Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3544)
З потоку життя (6791)
Душі криниця (3657)
Українці мої... (1498)
Резонанс (1566)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1746)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПОЕЗ╤╥ ╤ВАНА НИЗОВОГО
Ще не час нам одичн╕ строфи Проголошувать круг стола: Укра╖на з╕йшла з Голгофи, Та в╕д не╖ не...


ЗЕЛЕН╤ СВЯТА
На п'ятдесятий день п╕сля Великодня в╕дзнача╓мо свято З╕слання Святого Духа, а днем п╕зн╕ше -...


╤ ВОЗН╤ССЯ НА НЕБЕСА...
До головних християнських свят належить Вознес╕ння Господн╓, яке в╕дзнача╓мо на сороковий день...


ЗАВЖДИ В╤ДКРИТА ДОРОГА ДО ХРАМУ
Коронав╕рус. Карантин. На жаль, доводиться слухати Богослуж╕ння здеб╕льшого не в храм╕, а вдома...


ВАЛЕНТИН БУТ: ТРАХТОРНА ╤СТОР╤Я
Уривок з пов╕ст╕ «У пошуках мр╕╖»




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 03.04.2020 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#14 за 03.04.2020
НАТАЛ╤Я ЯРЕМА

Поетична Св╕тлиця

НАТАЛ╤Я ЯРЕМА: Ц╤ЛИТЕЛЮ

КОЛИСЬ
Колись наш╕ фотограф╕╖ стануть старими,
╤нстаграм та Фейсбук ув╕йдуть в ╕стор╕ю.
Будуть ╕ншими звича╖ та новими рими,
╤нша практика, мабуть, ╕нша теор╕я.

Мода стане укотре, усоте на голову,
Пот╕м знову швидесенько стане на ноги,
╤ не буде людин╕, можливо, так холодно,
╤, нарешт╕, полатають наш╕ дороги.

Мережею гостинно вгощатимуть кавою,
На роботу вставати не буде потреби.
Нав╕ть праця тяжка просто стане забавою,
Не нав╕шають ╖╖ багато на тебе.

А можливо, нарешт╕, десь знайдуть щиру правду,
Якщо довго ╕ пильно шукатимуть люди.
Все можливо у св╕т╕, але сумно направду,
Бо у тому колись вже мене б╕льш не буде.

РИБКО, СПОК╤ЙНО
Рибко, спок╕йно у море пливи -
Бажання людськ╕ так╕ прим╕тивн╕.
Б╕льш╕сть не просять для спраглих води,
Н╕ для жебрачки нещасно╖ гривн╕.

Н╕. Не попросять батьк╕в для сир╕т,
Н╕ для сл╕пих, бодай, св╕тла в в╕конц╕.
Кажуть зухвало: Рибо, прив╕т!
Влади, грошей хочу, м╕сця п╕д сонцем!
 
Пливи, Рибко, в море! Море штормить?
П╕ниться? Хвилями все покрива╓?
Хоч море ╕сну╓ м╕льйони л╕т -
Св╕т та людей цих воно геть не зна╓.

РУСАЛОНЬЦ╤
Русалонько, не виходь з океан╕в ти,
Бо на земл╕ не медово,
Тут змусять тебе по ножах танцювати,
Так, н╕би знайшла п╕дкову.

Тут усм╕шку змусять чудово тримати,
Не скорчивши у гримасу.
Тут треба угоди жорстк╕ укладати
З горем-б╕дою та з часом.

Коханого треба комусь в╕ддавати,
Стиснувши прем╕цно зуби.
Не вчися, Русалко, безмежно кохати.
Кохання тебе погубить.

ЧЕРЕВИЧКИ ТВО╥
Попелюшко, тво╖ черевички
Закинут╕ ╕ припали порохом.
Ось п╕дб╕р там, де всяк╕ др╕бнички,
На горищ╕ м╕ж старезним мотлохом.

Д╕ти тво╖ з крутими айфонами,
Лайкають фото см╕шн╕ в ╕нстаграм╕.
Д╕ти живуть сво╖ми законами -
Зовс╕м не чують, що каже ╖м мама.

Твоя довга сукня вкорочена,
Вицв╕ла десь у бабусин╕й шаф╕.
╤ тв╕й тридцять п’ятий розношений,
В╕н став великим - аж тридцять дев’ятим.

Кухня, робота, болячки, нерви
╤ злоязика впертюща свекруха.
Перипет╕╖, пл╕тки, маневри -
Ти в буднях с╕рих - ще й по сам╕ вуха.

Колись золоте густе волосся
Давно тоб╕ треба пофарбувати.
Що ж у тво╓му Житт╕ збулося?
Принц, що б╕жить за новим тридцять п’ятим?

НЕ ДИВУ╢ТЬСЯ КВ╤ТЕНЬ
Не диву╓ться кв╕тень - в╕н бачив практично усе.
╤ малину у грудн╕, ╕ прол╕ски не п╕д сн╕гом.
Декламують дерева зимове святкове есе.
╤ сн╕жинки блакитн╕ чудов╕ в неб╕ наб╕гом.

Ти сто╖ш серед л╕су ╕з кошиком в змерзлих руках.
Хто прогнав тебе з дому у в╕холу-холоднечу?
Чи вт╕кала в╕д себе св╕т за оч╕ тихо сама?
Щоб заповнити кв╕тами б╕лими порожнечу?

Не спиняйся, замерзнеш у л╕с╕. Морозно – ╕ди!
Десь галявина буде! Тепло казкове ╕ ватра.
Бачиш юного красеня кв╕тня легеньк╕ сл╕ди?
Помирати у сонячн╕м кв╕тн╕? Пов╕р - не варто!

МОДИФ╤КОВАНА ВЕСНА
Модиф╕кована весна.
Уже й не знаю, чи рад╕ти?
Не капле з стр╕х дзв╕нка вода,
Кораблик╕в не роблять д╕ти.
╤ не дзюркочуть пот╕чки,
Не шлють прив╕тик╕в до сонця.
╤ не стрибають горобц╕,
Не веселять мо╓ в╕конце.
Чекаю рад╕сну весну,
Блукаю по сн╕гах очима.
Чи я колись тебе д╕ждусь
╤з прол╕сками за плечима?

ВОНА МОЛОКОМ ЗАПИВАЛА КАВУ
Вона молоком запивала каву,
Л╕чила за в╕кнами вс╕х ворон.
Така була в не╖ чудна забава,
Допоки мовчав ╖╖ телефон.

А пот╕м у трубку кричав начальник,
Бо знову згубив якийсь документ.
╤ серце ╖╖ лет╕ло у п’ятки,
╤, мовби, життя ╕шло шкереберть.

Вона взувала брудн╕ черевики,
╥х пастувала б╕гцем, на ходу.
Ця сумка була ╖й геть завелика,
Купила ╕ншу, малу, на б╕ду.

Клята маршрутка чкурнула з-п╕д носа,
В черз╕ цигарку смалило хамло,
Нагло порвались останн╕ панчохи,
На ╕нш╕ в той час грошей не було.

Зв╕т не писався, життя не складалось.
А вже Новий р╕к ступа на пор╕г.
Служба набридла, кл╕╓нти д╕стали.
Папери, гармидер - усе як тор╕к.

Ввечер╕ мам╕ дзвоню, мов сновида,
Хоч знаю, що скаже з давн╕х-давен:
«Було б тоб╕ вийти за Ваську-сус╕да!
Аж Васька тепер - крутий б╕знесмен!»

Ц╤ЛИТЕЛЮ
Ц╕лителю, мен╕ таки до Вас!
Поговор╕ть з╕ мною будь про що.
Тихенько зупин╕ть ╕ мить, ╕ час -
Нарешт╕, знаю в св╕т╕ я пощо.

Спок╕йно так, мов в сив╕й давнин╕.
Спочатку було слово, слово - Бог.
Мен╕ зда╓ться - в св╕т╕ ми одн╕.
Ми народились теж немов удвох.

Ц╕лителю, мовчать Тво╖ слова.
Бува╓ ж тиша райською, мабуть.
Коли в тво╖й руц╕ моя рука,
Ц╕лющу воду райськ╕ птахи п'ють.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 03.04.2020 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22179

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков