Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3609)
З потоку життя (6843)
Душі криниця (3685)
Українці мої... (1500)
Резонанс (1588)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1752)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВАЛЕНТИН БУТ: МОЖЕМО ╤ МУСИМО РОБИТИ САМ╤
Ситуац╕я, в як╕й опинилася Укра╖на нин╕, на двадцять дев’ятому роц╕ сво╓╖ незалежност╕, ╓...


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК::СПАДКО╢МЦЯМ ГЕРБУРТ╤В
Я не була вчора п╕д Верховною Радою, не писала гн╕вних пост╕в на захист нашо╖ мови –...


ЯК ОКУПАНТ ЗАКР╤ПЛЮ╢ АНЕКС╤Ю КРИМУ
У Держдум╕ заре╓стрували (на сьогодн╕ – вже й п╕дтримали) законопро╓кт, який передбача╓...


АЛ╤НА ШЕВЧЕНКО: РУКИ ГЕТЬ В╤Д СТУСА!
В╕ктор Медведчук подав позов у суд щодо заборони виготовлення ╕ розповсюдження книги Вахтанга...


Микола СЕМЕНА: ОКУПАНТИ В КРИМУ ЗНИЩИЛИ УКРА╥НСЬК╤ ЗМ╤, АЛЕ ╥Х ЗАМ╤НИЛИ ГРОМАДСЬК╤ ЖУРНАЛ╤СТИ
Як зазначив Семена, до окупац╕╖ у Криму було заре╓стровано 1500 засоб╕в масово╖ ╕нформац╕╖, п╕сля...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 24.07.2020 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#30 за 24.07.2020
ПОГЛЯД З ╤НШОГО БОКУ РОЖЕВИХ М╤РАЖ╤В

Людина народжу╓ться для щастя. Для чого ж ╕ще! Який сенс мало б життя, якби не це неймов╕рне в╕дчуття! Не маючи нам╕ру займатися тут занудними спробами його досконального визначення, зазначу, лишень, що на експертну думку Абрагама Маслоу, сутн╕стю щастя ╓ задоволення потреб:
Ф╕з╕олог╕чних — втамування голоду, спраги, сну;
потреби безпеки;
потреби сп╕лкування ╕ любов╕;
потреби визнання, поваги та
потреби самореал╕зац╕╖.
Отже, на╖вшись, напившись ╕ добряче виспавшись, засмакувавши в безпечному м╕сц╕ (будь то над╕йна печера, неприступний замок чи затишна, нафарширована хатинка в Конча-Засп╕) радощ╕в кохання з гарненькою, комун╕кабельною, сповненою визнання ╕ поваги до нас б╕лявкою, самореал╕зувавшись таким чином, ми вже… щаслив╕?
- Якесь воно надто спрощене, те ваше маслоуське щастя, - скаже хтось з мо╖х читач╕в. – Чогось там браку╓. Он, навчитель Олександра Великого, той вважав, що задоволення одних лише прим╕тивних, базових потреб може ощасливити х╕ба що таких же прим╕тивних ╕стот: птаху, скаж╕мо, досить для щастя насолоди в╕д польоту, мисливському псов╕ - в╕д процесу полювання. Людина ж, на його думку, як ╕стота високоорган╕зована, може сп╕знати справжнього щастя лише в╕д процесу мислення чи створення пол╕тичних орган╕зац╕й.
- О, ц╕ античн╕ ╕деал╕сти! А проте ж, щось у цьому таки ╓. Досить пригадати 349 заре╓строваних в Укра╖н╕ парт╕й та когорти ╖х творц╕в, яких упродовж майже тридцяти рок╕в п╕дсаджу╓мо на Печерськ╕ пагорби. Нав╕ть не надто обтяжен╕ здатн╕стю до мислення, на нещасних ц╕ ласкавц╕ аж н╕як не схож╕. Навпаки, ╖хн╕ лисн╕юч╕, самовдоволен╕ пики, ╖хн╕ блукаюч╕ десь у засв╕тах офшор╕в погляди небожител╕в, ╖хн╕ блудлив╕ рученята, що доять щастя прямо п╕д розчахнутою в небеса банею сес╕йно╖ зали, наводять на думку про те, що це ц╕лком щаслив╕ люди. Особливо ж, на тл╕ зубож╕лого, задуреного, об╕браного ними люду.
Не помилився старий ╕ з ф╕лософами. Ц╕ щаслив╕ вже в╕д одного процесу мислення, в╕д розум╕ння того, що щастя, за великим рахунком, не залежить в╕д зовн╕шн╕х фактор╕в. Воно всередин╕ нас самих, в нашому сприйнятт╕ св╕ту ╕ себе в ньому. На тому стояв ╕ в╕н сам, ╕ безхатько Д╕оген, ╕ наш мандр╕вний укра╖нський мислитель Григор╕й Сковорода. На тому сто╖ть, певно, й м╕й товариш в мереж╕ ФБ Серг╕й Дацюк. В глибоко-ф╕лософському сенс╕ вони, безперечно, мають рац╕ю, бо й Гаутама Будда навчав, що ╕стинне щастя не пов'язане з задоволенням незчисленних людських бажань. Навпаки, воно можливе лише за умови повно╖ в╕дмови в╕д них. Задумайтесь над цим, ловц╕ блакитного птаха.
Але правда ╕ в тому, що прогрес людства навряд чи й в╕дбувся б, якби воно тим лише й займалося, що поринало у глибини свого внутр╕шнього космосу. Необх╕дн╕сть виживання, житт╓в╕ потреби, незл╕чим╕ бажання, невситим╕ прагнення нового, нев╕дпорн╕ спокуси - ось що не менше рухало ним вперед, змушувало до як╕сних зм╕н.
Щастя… Год╕ й казати, яким важливим ╓ це в╕дчуття для кожного з нас. Щастя сповню╓ наше ╓ство ╕скристою енерг╕╓ю життя, якнайсв╕тл╕шими емоц╕ями, пробуджу╓, вив╕льня╓, актив╕зу╓ закладений в нас природою потенц╕ал, стимулю╓, з-пом╕ж ╕ншого, нашу творч╕сть, ╓ одн╕╓ю з найважлив╕ших запорук нашого псих╕чного ╕ ф╕зичного здоров'я.
З ╕ншого боку, ц╕лком очевидно, що неможлив╕сть реал╕зац╕╖ бодай одно╖ з першорядних базових потреб практично унеможливлю╓ осягнення такого бажаного нам в╕дчуття. Ба! - нав╕ть брак сп╕лкування, поваги, визнання, любов╕ чи непереборн╕ перепони на шляху вт╕лення наших задум╕в, наших устремл╕нь та мр╕й тягнуть за собою не менш драматичн╕ насл╕дки, адже принижують наше життя до простого ╕снування, роблять його с╕рим, позбавленим сенсу, а ╕нод╕ й просто нестерпним. В найг╕ршому випадку, таке життя знец╕нене нав╕ть в нашому власному усв╕домленн╕. А це вже вкрай небезпечно, бо тут вмикаються певн╕ процеси, що ведуть до послаблення ╕мунно╖ системи орган╕зму, зменшують ╖╖ здатн╕сть протистояти агресивному тиску зовн╕шнього середовища. Башти зруйнован╕, мури впали, нещасна (в буквальному тут сенс╕) людина ста╓ жертвою хвороб, як╕сть ╖╖ життя пада╓ ще нижче, ╕ часто вона йде з життя набагато ран╕ше в╕дведеного ╖й строку. ╤ це н╕яка не г╕пербола. Механ╕зми того процесу вам можуть фахово ╕ вельми переконливо пояснити ╕мунологи, ендокринологи, кард╕ологи та психологи.
За прикладами не треба далеко ходити. Я добре пам’ятаю роки, коли будував сво╖ перш╕ яхти. Працюючи тод╕ по 12-14 годин п╕д палючим кримським сонцем вл╕тку, п╕д пронизливими в╕трами сльотаво╖ осен╕ чи у промерзлому корпус╕ зимою, ба! - нав╕ть бовтаючись по шию у крижан╕й вод╕ штормового грудневого моря, не мав жодних проблем з╕ здоров’ям, бо був по-справжньому щасливим. Ще б пак - справджувалися мо╖ мр╕╖! ╤ той внутр╕шн╕й п╕дйом, те в╕дчуття повноти життя не просто вбер╕гали в╕д застуди чи чогось значно г╕ршого, - вони окрилювали.
А от роки цькування з боку КДБ, коли проти тебе налаштовувалася м╕сцева громада, плелися п╕дленьк╕ ╕нтриги, розсилалися наст╕йн╕ рекомендац╕╖ до в╕дпов╕дних ╕нстанц╕й не ре╓струвати судна, коли накладали заборону на морськ╕ виправи, - все те мало вже ╕нший смак ╕ геть ╕нш╕ насл╕дки. Так само, як ╕ неск╕нченно довге десятил╕ття судових процес╕в, вже у незалежн╕й Укра╖н╕, у протистоянн╕ з маф╕озною владою, яка, мстячи за виступи проти не╖, знищила створений заради виживання б╕знес. ╤ те, ╕ ╕нше протистояння найдраматичн╕шим чином позначилася як на мен╕ особисто, найперше, на здоров’╖, так ╕ на вс╕й мо╖й родин╕, п╕д╕рвавши наш╕ житт╓в╕ сили, спаплюживши дол╕. Роки принизливого борсання у боргов╕й ям╕, неможлив╕сть належного забезпечення родини, сплати за ун╕верситетську осв╕ту д╕тей… Як результат, старша донька мусила облишити навчання в ав╕ац╕йному ╕нститут╕, виключений з Х╤РЕ за несплату за навчання син так ╕ не став програм╕стом. Чи треба казати, що упродовж всього цього безчасся депрес╕я практично унеможливлювала творч╕сть? Незавершен╕ пов╕ст╕, романи, неопубл╕кован╕ книжки, нереал╕зован╕ амб╕тн╕ проекти…
- До чого весь цей опус? – спита╓те.
До того, щоб ще й ще раз звернути увагу на неприпустим╕сть життя, а особливо, виховання д╕тей у приниженому стан╕, у стан╕ знев╕ри ╕ перманентно╖ депрес╕╖.
До того, щоб п╕дкреслити неймов╕рну важлив╕сть всього того, що сповню╓ нас в╕дчуттями визнання, поваги, впевненост╕ в соб╕, любов╕, окриленост╕ – всього того, що звемо щастям.
– Та чи й можливе воно в наш╕й б╕дн╕й, вкрай занехаян╕й кра╖н╕, атакован╕й ззовн╕ п╕дступним сус╕дою, а зсередини роздиран╕й зас╕яними ним же драконячими зубами розбрату?
Безсумн╕вно! Бо ж мовлю тут про щастя, а не про багатство, про можлив╕сть активного осягнення наших бажань – як базових, безпекових, так ╕ вс╕х ╕нших, а не про безвольне оч╕кування манни небесно╖, мовлю про наведення ладу в наш╕м Кра╖, про витурення ворога за його меж╕, а не про зав╕шування очей пеленою рожевих м╕раж╕в, сидячи по шию в смердючому болот╕ безволля ╕ стагнац╕╖. «Щастя в нас самих» - пам’ята╓мо? Кажуть, впевнений поступ до мр╕╖ вже майже щастя. Згортаймо ж луб’я наших ╕нфантильних розмальовок, якими в╕дгороджу╓мося в╕д непривабливих реал╕й, розв╕юймо рожев╕ м╕раж╕ ╕ вибираймося з остогидлого болота. Дорогу до щастя долають не т╕, хто лиш марять про нього, - а т╕, хто йдуть.

Валентин БУТ
23 липня 2020 р.

Post scriptum
Принаг╕дно згадався давн╕й м╕й, трохи сердитий в╕рш. Але ж це не про нас, чи не так?

Б╤ДАХАМ
Не нар╕кай на злую долю,
Не белькочи, що щастя в пол╕
Десь заблукало ╕ не йде,
Що в╕к тв╕й марно пропаде

Не нар╕кай, не гн╕вай Бога,
Ще жде тебе твоя дорога,
Хоч вже й заросла кура╓м –
Спасен, хто гр╕х св╕й визна╓.

Не поз╕хай, не кл╕пай тупо,
Затерплу в╕д сид╕ння д…пу
В╕д кр╕сла, брате, п╕д╕йми
╤ йди соб╕ пом╕ж людьми,

Шукай себе в ц╕м б╕л╕м св╕т╕,
Бо, н╕де правдоньки тут д╕ти,
Не вс╕м, не вс╕м вдалось знайти
Шлях до бажано╖ мети.

П╕знай себе – п╕зна╓ш Бога.
Ступай же, шлях долають ноги.
А хочеш, л╕нь свою плекай,
Та лиш на себе нар╕кай…
В.Б., 2008 р.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 24.07.2020 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22540

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков