Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3544)
З потоку життя (6791)
Душі криниця (3657)
Українці мої... (1498)
Резонанс (1566)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1746)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: ПРАВДА ПРО ДИКИЙ ВИНОГРАД
Я 32 роки прожила в окупац╕╖. Я ╖╖ вже застала. Окупац╕я – це коли не можна говорити...


ОБ’╢ДНАННЯ КРАЮ: ЧИ НЕ ШКОДЯТЬ ЙОМУ НАШ╤ ЕКЗАЛЬТОВАН╤ УЯВЛЕННЯ ПРО «СПРАВЖН╤Й» ПАТР╤ОТИЗМ?
Пише пан╕ Галина пристрасно, щиро вбол╕ваючи за долю Краю, чия культура, мова ╕ дал╕, вже в час╕...


ПЛУТАНИНА З ╤НФОГРАФ╤КОЮ: ВИДАННЯ LE MONDE "ПОВЕРНУЛО" КРИМ УКРА╥Н╤
Нараз╕ на карт╕ Le Monde Крим – це Укра╖на.


ЯКЩО ЦЕ НЕ МАРОДЕРСТВО – ТО ЩО?
Та наперек╕р всьому – «Св╕тлиця» у Криму ╓! ╤ наполеглив╕ потуги нин╕ ки╖вських...


МАСТИ ФЕДЯ МЕДОМ, А ФЕДЬ УСЕ ФЕДЬОМ, АБО ПОЛ╤Т П╤Д КРИЛОМ КУНИЦИНА
Якщо хтось раптом не зна╓, нагада╓мо, що «герой» цих арх╕вних публ╕кац╕й пан В....




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 03.04.2020 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#14 за 03.04.2020
ВАЛЕНТИН БУТ: ЩЕ ОДИН КОРОНАВ╤РУСНИЙ КРИМСЬКИЙ ТИЖДЕНЬ

"У кожного сво╓ лихо ╕ в мене не тихо.
Хоч не сво╓, позичене, а все таки лихо".
(Т. Г. Шевченко)

Ще один насичений под╕ями тиждень. На аквенах збуреного давно небаченими штормами св╕ту - св╕ту, що кардинально зм╕ню╓ться прямо на наших очах, наш╕ персональн╕ проблеми виглядають надто др╕бними та незначущими, але саме вони, в сукупност╕ сво╖й, ╕ ╓ в╕дображенням глобальних процес╕в.
К╕лька сл╕в про мою проблему. Суть ╖╖ в тому, що напередодн╕ анекс╕╖ Криму я написав в╕дмову в╕д накидуваного мен╕ громадянства, пояснивши, що не визнаю за Рос╕йською Федерац╕╓ю жодного права нав’язування мен╕ чужоземного громадянства, в╕дмовляюсь переходити в громадянство кра╖ни-агресора. Через р╕к, в кв╕тн╕ 2015-го, отримав в╕д м╕грац╕йно╖ служби (С╕мферополь) листа з пов╕домленням, що мо╓ "бажання залишитися ╕ноземним громадянином взяте до уваги". Жодних ╕нших вимог лист не м╕стив. В подальшому, сп╕лкування не намагалися в╕дновити ан╕ м╕грац╕йна служба, н╕ я. Вс╕ наступн╕ п'ять рок╕в снував м╕ж материком ╕ домом, не ризикуючи затриматися в Криму б╕льше дев'яноста дн╕в, аби не дати приводу для накладення санкц╕й. Можливо, те кочове життя тривало б соб╕ й дал╕, якби не тяжка хвороба дружини. Ж╕нки вразлив╕ ╕стоти. Моя дружина аж надто близько до серця сприйняла те, як наша держава поставилася до ╖╖ чолов╕ка. ╥й здавалось несправедливим, що Пенс╕йний фонд Укра╖ни спершу в╕с╕м м╕сяц╕в не в╕дновлював йому його пенс╕йн╕ виплати, пот╕м, вже маючи ориг╕нал пенс╕йно╖ справи в сво╓му оф╕с╕, припиняв ╖х на п╕вроку, як покарання за перевищення визначеного гройсман╕вським кабм╕ном строку перебування в Криму (60 дн╕в), в подальшому, упродовж ще с╕мнадцяти м╕сяц╕в, в╕дмовлявся виплачувати пенс╕ю, ставлячи умовою виплат, аби той визнав себе перем╕щеною особою. А ще дружин╕ здавалося несправедливим, що працедавець, на якого чесно працював ╖╖ чолов╕к, спершу намагався п╕дставити його п╕д удар москов╕йських спецслужб, а пот╕м, при зв╕льненн╕, не виплатив зарплатню за п╕вроку, ганебно вкравши, до того ж, принаймн╕ частину тих др╕бних коп╕йок. ╥╖ прикро вразили суди, як╕ розучилися звертати увагу на так╕ "др╕бниц╕", як справедлив╕сть ╕ закон, а блокування банк╕вського рахунку, коли, нав╕ть заробивши грошей, чолов╕к не м╕г отримати ╖х на св╕й рахунок, вона вже сприймала як спробу розправи. Вс╕ т╕ роки переживань вилилися в тяжку депрес╕ю, що призвела до послаблення ╕мун╕тету, тяжко╖ хвороби, року безусп╕шних спроб л╕кування, зрештою, до операц╕╖.
Повернувшись додому, просила вже не залишати ╖╖.
Не мав ╕ншо╖ ради, як подаватися до м╕сцево╖ м╕грац╕йно╖ служби за посв╕дкою на замешкання (т. зв. ВНЖ). Це було в кв╕тн╕ минулого року. Нин╕ знову кв╕тень, а справа ледь зрушила з м╕сця. Перша пан╕, до яко╖ звернувся, почувши про написану в╕дмову, сказала, що перш, н╕ж прийняти заяву, мусить проконсультуватися з╕ сво╖м кер╕вництвом в С╕мферопол╕. Що там ╖й наконсультували, чи були т╕ консультац╕╖, на загал, мен╕ не в╕домо. Пер╕одичн╕ в╕зити н╕чого не давали. Пан╕ просила набратися терп╕ння й чекати. В перш╕ дн╕ вересня минулого року, п╕сля повернення з материка, куди ви╖здив для участ╕ в Одеському л╕тературному форум╕ та для ╕н╕ц╕ац╕╖ в╕дкриття виконавчого провадження проти Пенс╕йного фонду Укра╖ни, знову нав╕дав Чорноморський оф╕с м╕грац╕йно╖ служби. Тут в╕дбулися перем╕щення ╕ нова пан╕ пооб╕цяла запустити процес, але… лише першого лютого 2020 року, бо саме тод╕, мовляв, в╕дкриються як╕сь квоти. Чи треба казати, що першого лютого я не знайшов мою добру пан╕ на ╖╖ робочому м╕сц╕? Була вже ╕нша. Ще добр╕ша. Ця сказала, що запустить процес по спрощен╕й процедур╕ воз'╓днання с╕мей. Не просто сказала - таки запустила, пояснивши, що маю робити, як╕ дов╕дки збирати. Так, м╕грац╕йну службу ц╕кавило, чи не ╓ я нос╕╓м СН╤Ду та венеричних захворювань, чи не маю нарколог╕чно╖ залежност╕ ╕ т. п.
Бажання захистити життя та здоров'я кримчан, безумовно, похвальн╕, але вся та процедура, схоже, мала ще й ╕ншу, значно ц╕кав╕шу мету. Я почав здогадуватися про не╖, коли мен╕ назвали суми за видачу тих сертиф╕кат╕в. Той здогад безальтернативно перейшов у впевнен╕сть, коли пан╕ стала вимагати перекладу з укра╖нсько╖ пенс╕йного посв╕дчення та паспорта. Мо╖ резонн╕ зауваження щодо того, що укра╖нська мова на територ╕╖ Криму ма╓ статус державно╖, так само як ╕ кримськотатарська, що затертий м╕й паспорт з пропискою в╕д 1986 року, продубльований весь, окр╕м одного лише штампу, москов╕йською, н╕якого враження на пан╕ не справив. Показала закон, зг╕дно з яким ма╓ бути нотар╕ально засв╕дчений переклад - ╕ крапка. Вже дома ╕з здивуванням прочитав, що й Укра╖нська Гельс╕нська сп╕лка радить те ж саме. Але ж все те кошту╓ груб╕ грош╕. Так, переклад та нотар╕альне засв╕дчення п'ятнадцяти рядк╕в пенс╕йного посв╕дчення об╕йшлося в одну тисячу рубл╕в, а вже продубльованого паспорта - в одну тисячу дв╕ст╕ п'ятдесят. Податок за подання заяви - ще п'ять тисяч.
Здавалося, все вже було готове, а ж раптом пан╕ пом╕тила, що в граф╕ "мотиви подання заяви" претендент на посв╕дку написав не "бажання жити в Рос╕йськ╕й Федерац╕╖", а "бажання жити в сво╓му власному дом╕, збер╕гаючи укра╖нське громадянство". В╕дбулася досить нервова дискус╕я, п╕сля яко╖ пан╕ раптом доглед╕ла, що подавач заяви ╓… порушником м╕грац╕йного режиму, бо ж перебрав з часом перебування в Криму аж на два м╕сяц╕. Порадила по╖хати на КПП та отримати м╕грац╕йну картку. Сказати, що те здивувало - н╕чого не сказати, адже: а) жодного разу за вс╕ роки м╕грац╕йно╖ картки н╕хто не питав, оск╕льки в паспорт╕ маю кримську прописку; б) встигнути доскочити до КПП вже не м╕г, бо оп╕вноч╕ вс╕ переходи закривали вже й з цього боку. Проконсультувавшись з начальником паспортного столу, пан╕ сказала, що ╓диним виходом ╓ складання протоколу про порушення ╕ сплата штрафу. Наступного тижня мене судили, суд, обираючи м╕ж видворенням та штрафом, обмежився штрафом. Ще дв╕ тисяч╕ з кишен╕ ╕ адм╕н╕стративна справа в актив╕.
Постановка на м╕грац╕йний обл╕к потребу╓ не лише згоди, але й особисто╖ присутност╕ при т╕й прицедур╕ "приймаючо╖ сторони", себто дружини. При╖хали.
- Заходимо?
- Лише Ви.
- А нащо ж дружина ╖хала?!
- З нею говоритиму пот╕м. Покаж╕ть пакет документ╕в.
- Ось. Все так?
- Так, все ╓. От, лиш… Не могли б Ви при╖хати в п'ятницю? Треба пальц╕ покачати.
- Не зрозум╕в. Що значить покачати?
- Зняти дактилоскоп╕чн╕ в╕дбитки.
- Це ще з якого дива?! Я що з зони при╖хав чи на зону лаштуюсь? Закон Ваш того не передбача╓.
- Передбача╓. В мене ╓ службова ╕нструкц╕я.
- ╤нструкц╕я не закон. Вона може мати якесь значення для Вас, але не для мене. Дайте коп╕ю то╖ ╕нструкц╕╖.
Пан╕ виходить, приносить ╕нструкц╕ю, показу╓ в сво╖х руках:
- Читайте.
- Що я можу прочитати в Ваших руках? Дайте коп╕ю.
- Не можу. Це заборонено.
- Тод╕ тим б╕льше.
- То Ви в╕дмовля╓теся в╕д процедури?
- В╕дмовляюся.
- Тод╕ я не можу поставити Вас на обл╕к. В╕дпов╕дно, й прийняти документи на посв╕дку.
Н╕ма сцена.
- Ну, ╕ як оце мен╕ тепер бути?
- Не знаю. Ход╕мте до начальника.
Прийшли.
- То Ви знавець законодавства?
- Дещо читав. То гр╕х?
- Н╕.
Дал╕ кап╕тан почина╓ розказувати про те, що я даремно хвилююся, бо ж закон 128 ФЗ передбача╓ обов'язкову дактилоскоп╕ю.
- Чекайте, Ви хочете сказати, що зн╕ма╓те в╕дбитки з╕ вс╕х кримчан?
- Не з╕ вс╕х. З ╕ноземних громадян.
- Я м╕сцевий мешканець.
- Ви ма╓те статус ╕ноземного громадянина.
Пауза. Дивимося одне на одного. Я розум╕ю, що кап╕тан пересмику╓. Розум╕ю також, що чим б╕льше я впираюся, тим б╕льше п╕дозр крутиться в його стрижен╕й голов╕. Що мен╕ до його п╕дозр?
- Слухайте, а чого Вас так напружу╓ ця процедура?
- Не хочу, щоб мо╖ в╕дбитки знайшли пот╕м на як╕йсь збро╖ чи вибух╕вц╕. Запишете пот╕м в шпигуни чи терористи.
- Це Ви так про рос╕йську пол╕ц╕ю дума╓те?
Доки кап╕тан розтлумачу╓ дурному д╕дов╕, що з паперу, мовляв, на зброю в╕дбитк╕в не перенести, що то лише пересторога, я розм╕рковую, чи кинути всю цю справу, й дочекавшись в╕дкриття Чонгару, подаватися з Криму, чи спробувати грати за правилами пол╕цейсько╖ держави. В будь-якому раз╕, зняти мо╖ в╕дбитки можуть ╕ без мо╓╖ згоди - залишив ╖х он ╕ на дверн╕й ручц╕, ╕ на ручц╕, якою писав в каб╕нет╕ пан╕.
- Якщо б Ви погодилися, то Вам не треба буде чекати до п'ятниц╕. Сп╕вроб╕тниця оформить постановку на обл╕к прямо зараз, а за годину я сам зн╕му Ваш╕ в╕дбитки.
Довга пауза ╕ р╕й думок в голов╕. Що з того може випливти пот╕м будь-що, включно з щойно озвученими вар╕антами, зрозум╕ло. Зрештою, знав куди ╖хав. Зрозум╕ло й те, що принизивши себе ось так, не маю нав╕ть гарант╕╖, що той веенжейний пап╕рець колись опиниться в мо╖х руках. Але на ╕нш╕й шальц╕ терез╕в - дружина, яка, картаючи за невзятий свого часу гаваньський паспорт, забравшись в борги, ╖здить кожного разу до то╖ контори, попри небезпеку п╕дхопити зовс╕м не примарний Ков╕д, все ж, дуже спод╕ваючись на те, що пот╕м не доведеться щотрим╕сяц╕ в╕дправляти чолов╕ка з дому.
Що й казати: виб╕р був непростим ╕ неоднозначним. Насл╕дувати категорично не раджу. В раз╕ оголошення мене ворогом народу - шпигуном, заз╕хателем на В╕чний вогонь чи на ╕дол Володимира Ульянова, наклепам не в╕рити.
Нараз╕, все знову загальмувалося. Правильно, через Ков╕д-2019. Сьогодн╕ хазя╖н Кремля оголосив про продовження "кан╕кул" до 30 кв╕тня, з посиленням в╕дпов╕дальност╕ за порушення антив╕русних засторог. Заяву з пакетом з╕браних посв╕док зможу передати лише по зак╕нченн╕.
Здоров'я ╕ впевненост╕, що час все розставить на належн╕ м╕сця ╕ правда таки в╕зьме гору.
Береж╕ть себе!

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 03.04.2020 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22182

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков