"Кримська Свiтлиця" > #25 за 19.06.2020 > Тема "З потоку життя"
#25 за 19.06.2020
СПРАВА СТЕРНЕНКА: ЮРИСТИ – ПРО НЕОБХ╤ДНУ ОБОРОНУ ╤ НЕ Т╤ЛЬКИ
За пол╕тикою навколо ц╕╓╖ справи зараз мало хто пом╕ча╓ суть проблеми – в Укра╖н╕ вкрай недосконале трактування ╕нституту необх╕дно╖ оборони…
В урядовому квартал╕ та поб╕ля Шевченк╕вського суду в столиц╕ не припиняються акц╕╖ протесту на захист Серг╕я Стерненка, якого в╕тчизняне правосуддя звинувачу╓ у навмисному вбивств╕ п╕д час групового нападу на нього. Про те, як ╕стор╕я одеського актив╕ста стала сво╓р╕дним ╕ндикатором соц╕ально-пол╕тичного курсу кра╖ни, Укр╕нформ вже докладно писав (див. – ТУТ). Сьогодн╕ люди вийшли на вулицю вже нав╕ть не за право на самозахист, а за право на неупереджене правосуддя, яке в Укра╖н╕, на жаль, в╕дсутн╓. Адже отримати виправдальний вирок за вбивство при самооборон╕, як показу╓ судова практика, майже нереально. ╤ судд╕, ╕ б╕льш╕сть громадян переконан╕: якщо ╓ труп, то ма╓ бути засуджений. Це тому, що в сучасному укра╖нському законодавств╕ право на самооборону викладено ще в радянськ╕й редакц╕╖, коли вбивство з метою самооборони вважа╓ться вбивством з пом'якшуючими обставинами. Отже, справа Стерненка знову загострила дискус╕╖ на тему самооборони. Чому важливо розставити вс╕ крапки над «╕» – читайте дал╕.
Чому такий резонанс? Коротко про под╕╖ навколо справи Серг╕я Стерненка. У 2018 роц╕ на Стерненка було ско╓но три напади, як╕ в╕н пов'язував з╕ сво╓ю громадською д╕яльн╕стю. Серг╕й – кер╕вник НГО «Небайдуж╕», колишн╕й член проводу та оч╕льник одеського обласного осередку «Правого сектора» (2014–2017 рр.), активний учасник Революц╕╖ Г╕дност╕, один ╕з засновник╕в «Народно╖ люстрац╕╖», в╕деоблогер. Пост╕йний подразник для одеських чиновник╕в. При нападах хлопець отримав к╕лька серйозних поранень – голови, ши╖, руки. Його били, в нього стр╕ляли, намагалися зар╕зати. Останню справу вела Нацпол╕ц╕я, пот╕м ╖╖ передали СБУ, яка й сформулювала звинувачення за фактом смертельного поранення Стерненком одного з чолов╕к╕в, як╕ ско╖ли на нього напад, ╤вана Кузн╓цова. З оголошенням Стерненку п╕дозри в умисному вбивств╕ за ст. 115 ч. 1 (умисне протиправне запод╕яння смерт╕ ╕нш╕й людин╕) та ст. 263 ч. 2 (нос╕ння холодно╖ збро╖ без дозволу) КК Укра╖ни, та взяттям п╕д домашн╕й арешт, в столиц╕ п╕днялися протести. Скористалися моментом й пол╕тики – депутатськ╕ фракц╕╖ пол╕тичних парт╕й "╢вропейська сол╕дарн╕сть" ╕ "Батьк╕вщина" висловилися на п╕дтримку одеського актив╕ста Серг╕я Стерненка. За словами оч╕льниц╕ Оф╕су генпрокурора ╤рини Венед╕ктово╖, справа Стерненка для не╖ як генерального прокурора ╓ резонансною з огляду на те, що вона стосу╓ться захисту актив╕ст╕в. Але п╕дозра в будь-якому випадку пада╓ на Стерненка, питання лише в квал╕ф╕кац╕╖ його д╕й. Сам актив╕ст в одному з ╕нтерв’ю ЗМ╤ у 2018 роц╕ заявив: «В Конституц╕╖ написано, а також ╓ в╕дпов╕дне р╕шення Верховного суду, де зазнача╓ться, що у випадку, якщо на особу напада╓ група ос╕б, незалежно в╕д тяжкост╕ запод╕яння ╖й ушкоджень, особа ма╓ право застосовувати вс╕ можлив╕ засоби для самооборони. Аж до настання летальних випадк╕в. Тобто я не вважаю, що перевищив меж╕ необх╕дно╖ оборони. З ╕ншого боку, так, якщо нав╕ть мене за це судитимуть, це краще, н╕ж якби я опинився на м╕сц╕ того загиблого». Сьогодн╕ правники ф╕ксують певну недосконал╕сть в╕тчизняного ╕нституту необх╕дно╖ оборони. В постанов╕ пленуму Верховного Суду Укра╖ни № 1 в╕д 26.04.2002 року сказано: «Для того, щоб встановити наявн╕сть або в╕дсутн╕сть ознак перевищення меж необх╕дно╖ оборони, суди повинн╕ враховувати не т╕льки в╕дпов╕дн╕сть або нев╕дпов╕дн╕сть знарядь захисту ╕ нападу, а й характер небезпеки, яка загрожувала особ╕, що захищалася, ╕ обставини, як╕ могли вплинути на реальне сп╕вв╕дношення сил, зокрема: м╕сце ╕ час нападу, його раптов╕сть, неготовн╕сть до його в╕дбиття, к╕льк╕сть нападник╕в ╕ тих, хто захищався, ╖хн╕ ф╕зичн╕ дан╕ (в╕к, стать, стан здоров'я) та ╕нш╕ обставини». Тобто, вища судова ╕нстанц╕я не вважа╓ право на необх╕дну оборону абсолютним, а навпаки, заклика╓ суди розбиратися, чи не отримав агресор б╕льше, н╕ж передбачалося.
Базове право, яким непросто скористатися В адвокатському об'╓днанн╕ "Клочков та партнери" Укр╕нформу не стали коментувати справу Стерненка, але погодилися пояснити, в чому складн╕сть судових розгляд╕в у под╕бних випадках. Керуючий партнер АО Володимир Клочков ще раз нагадав, що в Укра╖н╕ кожна особа ма╓ право на необх╕дну оборону незалежно в╕д можливост╕ самост╕йно уникнути небезпечного посягання чи звернутися за допомогою до ╕нших ос╕б чи орган╕в влади. «Це право закр╕плене законом, ╕сну╓ достатньо давно, ╓ сталим ╕ непорушним. ╤ зда╓ться довол╕ простим, адже це базова потреба людини бути в безпец╕ – захистити себе, сво╖х близьких, сво╓ майно або будь-яку людину, яка потребу╓ допомоги. Однак, це просто т╕льки на перший погляд. Якщо уважно вчитатися у в╕тчизняне законодавство, то виявиться що право на самооборону ╓, але користуватися ним треба ой-як обережно», – каже адвокат. Так, частина 1 статт╕ 36 Крим╕нального кодексу Укра╖ни визнача╓ необх╕дну оборону як д╕╖, вчинен╕ з метою захисту охоронюваних законом прав та ╕нтерес╕в особи, яка захища╓ться, або ╕ншо╖ особи, а також сусп╕льних ╕нтерес╕в та ╕нтерес╕в держави в╕д сусп╕льно небезпечного посягання шляхом запод╕яння тому, хто посяга╓, шкоди, необх╕дно╖ ╕ достатньо╖ в дан╕й обстановц╕ для негайного в╕двернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необх╕дно╖ оборони. «Неозбро╓ним оком видно, що стаття м╕стить оц╕ночне поняття – «шкода, необх╕дна ╕ достатня в дан╕й обстановц╕». Тобто, людина, що захища╓ться, на нашу думку, одразу опиня╓ться у вкрай невиг╕дному становищ╕ по в╕дношенню до нападника. Оск╕льки, виходячи ╕з закону, шкода, яка завда╓ться при захист╕, повинна приблизно дор╕внювати шкод╕, яка завда╓ться при напад╕. Але як, перебуваючи в стрес╕, людина, яка захища╓ться, зможе визначити той самий момент, коли потр╕бно зупинитися аби не завдати нападнику надм╕рно╖ шкоди? Майже н╕як!», – коменту╓ законодавство Володимир Клочков.
Де межа необх╕дного ╕ достатнього? ╤нше оц╕ночне поняття, за його словами, "перевищення меж необх╕дно╖ оборони", тобто умисне запод╕яння тому, хто посяга╓, тяжко╖ шкоди, яка явно не в╕дпов╕да╓ небезпечност╕ посягання або обстановц╕ захисту. «╤ знову виника╓ питання, як за дол╕ секунди той, хто захища╓ться, зможе визначити чи ╓ нанесена ним шкода нападнику сп╕вм╕рною ╕з небезпекою посягання. Теж навряд чи це п╕д силу звичайн╕й людин╕. Але ж при цьому, за перевищення меж наста╓ крим╕нальна в╕дпов╕дальн╕сть за статтями 118 (умисне вбивство при перевищенн╕ меж необх╕дно╖ оборони) та 124 (умисне нанесення тяжких т╕лесних ушкоджень при перевищенн╕ меж необх╕дно╖ оборони) Крим╕нального кодексу Укра╖ни», – поясню╓ Володимир Клочков. ╤ наводить практичний приклад, який демонстру╓ ц╕ важлив╕ ╕ необх╕дн╕ меж╕. Дорожньо-транспортна пригода за участю мотоцикла ╕ автобуса. Обидва вод╕╖ вважають себе правими, як насл╕док розгоря╓ться конфл╕кт. Вод╕й автобуса не витриму╓, д╕ста╓ з каб╕ни гайковий ключ ╕ кида╓ться з ним на вод╕я мотоцикла. Мотоцикл╕ст деякий час ухиля╓ться в╕д гайкового ключа, отриму╓ удари по руках ╕ нав╕ть один удар по голов╕ (щоправда, захищен╕й мотоциклетним шоломом), але в результат╕ не витриму╓ натиску, д╕ста╓ травматичний п╕столет ╕ робить к╕лька постр╕л╕в у вод╕я автобуса, в тому числ╕ влуча╓ в груди та обличчя, тобто наносить тяжк╕ т╕лесн╕ ушкодження. Виника╓ питання: чи перебував мотоцикл╕ст у стан╕ необх╕дно╖ оборони чи все ж таки перевищив ╖╖ меж╕? Задачка ╕з з╕рочкою. Потребу╓ глибоко╖ оц╕нки. Не дивно, що суди змушен╕ розбиратися, а чи не отримав нападник б╕льше шкоди, н╕ж того вимагала обстановка. До цього ╖х п╕дштовху╓ чинне законодавство. «Тому на практиц╕, смерть нападника в╕д д╕й того, хто захища╓ться завжди розгляда╓ться судами як перевищення меж необх╕дно╖ оборони. З цього правила ╓ винятки, але вони наст╕льки р╕дк╕сн╕, що сприймаються юридичною сп╕льнотою як щось надзвичайне», – коменту╓ адвокат Олександр Кудрявцев, колега Володимира Клочкова по АО. Загалом, випадк╕в, коли закон вважа╓, що перевищення меж нема╓, лише три. Про це дещо ран╕ше Кудрявцев зазначав у коментар╕ Л╕га:Закон. «В частин╕ 5 статт╕ 36 КК Укра╖ни йдеться, що не ╓ перевищенням меж необх╕дно╖ оборони ╕ не тягне крим╕нальну в╕дпов╕дальн╕сть застосування збро╖ або будь-яких ╕нших засоб╕в чи предмет╕в, незалежно в╕д тяжкост╕ шкоди, запод╕яно╖ тому, хто посяга╓ для: а) захисту в╕д нападу озбро╓но╖ особи; б) захисту в╕д нападу групи ос╕б; в) в╕двернення протиправного насильницького проникнення у житло чи ╕нше прим╕щення (гараж, дачу, оф╕с ╕ т. ╕н.). Теоретично в цих трьох випадках можна нав╕ть вбити нападника. Це п╕дтверджу╓ться ╕ судовою практикою», – писав тод╕ адвокат. Наприклад, в╕домий випадок, коли людина була засуджена за ст. 118 КК Укра╖ни за умисне вбивство при перевищенн╕ меж необх╕дно╖ оборони. З матер╕ал╕в справи випливало, що засуджений, перебував у себе вдома та захищаючись в╕д незаконного проникнення в його житло ╕ нападу двох чолов╕к, завдав одному з нападник╕в кухонним ножем один удар в груди, в результат╕ якого постраждалий в той же веч╕р помер в л╕карн╕. Касац╕йний крим╕нальний суд в склад╕ Верховного Суду, переглядаючи справу, вказав, що засуджений запоб╕гав протиправному насильницькому вторгненню у сво╓ житло ╕ захищався в╕д нападу групи ос╕б, а значить, за ч. 5 ст. 36 КК Укра╖ни, перебував у стан╕ необх╕дно╖ оборони, тому не п╕дляга╓ крим╕нальн╕й в╕дпов╕дальност╕ (справа № 342/538/14-к в╕д 26.04.2018 р).
Контекст ╕ ще раз контекст В коментар╕ Укр╕нформу Олександр Кудрявцев зазнача╓, що суперечки навколо необх╕дно╖ оборони та перевищення ╖╖ меж точаться вже не одне десятир╕ччя, ╕ з цього питання ╕снують полярн╕ думки. «Дехто вважа╓, що держава не ма╓ права карати людину за тяжк╕ насл╕дки самозахисту, оск╕льки сама ж ╕ не забезпечила над╕йний захист. ╤нш╕ говорять, що карати за перевищення меж необх╕дно╖ оборони потр╕бно, оск╕льки острах такого покарання ╓ певним стримуючим фактором в╕д надм╕рного завдання шкоди. Ми за пом╕ркований п╕дх╕д. Не можна просто взяти ╕ викреслити ╕з законодавства ╕нститут «перевищення меж необх╕дно╖ оборони» ╕, в╕дпов╕дно, покарання за нього. Але можна щоденною роботою в судових процесах спонукати судд╕в б╕льш глибоко оц╕нювати обставини справи, добиватися, щоб така оц╕нка не була шаблонною. Адже поганий закон в руках хороших юрист╕в автоматично ста╓ хорошим ╕ навпаки», – коменту╓ ситуац╕ю Олександр Кудрявцев. Суддя Касац╕йного крим╕нального суду (ККС) в склад╕ Верховного Суду Аркад╕й Бущенко в коментар╕ «Буквам» п╕дтвердив, що застосування правових норм в питаннях самооборони багато в чому залежить в╕д соц╕ального контексту». «Якщо трапилося вбивство, то люди не сприймають д╕╖ вбивц╕ як необх╕дну оборону. Звичайно, р╕шення виносять судд╕, але вони вважаються переконання сусп╕льства, тому що сусп╕льство делегу╓ суддям сво╖ повноваження. А в сусп╕льств╕ д╕╓ такий "бухгалтерський стандарт": якщо ╓ труп, то за це повинен хтось в╕дпов╕сти. В такому випадку виправдувальний вирок сусп╕льство не сприйма╓», – говорить Аркад╕й Бущенко. Тому, за словами судд╕, прокурори й бояться виправдувальних вирок╕в, ╕ тиснуть на суд, щоб отримати хоча б якийсь строк для звинуваченого. Мовляв, у правоохоронному середовищ╕ ╕сну╓ установка, що в раз╕ виправдувального вироку обвинувачення було пред'явлено незаконно. Бо, тод╕ в╕дпов╕дно, виникнуть питання до роботи сл╕дчих та прокурор╕в. Що ж стосу╓ться стад╕╖ судового розгляду, то на переконання судд╕ Касац╕йного крим╕нального суду ВСУ Аркад╕я Бущенка, при розгляд╕ под╕бних справ завжди потр╕бно вивчати контекст, у якому виник конфл╕кт. ╤ саме цей контекст ╓ визначальним. Спод╕ва╓мось, у справ╕ Серг╕я Стерненка судд╕ дослухаються авторитетно╖ думки. Зв╕сно, якщо буде доведений груповий характер нападу на Стерненка, який ч╕тко «вклада╓ться» у виключн╕ норми п.5 ст. 36 КК Укра╖ни. Оксана Пол╕щук
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 19.06.2020 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22426
|