Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3476)
З потоку життя (6713)
Душі криниця (3636)
Українці мої... (1489)
Резонанс (1551)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1733)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: «УКРА╥Н╤-НАЦ╤╥ ПОТР╤БНА НОВА ДЕРЖАВА-УКРА╥НА»
Виника╓ питання, а хто ж пров╕дники нац╕╖, що здатн╕ очолити процес реал╕зац╕╖ ц╕╓╖ нац╕онально╖...


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: УКРА╥НСЬКА Л╤ТЕРАТУРА ╤ НАЦ╤ОНАЛЬНА ╤ДЕНТИЧН╤СТЬ
Я не лише письменниця, а й читачка. Мен╕ пощастило в дитинств╕ в╕дчути смак ╕ запах слова р╕дною...


ПОВЕРНЕМО В ШКОЛУ ВИВЧЕННЯ ТВОР╤В С. РУДАНСЬКОГО «НАУКА» ТА «ПОВ╤Й, В╤ТРЕ, НА ВКРА╥НУ…»
Шанобливе ставлення до р╕дно╖ земл╕ у п╕дростаючого покол╕ння вихову╓ться в школ╕ зокрема у...


ШАХТАР ОШТРАФОВАНО ЧЕРЕЗ ОГОЛОШЕННЯ НА СТАД╤ОН╤ РОС╤ЙСЬКОЮ МОВОЮ
Про це пов╕домля╓ сайт "Футбол 24".


НЕМА╢ Н╤ЯКОГО СЕПАРАТИЗМУ
Нещодавно я прочитав першу частину книги б╕йця добровольчого батальйону особливого призначення...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 14.02.2020 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 14.02.2020
В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: МОВНЕ НЕВ╤ГЛАСТВО ЧИ ЗЛИЙ НАМ╤Р?

Доборолися, добалакалися,
Досварилися, аж гримить.
Укра╖но, чи ти була колись
Незалежною, хоч на мить?
Л╤НА КОСТЕНКО

Для нас, укра╖нц╕в, останн╕ дев’ятнадцять рок╕в виявилися нелегкими роками випробовувань нац╕онально╖ ел╕ти на зр╕л╕сть та мудр╕сть, але н╕хто, на жаль, не наважиться дати позитивно╖ оц╕нки щодо п╕дсумк╕в таких випробовувань.
Не так давно перший президент Укра╖ни Леон╕д Кравчук у в╕дча╖ заявив приблизно таке: якщо б в╕н знав, як╕ люди прийдуть до влади п╕сля нього ╕ як╕ насл╕дки будуть в╕д ╖х д╕яльност╕, то скор╕ше позбувся б руки, н╕ж п╕дписав нею документ про незалежн╕сть Укра╖ни. Проте той самий «класик» трохи ран╕ше зазначав: «Ма╓мо те, що ма╓мо!». Тож на сьогодн╕ головна проблема укра╖нсько╖ нац╕╖ знаходиться у площин╕ в╕дпов╕дей на наступн╕ запитання:
1. Для чого у 1991 роц╕ була виборена незалежн╕сть Укра╖ни?
2. Чи буде укра╖нська нац╕я визнана юридичною особою у стосунках ╕з державою?
Ц╕ запитання ╓ ключовими у ф╕лософ╕╖ розвитку нац╕онально╖ ╕де╖ ╕ побудови укра╖нсько╖ держави на сучасному етап╕, оск╕льки п╕сля останн╕х вибор╕в президента Укра╖ни стало очевидним, що на початок 2010 року ще не ус╕ громадяни Укра╖ни зрозум╕ли, що ж таке Укра╖на – кра╖на, нац╕я чи держава.
Кра╖на. Кра╖ною завжди вважався край (частина) земл╕ з╕ сво╓ю природою ╕ людьми, що споконв╕чно живуть на ц╕й земл╕. Укра╖на – це неповторний укра╖нський край, що простягнувся в╕д Карпат до Азовського моря ╕ передг╕р’я Кавказу, в╕д Пол╕сся до Чорного моря.
Ми, укра╖нц╕ любимо св╕й край, ми любимо свою прекрасну Укра╖ну-кра╖ну.
Нац╕я розум╕╓ться як ст╕йка сп╕льн╕сть людей, що ╕сторично склалася на баз╕ сп╕льно╖ мови, територ╕╖, економ╕чного життя, психолог╕чного складу, який проявля╓ться у сп╕льност╕ культури.
Держава – визнана народом система орган╕в влади, яка ╓ суверенною у межах визнано╖ сус╕дн╕ми державами територ╕╖.
Народ – населення, об’╓днане приналежн╕стю до одн╕╓╖ держави.
Можливо, в╕д простого нев╕гластва, а можливо, в╕д злого нам╕ру, але саме через п╕дм╕ну понять «кра╖на», «держава» ╕ «нац╕я» укра╖нськ╕ законодавц╕ заклали у зм╕ст Конституц╕╖ Укра╖ни ╕ чинного законодавства норми з неоднозначним трактуванням, що завадило побудувати Укра╖ну-державу, в╕дпов╕дальну перед Укра╖ною-нац╕╓ю. Тому конституц╕йн╕ права людини та ╖х соц╕альн╕ гарант╕╖ сьогодн╕ ще не стали досяжними нормами життя для переважаючо╖ б╕льшост╕ укра╖нц╕в.
Отже: «ма╓мо те, що ма╓мо»!
На жаль, також ще не вс╕ пол╕тики зрозум╕ли, що Укра╖на-нац╕я ╕ Укра╖на-держава – це р╕зн╕ юридичн╕ категор╕╖ з р╕зними власними ╕нтересами, оск╕льки в контекст╕ свого ╕сторичного розвитку Укра╖на-нац╕я ма╓ сво╖ природн╕ довгостроков╕ житт╓во важлив╕ ╕нтереси, як╕ ╓ доленосними для кожно╖ людини нин╕шньо╖ укра╖нсько╖ нац╕╖.
Тому Укра╖на-нац╕я з метою забезпечення процесу задовольняння сво╖х житт╓во важливих ╕нтерес╕в, власне, ╕ створювала у 1991 роц╕ незалежну Укра╖ну-державу, яка б ╕ мала б бути основою системи нац╕онально╖ безпеки.
Зважаючи на те, що головна мета системи нац╕онально╖ безпеки – виявлення тенденц╕й впливу ╕снуючих небезпек на процеси задовольняння нац╕ональних ╕нтерес╕в та запоб╕гання перетворенню будь яко╖ ╕снуючо╖ небезпеки у загрозу задовольнянню цих ╕нтерес╕в, саме у цьому ╕ поляга╓ сутн╕сть в╕дпов╕дальност╕ держави перед нац╕╓ю.
Та, на жаль, протягом дев’ятнадцяти рок╕в так не сталося, бо чинна Конституц╕я Укра╖ни такого не передбача╓, а лише закр╕плю╓ тотальний пр╕оритет ╕нтерес╕в держави над ╕нтересами громадян ╕ сусп╕льства, тому права людини в Укра╖н╕ залишилися лише гаслами та добрими нам╕рами.
З ╕стор╕╖ в╕домо, що коли в кра╖н╕ пр╕оритетним ста╓ задовольняння ╕нтерес╕в держави, а не задовольняння ╕нтерес╕в нац╕╖, то така держава перетворю╓ться на авторитарний владний режим, який просто паразиту╓ на здоровому т╕л╕ нац╕╖. Тому дуже важливо зрозум╕ти ╕ визначити, як, яким чином ╕ як╕ саме пол╕тичн╕ кола отримали владу в держав╕, як╕ принципи та ц╕нност╕ вони спов╕дують.
Якщо владн╕ пол╕тичн╕ кола спов╕дують не гуман╕стичн╕ принципи ╕ зробили державу служницею у задовольнянн╕ сво╖х власних корпоративних ╕нтерес╕в, то ця держава ╓ чужою для нац╕╖ ╕ для власного народу, якою б ╕деолог╕чною риторикою вона не прикривалася.
╤нформац╕йна пол╕тика владних к╕л тако╖ держави скерову╓ться лише на психолог╕чну обробку населення з метою приховування сво╓╖ справжньо╖ мети захоплення влади, недопущення публ╕чних протест╕в та створення видимост╕ пол╕тично╖ стаб╕льност╕ в кра╖н╕. Така держава обмежу╓ свободу слова та права людини. Вона буде зд╕йснювати брутальний ╕ цин╕чний тиск на людей з метою змусити ╖х говорити лише те, що оф╕ц╕йно дозволене. Укра╖на це вже пережила за час╕в президентства Кучми Л.Д. та Ющенка В.А., коли у ЗМ╤ подавалися м╕фи ╕ панувала неправда, п╕д зав╕сою яко╖ владн╕ кола збагачувалися за рахунок народу.
Тому досить знаковим було прохання до депутат╕в Верховно╖ Ради Укра╖ни тод╕ ще прем’╓р-м╕н╕стра Леон╕да Кучми визначитись, що ми буду╓мо, соц╕ал╕зм чи кап╕тал╕зм? Це прохання було дещо на╖вним з вуст людини, яка була на вершин╕ владно╖ п╕рам╕ди у пер╕од хижацького накопичення приватного первинного кап╕талу та розкв╕ту крим╕нального захоплення народного багатства, яке належало Укра╖н╕-держав╕, що призвело до г╕пер╕нфляц╕╖ ╕ колапсу державно╖ економ╕ки, в╕д яко╖ залежав статок б╕льшост╕ Укра╖нського народу.
Проте у цей надважкий пер╕од укра╖нська нац╕я вистояла, заклала фундамент нац╕онально╖ економ╕ки ╕ початку свого розвитку на пострадянському простор╕, а п╕д час Помаранчево╖ революц╕╖ нац╕я висунула сво╖ жорстк╕ вимоги до держави, як╕ були сформульован╕ у гаслах Майдану. Саме завдяки Майдану формувалася сучасна Укра╖на-нац╕я, яка почала вимагати позитивних зм╕н в держав╕ на користь людини, на користь розвитку малого ╕ середнього п╕дпри╓мництва, як гаранта стаб╕льного ╕снування ╕ розвитку нац╕╖.
В ейфор╕╖ тих пол╕тичних под╕й м╕с╕ю щодо виконання вимог нац╕╖ взяла на себе команда В. Ющенка, куди входили в╕дом╕ вс╕м пол╕тики, до яких на той час була дов╕ра народу. Та, на жаль, В╕ктор Андр╕йович та б╕льш╕сть його команди не були ╕деолог╕чними пол╕тиками ╕ не були спроможними зм╕нити правила гри ╕ змусити державу зд╕йснювати задовольняння ╕нтерес╕в як просто╖ людини, так ╕ нац╕╖ у ц╕лому. Тому швидко стало зрозум╕лим, що в╕д ново╖ влади дарма чекати прогресивних зм╕н та створення д╕╓вих механ╕зм╕в функц╕онування системи нац╕онально╖ безпеки: державн╕ структури, як╕ мали б оп╕куватися суверен╕тетом Укра╖ни-держави (Служба безпеки, м╕л╕ц╕я, прокуратура, суди, Нац╕ональний банк Укра╖ни), керувалися президентом Укра╖ни в режим╕ ручного управл╕ння.
В╕ктор Ющенко ╕ б╕льш╕сть його команди до останнього свого часу при влад╕ так ╕ не зрозум╕ли р╕зницю м╕ж Укра╖ною-нац╕╓ю ╕ Укра╖ною-державою.
На п╕дтвердження цього ╓ такий св╕жий факт: 26 березня 2010 року трет╕й президент Укра╖ни В╕ктор Ющенко на телев╕з╕йному канал╕ «Укра╖на» у сво╖й в╕дпов╕д╕ на болюче для вс╕х укра╖нц╕в запитання Сав╕ка Шустера стосовно в╕дставки Голови Нац╕онального банку Укра╖ни досл╕вно сказав так: «Дуже важливо для нац╕╖ зрозум╕ти: Центральний банк не повинен грати в пол╕тику. Це не державний ╕нститут. Нац╕ональний банк – це нац╕ональний ╕нститут».
Така заява людини, що 5 рок╕в знаходилася на посад╕ президента Укра╖ни, не може не дивувати, оск╕льки правовий статус, принципи орган╕зац╕╖ ╕ д╕яльност╕ Нац╕онального банку Укра╖ни визначен╕ Конституц╕╓ю Укра╖ни та Законом Укра╖ни "Про Нац╕ональний банк Укра╖ни", де:
стаття 2 визнача╓: «Нац╕ональний банк Укра╖ни (дал╕ - Нац╕ональний банк) ╓ центральним банком Укра╖ни, особливим центральним органом державного управл╕ння»;
стаття 3 визнача╓: «Нац╕ональний банк ма╓ статутний кап╕тал, що ╓ державною власн╕стю. Джерелами формування статутного кап╕талу Нац╕онального банку ╓ доходи його кошторису, а при необх╕дност╕ - Державний бюджет Укра╖ни».
Президент Укра╖ни, як гарант Конституц╕╖ Укра╖ни, зобов’язаний це знати, як ╕ те, що стаття 99 Конституц╕╖ Укра╖ни наголошу╓: «Забезпечення стаб╕льност╕ грошово╖ одиниц╕ ╓ основною функц╕╓ю центрального банку держави - Нац╕онального банку Укра╖ни».
Таким чином, В╕ктор Андр╕йович вв╕в громадськ╕сть в оману, стверджуючи, що Нац╕ональний банк «це не державний ╕нститут. Нац╕ональний банк – це нац╕ональний ╕нститут», оск╕льки за Конституц╕╓ю Укра╖ни Нац╕ональний банк Укра╖ни ╓ центральним банком держави. Жонглювання терм╕нами в пол╕тиц╕ використову╓ться для приховування правди у боротьб╕ з опонентами, але так╕, на перший погляд «несутт╓в╕», факти св╕домо╖ чи не св╕домо╖ п╕дм╕ни терм╕н╕в вищими посадовими особами держави для Укра╖нського народу мають важк╕ насл╕дки, обертаючись сутт╓вими економ╕чними проблемами ╕ сутт╓вими втратами. Тому таке жонглювання терм╕нами мало б розц╕нюватися як злочин посадово╖ особи держави проти власного народу.
Таких приклад╕в легковажного в╕дношення до терм╕нолог╕╖ серед кер╕вних ос╕б держави дуже багато. На жаль, плутанина у терм╕нолог╕╖ ма╓ м╕сце ╕ у чинному законодавств╕. Наприклад, посилаючись на статтю 17 Конституц╕╖ Укра╖ни, ус╕ кер╕вники держави переконують народ, що суверен╕тет Укра╖ни треба захищати ╕ його мають захищати Збройн╕ Сили Укра╖ни, проте не кажуть, як ╕ в╕д кого.
Суверен╕тет – це визнане сус╕дн╕ми державами виключне право Укра╖ни-держави самост╕йно приймати закони ╕ домагатися виконання ╖х на вс╕й сво╖й територ╕╖. Захисником суверен╕тету Укра╖ни ╓ сам Укра╖нський народ, який, виконуючи вс╕ закони ╕ р╕шення Укра╖ни-держави, вимага╓ це робити ╕ в╕д м╕л╕ц╕╖, прокуратури, судд╕в тощо. Це ╓ дуже важливим, оск╕льки виконання або невиконання кожного чинного закону Укра╖ни тягне за собою певне ф╕нансове навантаження на державний бюджет, проте ми майже щодня отриму╓мо пов╕домлення, що саме м╕л╕ц╕я, прокуратура, суди, податк╕вц╕ ╓ головними порушниками державного суверен╕тету, а це, на жаль, дуже дорого обходиться Укра╖нському народов╕ ╕ матер╕ально, ╕ морально. Отже, Збройн╕ Сили Укра╖ни, як╕ призначен╕ для ведення збройно╖ боротьби, до захисту суверен╕тету держави не причетн╕. Вони так само, як ╕ ус╕ ╕нш╕ структури, мають дотримуватися вимог закон╕в.
А вс╕ укра╖нськ╕ законодавц╕ зобов’язан╕ були б розум╕ти, що таке суверен╕тет, ╕ добре вивчити увесь понят╕йний апарат, щоб вкласти у законодавч╕ акти ч╕тк╕, однозначн╕ ╕ ус╕м зрозум╕л╕ формулювання для ч╕ткого ╕ однозначного ╖х виконання на ус╕й територ╕╖ Укра╖ни. Саме для цього Укра╖на-держава ╕ отримала св╕й суверен╕тет! Проте Укра╖нський народ безусп╕шно чекав, що саме останн╕ п’ять рок╕в стануть прикладом сумл╕нного дотримання чинного законодавства та утвердження державного суверен╕тету Укра╖ни на ус╕й ╖╖ територ╕╖.
Ус╕ громадяни Укра╖ни мають нарешт╕ зрозум╕ти, що йдеться не про просту плутанину в терм╕нолог╕╖ чинного законодавства, а про нагальну потребу правильного тлумачення нормативних юридичних терм╕н╕в укра╖нською мовою в чинному законодавств╕, оск╕льки помилки з терм╕нолог╕╓ю у чинному законодавств╕ дуже дорого обходяться Укра╖нському народов╕.
Так, наприклад, слово «державний» п╕д собою ма╓ ч╕тке нормативне п╕д╜рунтя, яке визначене Статтею 1 Конституц╕╖ Укра╖ни: «Укра╖на ╓ суверенна ╕ незалежна, демократична, соц╕альна, правова держава». Тобто Укра╖на – це держава!
Стаття 13 Конституц╕╖ Укра╖ни визнача╓, що: «Земля, ╖╖ надра, атмосферне пов╕тря, водн╕ та ╕нш╕ природн╕ ресурси, як╕ знаходяться в межах територ╕╖ Укра╖ни, природн╕ ресурси ╖╖ континентального шельфу, виключно╖ (морсько╖) економ╕чно╖ зони ╓ об'╓ктами права власност╕ Укра╖нського народу. В╕д ╕мен╕ Укра╖нського народу права власника зд╕йснюють органи державно╖ влади та органи м╕сцевого самоврядування в межах, визначених ц╕╓ю Конституц╕╓ю», що: «Держава забезпечу╓ захист прав ус╕х суб'╓кт╕в права власност╕ ╕ господарювання, соц╕альну спрямован╕сть економ╕ки. Ус╕ суб'╓кти права власност╕ р╕вн╕ перед законом».
У контекст╕ цього треба засв╕дчити, що Конституц╕я Укра╖ни не визнача╓ тако╖ юридично╖ норми, як «нац╕я». Тож у чинному законодавств╕ ╕ нема╓ нормативного п╕д╜рунтя п╕д словом «нац╕ональний».
Про нац╕ю Конституц╕я Укра╖ни згаду╓ лише у Статт╕ 11: «Держава сприя╓ консол╕дац╕╖ та розвитков╕ укра╖нсько╖ нац╕╖, ╖╖ ╕сторично╖ св╕домост╕, традиц╕й ╕ культури, а також розвитков╕ етн╕чно╖, культурно╖, мовно╖ та рел╕г╕йно╖ самобутност╕ вс╕х кор╕нних народ╕в ╕ нац╕ональних меншин Укра╖ни».
Отже, президент В. Ющенко не мав п╕дстав стверджувати, що «Нац╕ональний банк – це нац╕ональний ╕нститут», оск╕льки Конституц╕я Укра╖ни визнача╓, що «Нац╕ональний банк Укра╖ни ╓ центральним банком Укра╖ни, особливим центральним органом державного управл╕ння».
Прикро, що деяк╕ висок╕ посадовц╕ з команди нового Президента Укра╖ни також дозволяють соб╕ жонглювання терм╕нами, наприклад, говорять про «нац╕ональн╕ ╕нтереси держави», у той час, коли ми ч╕тко зна╓мо, що ╓ ╕нтереси нац╕╖ (нац╕ональн╕ ╕нтереси), а ╓ ╕нтереси держави (державн╕ ╕нтереси). Виходячи як з власного ╕сторичного досв╕ду Укра╖ни, так ╕ досв╕ду ╕нших кра╖н, ц╕ ╕нтереси знаходяться у площинах р╕зного р╕вня пр╕оритетност╕.
Тому ус╕м, хто бажа╓ реально╖ стаб╕льност╕ в Укра╖н╕, хто ╓ при влад╕ або хто прийде до влади, важливо розум╕ти, що нац╕я ╕ лише нац╕я ма╓ право на самовизначення та формування сво╓╖ власно╖ держави. Саме укра╖нська нац╕я ма╓ право мати свою власну державу, яка ма╓ оп╕куватися виключно задовольнянням нац╕ональних ╕нтерес╕в. В процес╕ задовольняння нац╕ональних ╕нтерес╕в найб╕льш повно мають задовольнятися ╕нтереси людини ╕ сусп╕льства, оск╕льки головна м╕с╕я держави ╕ поляга╓ в тому, щоб допомогти нац╕╖ задовольнити ус╕ ╖╖ житт╓во важлив╕ ╕нтереси. Саме у цьому поляга╓ нац╕ональна ╕дея, якою нас даремно лякали у Радянському Союз╕. А в╕дтак ╕ головний обов’язок Президента Укра╖ни - скерувати д╕яльн╕сть держави на всеб╕чне забезпечення процесу задовольняння нац╕ональних ╕нтерес╕в. В╕д розум╕ння цього виника╓ ╕ ч╕тке розум╕ння, для чого потр╕бна система нац╕онально╖ безпеки, а саме: для сво╓часного виявлення, протид╕╖ ╕ подолання ус╕х небезпек, що виникають у процес╕ задовольняння нац╕ональних ╕нтерес╕в.
Важливо п╕дкреслити: не «загроз», а саме небезпек!
Бо коли над Укра╖ною д╕йсно нависне будь-яка загроза, ус╕м буде зрозум╕ло, що система нац╕онально╖ безпеки належним чином не працювала ╕ про╜авила перетворення небезпеки у загрозу. А боротьба з загрозою ╕ л╕кв╕дац╕я насл╕дк╕в в╕д не╖ Укра╖н╕-держав╕ об╕йдеться набагато дорожче, н╕ж ╖╖ попередження, ╕ втрат укра╖нський народ понесе набагато б╕льше. П╕днята проблема ╓ лише вершиною того айсбергу, який назива╓ться реформою системи нац╕онально╖ безпеки, матер╕альною основою ╕ головним суб’╓ктом яко╖ ╓ нац╕ональна економ╕ка. Реформа системи нац╕онально╖ безпеки ма╓ бути не виб╕рковою, а системною, тобто охопити ус╕ сфери житт╓д╕яльност╕ держави з метою п╕двищення ефективност╕ процес╕в задоволення нац╕ональних ╕нтерес╕в ╕ сталого розвитку Укра╖ни-нац╕╖.
Ця реформа зап╕знилася вже рок╕в так на 18, а оск╕льки ще й дос╕ в Укра╖н╕-держав╕ все вим╕рю╓ться пол╕тичною доц╕льн╕стю, то чи виникне така пол╕тична доц╕льн╕сть при новому президент╕ Укра╖ни ╕ чи буде виявлена пол╕тична воля ╕ економ╕чний прагматизм для проведення реформ в ╕нтересах нац╕╖, – про╕нформу╓ про це час. Проте Укра╖нському народов╕, який ╓ приналежним до ц╕╓╖ держави, не варто звол╕кати з часом: бездарно змарнован╕ 5 останн╕х рок╕в вимагають в╕д Укра╖нського народу посл╕довно ╕ наполегливо допомогти президентов╕ Укра╖ни ╕ його команд╕ не схибити з метою проведення реформи - саме в ╕нтересах Укра╖ни-нац╕╖, поки що ма╓ на те сво╓ законне конституц╕йне право.

(Дал╕ буде)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 14.02.2020 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22006

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков