Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3670)
З потоку життя (6890)
Душі криниця (3703)
Українці мої... (1509)
Резонанс (1604)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПЕТРО КУХАРЧУК: ЗАМОРОЗЬ
Присвячую мо╖й перш╕й вчительц╕ Греченюк Ганн╕ Васил╕вн╕, вчительц╕ укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури...


З ПОКРОВИ ПОЧИНА╢ТЬСЯ ЗИМА
У цей день уперше запалювали у печах, щоб «роз╕гр╕ти ╖х на зиму».


«СЕРЦЕ Д╤ТЯМ В╤ДДАЮ!..»
Попереду у Натал╕╖ К╕чун-Лемех нов╕ плани, нов╕ творч╕ ╕де╖. Дай Бог ╖х зреал╕зувати!


ЖУРАВЛИН╤ КЛЮЧ╤
Жовтень холодний - оч╕куй тако╖ ж зими.


ФЕОДОРА ОС╤НЬ П╤ДТИНА╢...
24 вересня — свято преподобно╖ Феодори.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 26.06.2020 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#26 за 26.06.2020
УКРА╥НО, УКРА╥НО, ОЦЕ Ж ТВО╥ Д╤ТИ…

Сп╕шу пов╕домити друз╕в про неабияку под╕ю в Укра╖н╕ - вих╕д у св╕т книги В╕ктора Олекс╕йовича Жадька: «Болять Укра╖н╕ могили ╖╖ покол╕нь». Це книга про тих, кого породила ╕ зростила Укра╖на, кому вдихнула величн╕сть думки ╕ море доброти. Це книга про тих, чий труд прин╕с неабиякий поступ у розвиток св╕тово╖ цив╕л╕зац╕╖, хто боровся за волю Укра╖ни, хто сво╖ думки пов’язував з долею р╕дного краю ╕ все ж був обд╕лений в головному - в прав╕ спочити в р╕дн╕й земл╕. Чи в притюремних кладовищах, чи в сиб╕рському мерзлячч╕, чи хай ╕ на доглянутих кладовищах, а все ж - на чужин╕, в Московщин╕. Багатьох ╕з них Москва викреслювала з пам`ят╕. Коли ж приховати значим╕сть «упрямих хохлов» було неможливо, вона приписувала ╖х до когорти «русск╕х п╕сат╓лей», «русск╕х учоних ╕ мисл╕т╓л╓й». Тобто, обкрадаючи сус╕да, збагачувала свою ╕стор╕ю. Аргументувала Москва св╕й злочин «н╕чтоже сумяшеся»: «А он п╕сал на русском!», «А у н╓го фам╕л╕я на «ов»! ╤ це тод╕, коли укра╖нська мова взагал╕ була заборонена, коли от╕ «ови» дописувались московськими писарями нав╕ть не питаючись згоди. Так нащадок запорозьких козак╕в, внук ╕зюмського хл╕бороба Р╕пи - ╤лля став Р╓п╕ним. Внук таганрозького козака Чеха Антон став Чеховим. Син укра╖нського письменника Василя Гоголя Микола став «русским п╕сат╓л╓м». Чверть м╕льйона могил великих укра╖нц╕в розкидано по св╕ту, значна частина ╖х - у Московщин╕. Автор досл╕див до тисяч╕ славних ╕мен, у книз╕ подав п╕втори сотн╕. На це п╕шли роки ╕ роки. Треба було знайти забут╕ могили на некрополях Московщини. Зафотографувати ╖х, зробити ╕сторичну дов╕дку про саму могилу ╕ упоко╓ного в н╕й. Часом треба було звертатись до закритих арх╕в╕в. Одне слово, автор зробив неможливе ╕, в результат╕, ма╓мо ц╕каву ╕ повчальну книгу, як продовження теми, започатковано╖ автором у попередн╕х роботах: «Укра╖нський некрополь» та «У пам’ят╕ Ки╓ва: столичний некрополь письменник╕в».
Прочитавши книгу, розум╕╓ш, що сво╖х усп╕х╕в у арх╕тектур╕, прав╕, музиц╕, медицин╕ ╕ взагал╕ в культур╕ Москва досягла завдяки укра╖нству. Випускники Ки╓во–Могилянсько╖ Академ╕╖ заснували там перш╕ школи. Духовн╕ просв╕тител╕ Укра╖ни ╤нокент╕й Гизель, ╤оаник╕й Галятовський, Лазар Баранович, Дмитро Туптало, Стефан Яворський, Семеон Полоцький, Теофан Прокопович впорядкували в Московщин╕ духовне життя. Нав╕ть хоров╕ сп╕ви впорядкували укра╖нськ╕ композитори. А до того там сп╕вали «Во что горазд». Чим в╕ддячувала Москва за науку? Часто–густо Петро–Павл╕вським укр╕пленням, ╕ркутськими таборами та п╕вн╕чними «соловками». За словами ╤вана Франка, Москва «укра╖нськими руками прорубала в╕кно в ╢вропу, щоб численн╕ в╕кна в Укра╖н╕ до т╕╓╖ ╢вропи якнайщ╕льн╕ше позамуровувати». Згадаймо, де опинились ╕ гетьман Павло Полуботок, ╕ гетьман Дем’ян Многогр╕шний, ╕ гетьман Петро Дорошенко, ╕ гетьман ╤ван Самойлович, ╕ кошовий Петро Калнишевський. В радянськ╕ часи «повага» до укра╖нського цв╕ту з боку Москви стала ще б╕льшою. До згаданих кат╕вень додалися ╕ сандормохи, ╕ бик╕вн╕, ╕ бутирки, ╕ централи. Ц╕╓╖ приписки зазнали ╕ режисер Лесь Курбас, ╕ письменник Серг╕й ╢фремов, ╕ мислитель Володимир Вернадський, ╕ поет Микола Вороний, ╕ професор Микола Зеров, ╕ л╕тератор Валер╕ан П╕дмогильний, ╕ академ╕ки Матв╕й Яворський та Степан Рудницький… Конструктору косм╕чних корабл╕в укра╖нцю Серг╕ю Корольову на допитах зламали щелепу. Творець багаторазового ракетно-косм╕чного комплексу «Буран» укра╖нець Валентин Петрович Глушко був арештований ╕ працював у заточенн╕ в тюремн╕й «шарашц╕» при спецв╕дд╕л╕ НКВС. А ск╕льки нашого цв╕ту прагло бути похованим у р╕дн╕й земл╕! Не судилося. (Олександр Довженко, ╤лля Р╓п╕н…). Читач д╕зна╓ться, що укра╖нська земля зростила ╕ сп╕вак╕в Леон╕да Утьосова та Клавд╕ю Шульженко, ╕ композитор╕в Святослава Р╕хтера та Серг╕я Прокоф’╓ва, письменник╕в Миколу Островського, Миколу Н╓красова, Михайла Зощенка та Анну Ахматову, ╕сторик╕в Осипа Бодянського та Бантиш–Каменського, директора Пушк╕нського запов╕дника Семена Гейченка та художника Володимира Боровиковського (батько Левко Боровик). Автор книги поставив перед собою благородну мету: показати св╕тов╕, що ми не забули св╕й нац╕ональний цв╕т, який уславив людство ╕нтелектуальними подвигами, а нам став ще й дороговказом у подальшому формуванн╕ нац╕╖. Автор досл╕див основн╕ некропол╕ Московщини, зробив тисяч╕ ╕ тисяч╕ зн╕мк╕в, переглянув десятки ╕ десятки арх╕вних справ ╕ ось результат - 360 стор╕нок ц╕кавих ╕ траг╕чних доль.
Книга в тверд╕й обкладинц╕, видана на гарному папер╕ ╕ щедро ╕люстрована. Н╕-н╕, в н╕й не переписування ╕стор╕╖ (цього так бояться деяк╕ блюстител╕ в╕д ╕деолог╕╖), в н╕й лише уточнення ╕ нагадування правдивих факт╕в. В даному випадку, досл╕дник дотримався настанови Максима Тадейовича Рильського:
 Складна це досить р╕ч –
 Минулий в╕к судити.
 Не варто тут рубати з-за плеча.
 Хай кожен р╕к життя
 ╤ кожен день прожитий
 Нас обережност╕
 Й розважност╕ навча…
Прочита╓те книгу, зробите рев╕з╕ю в сво╖х душах ╕ тод╕ скажете спочилим: «Н╕, ми не забули н╕ ╕мен╕ вашого, н╕ подвигу, ан╕ болей ваших. Во ╕м’я розвою нац╕╖ не забули, во ╕м’я плекання духовност╕ сво╓╖ не забули. Зростимо ╕ нащадк╕в сво╖х також ╕з високою ╕ гордою пам’яттю.
Борис Ткаченко,
письменник, лауреат прем╕╖ ╕мен╕ В. Стуса
Лебедин, Сумщина

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 26.06.2020 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22436

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков