Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПАР╢ ВИЗНАЛА НЕЛЕГ╤ТИМНИМ ПРЕЗИДЕНТА РФ ПУТ╤НА, А РПЦ – ╤НСТРУМЕНТОМ ПРОПАГАНДИ
Асамблея вкотре п╕дтвердила, що за пут╕на рф перетворилася на фактичну диктатуру…


ПАР╢ УХВАЛИЛА РЕЗОЛЮЦ╤Ю ПРО П╤ДТРИМКУ В╤ДНОВЛЕННЯ УКРА╥НИ
За резолюц╕ю ПАР╢ проголосували 134 учасники зас╕дання, проти – жоден…


ФОРТЕЦЯ МАР╤УПОЛЬ
Режисерка Юл╕я Гонтарук створила цикл ф╕льм╕в п╕д загальною назвою “Фортеця...


ЗАКОН ПРО МОБ╤Л╤ЗАЦ╤Ю ПРИЙНЯТО: ДО НЬОГО ╢ ПРЕТЕНЗ╤╥, АЛЕ В╤Н П╤ДСИЛИТЬ ЗСУ
Закон проголосовано 283-ма голосами депутат╕в Верховно╖ Ради. Експерти: його треба було приймати...


НАША БАТЬК╤ВЩИНА ╢ НАЙЗАМ╤НОВАН╤ШОЮ КРА╥НОЮ В СВ╤Т╤
╤з 2015 року Джайлз Дьюл╕ документу╓ зам╕нування земл╕ в Укра╖н╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 17.07.2020 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#29 за 17.07.2020
ВИВИХ СВ╤ДОМОСТ╤

"Ми живемо ╕ житимем.
Дарма,
Що нас обс╕ли тимчасов╕
злидн╕,
Хоч це ╕ не на день,
 ╕ не на три дн╕.
Ми ╓ народ, не ледар╕,
 не сидн╕.
Знеславлен╕, ми не йдемо
 з ума -
Не т╕льки ╕д╕оти ╕ сексоти,
╢ в нас борц╕, ╕ ╓ в нас
патр╕оти.
В нас ум ╕ воля,
╕ роздолля ╓.
Ми не воли-невольники.
Вста╓
З кол╕н Вкра╖на ╕ пита╓:
"Хто ти?"
(Олег Орач)

Про що мр╕ють люди?
- Багато про що, - скажуть мен╕. - Всього не перераху╓ш.
Колись в Есересер╕╖ час╕в "розвинутого соц╕ал╕зму" блакитною мр╕╓ю м╕ського обивателя було дочекатися ключ╕в в╕д ╕ндив╕дуально╖ квартири, назбирати грошей ╕, вистоявши не меншу чергу, купити "жигуля". А якщо вже й зовс╕м пощастить - отримати ще й дачу. Дача була верхом бажань, св╕дченням тво╓╖ усп╕шност╕, прихильност╕ до тебе - що там дол╕! - ВЛАДИ. Будучи домо-, авто- та ще й дачевласником, такий обиватель перебував на вершин╕ св╕ту, почувався впевнено, погордливо поглядаючи з╕ свого лакованого самоходного ол╕мпу на невдах, як╕ щоранку мусили брьохатися п╕шадр╕ла по незамощених вуличках на роботу, а вернувшись увечер╕ додому, ще й горбатитися дотемна на сво╖х городах. Бо ж город - то не дача. Город був важливим елементом виживання на в╕дм╕ну в╕д дач╕, яка була не ст╕льки для втамуванням ╕нстинктивного потягу до длубання у грунт╕, до хрумких, ще в рос╕ ог╕рочк╕в, як ознакою статусу.
З тих п╕р пр╕оритети зм╕нилися. Наск╕льки кардинально? Ц╕кава тема, але я тут дещо про ╕нше. А саме, про залежн╕сть реал╕зац╕╖ амб╕ц╕й мр╕йника в╕д його власних зусиль. Т╕, хто жив у т╕ благословенн╕ часи, добре пам'ятають, що отримати квартиру було ду-у-уже непросто. Люди роками - хтось ╕ десятил╕ттями! - чекали на не╖ в чергах. Квартиру "отримували" - в╕д заводу, фабрики, в╕д закладу, в якому ти працював, а от купити новеньку, нав╕ть заробивши "довгого рубля" десь на таймирах, де платили "полярки", було майже неможливо. Чи не так само було з авто ╕ ще б╕льше - з дачею.
Вся система була побудована таким чином, щоб отримуючи т╕ блага в╕д профком╕в-завком╕в-райком╕в-м╕ськом╕в-╕-╕нших-ком╕в, усп╕шний совок напряму пов'язував реал╕зац╕ю сво╖х прагнень з прихильн╕стю до нього влади. Прихильн╕сть ту треба було заслужити. Чи купити. У р╕зний спос╕б. Часто, переступаючи через себе. Усп╕шн╕ так ╕ робили: ласкаве телятко, мовляв, двох маток ссе. Невдахи, т╕, хто з р╕зних причин - невитравлен╕ залишки людсько╖ г╕дност╕, пам'ять про замордовану в голодоморах чи ГУЛАГах р╕дню - не могли змусити себе плазувати перед владою, мали змиритися з╕ сво╓ю другосортн╕стю, з тим, що ╖хн╕ мр╕╖ так ╕ залишаться мр╕ями.
Описана вище реальн╕сть, зв╕сно ж, не була такою прим╕тивно-прямол╕н╕йною. По-перше, спектр мр╕й таки був ширшим за квартиру-"жигуля"-дачу. По-друге, людина талановита, наполеглива, проростала, бувало, нав╕ть кр╕зь ту комуняцьку брук╕вку. Усп╕х Серг╕я Корольова - хай яким ╕ непростим був до нього шлях - св╕дчення тому. Зате доля Юр╕я Кондратюка переконливо доводить, що так╕ випадки були радше виключенням, ан╕ж правилом.
До чого це я? До того, що наполегливо прищеплюваний упродовж к╕лькох покол╕нь ген тотально╖ залежност╕ в╕д влади непогано прижився у колись самост╕йницькому укра╖нському середовищ╕. Це завдяки йому ручн╕ профсп╕лки нав╕ть п╕сля осягнення незалежност╕ продовжували заглядати в рота начальству, займалися пут╕вками-курс╕вками, спортивними змаганнями в той час, як сотн╕ тисяч роб╕тник╕в пок╕рно дибали за ворота р╕заних на металобрухт завод╕в та фабрик. Це завдяки намертво вбитому у м╕зки постулату "влада невсипно турбу╓ться про нас" ми мирилися/дос╕ миримося з н╕кчемними зарплатами/пенс╕ями, зам╕сть вимог пристойно╖ оплати прац╕, погоджу╓мося виживати на "дарован╕" нам владою субсид╕╖, ми приросли до якихось н╕кчемних п╕льг, трима╓мося ╖х, як воша кожуха, невпинно канючимо про все нов╕ й нов╕. Це завдяки хитровмонтован╕й у св╕дом╕сть б╕льшост╕ думц╕ про непомильн╕сть владц╕в - хай то будуть в╕дверт╕ бандити, виряджен╕ у вишиванки лисмикити чи приведений в час╕ критичного помутн╕ння розуму набр╕д - ми не ц╕кавимося ╖хн╕ми передвиборчими програмами, зр╕ка╓мося контролю над ╖хн╕ми р╕шеннями ╕ д╕ями, не змушу╓мо до пунктуального виконання взятих на себе об╕цянок, не забезпечу╓мо ан╕ пол╕тично╖ в╕дпов╕дальност╕ за зраду дов╕ри, н╕ крим╕нально╖ за в╕дверт╕ злочини.
Розчарован╕ злод╕йкуват╕стю/зрадлив╕стю/╕мпотентн╕стю сво╖х обранц╕в, ми з тою ж телячою запрограмован╕стю тягнемо - хто у смердюче, але таке звичне ст╕йло руцкавам╕ра, хто до Европи. В╕д рабол╕пства перших нудить. Але й т╕, що на протилежному в╕д них полюс╕, вражають. Як на мене, то ╖хн╕ соплив╕ скарги, а десь ╕ сердит╕ нар╕кання на мляв╕сть европейсько╖/американсько╖ пол╕тики, на ╖╖ дворушництво, зрадлив╕сть, на м╕зерн╕сть допомоги в╕д Заходу, як╕ регулярно розт╕каються Мережею, недалеко п╕шли в╕д заклик╕в "пр╕д╕пут╕них". Адже як одн╕, так ╕ ╕нш╕ тим самим визнають себе совками, безсоромно демонструють ╕нфантильне небажання докладати власн╕ зусилля, аби вибратися з болота, у яке сповзли через свою ж безвольн╕сть. Вся ╖хня енерг╕я йде на чублення пом╕ж собою та на пускання шмаркл╕в у намаганн╕ переконати сво╖х патрон╕в вирятувати ╖х, с╕рих ╕ нем╕чних, з б╕ди. При тому, прохач╕ як одного, так ╕ ╕ншого клану на б╕дних не виглядають. В╕дворотна картина, х╕ба н╕?
Прикметною ╓ реакц╕я на не╖ тих, до кого апелю╓мо. Якщо зах╕дний св╕т сприйма╓ ╖╖, на загал, з жалем, бо ж св╕дчить вона про те, що б╕льш╕сть укра╖нського сусп╕льства й дос╕ не розум╕╓/не сприйма╓ ц╕нностей, на яких грунту╓ться европейська цив╕л╕зац╕я ╕, що сутт╓в╕ше, не готова зм╕нювати себе, докладаючи до того сво╖х активних зусиль, то Москов╕╖ оця наша безвольн╕сть да╓ чимал╕ шанси на повернення Краю у ╕мперське ст╕йло в якост╕ Малорос╕╖.
Тут нам усв╕домити б кардинальну в╕дм╕нн╕сть ставлення до нас Заходу ╕ Москов╕╖. Зах╕д НЕ МА╢ особливого ╕нтересу ╕нтегрувати Укра╖ну. Засторог для того чимало. Нараз╕ це ще й неможливо з багатьох причин, економ╕чних передовс╕м.
Заявляючи про в╕ддан╕сть европейським ц╕нностям, ми сам╕ мали б докладати титан╕чних зусиль, аби зм╕нити себе, сво╖ багато в чому ще совков╕ пр╕оритети, реформувати державну владу, основи вза╓мостосунк╕в влади ╕ народу, свою кра╖ну в ц╕лому. Не Европа, не Америка - ми мали б бути найб╕льше зац╕кавлен╕ в укра╖нськ╕й держав╕, яка б працювала не на ╕нтереси сус╕д╕в чи кишеню злод╕йкуватих владц╕в, а на ╕нтереси сво╓╖ нац╕╖ - у справедливих судах, у пол╕ц╕╖, яка захищала б не привладну маф╕ю в╕д нас, а нас в╕д крим╕налу, у декрим╕нал╕зован╕й, декорумпован╕й податков╕й та митн╕й служб╕, у процв╕танн╕ нашо╖ економ╕ки, у зм╕цненн╕ обороноздатност╕, у ╓днанн╕ нац╕╖, найперше, бо без того все ╕нше просто неможливе. Лише в╕дмовившись в╕д ганебно╖ пол╕тики ╕м╕тац╕╖ реформ, лише докладаючи максимум власних зусиль для в╕дродження потенц╕алу сво╓╖ кра╖ни, можемо розраховувати на справд╕ д╕╓ву допомогу ╕ Евросп╕лки, ╕ Сполучених Штат╕в, на р╕вноправн╕, партнерськ╕ стосунки з ними. Як там у Булгакова?
"... Н╕коли ╕ н╕чого не прос╕ть! Н╕коли ╕ н╕чого, ╕ особливо у тих, хто сильн╕ший за вас. Сам╕ запропонують ╕ сам╕ все дадуть". Але для того треба докласти зусиль, аби стати вр╕вень з сильними.
На в╕дм╕ну в╕д зах╕дного св╕ту, Москов╕╖ наш сьогодн╕шн╕й роздрай, волання ╕ сл╕зн╕ плач╕ про зрадлив╕сть Заходу - то елей на болюч╕ копняки, надбан╕ останн╕м часом, то чи не останн╕й ╖╖ шанс на реал╕зац╕ю плеканого чи й не в╕дразу з 90-х проекту "Малорос╕я", власне - на в╕дродження ╕мпер╕╖ - Велико╖ Рос╕╖, яка без Укра╖ни - ╕стинно╖ Рус╕ - не б╕льше н╕ж мильна булька. Ц╕ готов╕ давати вже зараз. Найперше, об╕цянки. Вам засп╕вають ╕ про в╕чну дружбу брат╕в-слов'ян, ╕ про дешевий газ, ╕ про ф╕нансову допомогу. Вам нав╕ть дадуть ╖╖ - схил╕ться лишень, поверн╕ться у ст╕йло.
Нараз╕, на пряму здачу не наважу╓ться нав╕ть зелена влада квартальних. Але працюють кремл╕вськ╕ багатоход╕вочки - в╕дведення в╕йськ, "вибори" на окупованих територ╕ях, хитромудра ╓рмаковщина, п╕дступна сво╖ми насл╕дками бужанщина.
На щастя, ма╓мо десяток-другий в╕дсотк╕в Укра╖ни пробуджено╖ - то╖, що в 90-х в╕дродила державн╕сть, суверен╕тет, привела Край до незалежност╕, то╖, що в 2014-му зупинила москов╕йську агрес╕ю, то╖, що нин╕ не да╓ позавчорашн╕м взяти реванш. Ор╕╓нтуймось на цю Укра╖ну, нас╓л╓н╕╓, прихиляймось до не╖, ставаймо укра╖нцями не лише за паспортом, а й за духом, позбуваймося прищеплених нам в невол╕ ген╕в рабства, байдужост╕ та знев╕ри. Ми не с╕р╕ й не безсил╕. Разом ми здатн╕ не лише застояти себе, а й привести Край до процв╕тання. Д╕ймо лишень!

Валентин БУТ
16 липня 2020 р.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 17.07.2020 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22507

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков