Версiя для друку Обговорити в форумi

Минулого тижня наш Президент відзначав десятиліття свого перебування на найвищому державному посту. Серед інших здобутків нашої держави за ці роки відзначалося й те, що Україні вдалося уникнути якихось особливих зовнішніх і внутрішніх кофліктів та потрясінь. З іншого боку, впродовж цього десятиліття (а час таки немалий!) нашій державі так і не вдалося потрясти, подивувати світ і себе якимись особливими досягненнями в політичній та економічній сферах. Про це під час прямого ефіру на Радіо "Свобода" й говорив, аналізуючи 10-літнє правління Л. Кучми, лідер Української народної партії, народний депутат України чотирьох скликань Юрій КОСТЕНКО. Він, зокрема, зазначив:

- Я розглянув би декілька аспектів правління Л. Кучми. В першу чергу - це розвиток демократії. Україна йшла від тоталітаризму до демократії з 1990 року, і особливо активно - після проголошення незалежності. Президент Л. Кучма за
10 років своєї політики, попри існування Конституції, яку ми ухвалили в 1996 році, привів незалежну українську державу до так званої квазідемократії, якоюсь мірою відтворивши стару систему адміністративного управління. Яскравим свідченням цього є Адміністрація Президента з її неконституційними повноваженнями. Вона виконує приблизно такі ж функції, як і колишнє Бюро ЦК КПРС, коли за телефонними вказівками діє і уряд, і місцеві адміністрації, і суди, і прокуратура, і все, що є в Україні.
За роки правління Л. Кучми не вдалося добитися головного, на чому базується демократичний устрій, - створення потужних ідеологічних партій, які на виборах борються за довіру виборця, а потім, маючи владу, показують, як вони виконують свої передвиборні обіцянки.
Яскравим прикладом відсутності такої політичної структурованості в Україні за 10 років є так звана пропрезидентська більшість, яку зігнали з-під палиці. Здебільшого вона складається з мажоритарників, хоча формально створена на основі блоку "За єдину Україну!", який програв вибори, та СДПУ(о), яка також програла останні вибори.
Тепер щодо свободи слова, яка є також необхідним атрибутом демократії. В Україні введена найбільш жорстока цензура. Отже, за правління Л. Кучми ми отримали не розвиток демократії, а згортання навіть демократичних завоювань 1991 - 1994 років.
Друге. Економічна політика. За роки його правління так і не створено національну економіку, яка здатна виробляти 50 - 70% готової продукції, немає енергетичної незалежності, а відтак, і економічної незалежності, і ми сидимо на все тій же російській трубі, як і сиділи за часів СРСР; сільськогосподарське виробництво, попри унікальні українські можливості, також знаходиться у зародковому стані.
Відсутність зрозумілої ефективної економічної політики призвела і до тих соціальних негараздів, про які говорили наші виборці, дружно відповідаючи, що не можуть оцінити діяльність Президента, тому що за ці 10 років їхнє соціальне становище здебільшого не покращилося.
Ще один аспект - зовнішня політика. Україна, посідаючи унікальне геополітичне становище в Європі (а ми є географічним центром Європи, через Україну проходить низка магістральних трансконтинентальних шляхів, в т. ч. енергетичних) не використала це своє унікальне становище, і той проєвропейський напрям, про який говорив Л. Кучма протягом першого, а особливо - другого свого терміну, сьогодні обернувся участю України у ЄЕПі, який обслуговує виключно інтереси Росії. А ті вигоди, які Україна мала отримати від використання геополітичного становища, звершилися так званим реверсом єдиного нашого стратегічного нафтопроводу Одеса - Броди, який міг дати Україні багато економічних і політичних вигод. Оце короткий аналіз того, що ми отримали за 10 років".

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #29 за 16.07.2004 > Тема "З перших уст"