Версiя для друку Обговорити в форумi

Печерський райсуд Києва задовольнив клопотання прокурорів щодо запобіжного заходу екс-президенту Віктору Януковичу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Як передає кореспондент УНІАН, відповідне рішення зачитав на засіданні суддя Олексій Соколов. "Клопотання задовольнити, застосувати до підозрюваного Януковича Віктора Федоровича... запобіжний захід у вигляді тримання під вартою", - зазначив суддя.
Янукович підозрюється в організації шляхом перевищення влади переслідувань та вбивств учасників масових акцій протесту 18-20 лютого 2014 року у Києві та інших містах України. Зокрема, за ч. 3 ст. 28 (вчинення злочину групою осіб або злочинною організацією за попередньою змовою); ч. 2 ст.115 (умисне вбивство двох і більше осіб способом, небезпечним для багатьох осіб за попередньою змовою у складі організованої групи); ст. 340 (незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, демонстрацій); ч. 3 ст. 365 (перевищення влади або службових повноважень); ч. 2 ст. 121 (умисне тяжке тілесне ушкодження).
Як повідомляв УНІАН, 24 січня 2019 року Оболонський райсуд Києва заочно визнав Януковича винним у державній зраді та пособництві у веденні агресивної війни, засудивши його до 13 років позбавлення волі. Разом з тим суд не визнав доведеною провину екс-президента в посяганні на територіальну цілісність України. Янукович не брав участі у судовому процесі. Після втечі з України в лютому 2014 року він проживає в Росії. Екс-президент є фігурантом ще кількох проваджень. 4 травня 2020 року Печерський райсуд Києва обрав Януковичу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні від 7 листопада 2017 року за фактом захоплення державної влади (ч. 1 ст. 109 Кримінального кодексу України). У вказаному кримінальному провадженні розслідуються обставини захоплення Януковичем у вересні-жовтні 2010 року державної влади шляхом вчинення дій, спрямованих на незаконне збільшення обсягу його владних повноважень як президента України. Тоді Конституційний суд відновив дію Основного Закону в редакції 1996 року, визнавши порушення процедури при внесенні парламентом змін до Конституції 8 грудня 2004 року. 22 лютого 2014 року Верховна Рада своєю постановою відновила дію Конституції 2004 року.

...І МОКШАНСЬКИХ БОЛІТ МАЛЯРІЙНИЙ ТУМАН. ДОЛІ РЕЗИДЕНТІВ

ВІП-утікачі з України отримують російське громадянство, розводять буйволів і розганяють мітинги…

Найвідоміший кінця 20 століття кінообраз аристократичного російського імперського емігранта – це “дженераль Чернота”, який біжить у спідньому нічним Парижем, розшукуючи земляків, у яких можна було б нажебрати грошей. Бравий кавалерист, який у громадянську війну згубив тисячі душ, потрапивши на чужину, заробляє копійки продажем паперових червоноармійців і просаджує зароблене на тарганячих перегонах...
Еміграція це завжди трагедія. А особливо, коли у себе на батьківщині ти мав гроші й статус, маєтки й слуг, владу й підданих. І в тій країні, куди ти змушений був потім тікати, цей твій статус поважали, на тебе робили ставку. І попервах ти думав, що тобі дадуть грошей та армію, і повернуть твою владу силою, але ти став ніким й інтерес до тебе згас, і твої “комітети спасіння” нікому не потрібні. І треба починати майже з нуля чужим у чужій стороні.
На роздуми про новітню “аристократичну” еміграцію наштовхнуло повідомлення про те, що ще один колишній український громадянин – не з пересічних — колишній депутат-регіонал Дмитро Святаш, якого підозрюють у розкраданні мільярду гривень з “Укрсиббанку”, втік до РФ і ось уже отримав російське громадянство.
Який уже за ліком? І як їм усім там живеться? Бачать у снах урочистості в Палаці “Україна”, лімузини й закордонні візити? Банкову й Грушевського? Золоті батони й бухгалтерію з амбарної книги? Чи відчувають себе росіянами, чи все ще ходять у “малоросах”?
Нагадаймо, майже навмання, про декого з нових російських поселенців.
1. Віктор Янукович – найвідоміший з утікачів, спішно покинув терени України в лютому 2014 року. За даними інтернет-видання «Медуза», мешкає у Московській області, в підмосковній Баковці, за адресою Одинцово, Паркова алея, будинок 11. Ділянка належить Федеральній казенній установі «Заміський будинок прийомів «Русичі» МВС. На цьому місці розташована дача колишнього маршала СРСР Семена Будьонного.
За інформацією ЗМІ, тяга до догляду за тваринами в Януковича лишилася і нині його родина має ферму, де розводить буйволів.
Президент-утікач ображений на всіх. І на російське керівництво: “Кинули мене як лоха”. І на політиків з ЄС: “"Багато років... пишу їм листи. Я ні разу не отримав відповідь", і, звичайно, на українців, які не бачать можливості для його повернення.
На прес-конференції у 2019 році в Москві Янукович запевнив, що "вільно пересувається по території Росії". Водночас, на запитання, на якій юридичній підставі він перебуває на території Росії, відповісти не зміг. Як утім і прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков: "Питання цікаве, мені потрібно уточнити", – сказав він свого часу.
Антикорупційна ж організація Transparency International, посилаючись на власні дані, не виключає, що колишній український президент отримав громадянство РФ.
2. Павло Лебедєв – ексміністр оборони (2012-1014). Утік з України у лютому 2014-го.
Нині ймовірно проживає в окупованому Криму. Був присутнім у Кремлі на зібранні з нагоди «прийняття» Криму до складу Росії. У жовтні 2015 року СБУ оголосила Лебедєва в розшук за підозрою в зловживанні владою, перешкоджанні мирним зібранням і умисному вбивстві. Знайшов себе у статусі весільного генерала на посаді віце-президента координаційної ради Російського союзу промисловців і підприємців в Південному федеральному окрузі Росії. За даними ЗМІ, його бізнес на материковій Україні – збережений і продовжує розвиватися.
3. Микола Азаров – колишній прем’єр-міністр, заявив – після втечі з України навесні 2014 року теж живе у Росії. За які кошти? Відповідаючи на це запитання, одного разу сказав, що “на ті збереження, які у мене ще є”; іншого разу: “На паперть ходжу, ось так от знімаю кепку і збираю”.
На “гроші з паперті” Азаров, як повідомляють ЗМІ, узяв у безстрокову оренду в РФ майже 50 соток землі в селі Петрово-Дальнє. Ділянка знаходиться у власності Російської Федерації і до кінця 2014 року нею розпоряджався “Оздоровчий комплекс Рублево-Успенський” Управління справами президента. Скільки Азаров за неї сплачує, і чи платить взагалі, невідомо.
Раніше Азаров зізнавався, що статус політичного біженця йому був даний за особистою вказівкою Володимира Путіна.
На початку своєї еміграції він трохи погрався у “Союз меча й орала”, оголосивши про створення “Комітету порятунку України”.
Відомо також, що дружина Азарова в 2014 році придбала ділянку площею 15 соток з будинком в 1,1 тис. кв. метрів по сусідству. Подібні ділянки й будинки в Петрово-Дальньому коштують близько 370 млн рублів. Але і це не вся нерухомість сім’ї Азарових на Рубльовці. У тому ж році власницею 99 соток і будинку в селищі Жуковка стала Лілія Азарова – невістка екс-прем’єра, дружина сина Миколи Азарова Олексія. В Україні той є фігурантом кримінальної справи про отримання хабара. Ділянка такої ж площі з особняком у Жуківці зараз продавалася за 18 967 833 доларів.
4. Сергій Курченко. Наближений до родини експрезидента Януковича олігарх Сергій Курченко теж переховується у Росії з 2014 року. Він також живе на Рубльовці й має будинок по-сусідству з невісткою Азарова. Нерухомість бізнесмен отримав від свого дядька Георгія Костенка.
Що цікаво, будинок Курченка доволі великий – він обладнаний ліфтами, з дегустаційною кімнатою, винним льохом, музичною вітальнею, басейном із зоною спа, тренажерними залами, 6 ванними кімнатами і домашнім кінотеатром.
5. Сергій Арбузов – перший віце-прем'єр-міністр України в часи Януковича, в.о. прем’єр-міністра України до 27.02.2014. Після подій на Майдані теж утік до Росії. У Москві очолив асоціацію "Центр досліджень економічного і соціокультурного розвитку країн СНД, Центральної і Східної Європи". У профілі Арбузова на сайті цього об`єднання вказано, що він – громадянин України.
6. Віталій Захарченко – ексміністр внутрішніх справ (2012-2014), причетний до масових розстрілів на Майдані, отримав паспорт і громадянство Росії. Про це він заявив у січні 2015 року, в анексованому Росією Севастополі.
Після втечі Віталій Захарченко відкрито веде діяльність у так званих самопроголошених "республіках" Донбасу. У Севастополі відкрив свій так званий благодійний фонд "Юго-Восток", який і очолює. Фонд підтримує втікачів-беркутівців, по багатьох з яких відкрито кримінальні провадження в Україні, займається героїзацією спецпідрозділу часів Януковича.
Відомо також, що ексглава українського МВС був власником нерухомості на Рубльовці – разом з дружиною Людмилою він придбав ділянку в 40 соток і будинок в 660 кв. метрів на території котеджного селища “Парк Вілл” в Жуківці (в серпні минулого року пара розлучилася і власницею, за документами, залишилася тільки Людмила). Ділянки і будинки приблизно такої ж площі зараз продаються там за ціною від 161 млн рублів до 365 млн рублів (від 2 544 851 доларів до 5 769 382 доларів).
7. Віктор Пшонка – генеральний прокурор України у 2010-2014 рр. Втік з України у лютому 2014 року. ЗМІ повідомляли, що він отримав громадянство РФ.
У 2016 році сім'я колишнього генерального прокурора вивезла свій ювелірний бізнес із міста Краматорськ Донецької області в анексований Росією Крим.
З часу втечі ексгенпрокурор фактично не з’являвся в публічному просторі.
8. Олександр Якименко – голова Служби безпеки України у 2013-2014 рр.
Точне місце його перебування нині достеменно не відоме. Раніше ЗМІ повідомляли, що після подій на Майдані Якименко спочатку перебрався в Крим, а потім начебто працював у Федеральній службі охорони Росії.

Згідно з оперативною інформацією Служби безпеки України, Якименко перебуває на тимчасово окупованій Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим та у Російській Федерації. Водночас Генеральна прокуратура Росії листом від 15 вересня 2017 року відмовила Україні в затриманні та видачі Якименка.
9. Олександр Клименко – з грудня 2012 по лютий 2014 року – міністр доходів і зборів України. Наприкінці лютого 2014 року разом з родиною втік з України і переїхав до РФ. За даними СБУ, з 2014 року по теперішній час проживає у Москві (РФ), де на вулиці Тверській придбав елітне житло, а також тимчасово перебував у Ростові-на-Дону, Сочі та в окупованій РФ Ялті.
За словами самого Олександра Клименка, за останні кілька місяців (2015 року) він отримав ступінь МВА («диплом Executive MBA у Вищій школі економіки за програмою «Стратегічний менеджмент в умовах змін»), а також запустив проєкт під назвою «Відновлення Донбасу».
10. Володимир Олійник – народний депутат України 5-го, 6-го, 7-го скликань, колишній мер Черкас, член компартії та екс-регіонал. Після зникнення Віктора Януковича Олійник не з’являвся на засіданнях Верховної Ради близько 2 місяців. Пізніше зізнався, що перебував у Росії. Після завершення роботи Верховної Ради сьомого скликання переїхав у Ялту.
За словами колишнього нардепа, повернутися у Київ він планує після того, як «люструють усіх суддів». 
Все ще живе мріями про майбутню політичну кар’єру в Україні. На останніх виборах висувався кандидатом в президенти України від азарівського «Комітету порятунку».
11. Ігор Бакай – колишній український політик та олігарх. За часів президентства Кучми очолював НАК «Нафтогаз України», Держкомітет з водного господарства, Держуправління справами. Після Помаранчевої революції із сім'єю втік до Росії, де отримав громадянство в 2005 році.
«Біженець», здавалося, добре прижився в Росії. У 2012 році придбав великі земельні угіддя сільськогосподарського призначення в Ярославській області.
Проте, у жовтні 2017 року Ігоря Бакая затримали у Москві за звинуваченням у розкраданні 12 млн доларів. Також стало відомо, що Арбітражний суд Московської області визнав Бакая банкрутом.
12. Олег Царьов – колишній народний депутат України. Переховується від слідства на території анексованого Росією Криму. Його часто бачать у Ялті на прогулянках із собачкою. Показується на російських телеканалах, а у соцмережах активно критикує українську владу.
Втім у його житті не все так добре. Окупаційна влада Криму забрала у нього бізнес. Через що Царьов заявив, що “всіх своїх друзів і знайомих тепер відмовляє від участі в інвестпроєктах щодо Криму”. За словами Царьова, згідно з домовленостями з російською владою Криму, фірми його сім’ї мали розвивати орендовані санаторії та встигли вкласти в них понад 10 мільйонів рублів. Але зрештою в кримському уряді розірвали всі шість договорів, стверджує екс-нардеп.
Проте у 2019 році Олег Царьов став власником пансіонатів «Дніпро» та «ХІІтовець» в Алушті. За обидва санаторії він заплатив 160 мільйонів рублів.
13. Микола Рудьковський – колишній депутат ВР, ексміністр транспорту.
У вересні 2018 року був затриманий на території Російської Федерації. Його обвинуватили в нападі на посольство Росії в Києві у 2014 році. Зокрема, за версією російського слідства, в червні 2014 року Рудьковський, будучи депутатом Ради, "разом з невстановленими особами з-поміж активістів організації "Правий сектор", діяльність якої заборонена на території РФ, взяв участь у нападі на російське посольство в Києві". 9 грудня 2019 року Рудьковському суд РФ виніс вирок: покарання у вигляді двох років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії загального режиму.
14. Сергій Кусюк – колишній командир спецпідрозділу «Беркут». Є фігурантом розслідування злочинів проти Майдану. У листопаді 2013 року він і його підлеглі у Києві розганяли студентів. Після Революції Гідності втік до Росії. Там він почав служити в Росгвардії та неодноразово був помічений на антикорупційних мітингах, які в РФ нещадно придушують.
Під час розгону протестувальників на мітингу в Москві 3 серпня 2019 року його ідентифікував російський журналіст Ілля Азар. У червні 2017 року журналісти російського телеканалу «Дождь» помітили його на Дні Росії, коли силовики розганяли демонстрантів.
* * *
Список можна продовжувати. Не всі з утікачів, колишніх начальників великого й малого рангу настільки скандально відомі, щоб про їх сьогоднішнє життя і статки писали ЗМІ. Долі багатьох загубилися “на просторах” Росії. Та й ті, хто учора був серед бажаних гостей роспропу, сьогодні вже майже забуті. Політична кар’єра закотилася. Повернення в Україну не світить. Тож і обирають одне за одним російське громадянство, може, хоч онуки зійдуть за корінних росіян.
Що їм ще лишається? Туга за колишніми днями слави та “...бразильских болот малярийный туман, и вино кабаков, и тоска лагерей” – як співалося в емігрантській пісні радянського шпигунського фільму “Доля резидента”. Тільки болота навколо них – аж ніяк не бразильські.
Мар'яна Рабченюк, Євген Рощин
www.ukrinform.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #20 за 15.05.2020 > Тема "З перших уст"