"Кримська Свiтлиця" > #19 за 08.05.2020 > Тема "Українці мої..."
#19 за 08.05.2020
НИН╤ ЙОМУ ВИПОВНИЛОСЯ Б 80…
Незабутн╕…
╤м’я талановитого проза╖ка Валер╕я Тарасова знайоме шанувальникам художнього слова не лише Криму, а й ус╕╓╖ Укра╖ни. В╕н, як прийнято зазвичай говорити, не прийшов у л╕тературу, а енерг╕йно, р╕шуче (под╕бно до сво╖х геро╖в-десантник╕в) ув╕рвався до не╖, ╕ «вибухнув» першою книжкою пов╕стей ╕ опов╕дань «Десант» (1977 р.). Н╕хто н╕ до, н╕ п╕сля нього в укра╖нському письменств╕ так майстерно ╕ так яскраво й схвильовано не розпов╕в про подвиг моряк╕в, що брали участь в Керченсько-Феодос╕йськ╕й десантн╕й операц╕╖ взимку 1941 року. Пов╕сть «Десант» ╕ сама книжка з ц╕╓ю назвою здобули схвальну оц╕нку критики ╕, зокрема, Павла Загребельного. П╕дтримали його на початку творчост╕ й авторитетн╕ Михайло Ка╓нко, Вадим Собко, Данило Кононенко. Зв╕дтод╕ написав 17 книг новел, опов╕дань, пов╕стей, роман, публ╕цистики. Назву деяк╕ з них: «Глибока розв╕дка» (1985), «Св╕танок над морем» (1987), однотомник вибраного з однойменним романом «Там, в Луабонго» (1990), «П╕сля хмар – сонце» (1991), документально-художн╕ пов╕ст╕ з циклу «Феодос╕я: д╕йов╕ особи»: «Зростання» (1999), «Кр╕зь терни – до з╕рок» (2001), «На хвилях життя» (2001), «Подолання» (2003). Якби з╕брати опубл╕кован╕ ним у всеукра╖нських ╕ кримських виданнях статт╕, нариси, есе╖, фейлетони, вони склали б к╕лька том╕в. Не збираюся тут анал╕зувати цей багатий ужинок з його б╕льш як сорокар╕чного творчого життя. Це я неодноразово робив ран╕ше, оск╕льки стежив за його л╕тературним зростанням ще з тих час╕в, як ми були молодими ╕ вчилися разом у Льв╕вському ун╕верситет╕ ╕мен╕ ╤вана Франка на укра╖нськ╕й ф╕лолог╕╖, ходили на гом╕нк╕ з╕брання л╕тстуд╕╖, а згодом по╖хали за направленням вчити кримських д╕тей мови Шевченка ╕ Франка. По╖хали в╕д придн╕провських степ╕в, де народилися. Ун╕верситет направив у Крим двадцять п’ять сво╖х випускник╕в с╕яти зерна любов╕ до р╕дного слова. Одначе, «с╕яч╕» через р╕к-два накивали п’ятами до батьк╕вських гн╕зд. Залишилося з того числа всього–на-всього нас тро╓. Валер╕й Тарасов теж м╕г втекти на Дн╕пропетровщину, де вперше глянув на цей кольоровий св╕т 22 кв╕тня 1940 року у роб╕тнич╕й с╕м’╖ селища Жовтневе Соф╕╖вського району. Причини вагом╕: рано лишився матер╕, п╕сля повернення батька з бухенвальдського концтабору с╕м’я перебралася до Н╕кополя. Не вт╕к, не той характер. Разом з дружиною, ф╕лологом-русистом, учителювали в с╕льськ╕й школ╕ Сов╓тського району. Його, степовика, завжди вабило море, ╕ коли в Феодос╕╖ створилася м╕ська газета «Победа», став ╖╖ сп╕вроб╕тником. Двадцять в╕с╕м рок╕в трудився в н╕й, одинадцять з них – головним редактором. Газета за Тарасова здобула популярн╕сть, на численних конкурсах пос╕дала призов╕ м╕сця. А найголовн╕ше: була хоч ╕ рос╕йськомовною, але укра╖нською за духом. Така позиц╕я редактора муляла компарт╕йн╕й м╕ськрад╕. Погрозами вчинити ф╕зичну розправу довели до сердечних приступ╕в ╕ врешт╕ грубо, по-╓зу╖тськи зв╕льнили з посади. П╕сля того близько року очолював редакц╕ю часопису «Побережье», був власкором нашо╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕». В╕н увесь час перебував у рус╕, д╕яльност╕, творч╕й насназ╕, сво╖м нестримним темпераментом запалював ╕нших. Понад десять рок╕в керував м╕ським л╕тоб’╓днанням, ст╕льки ж очолював Феодос╕йське в╕дд╕лення Товариства укра╖нсько╖ мови ╕мен╕ Т. Шевченка, був заступником голови рев╕з╕йно╖ ком╕с╕╖ Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни, балотувався кандидатом у депутати Верховно╖ Ради УРСР – не добрав к╕лькох голос╕в… Не мав особливих нагород ╕ звань. Щоправда, був лауреатом конкурсу «Червона хустина» на краще опов╕дання газети «Л╕тературна Укра╖на» та лауреатом прем╕╖ ╕мен╕ Олекси Г╕рника. Таким закарбувалась в мо╖й пам’ят╕ (та х╕ба т╕льки в мо╖й) ця дивовижна людина. Цьогор╕чного першого березня вже с╕м рок╕в, як Валер╕я Дмитровича нема╓ серед нас. Його життя ╕ творч╕сть вкотре п╕дтверджують незаперечну ╕стину: все на св╕т╕ трима╓ться на талановитих ╕ невгамовних, як в╕н, наш побратим… Василь Латанський, член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни Крим
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 08.05.2020 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22290
|