Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3579)
З потоку життя (6822)
Душі криниця (3673)
Українці мої... (1499)
Резонанс (1576)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1749)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
НЕПОВТОРНА Н╤Ч КУПАЛА
7 липня — Р╕здво ╤вана Хрестителя, у народ╕ — Купала, ╤вана Купала, яке у давн╕ш╕...


ВАСИЛЬ МАРСЮК: ГЕНЕРАЛЬСЬКА ТЕЩА
Таки бувають. Так я мислив, з села вертаючись до м╕ста, бо все не йшла ╕з голови розмова з...


В╕ра Ро╖к. ВИШИВКА - ЯК СИМВОЛ УКРА╥НИ
Цей матер╕ал надав «Св╕тлиц╕» син вишивальниц╕ – Вадим Михайлович Ро╖к, який...


╢ЛИСЕЙ
27 червня у церквах сх╕дного обряду поминають старозав╕тного пророка ╢лисея, який був учнем ╕...


НА ЗДОБУТТЯ ПРЕМ╤╥ ╤МЕН╤ ╤ВАНА ФРАНКА НАД╤ЙШЛО 22 ТВОРИ
Держкомтелерад╕о оприлюднив список твор╕в, що над╕йшли на здобуття Прем╕╖ ╕мен╕ ╤вана Франка в...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 22.05.2020 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#21 за 22.05.2020
ДОМ╤Н╤К АРФ╤СТ: М╤Й КРИМ

Поетична Св╕тлиця

КРИМ (крик)

я н╕хто тоб╕ – мить кром╕шня –
Криме, кармо моя кремезна
моя крове – мово старезна
закарбована сном гор╕шн╕м

я н╕хто тоб╕ – хтось хтон╕чний…
в хаос – в Тартар нав╕ки в╕чн╕…
у тортури… у св╕т без сл╕ду 
кара-дагський знавцю А╖ду…

у кор╕ння – в крам – в кара╖ми –
в ск╕фи – в поле – в полин полон╕в…
– вeсни виродилися в зими
греки випорснули  з х╕тон╕в

╕з х╕тину – у склеп – в хатину
захаращену ╕ голодну…
у харизму хистку-безродну
у каньйонну кам╕нну воду

у розщелину чатир-дагську 
у печери хм╕льного Сходу
в ял╕вцеву могилу братську
в небом викресану породу – 

╕з тавр╕йським тавром печеним –
в степов╕ к╕ммер╕йськ╕ чари
в генуезц╕ – у яничари –
у шляхи – в ракушняк товчений…  

в херсонеську ру╖ну храму –
в християнську холодну схизму –
у мечет╕ – в меч╕ ╕сламу –
у жахний шеол юда╖зму…

у замучене м╕фом море – 
в морову незупинну язву –
пекло випещених повторень –
у нав’язливу казку – в назву…

М╤Й ХРАМ – М╤Й КРИМ…

м╕й храм – м╕й Крим…
коловоротний кромлех
на берез╕ скал╕чених над╕й…
см╕╓ться Час – лихвар ╕ лиход╕й
чатуючи на м╕й прощальний подих…
я викричав ус╕ сво╖ слова
на море-гори-хащ╕-гущ╕-пущ╕…
тут захлинувся дух м╕й невмирущий
завмерла тут душа моя жива…

КРИМ-РИМ

1
д╕м – засмолена в мор╕ бочка
д╕м – т╕сна гам╕вна сорочка
д╕м – у горл╕ ядучий дим…
м╕й Ел╕з╕ум…
Крим м╕й Рим…
море – винесе в ностальг╕ю
море – зморить мару ╕ мр╕ю
море – вим╕р мо╓╖ мови
у безвим╕рност╕ любов╕…

в╕д Криму до Риму – всього лише рима
в╕д моря до мороку – в╕ддаль незрима
печаль незборима – стезя в безт╕лесся  
лягла з п╕днеб╕ння ╕ до п╕днебесся…

2
святий Петро пливе плечем Ай-Петр╕
в старому чудернацькому човн╕
через на╖жен╕ сосновим хутром нетр╕
через татарськ╕ погляди сумн╕
пливе-пливе… за ним прекрасн╕ д╕ти
апостоли чар╕вно молод╕
╕ сам Хома по ялтинськ╕й вод╕
учитися ридати ╕ рад╕ти…
б╕л╕╓ сивиною Учан-Су
муреною скрада╓ться дорога
сп╕шить Петро обняти Козерога
життям пожертвувати за красу…
пливе-пливе кр╕зь музику незриму
по херсонеських зоряних степах
Петро на неподоланих в╕трах…
до Риму шлях лежить у неб╕ Криму… 

КРИМСЬК╤ КОЛИСКОВ╤

1
в╕тром лаг╕дним залоскотаний
хлопчику м╕й воскокрилий з порцеляновими плечима
з крапелькою поту на рожев╕й скрон╕
з невтамованим «ще-ще сонця!»
ти жу╓ш ср╕блястий листочок зачаровано╖ оливи
╕ вола╓ш у небо «Боже, так ось же… ось я!»
╕ см╕╓шся-см╕╓шся з мене – мовчазного дурня-Дедала
св╕тиш в даль чолом золотавим
╕ очима повними моря шепчеш в╕рша мого нового
╕ летять на молитву птиц╕ з темним п╕р’ям кримсько╖ ноч╕
божев╕льн╕ цикади тихнуть поза межами ультразвуку
хрипнуть чайки… летять дельф╕ни…
хмари марно збирають воду у торби перебит╕ в╕тром… 
я ловлю твою теплу руку ╕ зл╕таю з тобою в пр╕рву
добувати прадавню глину з побережжя Кучук-Ламбату…
╕ ти л╕пиш соб╕ дорогу… а мен╕ безк╕нечне л╕то…
скеля плаче тисячол╕ття за густим теплом твого т╕ла
бо н╕хто ╕ще не вертався позбирати з╕тл╕л╕ зор╕…

2
тво╓ одчайдушне «татку!»
врятову╓ в╕д циганства
м╕й синку, вороненятку,
не в╕р в мо╓ пуританство
це т╕льки страх –  не обняти
не заглянути знову
в очей голуб╕ агати…  
сп╕вай мен╕ колискову
розказуй про Гека Ф╕нна
я ще прилечу – не плачу
╕ льодом в зал╕зну спину:
а що як б╕льш не побачу?
пробач мен╕ вс╕ розлуки
ус╕ неск╕нченн╕ дал╕
де доля кружля╓ круком
чатуючи при провалл╕
прости – не рости так швидко
не ринь у сво╓ заклання…
… стина╓ зап’ястя нитка
зав’язана на прощання…

3
св╕тлий м╕й синку
мудрий м╕й ельфе
долю зрихтую – п╕демо в Дельфи
кину в торбину сонце-хл╕бину
д╕дову yсм╕шку тиху-родинну
кину туди зачароване коло
наших дор╕г що не зрадять н╕коли

п╕демо вдосв╕та берегом моря
стежкою зречення  ╕ упокори
в димом устелений темний оракул…
Гера вгор╕… за горою Геракл…

п╕ф╕╓-п╕ф╕╓, де наша Ск╕ф╕я?..
панночко з лаврами, де наша Тавр╕я?..
де ╓ наш д╕м?..

синку, ход╕м…

МОРЕ (хвил╕)

море – шляхетна па?тина м╕д╕...
море – шалене поле в хл╕бах...
море – Гомер… Горац╕й… Ов╕д╕й...
море – Моцарт… Бетховен… Бах...

море – мара… чорна д╕ра…
море – марення… дон К╕хот…
море – мор… марнота марнот…

море – безм╕р’я Божих очей...
море – м╕рою вс╕х речей...

море – оммммммм…

МОРЕ (карма)
1
море бува╓ мирром-
ладаном для невт╕шних
дискосом ╕ потиром
для в╕дчайдушно гр╕шних
море бува╓ – мертвим
море бува╓ – чорним
вичерпаним ╕ стертим
в штил╕ бува╓
в шторм╕
маревом
сновид╕нням
хаосом ╕ б╕дою
болю оц╕пен╕нням
море бува╓ – мною…

2
мр╕╖ по море марн╕
примарн╕ мр╕╖ про море
море саме обира╓
хто розчиниться в ньому
хто знев╕риться в ньому
хто просичить як магма
хто пролетить як чайка
хто пропливе як риба
хто як кам╕нь потоне
хто як сонце повисне
хто як небо зав’язне…
… ╕ т╕льки поет – почу╓…

КИПАРИСИ

Лес╕ Укра╖нц╕

1
усохлий кипарис – указ╕вним перстом
╕ржавий цвях буття – усякого й усюди
живуть ╕ тут як╕ не ╓ – а люди
благословляють день Аллахом чи Христом…
розламан╕ хл╕би… ╕з г╕р зрина╓ н╕ч…
розм╕рено жу╓ зачинена худоба…
стискаю у руках палаючого лоба
дивлюсь в дитяч╕ оч╕ – чорну п╕ч 
де в глибин╕ – вогн╕… ╕ запала╓ хата
╕ все згорить до тла за що я потерпав
отямиться душа у полум’╖ заграв…
куди ╕ маму я пров╕в… ╕ тата…

2
вс╕ кипариси крокують в море
не гне ╖х в╕тер ╕ не говорить
до них…
стр╕мчаст╕ гнучк╕ п╕дпори
тримають небо в журн╕й покор╕…
т╕нь чорних амфор… нож╕ щербат╕
чатують дол╕…
в тужних  staccato
Орфея горнуть в цупку церату –
на цвинтар тиш╕ несуть ховати…

КРИМСЬКЕ Л╤ТО

стр╕мке розпатлане л╕то
ц╕лу╓ св╕танки сонн╕
гойда╓ться в паралелях
нанизаних н╕ччю нот… 
за в╕тром Параг╕льмену
лаванда зл╕та╓ морфо
дор╕г ефемерний морф╕й
крадеться по венах г╕р… 
вилуню╓ давн╓ слово
по сходах тавр╕в на Сход╕
кричить роз╕рвано в карстах
в ущелинах Караб╕…
╕ п╕н╕╖ Карасану
розч╕су╓ греб╕нь сонця
сп╕вучими ручаями
чаклу╓ Кучук-ламбат…
╕ солодко так… самотньо…
н╕кого на ц╕л╕м св╕т╕…
пливеш у високе небо
високу печаль несеш…
лата╓ подерту долю
розгублену душу горне – 
загублена в мор╕ воля
забута в Криму краса…

ФОРОС

губи губляться у сн╕гах
поц╕лунку ╕з порцеляни
ми ще л╕том Форосу п’ян╕
ми ще жад╕бн╕ ╕ жадан╕
ще Господь в очах не зачах…
руки ронить чужа журба
ман╕пура жовт╕╓ тeпло
допекло досконале пекло
зафарбовувана безпека
закарбованого раба…
╕ серця ростуть на гор╕
з недоречною церковuчкою
ял╕вцем ╕ цупкою дичкою…
линем братиком ╕ сестричкою
у портал Байдарських вор╕т…

БАХЧИСАРАЙ
╤сма╖лу Гаспринському

буде усе зап╕зно
б╕йся чи обирай
наскр╕зно ╕ зал╕зно
коле Бахчисарай
колом гуде гончарним
м╕чена мчить мечеть
вихрести яничари
виродились ущерть
закам’ян╕л╕ сльози
цвинтар╕-пустир╕
рвуться стежки венозн╕
г╕р печуть пухир╕…
буде усе зап╕зно
грайся чи помирай
нар╕зно ╕ безсл╕зно
Бог ╕ Бахчисарай… 

ЧУФУТ-КАЛЕ
Авраму Ф╕рковичу

Чуфут-Кале у в╕чност╕ кочу╓…
ночу╓ в чорних вищирах печер
тепло намолене розхристаних химер –
кенас… ╕ ними Час ласу╓ всу╓…
даремно голосили неви╖м
кам╕нням розкидaли застороги –  
оголеними нервами дороги
стенувся ввись останн╕й кара╖м…
в музей закостен╕лий мавзолей
намарно марить стогонами Тори…
м╕норами горять самотн╕ гори
╕ меншають без велич╕ людей…

КАРАДАГ
Максу Волошину

А╖ду д╕л
Ол╕мпу дах
пожадний лицар Карадаг
лихвар
корсар середньов╕чний
глибокоокий жид нав╕чний
поету – лик
стол╕ттям – л╕к
агат… опал ╕ сердол╕к
в’язь нел╕н╕йного письма
стежками плетена тасьма
дв╕ дол╕ –
сива й золота…
свят╕ м╕сця…
пуст╕ м╕ста…
дитяч╕ догади дор╕йськ╕
солон╕ стр╕ли к╕ммер╕йськ╕…
гора як Тора
Книга Книг…
розхристаний арх╕стратиг
сл╕пий циклоп
знавець в╕тр╕в
крамольний янгол в╕ршар╕в…

ДЕМ╤РДЖ╤
Михайлов╕ Коцюбинському

демони Дем╕рдж╕
вищерблен╕ скрижал╕
вискоблен╕ ножами
меж╕ ╕ рубеж╕ 
викресан╕ в диму
викуван╕ боввани
Лусти ╕ Фуни рани
вищирен╕ у тьму
моря туманне скло
ми╓ японська ос╕нь
сосни зеленокос╕
в син╓ вправля╓ тло…
сам дем╕ург бродяг
в простор╕ ╕ у час╕
звuсока на крилас╕
дивиться Чатир-даг…
горн╕й анахорет
долю ку╓ бездушно…
в╕чно стара Алушта –
зоряний м╕нарет…

МЕГАНОМ

Меганом… Армагеддон
маяка ман╕акальн╕сть
недовт╕лена реальн╕сть
зафарбований фантом…

крутими покручами круч
ст╕ка╓ в море св╕тло син╓…
неугамовне голос╕ння…
на Гол╕афа гол╕рyч…
╕скрять кристалами псалми
солончаков╕… неут╕шн╕
волаючи осанну в вишн╕х
архангел плаче за людьми…
за н╕мотою ни╓ св╕т
обнявши небо Меганомом
омр╕яним останн╕м домом
маячить моря пустоцв╕т…

ХЕРСОНЕС

хмар гекзаметри небесн╕
хори хитромудр╕ хвиль
п’ють колони херсонеськ╕
б╕лим сумом сухожиль
б╕ль у ковил╕ хова╓
храм╕в зламан╕ хребти
Часу в Бога не бува╓
Час уплетено в хрести…   
стоголосе завивання
сну солодкого сирен…
непромовлених ╕мен
у мелод╕ю прощання
в╕чний в╕тер ойкумен
понав╕ю╓… востанн╓…

КРИМСЬКА ЗИМА

о зимня тиша сонного села…
заойкумення кримського м╕жг╕р’я…
л╕та╓ сн╕г як одиноке п╕р’я
сумного лебединого крила… 
яйла в кожус╕ с╕рому ╕з хмар
навивор╕т  напнyтому зомл╕ла
стареч╕ м’язи стомленого т╕ла
затерпли в╕д навальницьких отар…
татарський тракт… я ╖м солодкий сн╕г
солодкий сум несправдженого щастя
мо╓ найперше крижане причастя
мене веде сюди з ус╕х дор╕г…
Кастель…  зимoва воскова пастель
дов╕чна пост╕ль в╕тру ╕ туману…
 ╕ зор╕ – знаки Тори ╕ Корану…
… Господня сут╕нкова акварель…

ПЕРЕКОП

апокал╕псис Перекопу…
в╕тер ядерного гоморства…
демон╕чного гороскопу
в╕чно справджуван╕ пророцтва…
╕удейська аскеза степу
п╕д сн╕гами сонного неба
спопел╕ле безпл╕ддя Геба
бог останн╕й Аменхотепа…
соляними стовпами цвинтар
нев╕домо якого люду
блиск ранкового сонця витер
ноч╕ м╕сячно╖ полуду
╕ хрести заб╕л╕ли болем
свербежем засохло╖ шк╕ри
п╕зн╕м перекотиполем
недотичн╕ дари оф╕ри…
об╕ця╓ Мойсей землицю
спокуша╓ Агара Бога
н╕ оази ан╕ криниц╕
лиш ╤сусова спрага стогне…
сиве марево Сивашеве
тридев’яте царство свинцеве
б╕ле пекло б╕лого св╕ту…
ще н╕хто не вертався зв╕дти…

ВЕРЕСНЕВА АЛУШТА (передчуття)

пов╕тря важн╕ло ╕нжирними агатами
лилося-котилося виноградними перлами…
г╕рким туманом дим╕ли спомини
про юну рад╕сть нетерплячого червня…
обриси колишньо╖ велич╕ плавали у хмарах…
л╕тня ж╕нка в╕дганяла осу
яка зовс╕м не хот╕ла ╖╖ жалити
а лише облет╕ти – ╕ заплуталась у ╖╖ страхов╕…
задумалися д╕ти…
затужив веч╕рн╕й м╕нарет…
море задихaлося великою сумною рибою
котра викинулася на берег помирати…
гора топленим воском ст╕кала на м╕сто…
тандир пахнув кинутим згарищем…
л╕тн╕й апокал╕псис уже гримить за Чатир-дагом…
холод в╕чно╖ розлуки уже вирвався з печер…
н╕чого не буде…
н╕кого не буде…
рида╓-регоче чайка ╕стерикою передчуття…
Час замкнув коло чергового пришестя…
у Бога б╕льше нема╓ чудес для людей
котр╕ забули що найб╕льше чудо – вони сам╕…
ц╕луй, душе, на прощання мо╓ жад╕бне т╕ло
запам’ятай, душе, тепло мо╖х робочих рук…
… ти в╕зьмеш мене отакого у в╕чн╕сть?..

КРИМСЬКА ЕМ╤ГРАЦ╤Я

2014-2015
…ус╕м хто злет╕в у вир╕й…

1
життя мо╓ стало числом сталим…
чистим сталевим стрижнем…
св╕том нижн╕м
переховуване…
розраховуване сонцеловами
у темносховищах халдейських
у вавилонц╕в… ╕удейських
пророк╕в Господов╕ горла
стирають ненажерн╕ жорна…
2
я тепер на св╕т╕ – один
я володар дн╕в ╕ годин
не ходитиму н╕ «до» я … н╕ «в╕д»…
з неба дивиться на мене м╕й р╕д…
гр╕╓ ангел-боронитель плече
с╕ль розлуки мен╕ серце пече…
мама – сонцем кожен ранок з небес…
тато – м╕сяцем для ноч╕ воскрес…
хризантемами наш цвинтар цв╕те
у ос╕нн╓ забуття золоте…
я в╕трами повидмухую пил
╕з хрест╕в осирот╕лих могил…

3
д╕тей ╕ торби в╕зьму
вклонюся до долу люду…
╕ з кармою на корму… –
а арфу вдома забуду…

надгробники обн╕му
з очей приберу полуду
м╕й ангел гуде в сурму… –
а п╕сню вдома забуду…

мен╕ як Орфею в тьму
як в голку стальну верблюду
мен╕ в тюрму ╕ в суму… – 
… а серце вдома забуду…

4
а десь вершини дивляться у небо
см╕╓ться сонце хитро з-за гори
горять прекрасн╕ оч╕ д╕твори
╕ мучитись банальн╕стю не треба…
антична моя мама йде незламно
несе як амфору красу свою у даль
моя несокрушима пастораль
хорал м╕стер╕й ╕ мажорн╕ гами…
гекзаметри непереможн╕ хвиль 
всевидячий Гомер у руки ловить
╕  марево словесно╖ полови
осяю╓ загрaвою зусиль…
безжурний тато – рад╕сний кентавр –
см╕╓ться з недолугого сатира
м╕ж пальцями струму╓ легко л╕ра
виру╓ канонадою литавр…
…пок╕рн╕ вoлхви принесли дари
╕ розчинилися у темряв╕ пророцтва…
закоханий в Мар╕╖не д╕воцтво
йде Йосип у ╓гипетськ╕ в╕три…

5
мен╕ н╕де нема╓ м╕сця
на знепритомл╕н╕й земл╕
моя душа життям об’╖сться
солончаки ╕ ковил╕…

тебе рукою не з╕гр╕ю
через моря й материки
в руц╕ н╕чого не лел╕ю
лиш ковил╕ й солончаки…

6
небо зоряне з в╕кон зчитую
перевт╕люю у слова
завтра н╕бито не дощитиме
й не бол╕тиме голова
мапа неба почне ╕стор╕ю
я заве?ршу ╖╖ у снах
чорноморською  акватор╕╓ю
я плистиму – сумний монах
недор╕кий в╕длюдник Господа –
до мо╖х родових гроб╕в
зачарованою постаттю
як Геракл межи стовп╕в
я д╕йду до меж╕ безвиход╕
╕ впаду н╕чи╖м дитям
данину заплатив я лихов╕…
– й крапл╕ радост╕ не в╕ддам – 
голим-босим чекаю вир╕ю
все душа моя в╕дбула
╕ л╕та╓ щасливим п╕р’ячком
╕з леб╕дчиного крила…
я ос╕нньому св╕ту кланяюсь
я навчився приймати смерть
п’ю неквапно ╕ не вагаючись
келих дол╕ налитий вщерть… 

7
додому… через гори – навмання –
мотузку перегризло мавпеня –
до моря що шум╕ло у безсонн╕
що оч╕ ц╕лував його солон╕ –
╕ду… – страшн╕ гримаси на ходу
лоша на березневому льоду
коли тепер ╕ де кого знайду
чи ╓ ще Старший Пл╕н╕й на ослон╕?
…суденце опира╓ться бортoм
дорога урива╓ться кутом
╕ десь пом╕ж М╕схором ╕ Мадридом
стою…  – пудов╕ гир╕ й ланцюги
до кожно╖ приковано ноги –
сперезаним нав╕чно В╕чним Жидом…

8
без мене тут усе як ╕ було:
гримить гора
шумить вода священна –
тече життя… печаль його буденна
ляга╓ важко на мо╓ крило…
без мене храм сто╖ть як ╕ ран╕ш
(х╕ба що на одну молитву менший)
╕ щем дощем – небесний лл╓ться в╕рш
та люд його не чу╓ нетутешн╕й …
м╕й д╕м – живий… ╕ кам╕нь… ╕ коса…
припнутий човен дурн╕в б╕ля п╕рса…
у пазус╕ гадюка… ╕ краса
яскрав╕стю завершу╓ Мат╕сса…
без мене зелен╕╓ бересклет…
олива налива╓ться без мене…
дичав╕╓ ╕ чахне ойкумена
коли ╕з не╖ геть ╕де поет…

9
я знову ╖ду… ╖ду… ╖ду… ╖ду…
дов╕чна кара… карма – Кара-даг…
я не спускатимуся б╕льше до А╖ду –
безодня Еврид╕ки не в╕ддасть…
Харона т╕шать не п╕сн╕ а грош╕…
у К╕ммер╕╖ вимерзли боги…
закрились небеса на Роман-кош╕…
я ╖ду… ╖ду… ╖ду… й н╕ ноги…

…синиц╕ спалять море як пасу╓…
гори?-гори?, кривавий горизонте…
мене вполю╓ перша ж амазонка
╕ перший же ╤уда зац╕лу╓…

10
дивлюся у м╕сяцем замальоване зав╕коння
╕ знову з’явилась ти… з’явилося знов безсоння
перед очима к╕но нашого закам’ян╕лого Криму
незриме якесь к╕но – н╕ме в якому лиш бачу зиму
зав╕шен╕ в╕кна –  закутан╕ пальми –  закут╕ люди
не буде тут л╕та – шепоче н╕ч – тут н╕чого для вас – не буде
х╕ба що в майбутн╕х вт╕леннях стоятимете на роз╕
вона мечеттю зачуханою… ти чайханою при вит╕й дороз╕…
а може п╕снею носитиметесь з в╕трами ╕з Чатир-дагу
… встаю д╕стаю свою пота╓мну – в╕д себе самого – флягу
╕ наливаю по в╕нця соб╕ ╕ ноч╕ кримського сонця
ми випива╓мо з нею до денця мо╓ безсоння
ми випива╓мо долю розлиту в склян╕ судини
н╕ч дару╓ мен╕ як другов╕ сну десь зо дв╕ години 
я самотност╕ ремеслом ╕ще ноч╕ щедро в╕ддячу…
╕ волочиться ланцюгом порозкидане в╕чн╕стю зал╕зяччя…

11
забери мене, Господи… забери
до рожево╖ р╕ки… сиво╖ гори…
де переутомлений в╕д забав
так засну як зроду в житт╕ не спав
я нап’юся радост╕ в╕д дерев
вкри╓ мене гривою мудрий лев
покладе п╕д б╕к мен╕ левеня
рудочоле… й брами позачиня…
покладе лошатко мен╕ до н╕г
б╕лочоле мудрий ╓динор╕г
щоб ╕з сонця виросли ╕ води
мною повирубуван╕ сади…

12
я забрав ╕з собою в╕тер
г╕р стр╕мчастих… степ╕в суворих
шепот╕ння хвиль вечорових
в чужин╕ вони не говорять…
окр╕м Криму – нема╓ моря…

я забрав ╕з собою зор╕
поназбиран╕ на Ай-Петр╕
що ховали та╓мн╕ нетр╕
╕ молитва моя хвалебна…
окр╕м Криму – нема╓ неба…

я забрав ╕з собою п╕сню
храму давнього й м╕нарету
як годиться анахорету
п’ю чужинське вино причастя…
окр╕м Криму – нема╓ щастя…

13
о мо╓ сонце… н╕мбом немислимим
котишся морем у сни дово╓нн╕
в дн╕ розкуйовджен╕ ╕ та╓мн╕
в Крим розхристаний… серцем чистий…
котишся горами в ноч╕ безпечн╕
в запахи хл╕ба тандирно╖ печ╕
в мову пташину мо╓╖ малеч╕
в голови дик╕… розкрилен╕ плеч╕…

… я пон╕вечений безпечн╕стю
вчений в╕рою неймов╕рною
чорне горло печ╕ тандирно╖
заливаю тепер знев╕рою…
запиваю чужими винами
я вину свою невтамовану
╕ шепчу за чужими спинами
марн╕ мантри мо╓ю мовою…

14
без матер╕╖ як без матер╕ м╕ж св╕тами
т╕ло тонша╓ поп╕дв’язуване дротами
розт╕ка╓ться лавандовим медом…
мед густ╕╓… ╕ цукр╕╓… ╕ твердне…

я один давно… мен╕ все одно…
я не бачу св╕тла… не чую н╕г…
лягаю ниць на холодне дно
як Орфей в А╖д╕ беззвучно л╕г…
н╕ син╕в н╕ сн╕в… лиш товчене скло –
хтось носив у пляшечц╕ ел╕ксир –
лиш лоскоче холод – скоро мине…
я востанн╓ Господа попросив:
«Час ╕де та в╕н ще у мене ╓
╓ одне бажання на все життя
збер╕гав його я на каяття…
вороття вимолюю…»… Бог да╓…

…╕… я пливу… … …
прив’язаний до щогл…
волого хай волають вс╕ сирени –
м╕й Крим н╕м╕╓… мучиться без мене…
… ╕ щось на каяття лиша╓ Бог…

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 22.05.2020 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22337

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков