Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3652)
З потоку життя (6866)
Душі криниця (3698)
Українці мої... (1507)
Резонанс (1599)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1754)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НСЬКИЙ МОЙСЕЙ – МИТРОПОЛИТ ШЕПТИЦЬКИЙ
Духовна велич укра╖нського Мойсея – митрополита Шептицького – безц╕нний дар нашого...


НЕ СТАЛО ВАДИМА РО╥КА…
11 вересня п╕шов з життя Вадим Михайлович Ро╖к, син кримсько╖ укра╖нсько╖ вищивальниц╕-геро╖н╕...


МИРОСЛАВ МАМЧАК: ПАМ'ЯТ╤ ВАЛЕР╤Я ГРОМЦЕВА
7 вересня 2020 року в соц╕альних мережах поширилася зв╕стка, що у ╕зра╖льському м╕ст╕ Хайфа помер...


БАЛУХА СИЛЬНО ПОБИЛИ, В╤Н У ТЯЖКОМУ СТАН╤
"Володимир Балух був побитим сьогодн╕ вноч╕. Його знайшли т╕льки вранц╕. Зараз в╕н у л╕карн╕....


Р╤ДНИЙ КРАЙ У БОРОТЬБ╤
У творчому доробку Романа Коваля понад 40 книг, б╕льше 2700 статей ╕ понад 20 сценар╕╖в...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 26.06.2020 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#26 за 26.06.2020
«ТРУД╤ВНИЦЯ ДУХУ» НАТАЛ╤Я КОБРИНСЬКА

…Потрапила на оч╕ ╕нформац╕я про презентац╕ю книжки Василя Шендеровського «Вчен╕ Укра╖ни в св╕тов╕й науц╕», у як╕й подан╕ нариси про укра╖нських вчених, котр╕ сво╖м талантом прославили р╕дну землю. Пригадалося, як на Укра╖нському рад╕о шаленою популярн╕стю користувалися передач╕ рад╕ожурнал╕стки Емми Бабчук, яка у тандем╕ з Василем Шендеровським в╕дкривала забут╕ ╕мена наших славних св╕точ╕в. Де тепер згадан╕ передач╕? Де потужн╕ культуролог╕чн╕ проекти, покликан╕ п╕днести на щабель здобутки науки, культури, осв╕ти? Зрештою, нагадати про славн╕ ╕ незаслужено забут╕ ╕мена? Год╕ в╕днайти под╕бн╕ передач╕ на рад╕о, де тепер правлять бал зовс╕м ╕нш╕ ц╕нност╕ та ╕деали. Серед потужних постатей ма╓мо й зачинательку емансипац╕йного рух Натал╕ю Кобринську – ж╕нку, яка випередила св╕й час.
Натал╕я Кобринська походить ╕з села Белелу╖ Снятинського пов╕ту (нин╕ ╤вано-Франк╕вська область) з╕ священицько╖ родини Озаркевич╕в. ╥╖ д╕д ╤ван Озаркевич був визначним культурним д╕ячем, меценатом, знаним в Галичин╕ аматором театру, знавцем ╕ шанувальником укра╖нсько╖ народно╖ творчост╕. Про це ╕з захопленням в╕дгукувався ╤ван Франко, який п╕зн╕ше шануватиме й саму Натал╕ю Кобринську. У родин╕ Озаркевич╕в шанували нац╕ональн╕ традиц╕╖, ц╕нували ╜рунтовну осв╕ту. Натал╕я добре знала укра╖нську рос╕йську, французьку, н╕мецьку, польську мови. До слова, тривалий час датою народження майбутньо╖ письменниц╕ вважали 1855 р╕к, ╕ в деяких б╕ограф╕чних дов╕дниках й дос╕ назива╓ться ця дата. Проте, за словами професорки ф╕лолог╕╖ Алли Швець, авторки монограф╕╖ «Ж╕нка з хистом Ар╕адни: житт╓вий св╕т Натал╕╖ Кобринсько╖ в генерац╕йному, св╕тоглядному ╕ творчому вим╕рах», ця похибка ма╓ бути виправлена. «П╕д час наукових пошук╕в в одному з арх╕в╕в, - зазнача╓ Алла Швець, - я в╕днайшла фотограф╕ю Натал╕╖ Кобринсько╖, де на зворот╕ написано, що вона уроджена 1851-го, а не 1855 року. Натал╕я Кобринська св╕домо, по-ж╕ночому хот╕ла соб╕ зменшити в╕ку, ╕ така банальна причина зумовила появу р╕зних дат».
Досл╕дниця Алла Швець зверта╓ увагу на знаков╕ сегменти в б╕ограф╕╖ зачинательки емансипац╕йного руху. Перший фактор – це под╕я читання, коли кожна нова прочитана книга робила певний св╕тоглядний переворот. Другий – це зустр╕ч╕ з╕ знаковими представниками свого часу: ╤ваном Франком, Михайлом Павликом, Михайлом Грушевським, Михайлом Драгомановим, Ольгою Кобилянською, Борисом Гр╕нченком. Неабиякий вплив на формування св╕тогляду письменниц╕ мав ╖╖ чолов╕к Теоф╕л Кобринський, який ус╕ляко п╕дтримував свою дружину. «В Галичин╕ добрих газдинь багато, а труд╕вниць духу мало», - говорив Теоф╕л Кобринський. Подружжя вир╕шило присвятити життя громадським та сусп╕льним справам. Проте смерть чолов╕ка у 1882 роц╕ перекреслила ус╕ ╖╖ плани, болем в╕дгукнувшись в душ╕. Ж╕нка обр╕за╓ сво╖ пишн╕ коси, кладе ╖х в труну чолов╕ка ╕ до к╕нця життя залиша╓ться йому в╕рною. Важко переживши втрату р╕дно╖ людини, Натал╕я Кобринська все-таки змогла повернутися до активного громадського життя.
Аби п╕дтримати доньку, батько в╕двозить ╖╖ до В╕дня, де ╖╖ фем╕н╕стичн╕ погляди набувають б╕льш ч╕тких обрис╕в. А знайомство з л╕тературознавцем Осипом Терлецьким примушу╓ взятися за л╕тературну працю. Натал╕я Кобринська пише опов╕дання «Суд╕я», «Задля кусника хл╕ба».
У жовтн╕ 1884 року за ╖╖ ╕н╕ц╕ативи створено «Товариство руських ж╕нок у Стан╕слав╕», першочерговим завданням якого стала популяризац╕я нових ╕дей та вплив на розвиток «ж╕ночого духу» засобами л╕тератури.
Письменниця усв╕домлювала, що зм╕нювати сусп╕льний лад – справа коп╕тка та довготривала. ╤ все ж взялася за нову справу з ентуз╕азмом. Перш╕ загальн╕ збори товариства в╕дбулися 8 грудня 1884 року, а Натал╕я Кобринська вразила присутн╕х сво╖ми ораторськими зд╕бностями. «Гаряча промова Натал╕╖ Кобринсько╖ зачарувала присутн╕х, - згадувала про цей день письменниця Олена Кис╕левська. – Особливо для молодих душ, спраглих небуденства й нових дор╕г, вона була «п’янким нектаром”. Проте Натал╕я Кобринська прагне б╕льшого. Починаючи з 1885 року вона активно листувалася з представниками укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖, мр╕яла про видання укра╖нського ж╕ночого альманаху. У ц╕й справ╕ ╖й активно допомагав ╤ван Франко.
╤ ось у 1887 роц╕ ╖╖ мр╕я зд╕йснилася: у Львов╕ вийшов альманах «Перший в╕нок». На титульн╕й стор╕нц╕ були зазначен╕ ╕мена Олени Пч╕лки та Натал╕╖ Кобринсько╖. За словами письменниц╕, ╕сторична варт╕сть альманаху полягала в тому, що ур╕внювалися права «нац╕ональн╕ ╕ громадськ╕», встановлювалася р╕вн╕сть м╕ж «русинкою та чолов╕ком». ╤ван Франко в╕дгукнувся про альманах як про «першу цього роду в укра╖нськ╕й л╕тератур╕ книжку, що ╓ явищем надзвичайно важливим ╕ симпатичним». До альманаху обсягом близько 30 аркуш╕в було включено 45 твор╕в р╕зних жанр╕в 17 авторок ╕з Галичини й Укра╖ни. Власне життя Натал╕я Кобринська присвячувала вихованню в «русинських ж╕нок» почуття г╕дност╕, нац╕онального самоусв╕домлення. Разом з письменницями Ольгою Кобилянською, ╢вген╕╓ю Ярошинською, Уляною Кравченко Натал╕я Кобринська орган╕зувала видання л╕тературного зб╕рника «Наша доля» (1893-1896); подавала петиц╕╖ до австр╕йського парламенту, домагаючись дозволу для ж╕нок на навчання в ун╕верситетах. Саме Натал╕я Кобринська одн╕╓ю з перших в Галичин╕ почала орган╕зовувати дитяч╕ садки.
Натал╕я Кобринська вражала вс╕х сво╖ми ораторськими зд╕бностями та широкими зац╕кавленнями. У жовтн╕ 1898 року з нагоди святкування 25-л╕ття л╕тературно╖ та сусп╕льно-пол╕тично╖ д╕яльност╕ ╤вана Франка письменниця виступила з палкою промовою. Талановита мисткиня вражала сво╓ю працездатн╕стю, активно листувалася з Лесею Укра╖нкою, Ольгою Кобилянською, Оленою Пч╕лкою, Дн╕провою Чайкою, Ганною Барв╕нок. Значне за обсягом листування Натал╕╖ Кобринсько╖ з Ольгою Кобилянською. Кобринська була непохитною: твори варто писати лише укра╖нською, а не н╕мецькою мовою.
«Важна, дуже важна хвиля! – так урочисто починалися листи Натал╕╖ Кобринсько╖. - Чеськ╕ ж╕нки подали петиц╕ю до ради державно╖, щоби в Австр╕╖ допускали ж╕нок до ун╕верситету. Так я зараз кинулася, щоби соб╕ таку петиц╕ю вистосувати, з╕брати п╕дписи ╕ першого травня подати на руки батька до В╕дня». Активн╕сть Натал╕╖ Кобринсько╖ передавалася ╕ншим ж╕нкам. Письменниця зверталася до ╢вген╕╖ Ярошинсько╖ з проханням писати на цю тему, п╕дтримувати ж╕ноцтво у прагненн╕ здобувати знання. На той час т╕льки одна ж╕нка-галичанка Соф╕я Окуневська зум╕ла здобути вищу осв╕ту, ╕ сталося це в Швейцар╕╖.
Ольга Кобилянська теж ставилася до Натал╕╖ Кобринсько╖ з повагою, присвятивши ╖й один з╕ сво╖х найкращих твор╕в – пов╕сть «Людина». А в╕дома сподвижниця укра╖нського ж╕ночого руху Соф╕я Русова продовжила справу Кобринсько╖, захищаючи права ж╕нок на м╕жнародному р╕вн╕. У мистецьких колах Кобринську звали «верховинською естеткою», до ╖╖ порад дослухалися в╕дом╕ укра╖нськ╕ художники. П╕дтримувала Натал╕я Кобринська зв’язки з багатьма укра╖нськими, н╕мецькими, австр╕йськими, румунськими редакц╕ями газет та журнал╕в. Не любила екзотичних опис╕в, зосереджувалася на головному. Х╕ба що не стримала емоц╕й в лист╕ до Ольги Франко, подаючи швейцарський опис: «Я тут ходжу часами по горах, але вони не здаються мен╕ кращ╕ в╕д наших коломийських г╕р. Та нагадую того гуцула, який у Париж╕ мав сказати: «Б╕гме, краща Коломия».
Як ж╕нка, яка випереджала св╕й час, Натал╕я Кобринська була переконана, що шлях до омр╕яних ж╕ночих прав можливий лише за умови пробудження нац╕онально╖ св╕домост╕. Письменниця вже усв╕домила значення нац╕онально╖ ╕дентичност╕ ╕ прагнула, аби якомога б╕льше ж╕нок вирвалися з-п╕д гн╕ту польсько╖ (Галичина) ╕ рос╕йсько╖ культури (Наддн╕прянщина). Саме цю ╕дею вона прагнула донести до св╕домост╕ ж╕нок.
Аби налагодити видання книг, Кобринська пере╖хала до Львова. Спод╕валася, що тут вдасться створити умови для популяризац╕╖ ╕дей фем╕н╕зму. Натал╕я Кобринська твердила: обмежен╕сть рол╕ ж╕нки в Галичин╕ стало насл╕дком впливу польсько╖ аристократ╕╖. Письменниця вважала, що державна незалежн╕сть Укра╖ни, осучаснення сусп╕льства неможлив╕ без зм╕ни становища ж╕нки. Кобринська пропагувала досягнення ж╕нок, як╕ стали вчительками чи здобули осв╕ту. Тим самим вона намагалася заохотити до науки та громадського життя решту ж╕нок, пробудити ╖х в╕д летарг╕йного сну. Проте усв╕домлювала: духовне оновлення потребу╓ неабияких зусиль. На под╕╖ Першо╖ св╕тово╖ в╕йни та Укра╖нсько╖ нац╕онально╖ революц╕╖ 1917-1921 письменниця в╕дгукнулася емоц╕йно: «Гр╕м! Небо затряслося – земля задрижала, з╕рвалися в╕ков╕ кайдани, визволилася народна душа…»
Проте духовне п╕днесення зм╕нилося розчаруванням. Натал╕я Кобринська випереджала св╕й час, в той час переважна б╕льш╕сть краян ще духовно не дозр╕ло до розум╕ння проблем нац╕онального самоусв╕домлення. Через «неприйняття» Кобринська ╖де до Болехова, де усам╕тню╓ться.
«За доносом австр╕йського коменданта письменниця була звинувачена у шпигунств╕ на користь рос╕йсько╖ арм╕╖. Якби не зусилля в╕домого укра╖нського адвоката Андр╕я Чайковського, вона б опинилася в одному з австр╕йських концтабор╕в, - пише Алла Швець. – З ╕ншого боку, в╕йна дала Кобринськ╕й духове п╕дкр╕плення, бо письменниця мала над╕╖ на зм╕ни в сусп╕льному житт╕, на певн╕ зрушення в нац╕ональному житт╕ держави». В хат╕ Кобринсько╖ часто гостювали с╕чов╕ стр╕льц╕. А вечорами письменниця разом з ╕ншими ж╕нками ходила в народний д╕м ╕ сво╖ми руками виготовляла перев’язувальний матер╕ал для фронту. Оц╕нюючи во╓нний досв╕д, Натал╕я Кобринська писала, що «гуманн╕сть збанкрутувала, з╕йшла з поверхн╕ земл╕, ╕ залишилися лише ╖╖ брутальн╕ права ╕ зал╕зна сила».
Зима 1920 року видалася сн╕жною й морозною. Кобринську н╕хто не в╕дв╕дував, а дарма – вона потребувала допомоги. Так ╕ не дочекавшись, 21 с╕чня 1920 року померла в╕д висипного тифу. Сумна доля сп╕ткала ╖╖ багатющий арх╕в. Ще за життя сво╓ ╕нтелектуальне надбання Кобрннська хот╕ла в╕ддати науковому товариству ╕мен╕ Тараса Шевченка. На жаль, п╕сля смерт╕ письменниц╕ представник товариства не зм╕г при╖хати та забрати ╖╖ останн╕ роботи. П╕сля цього ц╕нний арх╕в «з метою знезараження» спалили. Як це часто бува╓, п╕сля смерт╕ видатно╖ ╕нтелектуалки чимало ╖╖ опонент╕в оц╕нило ╕ визнало. Писали, що ж╕нки втратили «велику Каменярку на новому визвольному шляху». Сама ж письменниця, н╕би прагнучи примиритися з в╕чн╕стю, запов╕ла написати на надгробн╕й дошц╕: «Мене вже серце не болить».
…Попри виклики жорстоко╖ доби, Натал╕я Кобринська зум╕ла залишитися собою. ╥╖ слова й дос╕ не втратили актуальност╕: «Вихвалюваний так часто ╓вропе╖зм не повинен полягати на п╕дпорядкуванн╕ нашого духу чужин╕, на нехтуванн╕ всього, що сво╓, а на вм╕нн╕ п╕днести себе ╕ свою нац╕ональн╕сть до висоти ╓вропейсько╖ культури; а цього не досягнемо н╕коли, доки не навчимось бути собою».
Натал╕я Осипчук, письменниця, член НСПУ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 26.06.2020 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22451

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков