУВАННЮ ЧИ ЗДОБУТТЮ Ц╤╢╥ ДЕРЖАВИ, ╢ ГЕРО╢М
- Як примирити дв╕ абсолютно р╕зн╕ ╕сторичн╕ пам’ят╕ в Укра╖н╕?
- А примирити можна т╕льки в один спос╕б, визначивши критер╕╖ того, що для нас ╓ ц╕нне. Чи ╓ ц╕нн╕стю, наприклад, ╕снування Укра╖нсько╖ держави? Якщо Укра╖нська держава ╓ ц╕нн╕сть сама в соб╕, як ╓дина структура, в як╕й може себе реал╕зувати укра╖нський народ, то з цього виплива╓, що всякий, хто жертвував собою, боровся або присвятив сво╓ життя ╕снуванню чи здобуттю ц╕╓╖ держави, – ╓ геро╓м. Всякий, хто проти цього боровся, ╓ антигеро╓м. Можна вибрати будь-який ╕нший критер╕й: хтось за права людини боровся, наприклад, все життя, або хтось боровся за рел╕г╕йне зв╕льнення, або хтось боровся за комун╕зм в усьому св╕т╕, або хтось боровся за Трет╕й рейх, – ми можемо вибрати будь-який критер╕й ╕, залежно в╕д цього критер╕ю, у нас вималю╓ться окремий пантеон.
- Ви дума╓те, можливий сп╕льний пантеон ╕ сп╕льний п╕дручник ╕стор╕╖ для двох частин Укра╖ни?
- А я вам поставлю зустр╕чне питання: а чи можливий сп╕льний пантеон ╕ сп╕льний п╕дручник для Сполучених Штат╕в Америки? В пер╕од, коли в США була Громадянська в╕йна, населення Сполучених Штат╕в складало 41 млн людей – так, як приблизно у нас на даний момент, у Громадянськ╕й в╕йн╕ в Сполучених Штатах загинуло 300 тисяч людей. Одна частина кра╖ни зазнала повно╖ перемоги, ╕нша – катастроф╕чно╖ поразки й приниження, ц╕нност╕ одних перемогли, ц╕нност╕ ╕нших були розтоптан╕. Й дос╕ ця рана якоюсь м╕рою там продовжу╓ ╕снувати, але це не перешкоджа╓ ╖м бачити на грошах президента переможно╖ сторони. Танки Шерман називаються ╕менами генерал╕в П╕вноч╕, а не П╕вдня, в╕дпов╕дно той, хто перем╕г, чия в╕з╕я Сполучених Штат╕в перемогла, той ╕ накида╓ сво╓ бачення ╕стор╕╖, – це абсолютно нормальний процес, ╕ ми в╕д нього н╕куди не под╕немося.
- Ми шука╓мо д╕алогу. Я боюся, що ми не перемогли, що перемогли т╕, кого завезли в Укра╖ну п╕сля Голодомору.
- Все залежить в╕д того, хто буде формувати порядок денний у ц╕й кра╖н╕. Укра╖на не може ╕снувати якоюсь абстрактною, вона буде або ╕снувати як держава, як про╓кт укра╖нський, або не ╕снуватиме взагал╕ н╕як. Вона не може ╕снувати, як така маленька Рос╕я, зменшена демократична, з якимись демократичними ц╕нностями, але з рос╕йською культурою, з рос╕йською мовою ╕ т.д., вона не житт╓здатна, тому що в такому випадку вона не потр╕бна. Ц╕нн╕сть як окрема кра╖на вона ма╓, коли вона ма╓ свою окрему культуру, окрему мову, окрему ╕стор╕ю тощо, а ╕накше вона тод╕ – просто непорозум╕ння, для чого вона тод╕ потр╕бна, тод╕ це частина Рос╕╖ й вона ма╓ повернутися до Рос╕╖, покаявшись тощо.
Тобто, у нас ╓ т╕льки два шляхи, у нас нема╓ третього шляху, ми не можемо сконструювати щось таке середн╓. Розум╕╓те, от зараз проблема, до реч╕ – ц╕╓╖ влади й багатьох ╕нших, Кучми наприклад, тому що в╕н намагався сконструювати щось середн╓, начебто таку Укра╖ну, де, розум╕╓те, як у п╕дручниках було, що чек╕сти – вбивц╕, як╕ затопили в кров╕ УНР, а пот╕м у пер╕од Друго╖ св╕тово╖ в╕йни ставали героями-визволителями т╕ сам╕ люди, так, а геро╖чн╕ оборонц╕ УНР в пер╕од Друго╖ св╕тово╖ в╕йни уже подавалися як колаборанти й головор╕зи. Т╕ сам╕ люди, тобто, розум╕╓те? Все це – як бути нап╕вваг╕тною. Йти одразу двома шляхами чи сид╕ти одразу на двох ст╕льцях не вдасться. Цей про╓кт буде реал╕зований як про╓кт нац╕ональний, або в╕н не буде реал╕зований взагал╕ й ця кра╖на просто зникне, або в якийсь спос╕б – чи буде захоплена, поглинута – перестане ╕снувати, тому що ╕ншого шляху нема╓.
Тож, або ми йдемо тим шляхом, який пройшла вся ╢вропа впродовж XIX стол╕ття…
- Наприклад?
- Наприклад, коли Французька революц╕я зак╕нчилась ╕ французи почали формуватися у француз╕в, то французький етнос у Франц╕╖ складав сорок в╕дсотк╕в. Вони були менш╕стю. ╤нш╕ – це були ╕нш╕ етн╕чн╕ групи: гасконц╕, провансальц╕, бретонц╕. Як вони стали французами? Вс╕м накинули французьку мову, як державну. Вс╕м накинули ╓диний канон французько╖ ╕стор╕╖, французько╖ географ╕╖. Вс╕х призивали в арм╕ю. ╤ в╕н ╕шов в арм╕ю гасконцем, а виходив з арм╕╖ французом. Сержанти ганяли ╖х до втрати св╕домост╕, щоб вони в╕дчули себе французами. ╢ така книжка: “Французи ╕з селян у нац╕ю”. Питання в тому, що ╓вропейський св╕т пройшов це в XIX стол╕тт╕. А коли ми це намага╓мося робити, то вс╕ ц╕ народи, як╕ це все зробили сто рок╕в тому, сьогодн╕ кажуть: це недемократично, а як же меншини, а як же права? Ось це найб╕льший виклик.
В таких ситуац╕ях були вс╕, просто сто-дв╕ст╕ рок╕в тому вони це подолали. Вс╕, хто став усп╕шним народом – чехи, греки, ╤зра╖ль – робили це через накидання одн╕╓╖ матриц╕ вс╕м ╕ншим.
Пас╕онарна менш╕сть виробляла матрицю ╕ нав’язувала ╖╖ б╕льшост╕, яку просто перетравлювали та переплавлювали. У нас проблема в тому, що б╕ля нас ╓ така “чудова кра╖на”, як Рос╕я, яка просто не да╓ нам це зробити. Якби не рос╕йський вплив, ми б уже давно ц╕ проблеми пройшли й забули.
- Соц╕олог Володимир Пан╕отто стверджу╓, що наша проблема – у тому, що ми будували нац╕онально-етн╕чну, а не пол╕тичну державу.
- Щодо соц╕олог╕чних опитувань, то опитайте – ск╕льки людей хочуть смертно╖ кари? Б╕льш╕сть виступить “за”. Людей треба виховувати, а не йти за ╖хн╕ми бажаннями.
Сусп╕льн╕ л╕дери, ╕нтел╕генц╕я мають бути такими вихователями. Круглий ст╕л я розглядаю, як початок шляху – довгого, бол╕сного на десятил╕ття, яким ми будемо переучувати сусп╕льство. Якщо говорити про помилки, то це бажання все зробити кавалер╕йським наскоком. Сусп╕льству сл╕д спочатку пояснювати – що робиться, а пот╕м робити. З сусп╕льством сл╕д працювати так щ╕льно, щоб для ╕ншо╖ думки у людей нав╕ть не залишалося м╕сця в голов╕. Ну от, зробили гарну справу – перейменували вулицю. Була вулиця Кутузова, стала Алмазова. А один в╕домий вчений-археолог запиту╓ мене, а хто такий Алмазов? В╕н не зна╓, що це один ╕з найкращих генерал╕в УНР. Бо в╕н археолог. А як це може знати людина, яка живе на ц╕й вулиц╕? А це кожному киянину мала бути роздана лист╕вка. Кожному повинна бути надана ╕нформац╕я, плакати на вулицях про цю людину. Для молод╕ вже н╕чого не казало, хто такий Кутузов, а тут Алмазов. В нас символи залишаються порожн╕м звуком.
М╕й батько розпов╕дав, що в 1946 роц╕ ╖х депортували з Польщ╕, 1947 року в╕н п╕шов у школу. Зак╕нчився Нюрнберзький процес. Уяв╕ть соб╕ звичайне забите село на Терноп╕льщин╕: кожному учню с╕льсько╖ школи в голод у розвален╕й радянськ╕й економ╕ц╕ – кожному роздали результат Нюрнберзького трибуналу, де були картинки, – на все життя люди-скелети вр╕залися в пам’ят╕. Сьогодн╕ у нас ╓ ╤нститут Нацпам’ят╕, М╕нкультури займа╓ться ╕нформпол╕тикою. Але по факту наш ╕нформпрост╕р не завантажений нашою ╕нформац╕╓ю, в╕н забитий чорт зна╓ чим, ╕ тому люди черпають ╕нформац╕ю чорт зна╓ зв╕дки. А «товарищи в Кремле» не сплять, вони зац╕кавлен╕, аби забити наш прост╕р сво╖ми уявленнями, посланнями, ц╕нностями. Нафарширован╕ цими ц╕нностями люди палять сво╖ паспорти та беруть у руки зброю проти укра╖нсько╖ держави через 30 рок╕в незалежност╕.
Якщо ми хочемо сформувати громадянина, ми повинн╕ це робити в╕д дитячого садка до могильно╖ дошки. ╤ поки у нас не буде ╕деолог╕╖ – не буде ф╕н╕шу, бо ╕дея ╓ п╕дставовою базою, куди ми руха╓мося. Куди ми будемо рухатися, якщо у нас нема комплексу уявлень про ц╕ль нашого руху. А ц╕ль нашого руху ма╓ бути виписана.
У В╕нниц╕ к╕лька дн╕в тому знайшли велике поховання во╖н╕в УНР та конкретно Укра╖нсько╖ галицько╖ арм╕╖, 8-9 тисяч людей. У боротьб╕ 1918-19 рок╕в Укра╖на втратила 100 тисяч убитими – б╕льше, н╕ж Польща, Ф╕нлянд╕я, Прибалтика разом узят╕. Але хто цих людей зна╓, хто пам’ята╓? Це ж нав╕ть не про бандер╕вц╕в мова, це ваш╕ хлопц╕ з Центрально╖ та Сх╕дно╖ Укра╖ни. Хто про них зна╓? Хто з онук╕в зна╓, що ╖хн╕й прад╕д був в арм╕╖ УНР? Вони не в Красн╕й арм╕╖ були: у тих в╕йськах, як╕ тут воювали, укра╖нц╕в майже не було. Хто зна╓ про Д╕╓ву арм╕ю? Нам ╓ про що говорити з╕ Сходом. Але повинна бути стратег╕я, бачення. ╤ реал╕зувати це може т╕льки держава. Але ж серйозно. У Польщ╕ ╓ ╕нститут Нацпам’ят╕, там працю╓ 2500 людей, а у нас – 38. У них 18 рег╕ональних ф╕л╕й, вони мають прокурорськ╕ функц╕╖, видавничий в╕дд╕л. Це все пропагандистська мах╕на, яка перетворила поляк╕в на шалених нац╕онал╕ст╕в. А у нас 38 людей у Нацпам’ят╕.
- Ви за дом╕нування нац╕╓центричного наративу?
- Укра╖ноцентричного. Зрештою, його нам теж доведеться ще сформувати. Але питання – з чого ми його будемо формувати.
Лана Самохвалова
(Укр╕нформ)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.09.2020 > Тема "Бути чи не бути?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22671

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков