Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиції

18 березня вшановуємо Святого Конона Памфілійського, який жив у III столітті, був родом з Назарету, де колись замешкала родина Ісуса Христа.
Через деякий час Святий Конон пішов до памфілійського міста Магедона і там почав займатися городництвом та садівництвом. Тому його назвали Городником. За те, що Конон сповідував християнство, ігемон Публій наказав його стратити. Той прийняв мученицьку смерть.
У народному побуті українців Святого Конона вважали покровителем коней. На підставі співзвучності слів «Конон» і «коні» народилася легенда, що Святий Конон був вправним конюхом, і коні у нього були такі, що він возив на них самого Святого пророка Іллю. І тепер возить його у колісниці по небу, а той пускає у лиходіїв стріли-блискавки. Грім - це тупіт коней Конона.
Колись цього дня господарі не запрягали коней, давали їм відпочити, добре годували. Від старших людей можна почути таке: «Хочеш мати доброго коня, тоді запам'ятай: протягом доби 8 годин кінь працює, 8 годин їсть, 8 годин відпочиває». Можливо, що це й перебільшення, але щоб незаперечно те, щоб мати доброго коня, то за ним слід добре доглядати. Він своє «відпрацює»!
Марновірні люди вважали: аби домовик не мучив коней, то у стайні до стелі потрібно підвісити на мотузці застрелену сороку.
У народі кажуть:
- На Конона погожа днина - граду влітку не буде, посіви стихія не знищить.
- На Кононовій днині насіння сниться господині, тобто - день дуже сприятливий для підготовки насіння до сівби.

З ВИРІЮ!

22 березня, у день Сорока Святих, зустрічаємо птахів, які повертаються з вирію. Це — другий масовий приліт пернатих після свята Обретіння (9 березня).
За уявленнями наших предків справжня весна прийшла тоді, коли з вирію повернулися птахи і на своїх крилах принесли тепло.
З цим пов'язано чимало обрядів. Наприклад, випікали печиво у вигляді жайворонків. З ним діти виходили в поле і закликали:
- Жайворонки, прилетіте! Красну весну принесіте!
На Поліссі урочисто зустрічали лелек. Пекли булочки - «бузькові лапки» - і примовляли:
- Бузьку, бузьку! На тобі гальопу (а це і є булочка, спечена наспіх), а мені жита копу!
Були упевнені, коли вперше побачиш повернення гусей, підкинь догори пучечок соломи і промов:
- Гуси, гуси, гусенята! Нате вам на крилята, щоб у мене лупилися пташенята!
Вірили, що тоді неодмінно поведеться домашня птиця, а гусенята - поготів.
На Сорок Святих не тривожили сороку. Вона у цей день - іменинниця, кладе у гніздо сорок прутиків...

ПОСЕРЕД ПОСТУ

Цього року, 22 березня, християни східного обряду відзначатимуть Хрестопоклінну неділю — третю, яка передує четвертому тижню Великого посту.
У цей день хрест виносять на середину храму для поклоніння йому. Дія нагадує усім віруючим, що Ісус Христос відкупив гріхи людства.
За народною традицією тиждень має назву Хрестя або Поклони, оскільки починають бити поклони аж до суботи перед Великоднем. Назви Середохресний, Середохрестя пов'язані з середою на цьому тижні. Тоді «піст ламається навпіл», тобто вже минула половина його часу. Існувало повір'я: коли опівночі уважно прислухатися, то можна почути звук перелому. Добра прикмета, якщо після затяжної зими і холодної ранньої весни у Середопістя раптово тріснув лід на водоймах.
У середу кожна господиня замішувала прісне тісто і випікала невеличкі хлібини чи паляниці у вигляді хреста. Такі хлібини-хрести, за повір'ям, мали магічну силу. Їх клали у засіки з посівним зерном. Господарі брали їх зі собою в поле під час сівби. Розламували хлібні хрести по раменах і закопували у чотирьох кутках ниви, щоб земля добре родила. Решта - з'їдали.
Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #12 за 20.03.2020 > Тема "Душі криниця"