Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4448)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4122)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2118)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1846)
Крим - наш дім (1041)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (317)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (205)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 10.01.2020 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#2 за 10.01.2020
РОЗДУМИ ФАНТОМА

Минулого 2019 року ТОВ «Видавництво «Перун» власним коштом видало книгу «Пригоди Фантома» учасника захисту Укра╖ни на Донбас╕ Володимира Корот╕. Книга дещо незвична за формою. Автор у передмов╕ зазнача╓: «Мо╖ роздуми спрямован╕ на те, щоб донести (прив╕дкрити) цив╕льн╕й людин╕ переживання фантом╕в, як╕ вже не ╓ людьми у звичному розум╕нн╕ цього слова, а також на те, аби допомогти адаптуватися учасникам укра╖нсько-рос╕йсько╖ в╕йни, запоб╕гти су╖цидам. Так, вони не структурован╕, викладалися по факту мого переосмислення ситуац╕╖, але як вже ╓».
Володимир Коротя пода╓ окрем╕ еп╕зоди, думки, як╕ пов’язан╕ м╕ж собою сп╕льною темою: долею во╖н╕в, як╕ в╕дбивають рос╕йську агрес╕ю. Водночас ц╕, на перший погляд, н╕би фрагментарн╕ нотатки створюють ц╕л╕сну картину нин╕шньо╖ в╕йни.
Володимир Коротя належить до того покол╕ння, яке виросло в незалежн╕й Укра╖н╕. В╕н згаду╓: «До в╕йни багато рок╕в був футбольним хул╕ганом, ультрас «Динамо» (Ки╖в). Виступав за культуру футболу ╕ гарну гру. Безл╕ч ви╖зд╕в за р╕дний клуб та зб╕рну (в тому числ╕ ╕ м╕жнародних). Н╕ для кого не секрет, що футбольн╕ фанати стали руш╕йною силою в 2014 роц╕ при зупинц╕ окупац╕йних в╕йськ. В окопах я зустр╕чав фанат╕в ╕ ультрас таких клуб╕в: «Дн╕про», харк╕вський «Метал╕ст», запор╕зький «Металург», донецький «Шахтар», луганська «Зоря», льв╕вськ╕ «Карпати», ФК «Льв╕в», полтавська «Ворскла», алчевська «Сталь», кримська «Тавр╕я». Також не секрет, що хорватськ╕ добровольц╕ в╕дстоювали разом з нами наш суверен╕тет (з деякими знайомий особисто!). Вчора провели акц╕ю п╕д посольством Хорват╕╖ на п╕дтримку хорватських футбол╕ст╕в, як╕ присвятили свою перемогу Укра╖н╕. Передали листа начальнику служби безпеки посольства».
Дал╕ Коротя знову згаду╓: «Нашим найб╕льшим ворогом були так зван╕ м’ясники – «Спартак» (Москва). Ми махалися з ус╕ма, але ╕нту╖тивно намагалися ╓днатися з ╓вропейськими клубами проти москал╕в».
Ще один спогад: «Особисто в мене було дуже складне дитинство. Так би мовити, лих╕ 90-т╕. Маминих грошей не вистачало майже н╕ на що, двер╕ безл╕ч╕ гуртк╕в для мене були закрит╕. До чого це я? Так от, ми чесно виконали на в╕йн╕ свою роботу. Якщо потр╕бно - ми повторимо. Бо мета у нас одна – ╓дина непод╕льна ненька Укра╖на. Слава Укра╖н╕!»
Володимир Коротя впевнений: «На в╕йну потрапляють так би мовити поган╕ хлопц╕. Пару тез ╕з нашого дитинства. Найулюблен╕шим нашим заняттям було палити величезн╕ багаття, у як╕ йшло все п╕дряд: шифер, фарба, газов╕ балони, скло, цегла, руберойд, пластик, стар╕ к╕нескопи… Наш футбол ╕ хокей можна було пор╕вняти ╕з сучасним ММА (Mixed martial arts – бойов╕ мистецтва, що представляють собою по╓днання безл╕ч╕ техн╕к, шк╕л ╕ напрямк╕в ╓диноборств). Кожен матч зак╕нчувався махачем. Ми пост╕йно ганяли на лижах, робили самопали з усього, що потрапляло п╕д руку. Ми перепливали Дн╕про в найширших м╕сцях. Стрибали з ус╕х мост╕в, у тому числ╕ й з мосту метро. Ми облазили вс╕ п╕двали. Коли постало питання «воля чи смерть?» - ми обрали волю ╕ перемогли смерть. Так, декому пощастило менше, але все ж. Де м╕сце геро╖зму? Не може людина так просто стати геро╓м. Отже, згадуючи наше дитинство, я розум╕ю, чому люди вставали з РПГ проти коробок, чому так довго тримали летовища, чому, коли копали 13 дн╕в п╕д пост╕йними обстр╕лами, вставали ╕ кричали: «Мало! Давай ще!» Думаю, тому, що нема╓ випадковостей».
Що мала укра╖нська арм╕я в 2014 роц╕? В. Коротя пише: «О, багато чого: дубок, сумка протигазна (обов’язково з б╕ркою, бо без не╖ ми програ╓мо в╕йну!), фляга, каска СШ-40 ╕ афганськ╕ броники (бронежилети)».
А от на п’ятому роц╕ в╕йни рота, де переважають ветерани ц╕╓╖ в╕йни, слуха╓ лекц╕ю з теми «Орган╕зац╕я оборони ротного опорного пункту силами мотоп╕хотно╖ роти з озбро╓нням БМП-2 ╕ танк╕в». Лектор-кап╕тан майже годину розпов╕да╓: «В арм╕ю потрапляють насильно! От ран╕ше арм╕я була: солярку можна було злити, запчастини кольоров╕ вир╕зати». От через таких людей арм╕я на початку 2014 року не мала чим бити ворога. А ск╕льки втрат укра╖нська арм╕я зазнала через командир╕в, як╕ сво╖ дипломи купували.
Людина, яка пройшла в╕йну, по-╕ншому дивиться на звичайн╕ реч╕: «Щоразу, коли я в╕дкриваю кран з гарячою водою, дивлюся на засклене в╕кно, торкаюся до тепло╖ батаре╖, просто бачу св╕тло лампочки, то в╕дчуваю, що щасливий. Проводячи час з сво╓ю родиною, в╕дчуваю, що шалено щасливий. Чому я це в╕дчуваю? Бо знаю, як накласти жгут на в╕д╕рвану к╕нц╕вку; як люди не знаходять сил для боротьби ╕ обирають су╖цид; як з╕гр╕тися в╕д розтопленого сн╕гу; як змотивувати дядька, який удв╕ч╕ старший за тебе; як втамувати голод мороженим горохом; як шматок зал╕за може об╕рвати життя; як спати при пост╕йному св╕тл╕ й шум╕; як пролити щир╕ сльози при появ╕ прапора над гран╕тною плитою…»
Ветеран в╕йни Коротя розм╕ркову╓: «В кожн╕й в╕йськов╕й операц╕╖ гинуть наш╕ вояки (╕ немало). Ц╕на ╖хн╕х житт╕в – м╕ста ╕ села, по яких не лупить артилер╕я. Для когось це ф╕гня, але для тих, хто бував п╕д вогнем артилер╕╖, - щастя. Представники парт╕╖ миру зараз почнуть: «Та ф╕гня: ск╕льки прода╓ться чи розбазарю╓ться». Так, погоджуюсь. Але ╓ вих╕д. Зак╕нчуйте в╕йськову академ╕ю, йд╕ть у генеральний штаб, балотуйтеся у депутати р╕зних р╕вн╕в – протид╕йте».
╤ Коротя нагаду╓ стару ╕стину: «Якщо не хочеш годувати свою арм╕ю, будеш годувати чужу». Ще одна порада ветерана з особистим спогадом: «Якщо ми хочемо зберегти кра╖ну, хоч щось залишити сво╖м нащадкам, маючи такого сус╕да, то все, що нам залиша╓ться: 1. Ще сильн╕ше об’╓днуватися. 2. Пост╕йно п╕двищувати р╕вень сво╖х знань – як морально-культурний, так ╕ матчастину. 3. Закочувати рукави ╕ багато працювати. Бойове злагодження. Я в шоц╕: люди, що в б╕льшост╕ випадк╕в не бачили один одного ран╕ше, працюють, як одне ц╕ле. Н╕яких дурних запитань чи непорозум╕нь. Алкоголь зведений до м╕н╕муму, доходить до того, що в╕н просто в╕дсутн╕й! Це факт. Команди виконуються на випередження. Д╕йшло до того, що оф╕цери нас називають ╕дейними».
У Корот╕ ╓ друз╕: «Коли мен╕ складно, то я так само, як ╕ в 2014-му, наберу номер ╕ скажу, що щось ╕де не так – ╕ друз╕ будуть поруч. Так само вчиню ╕ сам, коли буду потр╕бен друзям». Володимир Коротя наводить приклад: «╢ в нас один братик. Воював у 2014-му. Адаптувався, соц╕ал╕зувався, веде звичайне с╕мейне життя. ╤ тут йому один сус╕д почав мурчати (порушувати спок╕й, особливо вноч╕). Все б н╕чого, таких ╕стор╕й купа. Але щось п╕шло не так. Братик довго не аф╕шував сво╓ в╕йськове минуле. ╤ от його терпець урвався. До мурчащого сус╕да зав╕тали представники в╕йськових бородач╕в. ╤, о диво, в п╕д’╖зд╕ запанував спок╕й. Представники нац╕онально╖ пол╕ц╕╖ були при╓мно здивован╕ орган╕зован╕й допомоз╕».
Окрем╕ стор╕нки книги присвячен╕ дружинам: «Дуже складно бути дружиною ветерана. Мен╕ нав╕ть ╕нод╕ зда╓ться, що складн╕ше, н╕ж самим ветеранам. Тому що з нами все ясно. А вони спочатку ст╕йко ╕ мужньо чекали нас. А пот╕м поверта╓ться незрозум╕ло хто чи що (це ще добре, якщо поверта╓ться). Висновок: ус╕м ж╕нкам, у життя яких ув╕йшло слово «в╕йна», безмежно дякую за розум╕ння! До призову я прожив разом з╕ сво╓ю дружиною лише два роки. Майже три роки тому я в сво╓му берет╕ вийшов з потягу «Костянтин╕вка – Ки╖в» (прямо з окоп╕в). В╕дтод╕ багато чого зм╕нилося. Перший р╕к був найскладн╕шим. Але я ╕з впевнен╕стю скажу, що моя дружина справля╓ться ст╕йко ╕ мужньо. Без заперечень допомага╓ мо╖м побратимам ╖жею, пропозиц╕ями, пропону╓ прихисток. Н╕коли не ставить безглуздих запитань, сл╕дку╓ за побутом. Натом╕сть я щодня, прокидаючись ╕ засинаючи, дякую ╖й за справжн╓ життя, яке вона мен╕ дару╓. Дружина розум╕╓ м╕й б╕ль ╕ змогла розд╕лити його з╕ мною».
На презентац╕╖ «Пригод Фантома» в адм╕н╕стративному центр╕ для роботи з ветеранами ╕ громадськими орган╕зац╕ями, як╕ працюють у сфер╕ ветеран╕в Veteran Hub у Ки╓в╕, 21 грудня я запитав у Оксани Корот╕, як бути дружиною героя? Оксана в╕дпов╕ла: «Я пишаюся сво╖м чолов╕ком». А свекруха задоволена сво╓ю нев╕сткою.
У Володимира Корот╕ п╕дроста╓ син. ╤ батько замислю╓ться про виховання д╕тей: «1. Головне – це спорт. У спорт╕ здоров’я. А якщо спорт – то футбол ╕ хокей. 2. П╕знання св╕ту: чим б╕льше запитань, на як╕ дорослий дасть розширену й аргументовану в╕дпов╕дь, тим ширший кругоз╕р у дитини (дякую ╕нженерн╕й осв╕т╕). Безпосередньо навчання – знання за плечима не носити. 4. Ну ╕, звичайно, любов, дружба, повага. Люб╕ть д╕тей – вони на це заслуговують!»
Володимир Коротя розпов╕да╓ ╕ про тих людей, з якими доля звела його на фронтових дорогах. Серед захисник╕в Укра╖ни ╓ ╕ уродженц╕ Донбасу. Ось пряма мова одного з них: «Надвор╕ така чудова весняна погода, як була тод╕, у вже далекому 2014 роц╕, коли моя родина ╕ сотн╕ тисяч ╕нших втратили свою малу батьк╕вщину. Тод╕ багато хто йшов на «референдум» ╕ ╖х було д╕йсно багато – б╕льш╕сть, абсолютна б╕льш╕сть. Вони йшли, як на свято, адже попереду ╖х чекали величезн╕ зарплати, пенс╕╖ ╕ багато ще чого, що вони сам╕ соб╕ придумали, або що за них придумав рос╕йський телев╕зор ╕ тод╕ ще популярн╕ рос╕йськ╕ «Одноклассники». Я належу до тих 13 % населення планети Земля, як╕, за досл╕дженнями вчених, можуть критично мислити, сп╕вставляти факти та перев╕ряти ╕нформац╕ю, що з’явля╓ться у стр╕чц╕ новин. Уже тод╕ я зрозум╕в, що попереду б╕да, що насправд╕ н╕кого Донбас не кормив, що ╓ т╕сн╕ виробнич╕ та економ╕чн╕ зв’язки, бюджетн╕ дотац╕╖, як╕ не дозволять ╕снувати самост╕йно цьому рег╕ону. Але аргументи ╕ цифри майже н╕хто не чув. У результат╕ ма╓мо те, що назива╓ться ДНР ╕ ЛНР, ╕ абсолютну б╕льш╕сть людей там, як╕ зрозум╕ли свою помилку. Так, не вс╕ ╖╖ можуть визнати, але зрозум╕ли майже вс╕. Т╕льки зробити вже н╕чого не можуть ╕ не зможуть».
Ця людина мусила залишити Донецьк. В╕н розпов╕да╓: «Пот╕м працювали по сепарах: в основному по зрадниках ╕ орган╕заторах референдуму. Ви╖жджали на блокпости, в’язали ╕ доставляли сепар╕в. Робили ще дуже багато хороших справ з ╕м’ям Неньки».
На Донбас╕ Укра╖ну захищають ╕ жител╕ Криму. Севастополець в травн╕ 2013 року прийшов служити в перший батальйон морсько╖ п╕хоти в Феодос╕╖. Розпов╕да╓: «П╕сля того, як в╕дслужив п╕вроку, мене в╕д╕брали на участь у навчанн╕ «Стефан Джаз» у Польщ╕. Там ми показали вищий клас ╕ захистили сво╓ право брати участь у миротворчих м╕с╕ях». Та ось почалася рос╕йська агрес╕я: «24 березня 2014 року о 4:00 почався штурм. У нас не було чим в╕дбиватися, адже всю зброю ми здали. Нас штурмували бойовими набоями. Загалом штурмували дв╕ групи, а також ╕з вертушок спустився десант. О 5:30 почався штурм казарм. Нас травили газом. Кричали, що хто вийде, того в╕дпустять. Ми чинили супротив. Лише к╕лька ос╕б вийшли. Пот╕м бехою вибили двер╕ та силом╕ць почали витягувати ╕з казарм. Ми не п╕ддавалися. Вс╕х зв’язали. Били лежачих ногами по обличчю. Погрузили на «урали» ╕ вивезли на територ╕ю в╕йськово╖ частини рашки. Там обзивали, принижували, запевняли, що нас покинули ╕ ми не потр╕бн╕ сво╖й кра╖н╕. Нас мурижили, а пот╕м розпустили, наказавши збиратися на так званих с╕рих казармах. Там нас погрузили на автобуси ╕ в супровод╕ рашських в╕йськових вивезли до блокпоста. Там 79-та стояла. Зустр╕ли нас ╕ супроводили до Мел╕тополя. Зв╕дти 25 березня нас в╕йськовим л╕таком в╕дправили на Ки╖в, де розм╕стили в президентському полку».
Ще один житель Криму Наз╕, який нин╕ захища╓ Укра╖ну, згаду╓, що взимку 2013-2014 рок╕в телебачення с╕яло пан╕ку: «В Криму оч╕кують м╕ф╕чн╕ «потяги дружби», як ╕ в 90-х оч╕кували. Але не дочекалися ╖х н╕ в 90-х, н╕ в 2014-му. В╕дпов╕дно, Крим активно включа╓ться в рух антимайдану. Набира╓ться декласняк ус╕лякий. Проплачуються вони пророс╕йськими орган╕зац╕ями «Русский блок» ╕ «Русское единство». Вони ж займаються орган╕зац╕╓ю автобус╕в ╕ харчування, отримуючи ф╕нансування безпосередньо з Рос╕╖. Сьогодн╕ ц╕ орган╕зац╕╖ не потр╕бн╕, ╕ не факт, що вони ще ╕снують. Коли самооборона Криму почина╓ зводити блокпости? Десь з с╕чня 2014-го. ╥х побудували ╕ вони просто стояли. Пот╕м при╖хав «Беркут» ╕ зайняв ╖х. Почина╓ться рок╕ровка: «Беркут» кимось зам╕нюють (нев╕домо, ким), тому що з’являються балаклави ╕ зникають шеврони п╕дрозд╕л╕в. Пот╕м почина╓ться блокування в╕йськових частин. В середин╕ лютого з’явля╓ться велика к╕льк╕сть людей в арм╕йському одяз╕. Вони просто зайшли ╕ взяли п╕д контроль Севастопольську м╕ську раду. Через к╕лька дн╕в депутати проголосували за референдум у Криму. А на вулицях творився сумбур: одн╕ зривали державн╕ прапори, ╕нш╕ ч╕пляли ╖х назад. На адм╕н╕стративних буд╕влях одразу п╕сля цього з’являються рос╕йськ╕ прапори. ╤ вс╕ буд╕вл╕ одразу переходять п╕д контроль в╕йськових. В╕йськових з’явля╓ться дуже багато. Вони вс╕ – без будь-яких шеврон╕в, але форма рос╕йського зразка. ╥м одразу видали рос╕йськ╕ автомоб╕л╕ (зда╓ться, «тигр»). Один м╕й знайомий (разом ходили в тренажерний зал) служив вод╕╓м у рос╕йськ╕й частин╕. Так от, з його сл╕в, «тигри» доправили на в╕йськових суднах десь за п╕вроку до цих под╕й. Просто пригнали ╕ вони стояли на територ╕╖ частини. У цей час псевдосамооборона також заступа╓ на блокпости ╕ блоку╓ в’╖зд у Крим з материково╖ частини. Водночас на блокпостах з’являються по 1-2 озбро╓н╕ особи явно не з числа м╕сцевих! К╕льк╕сть рос╕йських в╕йськових зб╕льшу╓ться в геометричн╕й прогрес╕╖. Найб╕льша ╖х концентрац╕я – п╕д в╕йськовими частинами ╕ навчальними закладами. Тих, хто наважувався виступати з проукра╖нськими гаслами, дуже сильно били. П╕сля референдуму на трьох в’╖здах до п╕вострова самооборону одразу зам╕нили на в╕йськових».
Спостереження з фронту: «За незалежн╕сть Укра╖ни гинули в основному осв╕чен╕, реал╕зован╕ в житт╕ патр╕оти, як╕ могли ще дуже багато добра зробити для Неньки. Шляхи Господа нашого незбагненн╕».
Укра╖на зна╓ всесв╕тньо в╕домого оперного сп╕вака, сол╕ста Паризько╖ нац╕онально╖ опери Василя Сл╕пака, який повернувся в Укра╖ну ╕ загинув, захищаючи Батьк╕вщину на Донбас╕. Чимало людей облишили сите життя за кордоном ╕ повернулися захищати Укра╖ну.
Володимир Коротя робить висновки про життя: «Коли мен╕ було 18 рок╕в, я твердо вир╕шив, що усп╕х сто╖ть на трьох китах: с╕м’я, кар’╓ра ╕ пол╕тика. Тепер я твердо впевнений, що до цього списку потр╕бно ще додати велику ╕ пост╕йну роботу, яка в нашому випадку повинна базуватися на нац╕онально-патр╕отичному вихованн╕ для згуртування нашо╖ нац╕╖».
Анатол╕й Зборовський
На фото: Володимир Коротя з дружиною Оксаною

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 10.01.2020 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21903

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков