Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3539)
З потоку життя (6783)
Душі криниця (3655)
Українці мої... (1497)
Резонанс (1564)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1746)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤ ВОЗН╤ССЯ НА НЕБЕСА...
До головних християнських свят належить Вознес╕ння Господн╓, яке в╕дзнача╓мо на сороковий день...


ЗАВЖДИ В╤ДКРИТА ДОРОГА ДО ХРАМУ
Коронав╕рус. Карантин. На жаль, доводиться слухати Богослуж╕ння здеб╕льшого не в храм╕, а вдома...


ВАЛЕНТИН БУТ: ТРАХТОРНА ╤СТОР╤Я
Уривок з пов╕ст╕ «У пошуках мр╕╖»


ДОМ╤Н╤К АРФ╤СТ: М╤Й КРИМ
я н╕хто тоб╕ – мить кром╕шня – Криме, кармо моя кремезна моя крове – мово...


ДЕРЖИ С╤НО ДО МИКОЛИ!..
22 травня — свято Перенесення мощей Миколая Чудотворця. У народ╕ — Весняного або...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 20.03.2020 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#12 за 20.03.2020
ОРЕСТ КОРСОВЕЦЬКИЙ: А ВСЕ ЩЕ КРИГОХ╤Д…

Слово – зброя!

ЗАТЯЖНА ВЕСНА
Ст╕кають шквалисто л╕та,
╤ все ще лиш весна.
╤ лиход╕йна мерзлота
В зат╕нках ще м╕цна.

Ще то в╕длига, то мет╕ль,
Весна лама╓ л╕д
╤ в╕дус╕ль, ╕ в╕дус╕ль
Могутн╕й кригох╕д.

╤ м╕ць виснажу╓ свою
Могутн╓ закуття.
Щосил весна й зима в бою,
Минуле й майбуття.

Лиш пробива╓ться зело
Де впало хоч зерня,
Та проросло, та проросло
╤ зросту не впиня!

А зав’язь дужа та рясна
╤ плавить сонце л╕д.
Весна, вже ст╕льки л╕т весна,
А все ще кригох╕д!

П╤Д’ЮДНИКИ
П╕лат розводив руки вмит╕:
«Нема ж вини! Нема вини!»
А на судовище п╕дбит╕
Ревли: «Розпни його! Розпни!»

Пообступала, клекотала
Юрма злют╕ла, нестямна
╤ жовт╕ зуби вискаляла
Хижача злоба нутряна.

╤ так невидно, так нечутно
Препотайн╕ орудар╕
Всували брехн╕ баламутно,
Юрм╕ сл╕п╕й поводир╕.

╤ здужав шарварок горлатий
У злоязик╕й глупот╕:
Син Божий, мукою пойнятий,
Закривавився на хрест╕.

╤ не минуло посьогодн╕:
Юрма п╕д’юджена скипа,
Йдуть на Голгофу неугодн╕,
Змага╓ ревнява сл╕па.

Ричать судовища неправ╕.
Чому не вчить Святе Письмо?
П╕д’юдять скрадлив╕, лукав╕ –
Сам╕ себе приречемо!

П╕д’юда душ╕ затру╖ла,
Позакликала до розплат…
Страшить юрма онав╕сн╕ла –
Старшн╕ш п╕д’юдники стократ!

З П╤ТЬМИ
Безл╕ком давн╕х-прадавн╕х в╕сток
Дос╕ м╕ж зорян╕ сфери
Промен╕ вгаслих давненно з╕рок
Линнуть з-за нашо╖ ери.

В тем╕нь лиху колотнеч-ворожнеч,
В розсв╕ти наш╕ ╕млист╕
Св╕тять уми далеченних давнеч,
Дос╕ також променист╕.

Виблякнуть гущ╕ небесних св╕чад,
Скубляться хмарн╕ стожиська –
Вибризне день св╕тлопад-св╕тлопад
З туч променев╕ снописька.

А по умах – мов проходив Бат╕й,
Тьмари лишав злоумисне.
Розум потьмарений – морок густий,
Думки сво╓╖ не блисне.

Мов би з печери, виходжу з п╕тьми,
Грають цв╕таст╕ веселки…
Сяйте ж, во╕стину, св╕тл╕ уми,
В тьмарн╕ уми-закапелки!

НЕЧИСТА СИЛА
Марення? Верз╕ння? Д╕дьки з прапорами!
Д╕дьки розлют╕л╕! Д╕дьки нав╕сн╕!
Ходять табунами, лют╕ до нестями,
Ходять галасати хрипл╕ горлан╕.

Стал╕нськ╕ портрети, ще як╕сь фантоми
Вийшли з того св╕ту, правлять ще живих.
Брехн╕ ╕ обмови, гвалти ╕ содоми,
Зл╕сть непогамовна, паморочний звих.

Сходяться кричати б╕сов╕ личини,
Людям на погубу добрих удають.
Ох ╕ верем╕╖, ох ╕ голосини,
Ох ╕ чортовиння, ох ╕ чорна лють!

Вся нечиста сила – щир╕ патр╕оти,
Т╕льки й то╖ вади – щирост╕ катма.
Правду цур казати, нав╕ть слово проти –
В╕дьма тиче ф╕ги, чортова кума.

Т╕льки прокурори, т╕льки баламути,
До вподоби т╕льки гаспидське, сво╓…
Д╕дьки з прапорами. Люди ж мають бути!
Де под╕лись люди? Люди, ви ще ╓?

ЗУРОЧЕН╤
Що за горювальники
Багнуть порохна,
Вчора ще мовчальники,
Вчора н╕мина?

Розумом звихнулися?
Воля язикам –
Що то ми начулися:
Нам би, нам би нам…

Нам би, щоб страховища,
Нам би, щоб тиран,
Нам би, щоб судовища,
На арешти план…

Нам би карн╕ лютощ╕,
Щоб ╕ пень страхав,
Нам би мудр╕ плутощ╕,
Треба так, мовляв…

Нам би комашитися
В зморн╕й клоп╕тн╕,
В чержиськах душитися,
Злим, немов шершн╕…

Нам би та ╕мпер╕я,
Той же старший брат,
Нам би та м╕стер╕я
Хвальних дат ╕ свят…

Тю на вас, зурочен╕!
Мов не при ум╕!
Як же заморочен╕
В хитрому ярм╕!

Щир╕ чи удаван╕?
Вол╕ язикам –
В╕ддано трухлявин╕
Кадять ф╕м╕ам…

ЖИТЕЙСЬКЕ МОРЕ
Клекотить шалене море,
Гоготять за шквалом шквал –
Спам’ятаймось: горе, горе,
Де скубуться за штурвал!

Гамселять вали ревуч╕
Наш терплячий корабель
╤ женуть на рван╕ круч╕,
На ослизл╕ ╕кла скель.

Хтось на човнику хисткому?
Нерозважна голова!
Притьма в мор╕ клек╕тному
Весла хвиля вирива.

Т╕льки др╕зки у прибо╖,
Де прибило без кормил,
Де вали бори лихо╖
Розбиваються на пил.

Упин╕мо чвари, звади
Чи нехай боронить Спас!
Шален╕ють хвилепади,
Обриваються на нас,

Вирина╓ тяжба скельна,
Хижо шлях перепина.
Д╕йся, службо корабельна:
Нестернич╕ – в╕д стерна!

НАШ САД
Сад не вборонили – храм душ╕ сво╓╖ –
Прац╕, чест╕, слави сад наш як не св╕й.
Заздр╕сн╕ злостивц╕, в╕ддан╕ лаке╖
Почиву не мали в шкод╕ нав╕сн╕й.

Сад наш крали-крали, сад наш в╕дбирали,
Сад наш гайнували, сад наш зачерв╕в.
Трудяться ╕ нин╕ гаспиди, вандали,
Дбають, працьовит╕: сох би та мертв╕в.

Ох ╕ напос╕ли гемони шкодлив╕,
Спритн╕ лаштувати лихо та б╕ду:
Падалки недуж╕, падалки червив╕
Свиням на поживу в нашому саду.

Храм душ╕ сво╓╖, сад наш – мова красна.
Праця, честь ╕ слава - сад наш диво з див.
Гарбала, морила напасть в╕кочасна –
Зн╕вечений, хир╕в, гиб╕в, не родив.

Гаспиди, вандали згабу мають хижу,
Гемони шкодлив╕ сад наш порожнять.
Сад рятуймо, люди – св╕ту дивовижу,
Храм душ╕ сво╓╖: свин╕ чавкотять!

МО╥М СЛОВНИКАМ

Скарбниц╕, немудрим дивниц╕
В сутуз╕ мо╖й горьов╕й,
Мо╖ словники на полиц╕,
Супутники, пожитку м╕й…

Неначе у стисках удава
Родовища св╕тлих завзять.
В облоз╕ ╕ пам’ять ╕ слава,
╤ чоботи в душах риплять.

Шал╕╓ бундюча глупота
На штурми затята п’ястись:
Чоб╕ттями в душ╕ охота,
У душ╕, що скволу дались.

Б╕ду╓ обложена мова,
Чимдужче ╖╖ облягли,
╤ виклав я з р╕дного слова
Сво╖ оборонн╕ вали.

╤ в б╕л╕й полярн╕й пустел╕
Я р╕дн╕ шукав словники.
Сп╕вали п╕сн╕ невесел╕
Мо╖ укра╖нськ╕ думки.

Вриваються лют╕ бенер╕
Трощити, пускати на дим.
Чоб╕ття виважу╓ двер╕ –
Не дамся, не дамся живим!

П╤СНЯ В ТУМАН╤
Татарська п╕сня, туман джгутами,
Уклалась в душу важка вага.
Що сов╕сть каже? Чи правда з нами,
Чи поволока? Душа здрига…

Г╕рка сутуга в жахн╕м воланн╕:
В краях нер╕дних татарський дах.
Степи касп╕йськ╕, п╕ски барханн╕,
Холодн╕ нари в степах, льодах…


Глибока пам’ять, бездонна мука,
Кричить ╕ плаче лиха пора.
Страшна погуба, гидка ошука,
Часи нов╕тн╕ й жура стара.

Нова глумота, урази давн╕
У п╕сн╕ вбрали плач╕, тужбу:
Майстри пекельн╕, кати державн╕,
Чиновн╕ хами, зн╕м╕ть ганьбу!

Ущухла п╕сня, та чути мушу:
Мо╓ю стала чужа б╕да.
Татарська доля уклалась в душу –
╤ду в туман╕. Душа рида.


Р╤ЗА
Крим в╕д спеки умл╕ва,
Сонце туч напарю╓.
Жнивна далеч степова
Маревом замарю╓.

Крим напитися блага,
Палений та смажений,
Розсин╕лася юга.
Йде Р╕за ображений.

У Р╕зи на серц╕ шал:
Грубим словом вдарили,
Проганяли на вокзал,
Поглядами шпарили.

Крим не теплий до татар.
Звадник вищиря╓ться:
Каракумський бавовняр –
Хай там ╕ кара╓ться!

Все тут р╕дне та сво╓,
Спекою розжарене…
Крим, а холодно ста╓.
Витерпиш, татарине?

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 20.03.2020 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22127

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков