Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3539)
З потоку життя (6783)
Душі криниця (3655)
Українці мої... (1497)
Резонанс (1564)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1746)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СААКАШВ╤Л╤ РОЗПОВ╤В ПРО П╤ДГОТОВКУ КРЕМЛЕМ КРИМСЬКОГО ВАР╤АНТУ
Президент Груз╕╖ Миха╖л Саакашв╕л╕ заявля╓, що Рос╕я п╕дживлю╓ сепаратизм у Криму для тиску на...


ВИЖИТИ, ЩОБ ПЕРЕМОГТИ: П'ЯТЬ КРИМСЬКИХ ╤СТОР╤Й ПРО ДЕПОРТАЦ╤Ю ╤ НЕ Т╤ЛЬКИ
Наша розпов╕дь – про тих, кому пощастило вижити ╕ завдяки кому в╕дроджу╓ться...


ВАЛЕНТИН БУТ: СУДНОП╤ДЙОМНА ЕПОПЕЯ
Зак╕нчення, початок в №16 за 2020 р.


ПОВЕРТАВСЯ З В╤ЙНИ СОЛДАТ
Опов╕дання


ГОЛОВА МОЗ РОЗПОВ╤В, ЩО БУДЕ З МЕДИЧНОЮ РЕФОРМОЮ В УКРА╥Н╤
В арх╕в╕ «КС» за 2008 р╕к знайшлася присвячена ц╕й тем╕ публ╕кац╕я професора...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 15.05.2020 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#20 за 15.05.2020
ВОЛОДИМИР СТЕЦЮК: СПРАВА КРИВОР╤ЗЬКО╥ ПОВСТАНСЬКО╥ ОРГАН╤ЗАЦ╤╥

У кв╕тн╕ 1920 року на Кривор╕жж╕ виникли два петлюр╕вськ╕ повстанськ╕ центри, як╕ почали готувати антирадянський заколот з метою повалення радянсько╖ влади в Кривор╕зькому пов╕т╕.

«Не забуваймо про меч, уч╕мося м╕цн╕ше тримати його в руках»
Симон Петлюра

Проти селянського повстанського руху, що швидко розростався по всьому Подн╕пров’ю, рос╕йський окупац╕йний б╕льшовицький режим мусив кинути не лише регулярну арм╕ю, а й ц╕лу арм╕ю та╓мно╖ чек╕стсько╖ агентури, розгалужена мережа яко╖ забезпечувала впроваджувану в Укра╖н╕ систему тотального контролю, репрес╕й ╕ терору проти укра╖нського населення та його пров╕дник╕в.
 
Чек╕стська програма л╕кв╕дац╕╖ повстанського руху
В╕д початку травня й до липня 1920 року в Укра╖н╕ перебував оч╕льник ВЧК Фел╕кс Дзержинський. Чим же займався голова всерос╕йсько╖ надзвичайки на укра╖нських теренах? Як автор програми л╕кв╕дац╕╖ повстанського селянського руху, «зал╕зний Фел╕кс», зв╕сно, керував «зм╕цненням рос╕йських позиц╕й в опанован╕й важкими зусиллями Укра╖н╕». Адже «прийшовши в Укра╖ну втрет╓, вони не збиралися зв╕дти виходити. За жодних обставин» [1].
Прибувши 5 травня 1920 р. до Харкова з оперативною групою в╕дб╕рних чек╕ст╕в (1400 чол.), оч╕льник ВЧК одразу заявив про необх╕дн╕сть ╓диного кер╕вництва боротьбою з повстанством, для чого «потр╕бен апарат, якого дос╕ не було» [2].
╤ такий апарат почали створювати. Наказом ревв╕йськради П╕вденно-Зах╕дного фронту Ф. Дзержинського згодом було призначено на посаду начальника фронтового тилу, на як╕й в╕н перебував близько двох м╕сяц╕в [3].
Як св╕дчать р╕зн╕ джерела, якраз у цей пер╕од ╕ почалася активна розбудова м╕сцевих ЧК. ╤ координував д╕яльн╕сть м╕сцевих надзвичайних орган╕в, формуючи основу репресивно-карально╖ машини з придушення руху опору в Укра╖н╕, сам Фел╕кс Дзержинський. Зокрема, за його наказом в╕д 17 червня 1920 р. визначалася нова маневрово-наступальна тактика боротьби з повстанцями, а також б╕льш ефективна система управл╕ння в╕йськами, в╕д яких вимагалося ч╕тке дотримання ╓диного плану д╕й.
Саме в цей пер╕од активно вибудовувалася чек╕стська мережа ╕ створювалися перифер╕йн╕ надзвичайн╕ органи й на Катеринославщин╕. Так, р╕шенням колег╕╖ Катеринославсько╖ ГубЧК в╕д 20 травня 1920 р. в м╕стах Синельникове ╕ Н╕кополь було створено перш╕ чек╕стськ╕ перифер╕йн╕ органи – Пол╕тбюро, як╕ мали аналог╕чну структуру секретно-оперативного в╕дд╕лу. П╕зн╕ше Пол╕тбюро були створен╕ в Кривому Роз╕, Запор╕жж╕, Мел╕топол╕, Олександр╕╖, Верхньодн╕провську ╕ так зван╕ в╕йськов╕ групи – в П’ятихатках ╕ Пологах [5].
У зв╕т╕ про д╕яльн╕сть Катеринославсько╖ ГубЧК в 1920-1921 рр. ╖╖ тод╕шн╕й оч╕льник, колишн╕й начальник Московського управл╕ння карного розшуку Олександр Трепалов зазначав, що створен╕ пол╕тбюро надзвичайно усп╕шно проявили себе у боротьб╕ з «бандитизмом», л╕кв╕дац╕я якого на Катеринославщин╕ багато в чому зобов’язана «осведомительному аппарату и агентуре политбюро». При цьому в╕н визнавав, що без повно╖ л╕кв╕дац╕╖ ц╕╓╖ загрози не могло бути й мови про якесь радянське буд╕вництво в пов╕тах ╕ взагал╕ про ╕снування в них радянсько╖ влади [6].
На цей пер╕од припада╓ й в╕дкриття чек╕стами першо╖ гучно╖ пол╕тично╖ справи, пов’язано╖ з Кривор╕зькою повстанською орган╕зац╕╓ю.

П╕дготовка антиб╕льшовицького заколоту в Кривор╕зькому пов╕т╕
У кв╕тн╕ 1920 року на територ╕╖ Кривор╕зького пов╕ту виникли два повстанськ╕ центри. Перший д╕яв безпосередньо в Кривому Роз╕, другий – у волосному центр╕ сел╕ Ганн╕вц╕. Повстанкоми були пов’язан╕ орган╕зац╕йно, але ╕снували автономно. Кривор╕зький повстанком очолював «Певний» (Михайлюк?), а п╕сля його загибел╕ 20 липня 1920 року – Фед╕р Ткаченко. Ганн╕вським повстанкомом, який оп╕кувався п╕вн╕чним районом Кривор╕зького пов╕ту, керував Костянтин Пестушко – во╓нком Ганн╕всько╖ волост╕. Представником Головного отамана Симона Петлюри на Катеринославщин╕ був на той час Карпенко (загинув у червн╕ 1920 року).
В╕йськове кер╕вництво в пов╕товому повстанком╕ зд╕йснювали ╤ван Скляр та ╤ван Клепач, як╕ перебували на нелегальному положенн╕. Пов╕товий в╕йськовий штаб повстанкому знаходився в с. Гур╕вка. Кривор╕зьким центром було створено повстанськ╕ осередки в Апостоловому, Божедар╕вц╕, Братолюб╕вц╕, Веселих Тернах, Ганн╕вц╕, Казанц╕, Лозуватц╕, Широкому.
У липн╕ 1920 року м╕сцев╕ чек╕сти вийшли на сл╕д Кривор╕зько╖ повстансько╖ орган╕зац╕╖ ╕ невдовз╕ почалися арешти. Першою арештували 19 липня причетну до п╕дп╕льного повстанкому телефон╕стку м╕сько╖ пошти Неон╕лу М╕зюк. З 29 липня по 10 серпня було затримано близько половини член╕в повстанкому – 15 кер╕вник╕в та актив╕ст╕в повстансько╖ орган╕зац╕╖. Головним особам повстанкому ╕ найб╕льш активним д╕ячам п╕дп╕лля все ж вдалося втекти. У подальшому п╕д вартою залишили ш╕стьох – Захара Власенка, Григор╕я Гусака, Саву Михайленка, Федора С╕денка, Василя Стол╕тнього ╕ Неон╕лу М╕зюк.
Як з’ясувалося в ход╕ сл╕дства, головною метою Кривор╕зько╖ повстансько╖ орган╕зац╕╖ було захоплення Кривого Рогу ╕ повалення радянсько╖ влади в пов╕т╕. Зг╕дно з наказом Головного отамана Симона Петлюри, антиб╕льшовицьке повстання в Кривор╕зькому пов╕т╕, як ╕ в ╕нших м╕сцевостях, мало в╕дбутися в контекст╕ запланованого загальноукра╖нського антиб╕льшовицького виступу. Основною руш╕йною силою кривор╕зького заколоту мали стати моб╕л╕зован╕ до лав Червоно╖ арм╕╖ селяни ╕ дезертири, як╕ переховувалися на хуторах (до 1 тис. чол.). Перед виступом планувалося вчинити замах на пов╕тове в╕йськове кер╕вництво – во╓нкома, начальника тилу, в╕йськового начальника. Зд╕йснити теракт належало Федору Ткаченку та його груп╕. Це мало в╕дбутися за сприяння Неон╕ли М╕зюк, однак в╕д запропоновано╖ ╖й рол╕ та в останн╕й момент в╕дмовилася.
Про п╕дготовку до повстання досить ╜рунтовно говориться в доданому до матер╕ал╕в сл╕дства по справ╕ № 1695 донесенн╕ секретного агента № 24. Судячи з подано╖ ╕нформац╕╖, секретний агент або входив в оточення кер╕вництва повстанкому, або мав там над╕йного ╕нформатора.
Зокрема сексот пов╕домляв м╕сцевим чек╕стам, що дезертири з с. ╤ван╕вка (Кривор╕зький район) мали 18 гвинт╕вок, а в Лозуватц╕ було 18 снаряд╕в в╕д трьохдюймово╖ гармати ╕ до 30 ракет. З метою викликати пан╕ку, для ╕м╕тац╕╖ наступу на Кривий Р╕г було вир╕шено розстр╕лювати снаряди з гвинт╕вок, а якусь частину мали покласти в солому, щоби пот╕м п╕дпалити. Для в╕двол╕кання сил червоних планувалося також з╕м╕тувати напад на волосний центр Михайл╕вку.
Загальний наступ повстанц╕ планували розпочати з захоплення Карнаватського посту м╕сцевого гарн╕зону, де був кулемет. До п╕дходу основних сил ╕з навколишн╕х с╕л повстанц╕ мали обстр╕лювати центр м╕ста з району Чорногорки ╕ Карнаватки. Одночасно планувалося зд╕йснити напад на Кривий Р╕г ╕ з боку Л╕хман╕вки та ст. Долг╕нцево. Цими загонами повинен був командувати отаман Чирва, а загальним нападом на Кривий Р╕г – отамани Клепач ╕ Певний.
Планувалося п╕д╕рвати три мости: Гданц╕вський, Карнаватський ╕ Жовтянський. За день до виступу (час початку повстання тримався в сувор╕й та╓мниц╕) отаман Клепач мав знищити пов╕тового во╓нкома Демченка, во╓нного ком╕сара Дал╕нкевича ╕ начальника тилу.
Повстанком мав зв’язок з Херсонським ком╕тетом, зокрема з його в╕йськовими кер╕вниками Максименком ╕ Кедровським. Зв’язок п╕дтримувався через зв’язкову Пашу Бабенко.
Зд╕йсненню цих план╕в Кривор╕зького повстанкому завадили чек╕сти. Внасл╕док агентурно-розв╕дувально╖ роботи Катеринославсько╖ ГубЧК Кривор╕зьку повстанську п╕дп╕льну орган╕зац╕ю вдалося викрити. Заарештован╕ кер╕вники ╕ члени повстанкому виявилися колишн╕ми оф╕церами царсько╖ арм╕╖ та арм╕╖ УНР. Майже вс╕ належали до парт╕╖ боротьбист╕в, чимало з них працювали в радянських установах ╕ в пов╕твиконком╕. Зокрема, один з член╕в повстанкому, Григор╕й Гусак, був секретарем пов╕твиконкому. П╕сля його арешту в результат╕ проведено╖ рев╕з╕╖ виявили недостачу кошт╕в у сум╕ 191 тис. 369 рубл╕в, яку, як вважали сл╕дч╕, в╕н передав для п╕дготовки повстання.
Серед арештованих ╕ звинувачених у причетност╕ до п╕дготовки контрреволюц╕йного антирадянського виступу – Стан╕слав Бойко, зав╕дувач земельного в╕дд╕лу пов╕твиконкому; Афанас╕й Лойко, колишн╕й службовець низки радянських установ; Семен Любенко, службовець земельного в╕дд╕лу пов╕твиконкому, колишн╕й начальник пов╕тово╖ м╕л╕ц╕╖; Василь Липицький, зав╕дувач юридичного в╕дд╕лу виконкому, Ольга С╕воха, прац╕вник в╕дд╕лу комунгоспу [7].
Про розкриття антирадянсько╖ змови, що охопила б╕льш╕сть волостей Кривор╕зького пов╕ту, оф╕ц╕йно пов╕домили лише в серпн╕ 1920 року. Через те, що серед заколотник╕в виявилися й прац╕вники Кривор╕зького пов╕твиконкому, нарадою по боротьб╕ з бандитизмом при штаб╕ тилу П╕вденно-Зах╕дного фронту його було терм╕ново розпущено ╕ створено ревком у склад╕ голови Кривор╕зького пов╕тового виконкому, секретаря пов╕тово╖ парт╕йно╖ орган╕зац╕╖ та начальника тилу.
Голова Катеринославсько╖ ГубЧК Олександр Трепалов у зв╕т╕ про роботу за 1920-1921 рр. щодо справи Кривор╕зького повстанкому п╕зн╕ше писав: «Боротьбисты и петлюровцы свили себе прочное гнездо в Криворожском уезде. Главное ядро боротьбистов состояло из офицеров старой армии, которые забронировали себя, заняв ответственные посты при Советской власти в Кривом Рогу» [6].
Сл╕дство було поверховим ╕ нетривалим, а з╕брана сл╕дчими доказова база – слабкою й непереконливою. Н╕хто з арештованих за собою вини не визнав, ╕ вс╕х, окр╕м ш╕стьох, в╕дпустили на поруки. Зг╕дно з д╕ючими на той час юридичними нормами, поручителями мали бути тро╓ комун╕ст╕в ╕ тро╓ перес╕чних громадян. ╤ таких поручител╕в серед член╕в КП(б)У знайшлося в Кривому Роз╕ 15 ос╕б. Зокрема за В. С. Липицького поручився колишн╕й голова пов╕твиконкому Олександр Фесенко, а за А. К. Лойка – член пов╕твиконкому ╤ван Олекс╕╓нко [7].
Вдалося уникнути арешту багатьом членам повстанкому та активним д╕ячам п╕дп╕лля. Перейшли на нелегальне становище в╕йськов╕ кер╕вники повстанкому Фед╕р Ткаченко, ╤ван Скляр, ╤ван Клепач, Максим Шабл╕й ╕ Як╕в Бас. Зникли з поля зору чек╕ст╕в член повстанкому Григор╕й Гопкало, пом╕чник Федора Ткаченка Автоном Ан╕страт, повстанц╕ Як╕в Маслов, Микола Бородань, Голобородько, Бриг╕нець, Дегтяр та низка ╕нших. Найб╕льше чек╕сти жалкували, що ╖м не вдалося схопити зв’язкову Пашу Бабенко. У висновку до справи прямо вказувалось, що зв’язкова була ключем для розкриття майже вс╕╓╖ п╕дп╕льно╖ роботи повстанц╕в в загальноукра╖нському масштаб╕. [7].
22 вересня 1920 року на екстреному закритому зас╕данн╕ Колег╕╖ Катеринославсько╖ ГубЧК п╕д головуванням т. Альшева ╕ двох член╕в колег╕╖ (суд тр╕йки) було розглянуто справу щодо звинувачення Н. М╕зюк, Ф. С╕денка, В. Стол╕тнього, Г. Гусака, З. Власенка, С. Михайленка «у змов╕ проти радянсько╖ влади, яка проявилася в створенн╕ у Кривор╕зькому пов╕т╕ повстанства з метою вбивства вс╕х в╕дпов╕дальних прац╕вник╕в ╕ комун╕ст╕в у пов╕т╕ та в м╕ст╕». Ус╕х звинувачених, окр╕м Неон╕ли М╕зюк, було засуджено до розстр╕лу. Вирок негайно привели до виконання.
Стосовно Н. М╕зюк справу вир╕шили продовжити. П╕зн╕ше за звинуваченням у т╕сному зв’язку з «п╕дп╕льною петлюр╕вською орган╕зац╕╓ю» ╖й присудили дов╕чне заслання в п╕вн╕чн╕ губерн╕╖ Рос╕╖, а в березн╕ 1921 року було винесено виправдувальний вирок ╕ зв╕льнено з-п╕д варти через в╕дсутн╕сть складу злочину.

«Справа кривор╕зьких боротьбист╕в» як прив╕д для гучного пол╕тичного процесу
«Справа кривор╕зьких боротьбист╕в» стала першим великим пол╕тичним процесом, який в╕дбувся в пер╕од широкого розгортання повстанського руху в рег╕он╕. Це зб╕глося в час╕ ╕ з чек╕стською операц╕╓ю з л╕кв╕дац╕╖ Укра╖нсько╖ комун╕стично╖ парт╕╖ (боротьбист╕в). Карн╕ органи прагнули використати цю ситуац╕ю для нанесення нищ╕вного удару по колишн╕х «уклон╕стах», як називали б╕льшовики «боротьбист╕в», що не побажали перейти до лав КП(б)У. Вс╕ засуджен╕ по ц╕й справ╕ до розстр╕лу якраз в╕дносились до ц╕╓╖ категор╕╖. Кр╕м того, свого часу вс╕ вони (кр╕м М╕зюк) служили в Гетьманськ╕й арм╕╖ або у В╕йську УНР [7].
Боротьбисти – частина укра╖нських есер╕в, яка перейшла на комун╕стичн╕ позиц╕╖ ╕ почала сп╕впрацювати з б╕льшовиками, внасл╕док чого була поглинута ними ╕ знищена. До ухвалення в березн╕ 1920 року р╕шення про самол╕кв╕дац╕ю ╕ перех╕д до КП(б)У парт╕я есер╕в мала назву Укра╖нська комун╕стична парт╕я (Б), скорочено – УКП(б). Назва «боротьбисти» закр╕пилася за ц╕╓ю пол╕тичною теч╕╓ю соц╕ал╕ст╕в-революц╕онер╕в в╕д назви ╖хнього щоденного парт╕йного органу «Боротьба».
«Зникнення» боротьбист╕в з пол╕тичного поля Укра╖ни ╕сторики пов’язують з органами ВЧК, як╕ ретельно зачищали його в╕д неб╕льшовицьких (нав╕ть союзних з б╕льшовиками) парт╕й.
26 кв╕тня 1920 року пол╕тбюро ЦК РКП(б) доручило голов╕ ВЧК Ф. Дзержинському зм╕цнити тили Червоно╖ арм╕╖ в умовах радянсько-польсько╖ в╕йни, яка щойно почалася. Прибувши в Укра╖ну, Дзержинський найперше звернув увагу на необх╕дн╕сть придушення «куркульського бандитизму» – тобто тих повстанських селянських загон╕в, як╕ контролювалися боротьбистами, але не перейшли разом з ╖хн╕ми л╕дерами на б╕к радянсько╖ влади ╕ не влилися до лав Червоно╖ арм╕╖. А т╕ боротьбисти, як╕ не побажали вступати до лав КП(б)У ╕ в╕дмежувалися в╕д орган╕зованих б╕льшовиками «вибор╕в» до рад, стали об’╓ктом пильно╖ уваги з боку ЧК.
Боротьбист╕в органи ЧК ретельно в╕дстежували ╕ нещадно знищували. ╤ нав╕ть вступ до КП(б)У не став для них у подальшому «охоронною грамотою». П╕д час перере╓страц╕╖ КП(б)У вл╕тку та восени 1920 р. чисельний склад ╖╖ парт╕йних осередк╕в скоротився на третину. Виключали з лав парт╕╖ передус╕м боротьбист╕в, як╕ мали непролетарське походження. А т╕ колишн╕ боротьбисти, як╕ все ж лишилися в КП(б)У, були «вичищен╕» п╕д час парт╕йних чисток ╕ знищен╕ в ход╕ репрес╕й у друг╕й половин╕ 30-х рр., коли нав╕ть нетривале перебування в УКП(б) було достатньою п╕дставою для арешту й розстр╕лу [8].

На момент виникнення повстанкому в Кривому Роз╕ (кв╕тень 1920 р.) якраз тривала кампан╕я з самол╕кв╕дац╕╖ УКП(б) на основ╕ березневого р╕шення ЦК парт╕╖, в якому зокрема йшлося й про передачу повстанських загон╕в боротьбист╕в до складу Червоно╖ арм╕╖. Сл╕д зазначити, що п╕д час л╕кв╕дац╕╖ осередк╕в УКП(б) п╕д виглядом саморозпуску н╕хто з член╕в Кривор╕зького повстанкому, як╕ належали до ц╕╓╖ парт╕╖, переходити до лав КП(б)У з р╕зних причин не побажав. Тож у справ╕ Кривор╕зького повстанкому, яку назвали спочатку «Справою про бандитсько-контрреволюц╕йну змову боротьбист╕в», активно розшукували для арешту й ╕нших колишн╕х член╕в УКП(б) – Авраменка, П╕вторака (с. Широке), Григор╕я Тернюка, Якова Кочергу, Карпа Вармейкерка (секретар осередку), Антона Комара, Степана Михайленка та Шостака.
Чек╕сти, безумовно, намагалися використати справу Кривор╕зького повстанкому для остаточно╖ дискредитац╕╖ й знищення колишн╕х укра╖нських боротьбист╕в. Адже примара самост╕йност╕ та нац╕онал╕зму була на той час чи не найб╕льшим подразником для встановленого в Укра╖н╕ б╕льшовицького режиму, зокрема й губернського та пов╕тового б╕льшовицького кер╕вництва ╕ м╕сцевих чек╕ст╕в, а найб╕льше – для московського б╕льшовицького центру.
Уповноважений Катеринославсько╖ ГубЧК Семенов у сво╖й допов╕д╕ в╕д 27 серпня 1920 р. про результати розсл╕дування зазначав, що самост╕йн╕сть у Кривому Роз╕ «ма╓ м╕сце у вс╕х Радянських Установах ╕ нав╕ть на Загальних Парт╕йних Зборах». Описуючи загальну атмосферу в пов╕товому центр╕, в╕н з обуренням п╕дкреслював: «Пов╕тря, атмосфера просякнут╕ наскр╕зь самост╕йн╕стю, завдяки чому все це сприяло звинуваченим вийти сухими з води. М╕стом ходили чутки, що проти арештованих нема╓ н╕якого звинувачення (╕ це в╕дпов╕дало д╕йсност╕ – оф╕ц╕йне звинувачення ╖м так ╕ не було висунуто. – Авт.), що все це «гон╕ння на укра╖нц╕в ╕ кацапськ╕ зусилля» [7].
╤ така вимушена оц╕нка обстановки в Кривому Роз╕ уповноваженим ГубЧК вказу╓ на дом╕нуючий на той час настр╕й м╕сцевого населення ╕ на його сп╕вчуття борцям за самост╕йну Укра╖ну. Тож влаштувати масове судилище над м╕сцевими боротьбистами чек╕стам тод╕ не вдалося. З б╕льшост╕ з них ╖м таки довелося зняти звинувачення ╕ зв╕льнити з-п╕д варти (окр╕м п’ятьох засуджених до страти). Однак вс╕ зв╕льнен╕ були залишен╕ в оперативн╕й розробц╕. ╤ вже п╕д час «великого терору» 1937-1938 рок╕в засудили до страти В. С. Липицького, А. К. Лойка, а С. П. Любенко отримав 10 рок╕в у ВТТ. Загубились у концтаборах сл╕ди С. ╤. Бойка ╕ Г. А. Тернюка. Ус╕ розстр╕лян╕ по справ╕ Кривор╕зько╖ контрреволюц╕йно╖ орган╕зац╕╖ були реаб╕л╕тован╕ в липн╕ 1999 року.
╤ все ж викриття Кривор╕зького повстанкому дозволило чек╕стам Катеринославського ГубЧК усунути не лише пов╕товий заколот, а фактично зруйнувати й загальний сценар╕й запланованого петлюр╕вським штабом ╓диного всеукра╖нського виступу, в контекст╕ якого повсюдно мали в╕дбутися антирадянськ╕ заколоти на м╕сцях. Але це був т╕льки початок селянсько╖ народно╖ в╕йни з рос╕йсько-б╕льшовицьким окупац╕йним режимом, який тримався не лише на червоноарм╕йських багнетах, а й на широко розгалужен╕й чек╕стськ╕й мереж╕ тотального контролю, репрес╕й ╕ терору проти укра╖нського населення та його пров╕дник╕в. ╤ ця запекла боротьба укра╖нського селянства проти рос╕йського б╕льшовизму тривала на Кривор╕жж╕ до початку 1923 року.
Ця боротьба за в╕льну Укра╖ну власне трива╓ й дотепер в умовах сучасно╖ рос╕йсько-укра╖нсько╖ в╕йни, в як╕й серед зад╕яних у н╕й г╕бридних збройних формувань пророс╕йських мар╕онеткових утворень так званих ДНР-ЛНР та регулярних рос╕йських в╕йськ чи не головну роль в╕д╕гра╓ наступниця ВЧК – Федеральна Служба Безпеки РФ. Тож, як ╕ сто рок╕в тому, знову вир╕шу╓ться доля Укра╖ни, ╕ вкрай важливо не припуститися минулих помилок.
Володимир Стецюк, журнал╕ст
Кривий Р╕г
 
Джерела:
1. Лариса Якубова, Яна Примаченко. В об╕ймах страху ╕ смерт╕. Б╕льшовицький терор в Укра╖н╕. – Харк╕в, 2016.
2. Семененко В.╤. ╤стор╕я Сх╕дно╖ Укра╖ни: поновлення кайдан╕в (1917–1922). – Харк╕в, 1995.
3. Маймескулов Л.И., Рогожин А.И., Сташис В.В. Всеукраинская чрезвычайная комиссия (1918–1922). – Харьков, 1990.
4. Софинов П.Г. Очерки истории ВЧК (1917–1922 гг.). – М., 1960.
5. Краткая историческая справка о работе органов госбезопасности Днепропетровщины. – Днепропетровск, 1967. – Т.1.
6. Отчет Екатеринославской губернской чрезвычайной комиссии – с 1-го января 1920 г. по 1-е ноября 1921 г. – Екатеринослав: Типография ГубЧК, 1921.
7. АУСБУДО. Фонд крим╕нальних справ. Од. зб. П-27584.
8. Енциклопед╕я Сучасно╖ Укра╖ни [Електронний ресурс] / ╤нститут енциклопедичних досл╕джень. – URL: http://esu.com.ua/.

P.S. У Кривому Роз╕ створено оргком╕тет громадсько╖ ╕н╕ц╕ативи щодо встановлення з нагоди 100-р╕ччя Укра╖нсько╖ революц╕╖ 1917-1921 рр. мемор╕ального комплексу на честь геро╖в селянського повстанського руху. Подробиц╕ на стор╕нц╕ «Мемор╕ал Визвольного Руху» в мереж╕ Facebook
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=101986354813012&id=101979731480341&__tn__=K-R

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 15.05.2020 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22312

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков