"Кримська Свiтлиця" > #29 за 16.07.2004 > Тема ""Джерельце""
#29 за 16.07.2004
Улюблені вірші
.
Іван Малкович за Самуїлом Маршаком ОТАКИЙ РОЗЗЯВА Переспів з російської
Жив собі роззява - ліві двері - справа. Зранку він хутенько встав, піджака вдягати став: шусть руками в рукави - з'ясувалось, то штани. Отакий роззява - ліві двері - справа! Вбрав сорочку він. Однак всі кричать йому: не так! Одягнув пальто. Проте знов кричать йому: не те! Отакий роззява - ліві двері - справа! Поспішаючи в дорогу, рукавичку взув на ногу. Ну, а замість капелюха натягнув відро на вуха! Отакий роззява - ліві двері - справа! Трамваєм тридцять третім він їхав на вокзал і двері відчинивши, до водія сказав: "Шановний трам-тарам-пам-пам! Я щось хотів сказати вам... Я сів не в той... Мені... а-яй!Трамзал негайно на воквай!.." Водій перелякався, і на вокзал подався. Отакий роззява - ліві двері - справа! Ось біжить він до кав'ярні, щоб квитки купити гарні. Далі - гляньте на роззяву - Мчить купляти в касі... каву! Отакий роззява - ліві двері - справа! Вибіг він аж на перон. Там - відчеплений вагон, Пан роззява в нього вліз, сім валіз туди заніс, примостився під вікном, та й заснув солодким сном. Зранку гульк! "Егей! - гукає. - Що зо станція?" - питає. Чемний голос відповів: - То є славне місто Львів! Ще поспав. Аж сходить сонце, Знов поглянув у віконце. Бачить - знов стоїть вокзал, здивувався і сказав: - Що за місто?.. Це Болехів, Коломия чи Радехів? Чемний голос відповів: - То є славне місто Львів! Ще собі поспав з годинку, знов поглянув на зупинку. Бачить - знов якийсь вокзал, здивувався і сказав: - Що за станція цікава - Київ, Зміїв чи Полтава? Чемний голос відповів: - То є славне місто Львів! Тут він крикнув: "Що за жарти?! Жартувати так не варто! Вчора я у Львові сів, А приїхав знов у Львів?!" Отакий роззява - ліві двері - справа!
Юрій ЧЕРНИХ КО-КО-КОЗ російської переспівав Іван Малкович
Каже курка: ко-ко-ко, у гаю пасуться ко... - Коні? - Ні, не коні. Каже курка: ко-ко-ко, у гаю пасуться ко... - Кози? - Ні, не кози. Каже курка: ко-ко-ко, у гаю пасуться ко... - Корови? - Так, корови рябенькі! Пийте, діти, молочко - будьте здоровенькі!
Наталя ЗАБІЛА, Іван МАЛКОВИЧ БАБУСИН ПЕСИК Переспів з англійської Жила собі бабуся, і песик з нею жив. Вона любила песика, і він її любив. Бабуся якось ввечері спекла смачний пиріг, лишила в хаті песика і вийшла за поріг... Вертається: ой лишенько! Подівся десь пиріг! І бідний-бідний песик голодний спати ліг... Пішла бабуся кашку варити з молоком. Вертається - а песик воює з гусаком! Пішла бабуся в зелен-сад нарвати там грушок. Вертається - а песик одягся в кожушок! Пішла вона до шевчика купити чобітки. Вертається - а песик подер усі книжки! Пішла вона в крамничку по книжечки нові. Вертається, а песик стоїть на голові! Ніхто ніколи песика не лаяв, не шмагав. Бабуся каже: - Чемний будь! А песик каже: - Гав!
Наталя ЗАБІЛА СТОЯЛА СОБІ ХАТКА Стояла собі хатка - дірявий чобіток. А в ній жила бабуся, що мала сто діток. Така була сімеєчка, сімеєчка мала! Ніяк із нею впоратись бабуся не могла. Пішла бабуся на город по моркву й буряки, пішла вона до пекаря по хліб та пиріжки. А сто дітей - не ледарі - пішли збирати хмиз. Усі взяли по гілочці й набрали цілий віз! Води взяли по крапельці - і повний казанок! І наварили борщику бабуся й сто діток. А далі сто цеглинок вони принесли вмить, і склали з них будинок, і стали в ньому жить. А потім сто зернинок поклали в землю вряд, і виросли з них квіти, і став квітучий сад!
А якби та бабуся не мала сто діток, була б і досі хатка - дірявий чобіток!
Леся ПИЛИП'ЮК ЇЖАЧОК Продав зайцю їжачок За листочок-п'ятачок Моркви свіжої пучок І подався до крамниці Купувати рукавиці. Привітався їжачок, Показав свій п'ятачок І в лисиці-продавщиці Просить теплі рукавиці. - Тільки, - просить їжачок, - Щоб були із колючок.
Платон ВОРОНЬКО ПАДАВ СНІГ НА ПОРІГ Подав сніг на поріг, Кіт зліпив собі пиріг, Поки смажив, поки пік, а пиріг - водою стік. Кіт не знав, що на пиріг треба тісто, а не сніг.
Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ ІДЕ КІТ ЧЕРЕЗ ЛІД Іде кіт через лід чорнолапо на обід. Коли чує він: зима його біла підзива. "Ти чого йдеш через лід і лишаєш чорний слід?" "Бо я чорний, - каже кіт. - Я лишаю чорний слід. Коли ж біла ти сама, то білій тут дотемна!.." І пішов кіт через лід чорнолапо на обід. Стала зимонька сумна: За котом ішла весна!
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 16.07.2004 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2222
|