Версiя для друку Обговорити в форумi

1
Коронавірус плюс недолуга влада – формула, яка визначає нині реальний стан української культури та її перспективи. За майже 30 років у нас не було жодної дійсно української влади. Як тільки національна культура пускала паростки відродження з дозволу влади, ясна річ, владу негайно міняли й обирали українофобську. Зрештою культура почала пристосовуватись до таких циклів і не все вдавалось заморозити. Сегмент її повільно збільшується разом з усвідомленням, що без національної культури з абсолютним домінуванням української мови ми нічого ніколи  не досягнемо. Власне, тільки завдяки українській культурі ми зберегли державу і, дасть Бог, збережемо. Недавно один чоловік, директор школи, сказав мені: ми будемо робити свою справу, доки живемо, а далі що буде, то буде.Хай спиваються, деградують, але ми зробили все, що могли. Може, ви хотіли б почути щось оптимістичніше, але, на жаль, це так. Не кожен,хто садить сад, доживе до першого врожаю, але ніхто не відмовить його від думки садити дерева.

На лихо, ще й пандемія посилила процес руйнування української культури та й освіти також. Влада натисла на стопкран і потяг зупинився посеред поля. Театри, філармонії, виставки, бібліотеки, музеї  стоять посеред того зарослого  бур’янами поля вже півроку і невідомо, коли свисне наказ рушати хоча б повільно. Вони тепер цілком залежать від волі машиніста, якого обрала більшість, та його кураторів. В Середньовіччя не було потягів, тому казали «корабель дурнів», якщо ви чули про поему Себастіяна Бранта.

Потяг коли-небудь рушить, проте збитки від простою будуть дуже великі, бо музиканти і танцюристи втратять кваліфікацію як і спортовці, художники стануть малювати те, що до вподоби невибагливій публіці: дешеве і яскраве, письменники – ті взагалі нікому не потрібні, як і їхні книги – продовжать служити ринку, а не читачеві, музейники і бібліотекарі підуть на біржу праці. І цього ніхто не помітить. Як на отій картині Брейгеля «Падіння Ікара». А хто того Ікара просив чіпляти собі крила? Надо буть попроще і не вимахуватись. А Сізіф хай бросає ту каменюку і йде вкалувать на стройку, як нормальні люди. Тобто ніхто не заплаче за збанкрутілими видавництвами, непочутою музикою, непрочитаними книгами. Бо тато й мама не привчили до культури змалку, тому й не буде культурного голоду, хіба тєлік та інстаграм.

Втім, для показу буде культура. Така, як на День Незалежності. Вона рідна для більшості населення, така ж сама примітивна  і вбога. На плаву залишиться те, що завжди на плаву – кон’юнктурники і колаборанти, які пристосовуються до кожної влади і підбирають крихти зі столу олігархів, одне слово, аморальні авторитети в законі. Це та сама гречка, яку щедро роздають перед виборами, тільки її називатимуть культурою. А всіх інших замкнуть у резервації без права голосу, бо ж всі впливові медіа належать одвічним ворогам України, які вже навіть не прикидаються українськими.

Вересень 4, 2020 р.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #37 за 11.09.2020 > Тема "Резонанс"