Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 28.02.2020 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#9 за 28.02.2020
МИРОСЛАВ МАМЧАК: ЛОТОФАГИ

(Продовження: книга 2 ч. 15-18; початок в №48 за 2019 р.)

15
Задзвонив м╕ський телефон. Ним вже р╕дко користувалися, вся родина ╕ друз╕ послуговувалися в основному моб╕льними. Тому й подумалося: хто ж то дзвонить? Чолов╕к заблокований вже котрий день у в╕йськов╕й частин╕, тривожно стало, вже ╕ деяк╕ сус╕ди косо поглядають: тв╕й ще не здався?  доки будуть народ провокувати? невже не бажа╓те рос╕йсько╖ платн╕? – мовби це укра╖нськ╕ в╕йськов╕ провокац╕╖ розпочали. П╕дняла трубку ╕ почула грубий, нахабний голос:
- Ето кварт╕ра… - ╕ назвав пр╕звище ╕ ╕м’я ╖╖ чолов╕ка.
- Ну так, а хто пита╓?
- Счас пр╕дьом, узна╓ш, - в╕дпов╕в ╓хидно ╕ кинув трубку. Взялася за серце, в╕дчула тривогу. Подивилася на д╕тей – синок чотири рочки ╕ дочка, старшенька, третьокласниця. Д╕ватися н╕куди, хоч у м╕ст╕ тривожно, але не вона одна у так╕й ситуац╕╖.
- Так, д╕ти, йд╕ть у свою к╕мнату ╕ не виходьте зв╕дти. Хутко!
Минуло б╕льш н╕ж п╕вгодини часу, вже почала заспокоюватися, можливо, чийсь злий жарт. Зараз можна всякого оч╕кувати, вулицями з╕ збро╓ю в руках хто лишень не вешта╓ться, м╕сто заповнили чуж╕ люди, бронетехн╕ка. Укра╖нцям стало тривожно, просто страшно на вулицю виходити. Раптом р╕зко ╕ пронизливо прозвучав дзв╕нок у дверях. Затим по них загримали ╕ загрозливо:
- Откривайт╓, самооборона Севастополя!
Заглянула у в╕кно, будинок ╕ ╖х п╕д’╖зд оточили озбро╓н╕ "зелен╕ чолов╕чки" з кубанськими козаками. А двер╕ вже ламають, довелося в╕дчинти. За дверима стояли к╕лька кубанських козак╕в, два автоматники в балаклавах ╕ цив╕льний здоровань. Його обличчя було знайоме, ╕нколи бачила його виступи по телев╕зору, спершу в╕д Кличка чи то в╕д "Народного фронту", затим в╕д рег╕онал╕в. В╕н-то ╖╖ ╕ заштовхав грубо з коридору у к╕мнату.
- Хто ви так╕, чого вам в╕д нас треба? – мало не закричала. На крик виб╕гли д╕ти, обступили маму.
- Ну вот что, - розпочав неголений козак. – Ми пр╕шл╕ сказать, чтоби ти передала сво╓му мужу, чтоби закривал свою лавочку ╕ спуст╕л флаг Укра╕ни. Нет б╕льше зд╓ся Укра╕ни ╕ не будет больше. Поняла? – його рука хватила ж╕нку за груди. Не всп╕ла в╕дпов╕сти як донька повисла на руц╕ козака.
- Не ч╕пайте мою маму!
В╕н схватив ╖╖ за волосся ╕ кинув, наче якийсь предмет, на л╕жко:
- Не лезь, коза, когда старш╕й разговар╕ва╓т. Там твойо м╓сто, с╕куха, ╕ н╓ висов╕вайса.
- М╕й тато служить Укра╖н╕, не ч╕пайте мою маму! - малий синок без страху кинувся захищати свою маму з сестричкою ╕ сво╖ми маленькими кулачками почав гамселити незваного гостя.
- Ну ╕ восп╕тала д╓т╓й, готови╓ банд╓рята! - козак схватив п’ят╕рнею малого за голову ╕ пхнув його в╕д себе так, що той влет╕в аж п╕д л╕жко. ╤ замовк, лише перелякано кл╕пав зв╕дти очима ╕, намагаючись щось сказати, став запинатися.
- Бандити, вийд╕ть з хати ╕ не лякайте мо╖х д╕тей, я зараз викличу м╕л╕ц╕ю, покличу сус╕д╕в! – ж╕нка оф╕цера задихалася в╕д безпорадност╕.
Другий козак з автоматниками по-господарськи пройшовся квартирою, обдивився к╕мнати, в╕дкрив шафи, зайшов на балкон ╕ лодж╕ю.
- Ну знай, м╕л╕ц╕я счас ╓то ми, - взявши ж╕нку за п╕дбор╕ддя сказав той, що у цив╕льному. - ╢сл╕ твой так званий патр╕от н╓ спуст╕т флаг ╕ не здаст свою во╕нскую часть за два дня, то всьо ето, что у т╓бя ╓сть, тво╕м уже не будет. Вил╓т╓ш отсюда со сво╕м╕ банд╓рятам╕ на свою банд╓ровщ╕ну, как пробка с бутилк╕. Ми долго ждать н╓ буд╓м. А квартиру твою оддад╕м бойцам ╕л╕ казакам самооборони. Поняла? Так ╕ п╓р╓дай сво╓му мужу. А ми ╓щьо нав╓да╓мся. Но ето будет посл╓дн╕й наш в╕з╕т.
Затим козаки на вх╕дних дверях намалювали крейдою жирний хрест:
- Ето знак тебе на вис╓л╓н╕╓, ╓сл╕ н╓ соглас╕т╓сь служ╕ть Расс╓╖, - вишк╕рив прокурен╕ зуби казак. - Ми н╓ шут╕м.
Наступного дня ж╕нка, з╕бравши д╕тей, терм╕ново автомоб╕лем добрих знайомих покинула Крим ╕ ви╖хала на материк до сво╓╖ мами. Маленького сина довелося тривалий час л╕кувати, довго за╖кався.
╥╖ чолов╕к, з╕бравши залишки сво╓╖ в╕йськово╖ частини, подався сл╕дом на материк. Йому вдалося вивести особов╕ справи та основн╕ документи, решту, щоб не д╕сталося "братам по флоту", проковтнув вогонь. Цю флотську родину не поглинув в╕рус споживацтва, вони не сприймали в╕йськову службу як ф╕рму по задоволенню ╖хн╕х благ. Вони не змогли зберегти за Укра╖ною Севастополь ╕ Крим, але зберегли Бойовий прапор сво╖ в╕йськово╖ частини, а це – можлив╕сть продовження боротьби, не морально╖ на виснаження нерв╕в, як в Криму, а справжньо╖ в╕йни за свою втрачену землю. Технолог╕я зради його не оплела, не затуманила голову улесливими об╕цянками. В╕н ╖╖, цю анатом╕ю облуди, уяснив, ще навчаючись у "нах╕мц╕". Позбавлений можливостей розгорнути свою в╕йськову частину в Криму, в╕д╕рваний в╕д п╕дкр╕плень ╕ резерву, в╕н програв цей св╕й перший "неконтактний б╕й", але ще не програв в╕йну, в╕н ╖хав на материк продовжувати виконувати бойове завдання, реальне бойове завдання - повернути втрачений п╕востр╕в ╕ дов╕ру сво╖х односельц╕в, свого народу. В╕н усв╕домив ╕ вже м╕г добре розп╕знати, хто ╓ сво╖, друз╕ ╕ сп╕вв╕тчизники, а хто - прихованим колаборантом, сепаратистом ╕ терористом, хоч ╕ живе поряд.

16
Командир в╕йськово╖ частини з╕брав сво╖х п╕длеглих б╕ля контрольно-пропускного пункту, у штаб╕ ╕ казармах вже господарювали "зелен╕ чолов╕чки" кавказько╖ ╕ бурятсько╖ нац╕ональностей. Вони ╕ виштовхали укра╖нських в╕йськових на вулицю. Командир щойно в╕в перемовини з ╖х начальником, ╕ його ╕нформац╕╖ стосовно майбутнього, що дал╕ робити, де ╕ куда йти, тепер чекали п╕длегл╕. Чекали, хоча багато хто з них у власному р╕шенн╕ командира не сумн╕валися. Його батько служив на висок╕й посад╕ у штаб╕ Чорноморського флоту, а його син, ось, у В╕йськово-Морських силах командував окремою в╕йськовою частиною. ╤ таким становищем у В╕йськово-Морських силах командування пост╕йно гордилося: ось батько служить на ЧФ, а син – у ВМС Укра╖ни, два р╕дних брати – один служить на ЧФ Рос╕╖, другий – у ВМС Укра╖н╕, дружина на ЧФ, а ╖╖ чолов╕к – у ВМС Укра╖ни. Ц╕ приклади завжди виставлялися символами братства двох народ╕в ╕ дружби флотами. А мен╕ ось, дивлячись на пост╕йн╕ антиукра╖нськ╕ м╕тинги ╕ оскали "русского м╕ра" в Севастопол╕, не давала спокою думка: у критичну годину хто з них ╕ кого зрадить? Батько Рос╕ю, чи син Укра╖ну? Чолов╕к чи його дружина? Котрий з брат╕в зрадить в╕йськов╕й присяз╕? ╤ ось саме зараз, на двадцять другому роц╕ ╕снування В╕йськово-Морських сил Укра╖ни, проявлялася ц╕на того становища, його значення, ╕стинн╕сть ╕ щир╕сть, нарешт╕ в╕дд╕лялися, як мовиться в Б╕бл╕╖, зерна в╕д куколю.
Командир, не зважаючи на захоплення ╕ окупац╕ю чужинцями його в╕йськово╖ частини, був у настро╖ ╕ не в╕дчував яко╖сь тривоги чи невпевненост╕. Вони з батьком вже все обговорили, в╕н ран╕ше за укра╖нського командувача знав про майбутню анекс╕ю Криму, був готовий до не╖, бо ж завжди вважав Крим ╕сторично рос╕йською територ╕╓ю, яку "п’яний" Хрущов подарував Укра╖н╕, тому й здав свою частину без опору, передав рос╕янам арсенал ╕ документи. Тепер продовжить службу у штаб╕ ЧФ, як ╕ батько. Сво╓ завдання в╕н виконав. Залишилося тепер ось востанн╓ виступити перед особовим складом, яких в╕н б╕льше вже ╕ сво╖ми п╕длеглими не вважав. Був певний, що б╕льш╕сть п╕де за ним, перейде до рос╕йського флоту.
- Завтра референдум, зна╓те, раджу вам вс╕м сходити ╕ проголосувати за наш Крим. Стосовно подальшо╖ служби… Служба у ВМС Укра╖ни зак╕нчилася, укра╖нського флоту у Криму б╕льше не буде. Вс╕м, хто бажа╓ продовжувати в╕йськову службу у рядах ЧФ РФ, або зв╕льнитися в запас, треба завтра подати мен╕ в╕дпов╕дн╕ рапорти. Решта не до мене, я залишаюся в Криму ╕ продовжу службу в збройних силах Рос╕╖. До повного п╕дпорядкування нашо╖ частини Чорноморському флоту командувати нею буду я. Все, до побачення.

17
В╕н збирав дорожн╕ реч╕ ╕ готувався до виходу з Криму до Одеси разом з ╕ншими оф╕церами В╕йськово-Морських сил. Кап╕тан 2 рангу, старший оф╕цер штабу ВМС Укра╖ни, збирався продовжити службу у ВМС Укра╖ни, а чекав гостей з╕ штабу ЧФ. Домовилися про зустр╕ч з╕ знайомим оф╕цером ЧФ, з яким не раз сп╕впрацювали на сп╕льних заходах ран╕ше, гостювали один в одного, ходили разом на шашлики, в╕н ╕ запропонував зустр╕тися у квартир╕, щоб без зайвих очей. Дружина на робот╕, д╕ти в школ╕, можна ╕ погомон╕ти без св╕дк╕в. Обговорити одне "серйозне питання" наполегливо домагався його знайомий. Наполягав, що обов’язково треба зустр╕тися. Розум╕в, що питання буде стосуватися його подальшо╖ служби, але в╕н вже заявив, що зраджувати присяз╕ не збира╓ться. Дружина, щоправда, не схвалювала його р╕шення ╖хати до Одеси, не збиралася м╕няти Севастополь, сво╓ р╕дне м╕сто, на Одесу. Але в╕н спод╕вався, що те якось складеться…
Отож, дзв╕нок у двер╕ не був неоч╕куваним. До квартири зайшли дво╓: кр╕м його знайомого кап╕тана 2 рангу з ЧФ, був ще його товариш у цив╕льному. Подумалось, що певно, з ФСБ. Кап╕тан 2 рангу представив його – полковник ГРУ ГШ ЗС Рос╕╖, з Москви.
С╕ли на кухн╕, гост╕ в╕дмовилися в╕д кави ╕ коньяку. Розмову розпочав ГРУшник. Говорив впевнено, мовби у сво╓му каб╕нет╕, карбував кожне слово. В╕дчувалося, що б╕ограф╕ю укра╖нського оф╕цера та його родини в╕н вивчив досконало ╕ вона ╖м найб╕льше п╕дходила. Бо чого вони тод╕ зупинилися на ньому?
- Ви севастополець у третьому покол╕нн╕, однак ╖дете в Одесу, продовжуватимете службу у штаб╕ ВМС. Нас це влаштову╓. Можемо через наш╕ канали впливу сприяти вашому просуванню по служб╕. Зна╓мо, що ваша дружина ма╓ у Севастопол╕ гарну роботу, залиша╓ться тут. Ваш╕ батьки теж працюють, мають б╕знес, д╕ти навчаються. ╤ ╖хати ╖м н╕куди. Ми пропону╓мо вам сп╕впрацю з нами. Нас будуть ц╕кавити плани ╕ д╕╖ ВМС на сход╕ ╕ п╕вдн╕ Укра╖ни, плани ╖х розвитку, бо ж, - усм╕хнувся, - тут в╕д кволих ВМС майже н╕чого не зосталося. Напевно таки, щось будуть будувати там. Але найб╕льше нас ц╕кавитиме участь ВМС на Донбас╕.
Хот╕в щось заперечити, але рос╕йський полковник попросив його не перебивати.
- Я догадуюся, що ви хочете сказати. Але знайте, якщо ви не погодитеся на сп╕впрацю, з’являться проблеми у вашо╖ с╕м’╖, у родини. Бачите, зараз непевний час. Можу вас запевнити, що працювати будете не за так, ми не МО Укра╖ни, ми вм╕╓мо ц╕нувати послуги. Заодно, якщо ми домовимося, гаранту╓мо вам, що проблем з роботою, з кар’╓рою у вашо╖ с╕м’╖ не буде. Ви спок╕йно перетинатимете кордон з Укра╖ною, як ╕ ваш╕ р╕дн╕, коли захочуть побачити Одесу. Часу на роздуми у вас нема╓. Вир╕шу╓мо зараз, погоджу╓тесь чи н╕.
- Та я ще, може..., - невпевнено намагався якось в╕дтягнути час
- Н╕. Вир╕шу╓мо зараз. Врешт╕, це справа добров╕льна, можете в╕дмовитися. То як, ми ж рос╕яни, зоста╓мось ними, чи вороги?
- Ну, як╕ вороги… Я теж русск╕й. Ми завжди спов╕дували дружбу ╕ слов’янське братерство.
- Ото-то. Нам н╕чого д╕литися кордонами. Зрозум╕й, ми, слов'яни, все одно будемо разом, як би там не скакали на Майдан╕. ╤ заслуги тих, хто бореться за наше об’╓днання, Рос╕я не забуде. Так що повертайтеся в круги сво╖. ╤ флот на Чорн╕м мор╕ теж стане ╓диним, сам╕ бачите, що з ВМС Укра╖ни у Севастопол╕ н╕чого не вийшло.
Так, - промайнуло у св╕домост╕, - укра╖нський флот, в╕рн╕ше, його залишки, попри слова з маршу "за Чорне море станемо грудьми", не став москалям поперек дороги, завадою на ╖х шляху на п╕востр╕в, опирався лише грудьми, без збройного опору, тому його залишки без великого шуму, майже тихо виходять з Криму. Ото ╕ був флот Укра╖ни ╕ нема вже його в Криму…
Умовляти його довго не довелося. Погодився на пропозиц╕╖. А чого не заробити, коли випада╓ нагода? В╕н же голосував проти Майдану, нац╕онал╕ст╕в ╕ ╖хню укра╖нську мову не сприймав ╕ не сприйма╓. Чорноморський флот для нього завжди був чимось вищим в╕д флоту Укра╖ни, а Севастополь м╕стом рос╕йсько╖ слави. Розум╕ння, що ╖де до Одеси зраджувати кра╖ну, флот ╕ сво╖х побратим╕в по служб╕ в╕д╕йшло десь на задн╕й план ╕ згодом взагал╕ зникло з св╕домост╕.
- Сп╕впрацювати будете, - сказав на прощання московський полковник, - з╕ сво╖м давн╕м товаришем. Ось з ним ╕ обговорите все, що треба для орган╕зац╕╖ вашо╖ сп╕впрац╕. Бажаю усп╕х╕в, - потиснув руку на прощання.

18
- Русск╕╓ н╓ сдаются! - гордо ╕ з викликом в╕дпов╕в командир укра╖нського корвета рос╕йському адм╕ралу, командувачу флотом, на його пропозиц╕ю уникнути конфронтац╕╖ ╕, задля недопущення збройного конфл╕кту, здати корабель Чорноморському флоту, спустити з його флагштоку В╕йськово-морський прапор Укра╖ни.
- О, похвально! - в╕дпов╕в рос╕йський адм╕рал. – Ц╕ную! Вам здаватися ╕ не потр╕бно, ми сво╖х в полон ╕ не збира╓мося брати. Будемо разом служити на сп╕льному флот╕.
Рос╕йський адм╕рал без страху ходив палубою заблокованого ним же укра╖нського корабля, знаючи, що затримати його чи вчинити щось на кшталт СКР-112 ╕, попри блокаду, прориватися у море у цього, зухвалого на перший погляд, командира укра╖нського корвета сили вол╕ не стане, в╕дчував, що душею в╕н, рос╕янин, севастополець, з рос╕йським флотом. Його етн╕чн╕ корен╕ пов’язан╕ з Рос╕╓ю, його св╕тогляд формувався на рос╕йських ╕деологемах ╕ ╕сторичних традиц╕ях рос╕йського флоту. "Русск╕╓ н╓ сдаются" - повторював про себе адм╕рал ╕ усм╕хався. Але це не традиц╕я укра╖нського флоту, це значить, що цей командир сам плану╓ привести на ЧФ св╕й корвет. До того ж рос╕йський адм╕рал добре знав, що найнов╕ший укра╖нський корвет хоч ╕ назива╓ться "Терноп╕ль", але "западн╕ков" з цього м╕ста тут жменька, у б╕льшост╕ служать севастопольц╕. Служба на цьому корвет╕ вважалася не менш престижною, н╕ж на флагман╕ ВМС, фрегат╕ "Гетьман Сагайдачний". В╕н був пост╕йним учасником заход╕в НАТО, ходив в далек╕ походи, тож на корвет через р╕зн╕ канали направляли служити до ВМС "сво╖х" людей: як оф╕цер╕в, так ╕ матрос╕в. Тому знав реальну ситуац╕ю, що вже зараз багато член╕в ек╕пажу з заблокованого корабля просяться з╕йти на берег до дружини з немовлям, за продуктами, хвор╕ють раптово ╕ не сп╕шать повернутися на борт, тому вже незабаром корабель не буде кому зрушити з м╕сця. Почека╓мо ще трохи, почека╓мо…
Так ╕ сталося, б╕льш╕сть команди разом з командиром передали св╕й бойовий корвет Чорноморському флоту, подалися до "сво╖х" ╕сторичних ╕ етн╕чних корен╕в, до б╕льших перспектив у служб╕ ╕ матер╕альних благ.
У штаб╕ ВМС зам╕сть прийняття р╕шення по деблокад╕ укра╖нських в╕йськових частин ╕ корабл╕в в бухтах проходила нарада за нарадою. На буд╕вл╕ штабу написали велике гасло "Русские не сдаются! Присяге верны!" та "Черноморцы присягают один раз". Глянувши на те гасло, рос╕йський командувач лиш усм╕хнувся: опиратися будуть не довго, раз вони "русские черноморцы", тож чорноморцям опиратися довго не будуть, сам╕ себе дезорган╕зовують ╕ розвалять власну орган╕зац╕ю. Де там ╓ укра╖нц╕, як╕ "пр╕сяг╓ в╓рни"? Вони сам╕ себе уявлвляють чорноморцями, значить, хочуть бути разом з нами, хоч молодий командувач ВМС демонстру╓ принципов╕сть, та усп╕ху в╕н не досягне. Його гасла на штаб╕ ВМС не розум╕ють нав╕ть севастопольськ╕ укра╖нц╕, тому й п╕дтримка з ╖х сторони довол╕ скромна.
Рос╕йський командувач Чорноморським флотом в╕льно в╕дв╕дував ним же заблокован╕ укра╖нськ╕ корабл╕ ╕ в╕йськов╕ частини, зустр╕чався з ╖х командирами. Щойно в╕н з’являвся перед ╖хн╕ми КПП, вони, як у недавн╕ часи, в╕дразу виб╕гали назустр╕ч. В╕н знав, що "затятих нац╕онал╕ст╕в", як╕ могли б його затримати та взяти п╕д варту за порушення вс╕х м╕ждержавних угод Рос╕╖ з Укра╖ною, серед укра╖нських командир╕в у Севастопол╕ нема╓. Тому почувався безпечно, повним господарем ситуац╕╖ у м╕ст╕ та в Криму. На контрольно-пропускному пункт╕ академ╕╖ В╕йськово-Морських сил, яку котрий день посп╕ль блокувала сотня л╕тн╕х в╕дставник╕в ╕ бабусь з козаками (озбро╓н╕ до зуб╕в рос╕йськ╕ грушники скромно ховалися за ╖х спинами), спорудили ст╕л, як у кафе – чай, кава, печиво для гостей. Рос╕йський адм╕рал прибув не сам, мав з собою старих друз╕в з укра╖нських адм╕рал╕в, ще вчорашн╕х командувач╕в ВМС Укра╖ни. На КПП ╖х зустр╕в начальник академ╕╖ ╕з заступником, запросив до столу на чашечку кави. Не в╕дмовили, з задоволенням смакуючи галицьку каву, повели розмову про те, що академ╕ю треба повернути ЧФ РФ, позаяк зам╕сть не╖ спланували в╕дновити ╕сторичне вище в╕йськово-морське училище ╕мен╕ Павла Нах╕мова, яке "несправедливо" колись передали Укра╖н╕.
- У мене наказ захистити академ╕ю в╕д Правого сектору ╕ бандерофашист╕в, тому включаю академ╕ю до свого флоту як в╕йськово-морське училище ╕ беру п╕д захист. Ви можете залишатися ╕ продовжити тут службу.
- Нас захищати не треба, не бачимо противника, - в╕дпов╕в начальник академ╕╖. – Та ╕ наказу у нас щось вам передавати нема╓.
- У вас н╕кому зараз приймати р╕шення, тому р╕шення прийнято нами. Питання вир╕шене остаточно, Крим, а значить ╕ ваша академ╕я, включаються до Рос╕╖.
- Я думаю, слов'яни воювати м╕ж собою не будуть, - почув рос╕йський адм╕рал невпевнену в╕дпов╕дь укра╖нського кап╕тана 1 рангу. – Укра╖нськ╕ прапори спускати ╕ передавати академ╕ю не буду.
- Ти чого спереча╓шся? Академ╕я була ╕ буде рос╕йською, що тут не ясно. Укра╖ни б╕льше в Криму не буде. П╕дн╕май рос╕йський прапор, питання вже вир╕шене, - втрутився в розмову адм╕рал, ще недавн╕й командувач ВМС Укра╖ни.
- У вас терм╕н до завтрашнього ранку, - сьорбаючи гарячу каву, промовив адм╕рал. - Ми прийдемо ╕ заберемо те, що нам належить ╕сторично. Вчините оп╕р, пролл╓ться кров, будете в╕дпов╕дати особисто за в╕дпов╕дними статтями крим╕нального закону.
- Я вважаю, що слов'яни не будуть м╕ж собою воювати…
- Саме так, - перервав начальника академ╕╖ рос╕йський адм╕рал. - Тому вам належить урочисто, перед стро╓м, спустити св╕й прапор, а ми так само п╕дн╕мемо св╕й. Хто з укра╖нських в╕йськовослужбовц╕в забажа╓ продовжити службу на ЧФ – проблем не буде. Решта вийдуть з Севастополя ╕ з Криму. Все. Завтра о дев’ят╕й годин╕ ранку ритуал спуску – п╕дйому прапор╕в. ╤ я не люблю, коли мо╖ розпорядження ╕гноруються ╕ не виконуються.
Оточена з ус╕х бок╕в академ╕я була приреченою. Самост╕йно боронитися в╕д спецназу ╕ морсько╖ п╕хоти вона не могла, сили були надто нер╕вн╕. Невеликий заг╕н спецназу СБУ, який за планом оборони мав би разом з курсантами обороняти академ╕ю, давно ╖╖ покинув…
Кер╕вник академ╕╖ прибути на той ганебний ритуал в╕дмовився. Ритуал орган╕зували його заступники, як╕ за н╕ч вже встигли й переодягнутися в рос╕йську форму одягу. Колаборанти, яких в академ╕╖ виявилося чимало, укра╖нськ╕ прапори в академ╕╖ спустили ╕ стали в╕ддавати почест╕ прапору рос╕йському. Лише десяток курсант╕в з р╕зних факультет╕в вийшли ╕ п╕д час п╕дйому рос╕йського триколора почали сп╕вати Г╕мн Укра╖ни. ╤ ще л╕це╖сти трималися свого р╕дного жовто-блакитного, який гордо майор╕в над д╕йством академ╕чного колаборац╕он╕зму.
Учн╕ продемонстрували урок патр╕отизму, урок чест╕ ╕ г╕дност╕ сво╖м учителям!
(Дал╕ буде)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 28.02.2020 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22051

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков