Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3656)
З потоку життя (6876)
Душі криниця (3699)
Українці мої... (1507)
Резонанс (1600)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1755)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НСЬКИЙ МОЙСЕЙ – МИТРОПОЛИТ ШЕПТИЦЬКИЙ
Духовна велич укра╖нського Мойсея – митрополита Шептицького – безц╕нний дар нашого...


НЕ СТАЛО ВАДИМА РО╥КА…
11 вересня п╕шов з життя Вадим Михайлович Ро╖к, син кримсько╖ укра╖нсько╖ вищивальниц╕-геро╖н╕...


МИРОСЛАВ МАМЧАК: ПАМ'ЯТ╤ ВАЛЕР╤Я ГРОМЦЕВА
7 вересня 2020 року в соц╕альних мережах поширилася зв╕стка, що у ╕зра╖льському м╕ст╕ Хайфа помер...


БАЛУХА СИЛЬНО ПОБИЛИ, В╤Н У ТЯЖКОМУ СТАН╤
"Володимир Балух був побитим сьогодн╕ вноч╕. Його знайшли т╕льки вранц╕. Зараз в╕н у л╕карн╕....


Р╤ДНИЙ КРАЙ У БОРОТЬБ╤
У творчому доробку Романа Коваля понад 40 книг, б╕льше 2700 статей ╕ понад 20 сценар╕╖в...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 24.07.2020 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#30 за 24.07.2020
НЕПЕРЕВЕРШЕНИЙ В╤РТУОЗ БОНД╤

Акс╕ома: наша ╕стор╕я сповнена геро╖чними стор╕нками, як╕ ма╓мо вивчати та виховувати на них наступн╕ покол╕ння. Ут╕м, у наш╕й ╕стор╕╖ знайшлося м╕сце ╕ для видатних митц╕в, як╕ були кумирами для ц╕лого покол╕ння укра╖нц╕в. На жаль, про ц╕ видатн╕ особистост╕ ми не знали протягом багатьох десятил╕ть…
У цьому яскравому грон╕ ╕мен ╕ постать Богдана Весоловського (1915-1971) – популярного укра╖нського п╕сняра, композитора, акордеон╕ста. Його життя, наче в╕дкрита книга, наповнена яскраво-авантюрними стор╕нками. Твори Весоловського – п╕сн╕ в ритм╕ вальсу, танго чи фокстроту - ставали танцювальними шлягерами на звучали на найпрестижн╕ших сценах св╕ту в США, Аргентин╕, Австрал╕╖.
На жаль, тривалий час в Укра╖н╕ ╕м’я Богдана Весоловського було незнайоме широкому загалов╕. ╤ хоча його популярн╕ танго сп╕вали в Укра╖н╕, на ╕м’я композитора було накладено «табу». Богдан Весоловський народився 30 травня 1915 року у В╕дн╕, куди родина ем╕грувала, рятуючись в╕д рос╕йсько╖ окупац╕╖. Через три роки повернулися до р╕дного Стрия на Льв╕вщину. Батько працював м╕ським суддею, мати, родичка Солом╕╖ Крушельницько╖, керувала Союзом укра╖нок в Стрию. Ц╕каво, що Богдан Весоловський навчався в т╕й сам╕й г╕мназ╕╖, яку свого часу зак╕нчив Степан Бандера, а також Олександр та Ф╕ларет Колесси – в╕дом╕ музиканти. Богдан Весоловський брав активну участь у «Пласт╕», був в╕домий п╕д ╕менем Боцян. Поряд з ним, мав псевдон╕м Бонд╕, який дуже любив. Музичну осв╕ту Богдан здобув у Стрийськ╕й ф╕л╕╖ Льв╕вського Вищого музичного ╕нституту ╕м. М. Лисенка. В цей час з’явля╓ться його перший тв╕р – музика до уривку з поеми Тараса Шевченка «Перебендя» («В╕тер в╕╓»). На той час майбутньому композитору було лише 16 рок╕в.
Восени 1933 року Богдан Весоловський став студентом юридичного факультету Льв╕вського ун╕верситету ╕ паралельно продовжував навчання у Вищому музичному ╕нститут╕ ╕м. М. Лисенка. Богдан виступав у склад╕ капели Яблонського (в╕домого як «Ябцьо-джаз») в рол╕ п╕ан╕ста, акордеон╕ста та композитора. Танго «Ти ╕ тво╖ чорн╕ оч╕» стало початком усп╕шно╖ музично╖ кар’╓ри для молодого композитора. А танго «Прийде ще час» принесло йому шалену популярн╕сть: «Прийде ще час, коли затужиш ти за мною// Прийде ще час, коли згада╓ш наш╕ дн╕// Може, тод╕ любов ти зрозум╕╓ш мою// ╤ може, за ту любов вдячна будеш мен╕». Власне, в╕дсутн╕сть укра╖нсько╖ естрадно╖ музики та суц╕льна «полон╕зац╕я» спонукала Весоловського взятися за написання шлягер╕в. Загалом, як зазначають досл╕дники, у 30-х роках у Львов╕ панувала дивовижна творча атмосфера. «Працювало багато театр╕в-кабаре, де можна було почути легк╕ гуморески, дотепн╕ анекдоти ╕ жарт╕влив╕ танцювальн╕ п╕сн╕ – розпов╕да╓ редактор музичних програм Льв╕вського обласного рад╕о Олена Онуфр╕в. – Саме тод╕ з’являються твори Весоловського, який навчався в Музичному ╕нститут╕. Весоловський намагався насл╕дувати композитор╕в, як╕ творили перед ним, а то були: Василь Барв╕нський, Стан╕слав Людкевич, Олександр Колесса. Тому в╕н пише солосп╕ви на слова Тараса Шевченка, Олекси Сл╕саренка, Тодося Осьмачки ╕ багато розважально╖ музики, яку сам н╕коли не ставив на перше м╕сце. Однак твори серйозного жанру, солосп╕ви не виконувалися ╕ не видавалися аж до 2006 року, коли Олександр Зел╕нський вперше уклав зб╕рку «Фортеп╕анн╕ п’╓си ╕ солосп╕ви». В пер╕од, коли Богдан Весоловський грав свою музику для Львова, ╖╖ часто було чутно в ресторанах ╕ кав’ярнях. П╕сн╕ виконував оркестр Леон╕да Яблонського – «Ябця». Це була епоха ╕нтелектуального в╕дродження нац╕╖».
Справд╕, пер╕од п╕сля Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був для мистецького життя Львова насиченим та зм╕стовним. Працювали театри, ф╕лармон╕я, вищ╕ музичн╕ школи, поновлювали д╕яльн╕сть мистецьк╕ товариства, аматорськ╕ колективи, в╕дбувалися домашн╕ концерти. Вт╕м, як писала театрознавець, авторка нарису «Кабаретовий Льв╕в» Мар╕оля Шидловська, «роки в╕йни в╕дучили публ╕ку в╕д амб╕тного репертуару». Люди прагнули безтурботних розваг. Кав’ярн╕, кнайпи, танцювальн╕ майданчики, к╕нотеатри, парки ╕ вулиц╕ озвучувала музика ╕з модними в ╢вроп╕ ритмами, принесеними з американського континенту (тан╜о, фокстрот, вальс-бостон). Легк╕ музичн╕ розваги зм╕нювали та доповнювали в ритм╕ моди: кабаре, «данс╕н╜и» (танц╕), «рев╕╖» (ревю).
Яскравим прикладом пошуку музичних форм ╓ ╕стор╕я ресторану з театром-вар’╓те «Казино де Пар╕», в╕дкритим у 1914 роц╕. Його власник Франц╕шек Мошкович, аби задовольнити запити публ╕ки, у 1922 роц╕ в╕дкрив тут театр-кабаре «Ба╜атель». Коли ж побачив, що ╕нтерес до його репертуару вичерпався, то почав орган╕зовувати данс╕н╜и, на як╕ запрошував в╕домих танцюрист╕в ╕ сп╕вак╕в. Наприк╕нц╕ 1920-х рок╕в ╕з Заходу до Львова докотилась бурхлива хвиля ревю — так званих рев╕й. Цей жанр складали невибаглив╕ музичн╕ композиц╕╖ ╕з п╕сеньок ╕ танц╕в, об’╓днаних жарт╕вливими репл╕ками (скетчами) ведучого. «Ревел╓рси» грали на сценках новостворених театр╕в та театрик╕в, к╕льк╕сть яких на початку 1930-х рок╕в сягала к╕лькох десятк╕в. Найб╕льшою популярн╕стю на той час був театр-рев╕я «Льв╕вський ╫он╜», який за один короткий сезон поставив 12 програм. Ревел╓рси зазвичай розважали публ╕ку к╕нотеатр╕в перед сеансами, виступали на р╕зноман╕тних забавах та у м╕сцях в╕дочннку. Льв╕в дивував видовищами, п╕снями, веселощами. Та не все було так райдужно, особливо для укра╖нц╕в. Останн╕м доводилося творити свою самобутню культуру всупереч обставинам. Це й не дивно, адже Льв╕в в той час був повн╕стю полон╕зованим. П╕сля поразки в польсько-укра╖нськ╕й в╕йн╕ та з початком пол╕тичних репрес╕й значна частина талановито╖ укра╖нсько╖ молод╕ змушена була залишити м╕сто або продовжувати навчання чи працю в ем╕грац╕╖. Саме там, за словами одного з представник╕в празько╖ ем╕грац╕╖, композитора Зинов╕я Лиська, молодь «використала св╕й побут на здобуття профес╕йно╖ осв╕ти у високих музичних школах та ун╕верситетах».
Мистецьк╕ контакти м╕ж укра╖нцями та поляками були, за словами Зинов╕я Лиська, «незвичайно скромн╕». Лише одиниц╕ з-пом╕ж укра╖нських митц╕в мали доступ до льв╕всько╖ опери, мали змогу вчитися в ун╕верситет╕. Нелегко було домогтися, аби виконавц╕в укра╖нських шлягер╕в транслювали по рад╕о. Саме ц╕ несприятлив╕ обставини спонукало укра╖нц╕в невтомно шукати власн╕ шляхи для творчост╕, гуртуватись, тримати пост╕йний зв’язок ╕з льв╕вськими передм╕стями, довколишн╕ми селами ╕ м╕стечками, де вирувало укра╖нське життя, Попри все, талановита молодь продовжувала п╕дкорювати Льв╕в. Укра╖нський св╕т творили так╕ митц╕, як Богдан Весоловський, ╕ його роль важко переоц╕нити.
Коли в 1938 роц╕ утворилася Карпатська Укра╖на, Богдан Весоловський не м╕г залишитися осторонь вкрай важливих державницьких процес╕в. Для вс╕х допитливих читач╕в, як╕ прагнуть д╕знатися якомога б╕льше про яскраво-авантюрне життя в╕ртуоза Бонд╕, у пригод╕ стане розлога книга ╤горя Осташа «Бонд╕, або повернення Богдана Весоловського». Направду, дипломат ╤гор Осташ зд╕йснив титан╕чну роботу. В╕н не лише опрацював понад сто джерел р╕зноман╕тно╖ л╕тератури, еп╕столярну спадщину, а й записав в╕део - ╕нтерв’ю з людьми, як╕ особисто знали Богдана Весоловського. У розд╕л╕ «Хуст. На п╕дтримку Карпатсько╖ Укра╖ни» ╤гор Осташ пода╓ детальний опис по╖здки Весоловського: «14 березня 1939 року о 20-й годин╕ прем’╓р Августин Волошин оголосив про створення Укра╖нсько╖ Держави – Карпатсько╖ Укра╖ни. 15 березня, всупереч вол╕ Берл╕на, крайовий парламент утворив незалежну Карпатську Укра╖ну. Однак незалежн╕сть Карпатсько╖ Укра╖ни тривала недовго… 18 березня Карпатську Укра╖ну повн╕стю окупували угорськ╕ в╕йська. Залишатися у Хуст╕ було небезпечно, ╕ Весоловський змушений був податися до В╕дня, бо польська влада не толерувала повернення до Польщ╕ учасник╕в под╕й у Карпатськ╕й Укра╖н╕».
Розпочалася епопея тривалих мандр╕в. У В╕дн╕ Богдан навчався в Консульськ╕й академ╕╖, ста╓ членом Укра╖нського студентського товариства «С╕ч», а згодом його очолив. У 1941 роц╕ Богдан Весоловський одружився з╕ сво╓ю троюр╕дною сестрою Оленою. Хоча життя було жорстоким, Богдан н╕коли не забував про сво╓ призначення – музику. У 1945 роц╕, т╕каючи в╕д комун╕ст╕в, с╕м’я Весоловських оселилася у Верхн╕й Австр╕╖ (м. Шерд╕нг в американськ╕й зон╕), п╕зн╕ше був таб╕р для перем╕щених ос╕б. Зрештою, у 1949 роц╕, за допомогою Рятувально╖ служби ООН, родина ем╕грувала до Канади. Та нав╕ть в умовах ем╕грац╕╖ композитор не забував про далеку Укра╖ну. За час перебування Весоловського на посад╕ кер╕вника укра╖нсько╖ секц╕╖ канадсько╖ рад╕окомпан╕╖ Б╕-Б╕-С╕ ╖╖ мовлення розширилося з 14 до 60 годин на тиждень. Прикметним ╓ те, що в ем╕грац╕╖ Олена, як колись Богданова мама, очолюватиме ж╕ночий просв╕тн╕й рух, а разом з чолов╕ком вони написали г╕мн укра╖нських ем╕грант╕в «Лети, тужлива п╕сне».
За спогадами сучасник╕в, Богдан жив Укра╖ною. Хоча доля й закинула далеко в╕д р╕дно╖ земл╕, писав музику на в╕рш╕ Володимира Сосюри, Максима Рильського, Василя Симоненка, Олександра Олеся, Дмитра Загула, Ганни Чубач. Особливо йому припали до душ╕ слова на в╕рш╕ Володимира Сосюри «Життя»: «Життя кругом як поле розляглося// Син╕╓ дальн╕м маревом д╕бров//Хоч поп╕л дн╕в укрив мо╓ волосся// А я усе сп╕ваю про любов». П╕сенна спадщина Богдана Весоловського охоплю╓ понад 100 композиц╕й, понад 60 з яких (в галуз╕ легкого розважального жанру) композитор заф╕ксував у звукозаписах. Польки, танго, фокстроти, написан╕ Весоловським, в╕дзначаються мелод╕йн╕стю, легк╕ й доступн╕ для сприйняття. Одн╕╓ю з перших виконавиць п╕сень неперевершеного Бонд╕ була ╤рена Яросевич – сол╕стка «Ябцьо-джазу», перше його кохання. Ц╕каво, що вони зустр╕нуться через тридцять рок╕в розлуки у далекому Монреал╕. Рената Андерс (сцен╕чне ╕м’я Рената Богданська) записала п╕сн╕ композитора, як╕ принесли ╖й на Заход╕ славу визначно╖ укра╖нсько╖ сп╕вачки. П╕сня «Я знову тоб╕» у чутт╓вому, майстерному виконанн╕ Ренати звучала як спов╕дь про перше кохання, «перше життя». «Я часто думаю про Льв╕в», - з╕знавалася ╤рена Андерс вже у зр╕лому в╕ц╕. Так, саме у Львов╕ до молодих музикант╕в прийшла слава. Вдвох з Богданом вони сп╕вали шлягер «Прийде ще час». Але ╖хн╕ дороги роз╕йшлися. П╕д час гастролей з оркестром Генр╕ка Варса артист╕в застала зв╕стка про в╕йну. Назад дороги не було, тож згодом артисти долучилися до польського в╕йськового формування генерала Владислава Андерса – командувача 2-го Польського корпусу, в╕домого перемогою над н╕мцями в битв╕ п╕д Монте-Кас╕но (╤тал╕я). ╤рен╕ Яросевич судилося стати дружиною прославленого генерала. А спогади про незабутн╕ молод╕ роки назавжди залишилися в ╖╖ пам’ят╕.
…П╕сн╕ Богдана Весоловського – житт╓рад╕сн╕, св╕тл╕ й легк╕, й сьогодн╕ не втратили сво╓╖ актуальност╕. Олег Скрипка на основ╕ знайдених в Торонто музичних матер╕ал╕в композитора записав два альбоми «Серце у мене вразливе…» ╕ «Жоржина», як╕ знайшли в╕дгук в серцях слухач╕в. Тож нехай ц╕ п╕сн╕ не зникають з рад╕оеф╕р╕в, даруючи нам над╕ю на кращ╕ часи.
Натал╕я Осипчук,
письменниця, член НСПУ 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 24.07.2020 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22534

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков