Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 04.09.2020 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#36 за 04.09.2020
ВОЛОДИМИР СТЕЦЮК: СПРАВА "ЗАХИСНИК╤В КОНСТИТУЦ╤╥": СУД СИСТЕМИ ЧИ НАД СИСТЕМОЮ?

31 серпня мина╓ чергова р╕чниця трагед╕╖, влаштовано╖ п╕д Верховною Радою нев╕домими, зам╕сть яких призначено в╕дпов╕дати за ско╓не захисник╕в Конституц╕╖. Звинувачен╕ у ско╓нн╕ теракту б╕йц╕ добровольчих батальйон╕в «С╕ч» ╕ «Карпатська С╕ч» ╤гор Гуменюк ╕ Серг╕й Крайняк, яким загрожу╓ дов╕чне ув'язнення, вже 5 рок╕в посп╕ль сидять за ╜ратами без вироку суду. А тихий-гучний процес над укра╖нськими патр╕отами, який н╕бито трива╓, зда╓ться, триватиме в╕чно. Отже, яким зрештою стане цей надзвичайно показовий суд – судом системи чи над системою
Чомусь в Укра╖н╕ найкращим випада╓ або за не╖ померти, або с╕сти на лаву п╕дсудних. Як показу╓ сумний досв╕д, за ╕снуючо╖ в кра╖н╕ вже чверть стор╕ччя крим╕нально-ол╕гарх╕чно╖ системи ╕нших вар╕ант╕в для таких, на жаль, не ╕сну╓. Особливо кричущих ознак ця проблема набула п╕сля другого Майдану, коли патр╕оти та патр╕отичн╕ сили стали головною м╕шенню для в╕дновленого ол╕гарх╕чного режиму.

Так сталося, що з головними п╕дозрюваними у справ╕ ско╓ння теракту, який останнього л╕тнього дня 2015 року прогрим╕в п╕д Верховною Радою бойовою гранатою, забравши життя чотирьох нацгвард╕йц╕в ╕ завдавши поранень р╕зного ступеню тяжкост╕ майже 140 потерп╕лим, як╕ були присутн╕ми на акц╕╖ протесту, мен╕ випало познайомитись буквально за два тижн╕ до цих траг╕чних под╕й.

╤гор Гуменюк («Дубенко») ╕ Серг╕й Крайняк («Агроном») перебували там, де й мають бути справжн╕ укра╖нськ╕ патр╕оти – на передньому кра╖ боротьби за Укра╖ну. Тому мо╖ враження щодо цих молодих людей кардинально в╕др╕зняються в╕д тих, що склалися в надрах укра╖нсько╖ «правопохоронно╖» системи ╕ зрештою були видан╕ на-гора в десятках том╕в крим╕нального провадження стосовно траг╕чних под╕й 31 серпня. Тож можу стверджувати, що ц╕ хлопц╕ саме з когорти найкращих. Власне тому вони й опинилися на лав╕ п╕дсудних, бо злочинна система, яку ми ма╓мо сьогодн╕, працю╓ не проти злочинц╕в, а проти таких, як вони, саме в них вбачаючи неабияку небезпеку для себе.

Молитва Геро╖в

«Укра╖но, Мати Геро╖в, з╕йди до серця мого…» – щодня на веч╕рньому шикуванн╕ у базовому табор╕ «Карпатсько╖ С╕ч╕», що утримувала бойов╕ позиц╕╖ поблизу Донецького аеропорту у склад╕ 93-╖ ОМБР ЗСУ, лунала ось оця молитва, в╕д яко╖ не може не здригнутися укра╖нське серце й не запалати священний вогонь пробуджено╖ укра╖нсько╖ св╕домост╕. По завершенн╕ молитви командир, який сто╖ть перед лавою добровольц╕в, вигуку╓ традиц╕йне гасло укра╖нських нац╕онал╕ст╕в: «Слава нац╕╖!» На що добровольц╕ гучно в╕дпов╕дають: «Смерть Московськ╕й федерац╕╖!» ╤ цей нов╕тн╕й заклик, у якому сконцентрувалася зда╓ться вся енерг╕я багатов╕ково╖ визвольно╖ потуги укра╖нц╕в у ╖х в╕дчайдушн╕й боротьб╕ з кривавою ╕мпер╕╓ю, н╕би гурк╕т грому, в╕длуню╓ у височ╕нь, розколюючи навп╕л веч╕рн╓ небо.

Так завершився перший день мого перебування у склад╕ свобод╕всько╖ волонтерсько╖ групи з Св╕тловодська в «Карпатськ╕й С╕ч╕». Залишивши за воротами базового табору сво╖ мирськ╕ ╕мена та повсякденн╕ мирн╕ звички, ми обрали соб╕ позивн╕ й почали жити за заведеним тут розкладом ╕ порядком. В╕дтак на час нашого перебування у с╕човик╕в кожен з нас став одним ╕з них.

Основою повсякденного життя в табор╕ була зв╕сно в╕йськово-тактична п╕дготовка, яку проводили молод╕, але напрочуд досв╕дчен╕ ╕нструктори «Птур» (В╕тал╕й Мус╕й) ╕ «Дубенко» (╤гор Гуменюк). У вишкол╕ брали участь добровольц╕, що прибували до «Карпатсько╖ С╕ч╕», щоби легал╕зуватися й ставши до лав захисник╕в Укра╖ни, боронити ╖╖ на передньому кра╖. Пост╕йно при╖здили сюди на вишк╕л ╕ члени молод╕жно╖ в╕йськово-спортивно╖ орган╕зац╕╖ «Сок╕л», як╕ також прагнули якнайшвидше потрапити на «передок» до сво╖х побратим╕в. У пер╕од нашого перебування в базовому табор╕ вишк╕л якраз проходили сок╕льц╕ з Кам’янця-Под╕льського. Враховуючи те, що тамтешн╕й осередок «Сокола» очолював саме «Дубенко», який був одним з ╕нструктор╕в у табор╕, а його колега «Птур» також при╖хав сюди саме з цього славетного м╕ста, то якихось послаблень п╕д час вишколу ╖х п╕доп╕чним в╕д них год╕ було й чекати.

Заняття якраз проходили у найспекотн╕ш╕ дн╕, коли стовпчик термометра п╕дн╕мався до сорока градус╕в, тому хлопцям було тод╕ надто непросто. Дехто з молод╕ втрачав нав╕ть св╕дом╕сть, тож ╕нструкторам не раз доводилось д╕ставати з аптечки необх╕дний у таких випадках нашатир.
Та все ж, не зважаючи н╕ на що, сок╕льц╕ у повн╕й бойов╕й викладц╕ мусили в╕дпрацьовувати до автоматизму бойов╕ прийоми, виконуючи найнеспод╕ван╕ш╕ команди та завдання ╕нструктора. Скаж╕мо, треба було атакувати умовного супротивника у склад╕ ДРГ або прикривати в╕дх╕д основно╖ групи, займати кругову оборону або виносити з-п╕д обстр╕лу пораненого товариша. У раз╕ неналежного виконання завдання або якихось незлагоджених д╕й ╕нструктор ще й м╕г призначити покарання – прим╕ром, 30-50 раз╕в в╕джатися в╕д земл╕ тому, хто схибив, або в╕дразу й ус╕й груп╕. Скаж╕мо ╕нструктор «Птур» полюбляв ще й повторювати при цьому свою незм╕нну жарт╕вливо-цин╕чну фразу: «Я знаю, що я садист, але мен╕ це подоба╓ться». Та як би не було складно, вс╕ учасники занять старалися з ус╕х сил, розум╕ючи, що в реальному бою може бути значно складн╕ше.
– Важко… Надзвичайно важко, – витираючи сп╕тн╕ле чоло, д╕лився з╕ мною сво╖ми враженнями п╕д час коротко╖ перерви сок╕лець ╕з Кам’янця-Под╕льського, який ще не встиг придумати соб╕ позивного, а тому поки що називав себе «Солдат № 6».

П╕дтвердили слова свого товариша й сок╕льц╕ «П╕дкова» та «Агроном».

– Ви вперше на таких заняттях?

– Тут уперше, – в╕дпов╕в дещо стомлено «П╕дкова». – До цього ми займалися в р╕дному м╕ст╕. Хоча деяк╕ наш╕ хлопц╕ тут вже по другому й нав╕ть по третьому разу, але говорять, що щораз ╖м подоба╓ться все б╕льше й б╕льше.

– Як давно ви п╕дтриму╓те зв’язок ╕з «Карпатською С╕ччю»?

– Власне з самого початку ╖╖ створення, – узявся пояснювати «Агроном», який вир╕знявся серед ╕нших сво╓ю атлетичною статурою та в╕йськовою виправкою, ╕ як з’ясувалося, окр╕м усього ╕ншого хлопець займався ще й волонтерством. – Чимало наших побратим╕в ╕з Кам’янець-Под╕льського «Сокола» проходили тут вишколи ╕ нав╕ть брали участь у боях…

«Агроном» п╕д час в╕йськово-тактичних занять у базовому табор╕ 
У цей час пролунала команда ╕нструктора «Птура» до продовження заняття, ╕ «Солдат №6» жарт╕вливо-благально вигукнув у в╕дпов╕дь:

– Ми тут ╕нтерв’ю якраз да╓мо! Ми дуже пафосн╕!

Та все ж посп╕хом заст╕баючи «брон╕ки» й надягаючи каски, хлопц╕ б╕жать на шикування, щоби продовжити осягати далеко не просте мистецтво ведення бою, яке сьогодн╕ надзвичайно потр╕бне на передньому кра╖ боротьби за незалежну ц╕л╕сну Укра╖ну.

Пригадуючи т╕ дн╕, неодм╕нно повертаюся думкою до кам’янець-под╕льських сок╕льц╕в – щирих, патр╕отичних, вихованих ╕ надзвичайно позитивних. А ще – до самозабуття закоханих у в╕йськову справу. Зда╓ться, вони й спали з╕ збро╓ю. Живучи в одн╕й к╕мнат╕ з ╕нструктором «Птуром», у як╕й збер╕галася й навчальна зброя та в╕йськове спорядження, вони з самого рання без к╕нця повторювали до автоматизму як╕сь прийоми, розбирали та збирали автомати й кулемети, засвоювали техн╕ку використання гранатомет╕в тощо.

Спостер╕гаючи за ц╕╓ю напрочуд дружною ╕ злагодженою командою, мимовол╕ схилявся до думки, що саме така щира й завзята укра╖нська патр╕отична молодь скаж╕мо у нас на Сход╕ або десь на П╕вдн╕, на жаль, поки що трапля╓ться не часто. А якщо й трапля╓ться, то вигляда╓ принаймн╕ б╕лою вороною на фон╕ зрос╕йщено╖ с╕ро╖ маси. Про таких нац╕онально св╕домих молодих людей одна донецька депутатка колись з обуренням говорила: «Н╓ п’ют, н╓ курят, спортом зан╕маются, патр╕от╕ч╓ск╕╓ п╓сн╕ поют – просто фашисти как╕╓-то!»

На жаль, цей надто сво╓р╕дний донецький стереотип довол╕ поширений ╕ серед харк╕вського, дн╕провського ╕ нав╕ть ки╖вського ╕стебл╕шменту. Тому таких затятих «нацик╕в» ╕ «фашист╕в» намагаються не п╕дпускати н╕ до влади, н╕ до б╕знесу, н╕ до культурно-осв╕тн╕х чи будь-яких ╕нших в╕тчизняних або м╕жнародних молод╕жних програм. Тобто, система д╕╓ за принципом: все найкраще – мажорам, а найкращим – лише право померти за Укра╖ну або с╕сти за ╜рати.
Власне це ми й спостер╕га╓мо сьогодн╕ в Укра╖н╕, коли найкраща патр╕отична молодь ста╓ гарматним м’ясом на фронт╕ або сидить п╕д арештом в С╤ЗО. Тод╕ як синки можновладц╕в займаються тим часом м╕льйонними оборудками, розважаються в дорогих ресторанах, н╕чних клубах ╕ казино або «в╕дтягуються» на повну на ел╕тних курортах. Склада╓ться таке враження, що на найб╕льш патр╕отичну, найб╕льш п╕дготовлену ╕ вмотивовану укра╖нську молодь, яка пройшла громадський вишк╕л, Майдан ╕ АТО й готова активно брати участь у перебудов╕ кра╖ни, запиту в держав╕ сьогодн╕ взагал╕ нема╓. Корумпована державна система таких найкращих просто в╕дторга╓. Тому за великим рахунком вони в кра╖н╕ н╕кому й не потр╕бн╕, а в╕дтак багато хто мусить пристосовуватись або шукати свого щастя в ╕нших б╕льш придатних для життя кра╖нах. ╤ т╕льки найб╕льш патр╕отичн╕, не зважаючи н╕ на що, намагаються бути корисними Укра╖н╕.

Пригадую, що саме про це ми говорили тод╕ у базовому табор╕ «Карпатсько╖ С╕ч╕» з молодим ╕нструктором «Птуром». Чи можна взагал╕ подолати таке кричуще протир╕ччя в держав╕? – запитав я у нього. На що в╕н в╕дпов╕в: «Ми ма╓мо розум╕ти, що фактично ця патр╕отична молодь ╕ привела через Майдан нин╕шн╕х оч╕льник╕в до влади. Ми просто прогнали одного бандита, а на наших горбах прийшли у владу ╕нш╕ бандити. Тому вони якраз ╕ бояться того, що якщо ми вигнали одного, то можемо вигнати й наступного».

Та все ж ходу ╕стор╕╖ не зупинити, й передова укра╖нська молодь безумовно ще скаже сво╓ слово. Гадаю, що одним ╕з найб╕льш вагомих у цьому ╕сторичному дискурс╕ буде й слово укра╖нських патр╕от╕в з ВГО «Сок╕л», зокрема Серг╕я Крайняка та його побратим╕в, як╕ звикли починати ╕ завершувати св╕й день «Молитвою геро╖в». А в╕дтак майбутн╓ Укра╖ни, зв╕сно, саме за ними ╕ такими, як вони.
 

Перенесене ╕нтерв’ю з ╕нструктором «Дубенком»

Про ╕нструктора з позивним «Дубенко» довелося чути не раз п╕д час в╕йськово-тактичних занять, як╕ щодня проходили в базовому табор╕ «Карпатсько╖ С╕ч╕». Спостер╕гаючи за тим, як спекотного серпневого дня проводить вишк╕л молодий ╕нструктор «Птур», нещадно тренуючи хлопц╕в нав╕ть не до сьомого, а до десятого поту, хтось ╕з бувалих б╕йц╕в н╕-н╕ та й зазначить: «Це т╕льки кв╕точки. Ось при╖де «Дубенко» – будуть вам ╕ яг╕дки». П╕сля таких сл╕в, зв╕сно, в уяв╕ поставав образ кремезного й суворого ╕нструктора, здатного заганяти б╕дних неоф╕т╕в у в╕йськов╕й справ╕ мало не до смерт╕. Але ж яким було мо╓ здивування, коли «Дубенко» нарешт╕ з’явився.

В╕н прибув з досить сумного заходу – разом з командирами ╖здив на похорон в╕ддати шану сво╖м побратимам «Телефончику» (Данилу Касьяненку) й «Характернику» (Олегу Костюку), як╕ загинули п╕д час м╕нометного обстр╕лу саме в день нашого при╖зду до с╕човик╕в. Повернувся – й в╕дразу до роботи. Та побачивши його на заняттях, я очам сво╖м не пов╕рив, адже зам╕сть «кремезного й суворого» ╕нструктора вишк╕л проводив якийсь хлопчисько. Особливо вражав його зр╕ст… У таких випадках говорять: «Метр з шапкою». Однак вже з перших хвилин у невисокому на зр╕ст молодиков╕ можна було розп╕знати людину, як кажуть, «з велико╖ л╕тери» й натуру справжнього во╖на.
Спок╕йний, чемний, доброзичливий ╕ надзвичайно захоплений в╕йськовою справою, в╕н в╕дразу викликав неабияку дов╕ру та прихильн╕сть до себе тим, як саме й про що в╕н говорив. А говорив переконливо й щиро, з неабияко╖ висоти свого досв╕ду ╕ глибоким знанням справи. Не знаю, який саме досв╕д в╕н мав за плечами, але т╕ приклади, як╕ в╕н наводив, ╕ т╕ поради, як╕ в╕н давав на заняттях, красномовно св╕дчили, що все це безпосередньо з живо╖ практики в╕йськового повсякдення, а не суха ╕нформац╕я з пос╕бник╕в для в╕йськово-тактично╖ п╕дготовки.

Перш н╕ж розпочати практичн╕ заняття, «Дубенко», як к╕ношний Чапай на картопл╕, спочатку показував хлопцям на п╕д╕браних нашвидкуруч паличках р╕зн╕ схеми розташування груп при тих чи ╕нших позиц╕ях бою або виконанн╕ диверс╕йно-розв╕дувальних завдань. П╕сля в╕дпрацювання окремих прийом╕в чи тактичних схем на практиц╕ знову с╕дав за палички, намагаючись наочно продемонструвати загальну картину. ╤ так на кожному етап╕ заняття. Тому вишк╕л проходив не в нудн╕й «муштр╕», а в пост╕йн╕й динам╕чн╕й робот╕ з обов’язковим розбором польот╕в. ╤ хлопцям, судячи з усього, такий п╕дх╕д подобався.
Б╕льш ╜рунтовну лекц╕ю про особливост╕ роботи диверс╕йно-розв╕дувальних груп (ДРГ) «Дубенко» запропонував провести окремо у в╕льний в╕д занять, наряд╕в чи караульно╖ служби час. Тому вс╕ охоч╕ з╕бралися ввечер╕ б╕ля його помешкання на розташован╕й поряд баз╕ спецбатальйону МВС «С╕ч», де в╕н проходив легальну в╕йськову службу. Лекц╕я була надзвичайно ц╕кавою з численними прикладами реальних обставин ╕ розпов╕дями про найб╕льш характерн╕ й нав╕ть курйозн╕ ситуац╕╖, в яких довелось побувати й самому «Дубенку».

Особливо запам’ятався наведений ним еп╕зод, який мав м╕сце п╕д час його перебування у склад╕ ДРГ на територ╕╖ супротивника. Зд╕йснюючи спостереження, хлопцев╕ довелось близько восьми годин пролежати б╕ля в╕конця на горищ╕ одного будинку. Оск╕льки це було в зимовий час, в╕д тривалого перебування на протягах при м╕нусов╕й температур╕ та ще й без будь-якого руху переохолоджений орган╕зм зрештою опинився в стан╕ повного зац╕пен╕ння ╕ треба було мати неабияку витримку та силу вол╕, щоби довести справу до к╕нця й виконати поставлене завдання. ╤ цей досить характерний штрих вказу╓ чи не на найголовн╕ш╕ риси нашого героя – його вольовий характер, витримку й см╕лив╕сть.

За словами багатьох добровольц╕в, як╕ служили у його п╕дрозд╕л╕, «Дубенко» хоч ╕ не ма╓ атлетично╖ статури, але вир╕зня╓ться неабиякою см╕лив╕стю в бою. Його взагал╕ вважали найкращим б╕йцем батальйону й одним з найсм╕лив╕ших захисник╕в П╕сок.

Як з’ясувалося, «Дубенко» був ще й головою Кам’янець-Под╕льського осередку в╕йськово-спортивно╖ молод╕жно╖ орган╕зац╕╖ «Сок╕л». Група сок╕льц╕в ╕з цього осередку саме й проходила вишк╕л у базовому табор╕ «Карпатсько╖ С╕ч╕». Почувши в╕д них чимало гарних сл╕в, сказаних на адресу кер╕вника ╖хнього осередку, ╕ зац╕кавившись досв╕дом ц╕╓╖ орган╕зац╕╖, зрештою вир╕шую зробити ╕нтерв’ю ╕ з самим «Дубенком». Того ж вечора п╕дходжу до нього з ц╕╓ю пропозиц╕╓ю ╕ в╕н зв╕сно да╓ згоду, але наша розмова мала в╕дбутися не в╕дразу, бо саме в цей час ╕нструктор вже мав займатися традиц╕йним у його повсякденн╕ веч╕рн╕м б╕гом. Домовились зустр╕тися по завершенн╕ його спортивних занять або й взагал╕ перенести ╕нтерв’ю на наступний день.

Прикинувши, що «Дубенко» б╕гатиме максимум годину-п╕втори, я все ж таки був налаштований на веч╕р. Однак спостер╕гаючи, як в╕н один за одним намоту╓ круги навколо табору впродовж першо╖, друго╖, а пот╕м третьо╖ години, я зрозум╕в, що н╕чний час для ╕нтерв’ю далеко не найкраща пора, змирившись ╕з тим, що нашу зустр╕ч д╕йсно доведеться перенести на завтра.

Однак непередбачуване завтра дуже часто корегу╓ нам╕чен╕ плани. Рано вранц╕ нам пов╕домили, що за нами прийшла машина й ми ма╓мо ╖хати на «передок». Под╕я, на яку ми оч╕кували к╕лька дн╕в, нарешт╕ мала стати реальн╕стю.

…А за два тижн╕ сталося те, що сталося. 31 серпня п╕д час акц╕╖ протесту п╕д Верховною Радою вибухнула граната.

Зловмисником, який н╕бито кинув ╖╖ в правоохоронц╕в, було названо одного з найкращих б╕йц╕в добровольчого батальйону «С╕ч» ╤горя Гуменюка – позивний «Дубенко». Серед затриманих, яких правоохоронц╕ вважають причетними до ско╓ння злочину, був ╕ один ╕з найкращих сок╕льц╕в Кам’янець-Под╕льського м╕ського осередку, майдан╕вець, волонтер ╕ доброволець «Карпатсько╖ С╕ч╕» Серг╕й Крайняк («Агроном»).
Справжн╕й шок ╕ розпач – особливо серед тих, хто добре зна╓ ╤горя Гуменюка («Дубенка») та його п╕доп╕чного ╕з «Сокола». Як зазнача╓ один ╕з побратим╕в Гуменюка Василь Кружак, ╤гор останн╕й, кого можна зап╕дозрити у такому злочин╕. Те ж саме говорять ╕ про його молодшого товариша Серг╕я Крайняка. Люди, як╕ давно знають цих хлопц╕в, а також ╖хн╕ побратими, що пл╕ч о пл╕ч стояли з ними на передку, захищаючи кра╖ну в╕д терористичних банд рос╕йського агресора, безумовно вважають це маячнею.

До таких належу ╕ я. ╤ хоча м╕й досв╕д сп╕лкування з цими молодими людьми нарахову╓ лише к╕лька дн╕в, моя св╕дом╕сть нав╕др╕з в╕дмовля╓ться сприймати «картину св╕ту», намальовану правоохоронцями. Тож уперто спод╕ваюсь на те, що наше перенесене ╕нтерв’ю незабаром все ж таки в╕дбудеться. ╤ не в тюремн╕й камер╕, а на вол╕, де на ╤горя та Серг╕я чекають ╖хн╕ р╕дн╕ та побратими ╕ взагал╕ вся Укра╖на, чию свободу й Конституц╕ю вони вийшли захищати 31 серпня 2015 року.


Зам╕сть п╕слямови: «Якщо й надал╕ н╕чого не будемо робити…»

Останнього л╕тнього дня 2015 року на площ╕ Конституц╕╖ п╕д Верховною Радою укра╖нське сусп╕льство отримало надто тривожний сигнал. ╤ цей кривавий знак означа╓ лише одне: над╕╖ на об╕цян╕ реформи ╕ мирну перебудову де-факто покладено╖ в основу укра╖нсько╖ державност╕ крим╕нально-ол╕гарх╕чно╖ системи, яка нахабно продовжу╓ ╕снувати ╕ в постмайданн╕й Укра╖н╕, поховано остаточно. Причому все б╕льше ста╓ зрозум╕лим, що подальше ╕снування ц╕╓╖ злочинно╖ системи потребуватиме все б╕льше й б╕льше жертв в╕д сусп╕льства. Тому нам ╕ надал╕ доведеться «затягувати паски» ╕ залишатися мовчазними св╕дками масово╖ загибел╕ найкращих у влаштованих котлах, ╖х методичного в╕дстр╕лу п╕д час так званого перемир’я у зон╕ бойових д╕й на Донбас╕ або показового пакування патр╕от╕в за ╜рати за вигаданими звинуваченнями ╕ сфабрикованими крим╕нальними справами. ╤ в цьому г╕бридному протистоянн╕, заручником якого стала вся кра╖на, заскочена як внутр╕шньою, так ╕ зовн╕шньою г╕бридною в╕йною, ми з кожним днем втрачатимемо шанс все ж таки вибратись на шлях цив╕л╕зованого розвитку. Якщо, зв╕сно, не перестанемо мовчати й безд╕яти, спостер╕гаючи за тим, як система знищу╓ найкращих, а в╕дтак ╕ наше майбутн╓.

Саме про це якось написав ╕з С╤ЗО ╕ Серг╕й Крайняк.

З допису Серг╕я Крайняка, розм╕щеного 6.04.16 на стор╕нц╕ в ФБ Кам’янець-Под╕льського осередку ВГО «Сок╕л»:

«Нещодавно зак╕нчив читати книгу Левка Лук'яненка «З час╕в невол╕». Там було багато матер╕ал╕в судових справ ╕ вирок╕в репресованих укра╖нц╕в, ╕, читаючи ╖х, я пров╕в багато паралелей ╕ з нашою справою, адже хлопц╕в засуджували за розповсюджування нац╕онал╕стичних лист╕вок та книг – ╖м давали величезн╕ терм╕ни, звинувачуючи у державн╕й зрад╕, пропаганд╕ нац╕онал╕зму та тероризм╕.

Можна зробити висновки, хто з кого бере приклад ╕ нащадком яко╖ системи ╓ наша репресивна машина.

Коли за участь у м╕тингу звинувачують у теракт╕, а п╕д час обшуку в мо╓му будинку вилучили портрети Шухевича та Бандери (як╕ мусора, мабуть, збираються використовувати як доказ) – ще один факт, що засв╕дчу╓ пересл╕дування нац╕онал╕ст╕в за ╖хню ╕деолог╕ю.

Ще ц╕каво, що п╕д час обшуку в мене вилучили реч╕, як╕ могли б слугувати доказами розстр╕лу геро╖в Небесно╖ Сотн╕: чеку в╕д шумово╖ гранати та г╕льзи 7,62, як╕ я знайшов на ╤нститутськ╕й 20 лютого (не здивуюсь, якщо вони зникнуть). Якщо й дал╕ н╕чого не будемо робити, то нас продовжать л╕кв╕довувати поодинц╕, а в тюрмах сид╕тимуть не злочинц╕, а патр╕оти.»

Так д╕йсно може бути, якщо суд над захисниками Конституц╕╖ не стане судом над системою. Тому як╕ б кривав╕ знаки ця система нам не подавала, ми вс╕ прекрасно зна╓мо, що вона приречена. А в╕дтак залиша╓ться ╖й т╕льки оголосити ╕ виконати вирок.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 04.09.2020 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22614

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков