"Кримська Свiтлиця" > #30 за 23.07.2004 > Тема "З потоку життя"
#30 за 23.07.2004
САГА про ПАМ'ЯТНИКИ
Данило МАКСИМІВ.
Відкриттям незавершеного пам'ятника на вершині пагорба Каткарта у вересні 1993 була втілена ідея увічнити пам'ять 23 000 британців, що загинули в Кримській війні. Швидше за все, це було зроблено не найкраще. Розповідь про це - це сага про некомпетентність, нонсенс і, ще гірше, про втягнених у ці ігри членів британської королівської родини, відомих державних міністрів, генералів та ін. Англійське товариство дослідження Кримської війни також зіграло визначну роль. Для будівництва пам'ятника Її Величністю королевою Елізабет була виділена сума, еквівалентна 5 000 у. о., і зібрані Шотландським піхотним полком (Scot guards) народні гроші в сумі $18 012. Оригінальні креслення були завірені британським посольством в Україні. У такий спосіб були створені необхідні умови (sine qua non) для побудови монумента. Але усе було зроблено з точністю до навпаки. Автору відомо про існування звернення борців за справедливість у Новий Скотланд Ярд із проханням розслідування фінансової безгосподарності і шахрайства відповідальних за побудову пам'ятника. Хочеться сподіватися, що Скотланд Ярд знайде спосіб прояснити картину. Негативна ситуація напередодні 150-річчя Кримської війни і необхідності гідного пошанування полеглих у місті британської слави Севастополі одержала свій розвиток. У свій час деякі зацікавлені в справедливості громадяни з активною життєвою позицією, намагаючись розібратися в цьому питанні, наштовхнулися на глуху стіну нерозуміння з боку чиновників обох країн. У кращому випадку вони чули у відповідь суперечливі вигадки прo те, що чиновники, які щось можуть вирішити, рвуться зі шкіри, намагаючись допомогти в справі досягнення історичної правди. З'єднані одним їм відомим рушієм, чиновники обох країн у кожнім випадку тільки імітують бурхливу діяльність. Нині завдяки рішенню і добродійності уряду України, участі міських грошей споруджується інший пам'ятник британським воїнам часів Кримської війни, неподалік пагорба Каткарта. Тобто британці можуть мати два пам'ятники: один дуже старий і такий, який стає неофіційним, після відповідних дій причетних чиновників, та новий, догляд за яким буде обов'язком міської державної адміністрації. Можливий і такий варіант: як тільки будівництво нового пам'ятника буде завершене, історичний пам'ятник на пагорбі Каткарта може піти в небуття, тому що новий, розташований на видному місці, буде помітний здалеку й обросте властивими новому часу шалманами з псуючими повітря шашличницями з таким уже звичним і таким милим чиновникам прихованням товарообігу. Важливо відзначити, що оригінальний пам'ятник створювався на священній землі, місці фактичного поховання і зберігає в собі пам'ять та історію тих днів і є історично достовірним. Інформація про нього є не тільки в путівниках, але й у пам'яті людей. Він просто не повинен піти в небуття. Сумний кінець саги полягає в тім, що Британський офіс з іноземних справ і співдружності в Лондоні не хоче мати історично достовірний пам'ятник у своєму списку. А зі зведенням нового монумента в іншому місці хотілося б просто забути про старий. Член британського парламенту Патрік Месе, що входить у тіньовий кабінет, говорить про це прямо - нехай старий буде знесений бульдозером (!). Приклад Микити Хрущова, який бульдозерами воював проти московських художників, виявився дурним і заразливим. Таким чином, ми присутні при черговому перекручуванні історії на наших очах.
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 23.07.2004 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2229
|