Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3440)
З потоку життя (6674)
Душі криниця (3607)
Українці мої... (1481)
Резонанс (1539)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1717)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВАЛЕНТИН БУТ: ╤НФОРМАЦ╤ЙНА В╤ЙНА - ФАРИСЕЙСТВО, НА ЯКЕ В╤ДПОВ╤ДА╢МО ЗАПОБ╤ГЛИВ╤СТЮ?
Те, що москов╕йськ╕ ЗМ╤ згодовують на внутр╕шньому ринку в╕дверто перекручене уявлення про реал╕╖...


ВАЛЕНТИН БУТ: ВЛАДА МА╢ ЗНАЧЕННЯ-2
В парадоксальному мор╕ нашо╖ пол╕тики, все навпаки. ╤ чого б то?


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: КРИВАВ╤ БРИЗКИ НА Б╤ЛИХ ПАЛЬТАХ
П╕д тиском несприятливих обставин ╕ реально╖ загрози втратити державу, укра╖нц╕ починають потрохи...


«ЩО ТО ЗНАЧИТЬ – В ЧОРН╤Й ПРИЗМ╤ ЗРАДИ ХОЧ БИ РАЗ СЕБЕ ПЕРЕЛАМАТЬ…»
Вже 10 л╕т промайнуло в╕дтод╕, як на початку 2010 року на прес-конференц╕╖ в прямому еф╕р╕...


ВЛАДА МА╢ ЗНАЧЕННЯ
Не усв╕домивши причини хвороби, чи можна спод╕ватися вил╕кувати ╖╖? Чи можна вир╕шити проблему,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 24.01.2020 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#4 за 24.01.2020
ХТО ПРИНАДЖУ╢ ЗВ╤РА

╤нстинкт нападати ╕ вбивати нев╕д'╓мний в╕д природи зв╕ра. За тако╖ данност╕ шансом на виживання для людини була пост╕йна готовн╕сть до в╕дс╕ч╕. Непорушн╕сть дотримання цього правила забезпечила виживання людства. Чого ж ми дума╓мо, що ун╕версальний закон природи якось кардинально зм╕нився в╕д того лишень, що найнебезпечн╕ш╕ хижаки ходять сьогодн╕ на двох ногах? Хто нав╕яв нам рабську думку, що можемо перекласти турботи про свою безпеку на когось? Ми ще не в Ел╕зиум╕, панове, але вже й не в ╕мперському ст╕йл╕.

Спецоперац╕я Кремля в╕д 20 лютого 2014 року, в результат╕ яко╖ укра╖нський Крим було окуповано, а в подальшому й анексовано до Москов╕╖, стала шоком для Укра╖ни, особливо для т╕╓╖ ╖╖ частини, для тих укра╖нц╕в, як╕ нав╕ть п╕сля мешковського фальстарту та Тузлинського рекогностування продовжували щиро в╕рити у можлив╕сть теплих стосунк╕в з тими, хто н╕коли й не приховував свого зверхнього ставлення до них, сприймав ╖х, в кращому раз╕, за попихач╕в, а саму укра╖нську державу, ╖╖ мову – не б╕льше як прикрим непорозум╕нням, ф╕кц╕╓ю, помилкою, яка, рано чи п╕зно, мала бути виправленою.
А все ж, попри всю п╕дступн╕сть, нахабн╕сть та зловорож╕сть кремл╕вських верховод, попри те, що упродовж вс╕х рок╕в незалежност╕ вони невтомно працювали на в╕дторгнення Криму, скласти виключно на них всю вину за його втрату неможливо. Бо ж тод╕ н╕куди не под╕тися в╕д питання, чому Порт-Артур ще й дос╕ належить Китаю, а Аляска та Кал╕форн╕я – Сполученим Штатам Америки.
Ще б╕льше безп╕дставними ╓ спроби зробити винуватцями то╖ втрати мешканц╕в Криму, як╕, мовляв, ╕з шк╕ри вискакували в сво╓му бажанн╕ в╕д’╓днатися в╕д нелюбо╖ ╖м Укра╖ни та впасти в об╕йми “матушки Рассеи”. Не в╕дкидаючи того, що под╕бн╕ настро╖ ╕ справд╕ побутували серед певно╖ частини населення, переважн╕й б╕льшост╕ кримчан ╕ на думку не спадало н╕чого под╕бного. Пом╕ркуймо неупереджено: на двох референдумах – 20 с╕чня та 1 грудня 1991 року мешканц╕ Криму б╕льш╕стю голос╕в (93% ╕ 54% в╕дпов╕дно) фактично висловилися за автономний статус Республ╕ки Крим у склад╕ Укра╖ни. Тож, якщо нав╕ть не в╕дкидати того факту, що мотиви б╕льшост╕ кримчан були не ст╕льки патр╕отичними, як прагматичними, неможливо заперечити, що, висловлюючись за незалежн╕сть Укра╖ни, вони, так само як ╕нш╕ ╖╖ громадяни, щиро в╕рили в те, що в╕дчепившись в╕д неоковирно╖, д╕ряво╖, нап╕взатоплено╖ барж╕ СРСР╕╖, укра╖нський лайнер швидко наздожене флот розвинутих кра╖н св╕ту, що вони невдовз╕ зможуть жити не лише у в╕льн╕й, але в процв╕таюч╕й кра╖н╕, зможуть засмакувати плод╕в ╖╖ усп╕ху ╕ свого правильного р╕шення.
Зв╕сно – tempora mutantur et nos mutamur in illis – автор був би нещирим, якби став заперечувати, що за два з гаком десятил╕тя по тих референдумах, аж до фатального 2014 року, настро╖ кримчан залишалися незм╕нними. Але за безчассям в╕дчаю – з його руйн╕вною г╕пер╕нфляц╕╓ю, з дикою приватизац╕╓ю, що б╕льше нагадувала ганебний дерибан, з зарослими бур’янами, роками незас╕ваними полями, з м╕сяцями невиплачуваною зарплатнею, з втратою роботи ╕ ╓диною думкою: “чим нагодувати д╕тей?”, були роки п╕дйому ╕ розвитку, як╕ сповнювали ╖х над╕ями, давали впевнен╕сть у сьогоденн╕ ╕ завтрашньому дн╕.
Кримчани не менш беручк╕ до д╕ла, ан╕ж мешканц╕ будь-якого ╕ншого рег╕ону Укра╖ни. Не чекаючи ╕деальних умов, покладаючись б╕льше на себе, ан╕ж на державу, вони засновували б╕знеси, будували нову, привабливу туристичну ╕нфраструктуру, в╕дкривали, п╕дпри╓мства, створювали робоч╕ м╕сця. Саме тому, як один з них, автор береться стверджувати, що настро╖ б╕льшост╕ мешканц╕в Криму у 2014 роц╕ не були аж геть антиукра╖нськими, нав╕ть п╕сля ц╕льово╖ ╕ довготривало╖ обробки з боку ╕нформац╕йних в╕йськ Кремля та утримуваних за рахунок укра╖нського бюджету ╖х п╕дрозд╕л╕в в Укра╖н╕. ╥хн╕ настро╖ були б незм╕римо б╕льш прихильними до держави Укра╖на, якби укра╖нська влада ставилася до свого народу з належною повагою, не порушувала його нев╕д’╓мних прав ╕ свобод, не ╕гнорувала його житт╓вих ╕нтерес╕в, не на словах, а на д╕л╕ дбала б про його безпеку ╕ процв╕тання, н╕ на крок не в╕дступаючи, при тому, в╕д принцип╕в права, не дискредитуючи себе ╕ саму державу дог╕дливим п╕д╕груванням ╕нтересам вчорашньо╖ ╕мпер╕╖, плентанням у к╕льватер╕ ╖╖ експанс╕он╕стсько╖ пол╕тики.
А проте, якби нав╕ть укра╖ноф╕льство кримчан у 2014 роц╕ було й на порядок сильн╕шим, воно не гарантувало б в╕д агрес╕╖ Москви, так само, як москвоф╕льство певно╖ ╖х частини не було ан╕ причиною, н╕ вир╕шальним фактором то╖ агрес╕╖.
Сумно, але, схоже, що в Укра╖н╕ ╕ до сьогодн╕ нема╓ ясного розум╕ння д╕йсних причин втрати Криму та запроторення Донбасу у пекло в╕йни. Зв╕дси незасудження прямих винуватц╕в здач╕ Криму Москов╕╖. Зв╕дси бездумн╕, безв╕дпов╕дальн╕ закиди у б╕к кримц╕в за невчинення загарбникам збройного опору, за непох╕д вс╕м народом у партизани. Зв╕дси сприйняття мешканц╕в Криму не ╕накше, як зрадник╕в (колись щось под╕бне вже було, чи не так?). Зв╕дси антиконституц╕йн╕, злочинн╕ за сво╓ю суттю, заклики в╕дхреститися в╕д Криму та Донбасу, як╕, на догоду окупантов╕, наввипередки ширять укра╖нськими засобами масово╖ ╕нформац╕╖ деяк╕ псевдопатр╕оти, з-пом╕ж них, на жаль, ╕ дехто з претендент╕в на роль сов╕ст╕, ╕нтелекту, ел╕ти нац╕╖.
Спрощене трактування св╕ту, под╕й ╕ насл╕дк╕в, можливо, й доречне у сп╕лкуванн╕ з малими д╕тьми та людьми неповносправними, але не з дорослими, в╕дпов╕дальними громадянами, тим б╕льше, не з нац╕╓ю. Ми будемо значно ближчими до розум╕ння справжн╕х причин втрати Криму ╕ в╕йни на Донбас╕, якщо, не ховаючи голову в п╕сок, просл╕дку╓мо за тим, як укра╖нська влада “утверджувала” Укра╖ну в Криму, що робила упродовж в╕дпущено╖ долею майже чверт╕ стор╕ччя, аби не випустити його з╕ сво╓╖ орб╕ти, ╕нтегрувати економ╕чно, мовно, культурно, як вона застоювала ╕нтереси держави Укра╖на, власне, ╕нтереси укра╖нсько╖ нац╕╖ на п╕востров╕ упродовж всього цього часу, як протистояла перманентн╕й, багатор╕внев╕й експас╕╖ “рускавам╕ра”, зокрема, ╕нформац╕йн╕й ╖╖ складов╕й, як зм╕цнювала вона тут дов╕ру ╕ повагу до державних ╕нституц╕й, що робила для гарантування над╕йно╖ оборони сво╖х кордон╕в ╕ як повела себе в час╕ збройно╖ агрес╕╖ Кремля.
В╕дпов╕д╕ на ц╕ ╕ багато ╕нших питань уважний читач може в╕дшукати в цьому зб╕рнику статей, спорадично писаних автором для «Кримсько╖ св╕тлиц╕» упродовж двох десятил╕ть.
Поза тим, що «Кримську св╕тлицю» – ╓дину за вс╕ роки Незалежност╕ державницьку укра╖нськомовну газету на п╕востров╕ – читали не лише в Криму чи на материков╕й Укра╖н╕, а, траплялося, ╕ в Австрал╕╖, Канад╕ та США, ╖╖ читацька аудитор╕я н╕коли не була великою. Укра╖нське сусп╕льство ц╕кавилося Кримом у досить вузькому аспект╕: б╕льш╕сть - як м╕сцем л╕тнього в╕дпочинку, хтось - як засобом наповнення сво╖х бездонних кишень. Кримськ╕ укра╖нц╕ сприймалися в Укра╖н╕ б╕льше як екзотика. ╥х погляд на кримськ╕ та укра╖нськ╕ проблеми, трансльован╕, зокрема, й «Кримською св╕тлицею», мало ц╕кавив широк╕ верстви укра╖нства ╕ був геть нец╕кавий малоукра╖нськ╕й влад╕. Нав╕ть тод╕, коли ми били на сполох. Нав╕ть тепер, коли намага╓мося донести ту просту ╕стину, що загарбання Криму сталося не ст╕льки через захланн╕ бажання Москов╕╖, як через неналежне управл╕ння укра╖нською державою. Саме нездарна, а часто й злочинна д╕яльн╕сть влади, яка перетворила економ╕ку Укра╖ни, а в╕дтак ╕ ╖╖ оборонний потенц╕ал на ру╖ну, уможливила збройну агрес╕ю Москов╕╖, окупац╕ю та подальшу анекс╕ю п╕вострова.
Думка опубл╕кувати ц╕ статт╕ окремим виданням прийшла не через одне лише бажання автора звернути увагу укра╖нського сусп╕льства на сутт╓в╕ причини, що дали можлив╕сть Москов╕╖ анексувати Крим, а б╕льше через те, що причини т╕ не усунут╕ й дос╕, ╕ дос╕ не зроблено адекватного ╖х анал╕зу, не зроблено належних висновк╕в. Але ж на черз╕ тепер вся Укра╖на. Наступ Кремля на укра╖нську Незалежн╕сть продовжу╓ться, ╕ сьогодн╕ загроза ╖╖ втрати ще б╕льш реальна н╕ж ран╕ше, бо зв╕р вже засмакував кров╕ ╕ п╕знав безкарн╕сть.
Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 24.01.2020 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21949

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков