Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3677)
З потоку життя (6894)
Душі криниця (3705)
Українці мої... (1510)
Резонанс (1606)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
БАЛУХ ПОЧАВ ПРОХОДИТИ РЕАБ╤Л╤ТАЦ╤Ю
Приватна кл╕н╕ка «Нодус», в як╕й найближчими м╕сяцями проходитиме реаб╕л╕тац╕ю та...


ЙОГО НАЗИВАЛИ «СТР╤ЛЕЦЬКИМ БОЯНОМ»…
С╕човий рух в Галичин╕ був позначений неабияким сплеском народно╖ творчост╕, саме в цей пер╕од...


ПРИСВЯТИВ ЖИТТЯ ТЕАТРОВ╤
Хрестомат╕йний автор, знайомий нам з╕ шк╕льних п╕дручник╕в – ╤ван Карпенко-Карий, нин╕...


НЕ СТАЛО ВАДИМА РО╥КА…
11 вересня п╕шов з життя Вадим Михайлович Ро╖к, син кримсько╖ укра╖нсько╖ вищивальниц╕-геро╖н╕...


МИРОСЛАВ МАМЧАК: ПАМ'ЯТ╤ ВАЛЕР╤Я ГРОМЦЕВА
7 вересня 2020 року в соц╕альних мережах поширилася зв╕стка, що у ╕зра╖льському м╕ст╕ Хайфа помер...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 18.09.2020 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#38 за 18.09.2020
УКРА╥НСЬКИЙ МОЙСЕЙ – МИТРОПОЛИТ ШЕПТИЦЬКИЙ

Духовна велич укра╖нського Мойсея – митрополита Шептицького – безц╕нний дар нашого народу. Його духовний чин важко переоц╕нити, а видатна спадщина примушу╓ вкотре звертатися до безц╕нного досв╕ду. В╕н походив з╕ стародавнього знатного укра╖нського роду, який у XIX стол╕тт╕ зазнав полон╕зац╕╖. П╕шовши проти вол╕ батька, Шептицький повернувся до свого кор╕ння, щоб служити «селянськ╕й», як тод╕ називали греко-католицьку церкву. ╤нтелектуал, людина виняткових чеснот, митрополит запов╕дав укра╖нцям «Божу батьк╕вську землю любити ╕ не пускати ╖╖ з рук».
 Р╕д Шептиицьких подарував укра╖нцям ц╕ле гроно видатних постатей - владик, монах╕в, державних д╕яч╕в, с╕льських господар╕в. Представники цього роду, владики Афанас╕й та Лев Шептицьк╕, побудували кафедральний собор Святого Юра у Львов╕ (1745-1770).
 Батько майбутнього митрополита Андрея, ╤ван Шептицький, мав св╕й ма╓ток у Прилбичах Явор╕вського пов╕ту на Льв╕вщин╕. Родина мала там дв╕ тисяч╕ морг╕в л╕су ╕ поля (морг – середньов╕чна загально╓вропейська одиниця вим╕рювання площ╕ грунту, переважно в р╕льництв╕, для вим╕рювання земельних над╕л╕в – Авт.) Дружина графа ╤вана Шептицького, аристократка Соф╕я, мала чеське кор╕ння. У родин╕ Шептицьких народилося семеро син╕в, яких батьки назвали ╕менами галицьких княз╕в: Романом, Левом, Юр╕╓м. Одного ╕з син╕в, Олександра, вбили у 1940 роц╕ гестап╕вц╕. Траг╕чною була й доля ще одного сина – Лева. Краяни згадували його як скромну та вв╕чливу людину, яка з великою повагою ставилася до селян. Сво╖ми коштами граф Лев Шептицький утримував м╕сцевий дитячий садок. Проте для «визволител╕в», як╕ прийшли на Галичину, граф був в╕двертим ворогом. Енкаведисти розстр╕ляли його 27 вересня 1939 року.
 Славним сином сво╖х батьк╕в був майбутн╕й митрополит Андрей, якому батьки в╕д народження дали ╕м’я Роман-Мар╕я – Олександер. «В╕н був дуже гарний з себе, високий на зр╕ст, ╕нтел╕гентний, чемний, надзвичайно працьовитий. Дечим в╕н нагадував митрополита Петра Могилу, а дечим митрополита Дмитра Туптала», - пише л╕тературознавець Микола Француженко. У 1875 р. Роман почав вивчати предмети початкових клас╕в г╕мназ╕╖ приватно, в домашн╕х умовах. ╤спити зр╕лост╕ склав 11 червня 1883 року в Краков╕. Батько Романа мр╕яв, аби син став в╕йськовим. Молодий Роман проходив в╕йськову службу в австр╕йськ╕й кавалер╕╖, проте з в╕йськовою кар’╓рою не склалося. Захвор╕вши, Роман був змушений залишити службу. Скарлатина дала ускладнення, в╕дтак почалося запалення суглоб╕в, в╕д якого графу не вдалося вил╕куватися. На початку 1930-х рок╕в митрополит вже був прикутий до ╕нвал╕дного в╕зка.
 В╕дбуваючи в╕йськову службу у Краков╕, молодий граф записався восени 1883 року на юридичний факультет Ягеллонського ун╕верситету. Йому було ц╕каво все! Андрей Шептицький захоплювався церковним ╕ римським мистецтвом, багато мандрував, в╕дв╕давши ус╕ в╕дом╕ пам’ятки культури. В╕н м╕г стати дипломатом, правником, мистецтвознавцем. Проте р╕шення було прийнято – Роман обрав шлях служ╕ння укра╖нському народов╕ ╕ його греко-католицьк╕й церкв╕. 1 липня 1888 року Роман разом з братом Казимиром ста╓ послушником в монастир╕ отц╕в Васил╕ян у Добромил╕ на Льв╕вщин╕. Невдовз╕ Казимир прийняв чернече ╕м’я Климент╕й. А згодом, коли Андрей Шептицький заснував у Галичин╕ орден студит╕в ╕ в Унев╕ було в╕дкрито ╖хн╕й монастир, отець Климент╕й став ╕гуменом того монастиря. Чернець Роман Шептицький не обмежився юридичною осв╕тою, а п╕сля перших чернечих об╕тниць ╕ одержання ╕м’я Андрей повернувся до Кракова, де зак╕нчив факультет ф╕лософ╕╖ ╕ теолог╕╖, здобувши ступ╕нь доктора наук з обох цих наук. ╤нтелектуал Шептицький вражав сво╖ми л╕нгв╕стичними зд╕бностями. Окр╕м класичних мов, грецько╖ та латинсько╖, добре знав польську, укра╖нську, н╕мецьку, французьку, англ╕йську, чеську, сербсько-хорватську мови.
 У 1897 роц╕ Шептицький почав видавати рел╕г╕йний м╕сячник п╕д назвою «М╕с╕онер», ╕н╕ц╕ю╓ створення власно╖ друкарн╕ й видавництва отц╕в Васил╕ян в Жовкв╕. Видавництво ╕н╕ц╕ювало випуск твор╕в церковно╖ культури та ╕стор╕ограф╕╖.
 У «благословенному для галицьких земель Укра╖ни, роц╕ Божому 1899-му», як пише досл╕дник Микола Француженко, розпочалася нова доба в житт╕ Андрея Шептицького, яка тривала понад 45 рок╕в. Приймаючи ╓пископський сан, митрополит обрав ╕м’я Андрей – на честь святого апостола Укра╖ни-Рус╕. Читаючи послання митрополита Шептицького в╕рним, не втомлю╓шся захоплюватися величчю ц╕╓ю особистост╕. Митрополит з любов’ю звертався до в╕рних: «Вже т╕льки для вас маю жити, для вас усе посвятити – ба нав╕ть: за вас, як треба буде, ╕ життя сво╓ в╕ддам». Самозреченню митрополита Шептицького не було меж. В╕дколи Андрей Шептицький був главою церкви, в Галичин╕ с╕м раз╕в зм╕нювалася влада – австр╕йська, рос╕йська, укра╖нська, польська, радянська, н╕мецька. ╤ щоразу митрополита пересл╕дував черговий окупац╕йний режим. Коли у 1914 роц╕ царсько-рос╕йськ╕ в╕йська вступили до Львова, митрополит Андрей закликав в╕рних триматися сво╓╖ церкви ╕ в╕ри. П╕д час обшуку у митрополичих палатах рос╕йськ╕ солдати знайшли меморандум про майбутн╕й устр╕й Укра╖ни, який Шептицький написав до австро-угорського уряду. Мав над╕ю, що п╕сля Першо╖ св╕тово╖ в╕йни укра╖нський народ отрима╓ право на незалежну державу, а тому, в раз╕ перемоги над рос╕йською ╕мпер╕╓ю, вважав за необх╕дне «у радикальний спос╕б очистити в╕йськову, правову, церковну орган╕зац╕╖ майбутньо╖ укра╖нсько╖ держави в╕д московських вплив╕в». За таку «анарх╕чну» позиц╕ю митрополита арештували ╕ вивезли в Рос╕ю, де в╕н два роки в╕дбув в ув’язненн╕ в Суздал╕. У 1916 роц╕ митрополит пише листа до Свят╕йшого отця Бенедикта XV ╕ просить благословити його на… мученицьку смерть.
 «Що хот╕в осягнути митрополит цим проханням? – розм╕ркову╓ науковець, досл╕дниця спадщини митрополита Шептицького Оксана Гайова. – Знаючи, що кожна в╕йна – це злочин, кровопролиття, насильство, бажаючи, щоб Господь простив людям порушення п’ято╖ Божо╖ запов╕д╕: не убий, митрополит хот╕в взяти на себе гр╕хи людей ╕ в той спос╕б, щоб Господь простив народов╕, благословив укра╖нську державу християнською душею». Ватикан в╕дмовив Шептицькому у його проханн╕, а в 1917 роц╕ митрополита зв╕льнили з рос╕йського ув’язнення. У Петербурз╕, виступаючи перед укра╖нською громадою, в╕н говорив про те, що готовий не к╕лька рок╕в, а все сво╓ життя просид╕ти у в’язниц╕, аби лише побачити св╕й укра╖нський народ в╕льним. Вдруге митрополит звернувся з проханням про мученицьку смерть до Папи П╕я Х╤ у 1939 роц╕. Митрополит розум╕в, що його у будь-який момент можуть вбити ╕ хот╕в, щоб Господь прийняв його смерть як жертву за людей ╕ за це отримав ласку прощення для укра╖нського народу.
 У 1939 енкеведисти вивели на Святоюрське подв╕р’я митрополита з клиром для розстр╕лу. Проте п╕ти на такий злочин не наважились, бо побоялись розголосу – авторитет митрополита був незаперечним. Втрет╓ Шептицький звернувся по благословення на мученицьку смерть до Свят╕йшого отця П╕я Х╤╤ у 1942 роц╕ п╕д час н╕мецько╖ окупац╕╖ Галичини. Митрополит Андрей Шептицький св╕домо ╕ добров╕льно висловив свою готовн╕сть, якщо випаде така потреба, в╕ддати сво╓ життя за Христа, за народ. Проте Господь збер╕г духовного пастиря укра╖нц╕в. У лист╕ «Сила народу – через Христа» митрополит Шептицький пише про важлив╕сть економ╕ки, без яко╖ не побудувати могутньо╖ держави.
 Громадська д╕яльн╕сть пос╕дала в житт╕ митрополита надзвичайно важливе м╕сце. Владика недаремно закликав укра╖нц╕в: «Луч╕ться разом в орган╕зац╕╖. Завод╕ть по сво╖х селах християнськ╕ крамниц╕, громадськ╕ шпихл╕р╕ (комори для зерна – Авт.). У нас, священик╕в, знайдете завжди не т╕льки пораду, але також конкретну допомогу. Коли триматиметеся разом – тод╕ в кожному д╕л╕ виказуватимемо б╕льшу силу». Владика вважав, що священики повинн╕ були опанувати св╕тськ╕ ремесла - торг╕влю, бухгалтер╕ю, землеробство, кооперац╕ю. Говорячи сучасною мовою, митрополит сформував в середовищ╕ УГКЦ так званий Каб╕нет м╕н╕стр╕в, який займався економ╕чними питаннями. Отець Тит Войнаровський в╕дпов╕дав за ф╕нанси – саме йому Шептицький доручав важлив╕ економ╕чн╕ питання церкви. За дорученням митрополита отець Тит Войнаровський очолив процес створення кооперац╕╖.
 Сам митрополит в 1904 роц╕ видав працю «О квест╕╖ соц╕альн╕й», в як╕й об╜рунтував важлив╕сть створення кооператив╕в. Кооперативи були виг╕дн╕ не лише м╕сцевому населенню, адже укра╖нськ╕ товари були тако╖ високо╖ якост╕, що швидко завоювали ╓вропейськ╕ ринки. Молочн╕ продукти з Галичини возили до Франц╕╖ та Н╕меччини. Завдяки ╕н╕ц╕атив╕ Андрея Шептицького було створено господарське товариство вза╓много кредиту «Дн╕стер» п╕д патронатом греко-католицько╖ церкви. Гарант╕╓ю кредитоспроможност╕ було не майно позичальник╕в, а дов╕ра до нього. «Дн╕стер» щороку пол╕пшував умови для сво╖х кл╕╓нт╕в ╕ через десять рок╕в дом╕гся найвищих здобутк╕в. А знаменитий «Маслосоюз» був в╕домий насамперед авторитетними постатями сво╖х орган╕затор╕в, ╖хньою жертовною працею. До Першо╖ св╕тово╖ в╕йни «Маслосоюз» розвивався стр╕мкими темпами, у м╕жво╓нний час за п’ять рок╕в зум╕в в╕дновити повний обсяг сво╓╖ д╕яльност╕. ╤ хоча у Польщ╕ укра╖нц╕в було всього 16,5 в╕дсотк╕в, проте «Маслосоюз» контролював близько 60 в╕дсотк╕в усього експорту молочно╖ продукц╕╖ Польщ╕. Кооперативи на Галичин╕ були створен╕ на п’ятдесят рок╕в ран╕ше, н╕ж в ╕нших областях Укра╖ни. ╤ хоча кооперац╕я розвивалася у вкрай складних умовах (у 1930 роц╕, п╕д час пациф╕кац╕╖, було знищено чимало кооператив╕в разом з будинками «Просв╕ти» - Авт.), вони в╕д╕грали важливу роль в житт╕ укра╖нц╕в. З’явилися так╕ в╕дом╕ гасла, як «Св╕й до свого по сво╓», «Спирайся на власн╕ сили», «Укра╖нськ╕ грош╕ – в укра╖нськ╕ руки – на укра╖нськ╕ справи». Чим м╕цн╕шими ставали укра╖нськ╕ кооперативи, тим б╕льше вид╕лялося грошей на загальнонац╕ональн╕ справи, видавництво книжок, ф╕нансування сиротинц╕в, стипенд╕й для б╕дних студент╕в. Митрополит створив ун╕кальну економ╕чну модель, тож недаремно його вважали талановитим п╕дпри╓мцем.
 Коли письменника Василя Стефаника запитали, чому в╕н, щоразу при╖жджаючи до Львова, вирушав на Святоюрську гору до митрополита Андрея, той в╕дпов╕в, що любить дивитися на поср╕блену сивиною голову, котра дума╓ про вс╕х. Таким в╕н ╕ запам’ятався сучасникам – величною постаттю, духовним пров╕дником нац╕╖. Владика, який запов╕в народов╕ «не лише Божу науку, а й душу – життя сво╓», закликав укра╖нц╕в «триматися свого ╕ дбати про сво╓».
 Натал╕я Осипчук, письменниця, член НСПУ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 18.09.2020 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22661

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков