Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3415)
З потоку життя (6649)
Душі криниця (3593)
Українці мої... (1478)
Резонанс (1532)
Урок української (995)
"Білі плями" історії (1702)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЯКБИ У 2014 РОЦ╤ РЕАЛ╤ЗУВАЛИ ПЛАН ГЕНШТАБУ ЗСУ, ОКУПАЦ╤╥ КРИМУ НЕ БУЛО Б
Таке переконання висловив заступник секретаря Ради нац╕онально╖ безпеки ╕ оборони Укра╖ни...


МИРОСЛАВ МАМЧАК: ЛОТОФАГИ
Колишн╕ депутати Севастопольсько╖ м╕сько╖ ради ╕ не приховували, як ╖х московськ╕ гост╕ викликали...


ПАМ'ЯТЬ ПРО ЗЛУКУ: А ВОНА У НАС ЗАЛИШИЛАСЬ?
22 с╕чня 1919 року – день Злуки, за р╕к до того тут же було проголошено незалежн╕сть УНР. А...


МИРОСЛАВ МАМЧАК: Н╤Ч НА Р╤ЗДВО
Я, м╕чман Чорноморського флоту ╕ студент-заочник Льв╕вського л╕сотехн╕чного ╕нституту, знаходився...


МИРОСЛАВ МАМЧАК: ЛОТОФАГИ
Мен╕ зда╓ться, що технолог╕ю зради у Севастопол╕ ╕ в Криму в╕дпрацьовували з часу проголошення...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 03.01.2020 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 03.01.2020
МИРОСЛАВ МАМЧАК: ЛОТОФАГИ

(Продовження, розд╕л I, частина 5. Початок пов╕ст╕ в «КС» №48 за 2019 р.)

За два десятил╕ття незалежност╕ Укра╖ни Севастополь, хоч ╕ мав особливий статус ╕ був м╕стом центрального п╕дпорядкування, та так ╕ не став справд╕ укра╖нським м╕стом. Мен╕ здавалося, що за час╕в УРСР Севастополь був б╕льш укра╖нським, н╕ж за час╕в незалежно╖ Укра╖ни – принаймн╕, тод╕ не було тако╖ виражено╖ укра╖нофоб╕╖, не пересл╕дувалося в╕дкрито все укра╖нське, у магазинах в╕льно продавалися укра╖нська л╕тература ╕ газети. З кожним роком незалежност╕ флотська столиця попри загальну ╕деолог╕ю дружби ╕ братства народ╕в та флот╕в ментально, культурно ╕ ╕дейно все б╕льш дистанц╕ювалася в╕д Укра╖ни. Результати Всеукра╖нського референдуму 1 грудня 1991 року вже не згадувалися, з м╕ських б╕бл╕отек газети ╕ журнали з його результатами були видален╕, мовби його н╕коли й не було. Та у столиц╕ Укра╖ни цим не бентежилися. Л╕дери парламентських парт╕й чи висок╕ урядов╕ чиновники, коли й при╖жджали до Севастополя помочити в мор╕ ноги, з гумором називали севастопольських укра╖нц╕в "д╕аспорою в д╕аспор╕" ╕ вважали цей рег╕он не сво╖м "електоратом". Тож Севастополь розвивався такою соб╕ абсолютною культурною, гуман╕тарною ╕ ╕деолог╕чною зрос╕йщеною пров╕нц╕╓ю Укра╖ни, без наявност╕ тут яскравих л╕дер╕в. Якщо ╕ появлялися под╕бн╕, вони тут же перебиралися до столиц╕ ╕ про Севастополь ╕ В╕йськово-Морськ╕ сили Укра╖ни вже згадували досить р╕дко.
Ментал╕тет севастопольц╕в, як ╕ в радянськ╕ часи, продовжував базуватися на славному минулому, тобто на двох геро╖чних оборонах м╕ста. Оборони ц╕, хоч кожного разу м╕сто здавали ворогам, рос╕йською пропагандою були вдало трансформован╕ в немеркнуч╕ подвиги моряк╕в Чорноморського флоту, який жодного разу свою головну базу ╕ м╕сто в╕д ворожих посягань так ╕ не врятував – завжди кидав ╖х на поталу ворогам. Символом цього геро╖зму став пам’ятник затопленим кораблям. Та прикр╕ поразки до уваги не бралися, як ╕ факт, що у Севастопол╕ кор╕нних севастопольц╕в, як╕ б проживали тут до ╤╤ Св╕тово╖ в╕йни ╕ боронили м╕сто, у м╕ст╕ майже не зосталося. Тому громадську позиц╕ю у Севастопол╕ визначали ╕деологи рос╕йського Чорноморського флоту ╕ при╖ждж╕, в основному в╕дставн╕ ветерани флоту, МВС, КДБ, прокуратур та ╖х с╕м’╖. До них, а не до укра╖нських орган╕зац╕й, була прикута увага ╕ любов м╕сцево╖ влади. В╕дродження В╕йськово-Морських сил м╕сцева влада сприйняла обережно, як прикре непорозум╕ння, весь час косячи око на Москву ╕ належно╖ допомоги укра╖нським морякам не надавала.
Кр╕м того, у св╕дом╕сть б╕льшост╕ севастопольц╕в через роки закритого, а тому в╕др╕заного в╕д загальноукра╖нського життя м╕ста, через його тривалу багатор╕чну режимн╕сть, було вмонтовано синдром рос╕йського "старшого брата", який за роки незалежност╕ Укра╖ни демонтувати не спромоглися, навпаки, п╕дживлювали. Цим синдромом ╕ характеризувалися стосунки м╕ж ЧФ РФ та м╕сцевою владою, з одного боку ╕ ВМС Укра╖ни, з ╕ншого. Н╕коли командувач ЧФ, завжди член ЦК КПРС, не ходив до голови м╕ста, лише голова м╕ста до нього. Та й демонтувати синдром "старшого брата" у м╕сцевих чиновник╕в ╕ владц╕в за в╕дсутност╕ патр╕отизму, порядност╕ ╕ чуття державц╕в було неможливо, бо якраз з ╕нтегральним показником цих якостей громадянина у них були серйозн╕ проблеми.
Севастопольц╕ ╕ моряки флоту у сво╖й мас╕ спок╕йно сприйняли проголошення незалежност╕ Укра╖ни ╕ переважною б╕льш╕стю зробили св╕й виб╕р на ╖╖ користь на всеукра╖нському референдум╕. Однак сама укра╖нська влада зробила все, щоб чимскор╕ше витру╖ти з╕ св╕домост╕ м╕стян зроблений ними виб╕р. Севастополь, за сво╖м флотським характером, був м╕стом консервативним ╕ це вдало використовували комун╕сти укуп╕ з рос╕йськими радикалами. Зм╕нити ╖х погляди севастопольц╕в могли лише вельми переконлив╕ аргументи ╕ обставини. Таким аргументом влада, п╕дконтрольн╕ ╖й ЗМ╤ та терм╕ново створен╕ пророс╕йськ╕ орган╕зац╕╖ виставляли одне – Севастополь м╕сто рос╕йського флоту ╕ його слави. Мовляв, укра╖нц╕ до Чорноморського флоту стосунку не мають, флоту укра╖нського тут зроду-в╕ку не було ╕ славу його вони не кували. Та й флоту, мовляв, Укра╖на н╕коли не мала, бо й само╖ Укра╖ни н╕коли не було. Ц╕ аргументи вбивалися в голови севастопольц╕в, починаючи з дитячого садка ╕ школи, не кажучи вже про галаслив╕ м╕тинги, московську церкву та про регулярн╕ програми теле- ╕ рад╕опередач. Так севастопольц╕, люди серйозн╕ ╕ обережн╕, повол╕ стали прихильниками московсько╖ антиукра╖нсько╖ авантюри. Севастополь став сво╓р╕дним нац╕онально-пол╕тичним барометром ситуац╕╖ всього Криму ╕ до цього центральн╕й влад╕ варто було придивитися. Але вт╕шен╕ позитивними результатами референдуму там не звертали на це належно╖ уваги.
Московськ╕ технолог╕╖ забамбурювання людей, як╕ поступово наближали зраду, принаймн╕, байдуж╕сть до дол╕ сво╓╖ кра╖ни, були р╕зноман╕тними. ╤ випробовувалися практикою, яка була н╕чим ╕ншим, як антиукра╖нськими ╕деолог╕чними ╕ державними провокац╕ями. Так╕ провокац╕╖ розпочалися з╕ спроби п╕дняття рос╕йських Андр╕╖вських прапор╕в на кораблях ╕ суднах тод╕ ще не под╕леного Чорноморського флоту у 1992 роц╕. Призначили нав╕ть дату ╕ п╕дняли к╕лька на допом╕жних суднах. З приводу того як готувалася ця провокац╕я, як змушували людей т╕ прапори п╕дн╕мати, а неслухняних саджали у зал╕зн╕ ящики для як╕рних ланцюг╕в, я написав невелику статтю у газет╕ "Флот Укра╖ни". На Чорноморському флот╕ в╕дреагували негайно, написали в╕йськовому прокурору ВМС Укра╖ни ╕ ЧФ РФ листа з вимогою притягнути мене до крим╕нально╖ в╕дпов╕дальност╕ за нац╕онал╕зм ╕ спробу розколоти в╕йськов╕ колективи флоту. Мене викликали до прокуратури. Я звернувся до командувача ВМС Укра╖ни:
- П╕дставте плече, я ж оприлюднив провокац╕╖ проти флоту Укра╖ни. Проти Укра╖ни! Ви ж сам╕ просили ╖х виявляти.
- Прокурору я дзвонити не можу. ╤ не буду. Ми в╕йськов╕ ╕ в пол╕тику не втруча╓мося. Якщо ти, насправд╕, правий, то в прокуратур╕ розберуться. Раз ти написав правду, нема╓ чого хвилюватися. ╤ди й в╕дпов╕дай за свою роботу.
Прийшов до прокурора. Генерал-майор юстиц╕╖ сп╕льно╖ на той час прокуратури ВМС Укра╖ни ╕ Чорноморського флоту (теж сп╕льного Укра╖ни ╕ РФ) сидить п╕д портретом Лен╕на, в кутку каб╕нету розгорнутий червоний прапор. Зустр╕в мене явно вороже.
- Ти що там пишеш? Командування ЧФ на тебе нам заяву прислало. Тоб╕ яке д╕ло до прапор╕в? Ма╓ш написати у т╕й же газет╕ спростування, що все ран╕ше написане тобою в газет╕ неправда, ╕накше арешту╓мо.
- Я не буду н╕чого спростовувати. Розбирайтеся з тими, хто на суднах ладував людей у зал╕зн╕ ящики ╕ орган╕зовував антидержавн╕ провокац╕╖.
- Що? Не будеш? – визв╕рився на мене генерал-майор. Зараз заарешту╓мо тебе ╕ зогни╓ш тут у наших п╕двалах. Н╕хто й не знатиме, де з╕тл╕ють тво╖ кост╕. Вже не один такий герой тут сконав.
╤ покликав двох оф╕цер╕в прокуратури, як╕ стали позаду мене в готовност╕ мене в’язати. Один з них поклав мен╕ руки на плеч╕. Я пов╕в плечем, зв╕льнився в╕д чужих рук ╕ встав з╕ ст╕льця:
- Ну, я не в╕даю про геро╖в ваших п╕двал╕в, - в╕дпов╕в я. – Займемося ╕ ц╕╓ю темою. П╕зн╕ше. Але якщо через годину я не повернуся в орггрупу ВМС, то рад╕о "Свобода" запита╓, куди я под╕вся. Я ╖м пов╕домив, по як╕й причин╕ ви мене виклика╓те.
- Сука! – побагров╕в флотський прокурор. - Тоб╕ так це не минеться. Ми ще не раз з тобою поговоримо, а тепер пиши пояснювальну ╕ п╕шов геть! Марш зв╕дси!
На тому й роз╕йшлися. Зустр╕ч з в╕йськовим прокурором об╕йшлася мен╕ лише нервовим напруженням ╕ запевнила в тому, що ця державна структура активно п╕дтриму╓ не розбудову молодо╖ кра╖ни, а прикрива╓ ╖╖ недруг╕в ╕ сепаратист╕в.
На той час у Севастопол╕ лише одна газета "Флот Укра╖ни", а в Криму "Кримська св╕тлиця", обидв╕ - тижневики, в╕дстоювали ╕нтереси держави, вони майже не ф╕нансувалися ╕ ╕снували б╕льше на шефську допомогу, ан╕ж завдяки державному утриманню. Буд╕вництво нашого флотського телерад╕оцентру "Бриз" взагал╕ не ф╕нансувалося. В╕н лише числився на папер╕. У той же час десятки ╕нших державних, комунальних ╕ приватних ЗМ╤ на п╕востров╕ не сприймали права Укра╖ни на флот ╕ незалежн╕сть держави, вели шалену антиукра╖нську пропаганду – щодня злива наклеп╕в ╕ брехн╕. Д╕йшло до того, що м╕ська телерад╕окомпан╕я транслювала рекламу продаж╕ собак на фон╕ портрета заступника командувача ВМС Укра╖ни. М╕сто реготало, а у штаб╕ ВМС звинуватили мене за в╕дсутн╕сть в╕дпов╕дного контролю. А що я м╕г вд╕яти, коли мене ╕ на пор╕г не допускали до т╕╓╖ телерад╕окомпан╕╖? Робити н╕чого, ╖ду до Ки╓ва. До Чорновола. В'ячеслав Максимович прийняв мене прив╕тно, але спочатку збентежився:
- О, а я думав, що тут до мене при╖хав командир батальйону чи полку укра╖нсько╖ морсько╖ п╕хоти. А ти, виявля╓ться, журнал╕ст…
- Та, - кажу, - в Криму зараз не полки формують громадську ситуац╕ю, наш телерад╕оцентр чи газета зараз вартують б╕льше к╕лькох полк╕в морсько╖ п╕хоти. Бо йде боротьба за душ╕ людей, ╖х св╕дом╕сть ╕ сприймання нашо╖ Укра╖ни. Проти нас там день ╕ н╕ч працю╓ пропаганда, контрпропаганда ╕ спецпропаганда, а ми протиставити цьому поки н╕чого не можемо. Доки це буде продовжуватися?
- Все, про що ти говориш, ╓ рудиментами радянсько╖ системи, яку ми демонту╓мо. У нас, в Укра╖н╕, цього всього не може бути в принцип╕.
- У Севастопол╕ ц╕ рудименти лише зм╕цнюються. Громадська ситуац╕я склада╓ться явно не на нашу користь. Тому я до вас ╕ при╖хав.
- Це тимчасово. У вас в╕дчува╓ться радянська ╕деолог╕я, методи ╕ традиц╕╖. Ми ж буду╓мо демократичну державу ╕ т╕льки нашою правдою ми все це переможемо. Я в Криму був, там нормальн╕ люди ╕ вони нас зрозум╕ють ╕ будуть з нами. ╤ взагал╕, для чого нам там флот? Роззброюватися треба…
Домовились лише, що фракц╕я Руху п╕дтрима╓ у Верховн╕й Рад╕ голову Нац╕онально╖ ради з питань телебачення ╕ рад╕омовлення, якого комун╕сти потягли на розправу за видачу нам л╕ценз╕╖ на право мовлення у Севастопол╕.
В Укра╖н╕ склалося враження, що у Севастопол╕ у вс╕ роки незалежност╕ була в╕дсутня укра╖нська громада, яка б активно протистояла рос╕йськ╕й культурн╕й, ╕деолог╕чн╕й ╕ ╕нформац╕йн╕й експанс╕╖. Та це не так. Ще у 1989 роц╕ у м╕ст╕ була створена орган╕зац╕я "Просв╕та" ╕мен╕ Т.Г. Шевченка, першою справою яко╖ була орган╕зац╕я нед╕льно╖ укра╖нсько╖ школи, у 1991 роц╕ - створили орган╕зац╕ю Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни, яка поклала початок в╕дродженню В╕йськово-Морських сил Укра╖ни. У 1993 роц╕ був створений "Конгрес укра╖нц╕в Севастополя" та орган╕зац╕я Союзу укра╖нок. Саме ц╕ орган╕зац╕╖ змусили м╕сцеву владу запровадити вивчення укра╖нсько╖ мови у м╕ських школах, в подальшому, орган╕зувати класи з укра╖нською мовою викладання. У м╕ст╕ виникли нечисельн╕ орган╕зац╕╖ Укра╖нсько╖ республ╕кансько╖ парт╕╖, Руху, нав╕ть ОУН ╕ братства УПА. Найб╕льш потужною ╕ впливовою серед них була "Просв╕та". П╕сля Помаранчево╖ революц╕╖ У Севастопол╕ були створен╕ орган╕зац╕╖ парт╕й "Батьк╕вщина", "Наша Укра╖на". Пот╕м, з’явилися осередки парт╕й "Народний фронт", "Фронт зм╕н" та «Блоку В╕тал╕я Кличка». Ре╓страц╕ю створено╖ орган╕зац╕╖ "Укра╖нська громада Севастополя" держадм╕н╕страц╕я заблокувала. З перемогою на президентських виборах В╕ктора Януковича дом╕нуючою стала парт╕я Рег╕он╕в, яка зайняла пан╕вн╕ позиц╕╖ у органах м╕сцево╖ влади. Меджл╕с кримськотатарського народу, через малочисельн╕сть кримських татар серед мешканц╕в Севастополя, мав вплив лише на кримськотатарськ╕ села Балаклавського району. П╕сля 2010 року у Севастопол╕ почала розвиватися орган╕зац╕я парт╕╖ "Свобода", до яко╖ долучилася студентська молодь, та створена орган╕зац╕я ветеран╕в ВМС Укра╖ни ╕ клуб адм╕рал╕в ВМС Укра╖ни. Однак найактивн╕шими серед них були "Просв╕та", "Батьк╕вщина" ╕ орган╕зац╕я ветеран╕в ВМС Укра╖ни, заходи яких найб╕льше ╕гнорувалися м╕сцевою владою.
У 2008 роц╕ виповнювалося 90 рок╕в з часу укра╖н╕зац╕╖ Чорноморського флоту, п╕дняття на кораблях ╕ фортец╕ флоту укра╖нських нац╕ональних прапор╕в. За пропозиц╕╖ громадського в╕йськово-╕сторичного клубу ВМС ╕мен╕ Святослава Шрамченка, який я створив ╕ очолював, ВМС Укра╖ни взялися в╕дзначити цю дату ╕ на ╖╖ честь встановити на Графськ╕й пристан╕ в╕дпов╕дну Пам’ятну дошку. В╕д громадсько╖ п╕дтримки процесу ╖╖ встановлення командування ВМС в╕дмовилося – ми поза пол╕тикою.
На другий день п╕сля встановлення мав при╖хати м╕н╕стр оборони Укра╖ни Юр╕й ╢хануров ╕ урочисто ╖╖ в╕дкрити. У день ╖╖ встановлення депутати в╕д парт╕╖ Рег╕он╕в разом з рос╕йською общиною моб╕л╕зували к╕лька сотень сво╖х прихильник╕в, як╕ побили укра╖нських матрос╕в з числа охорони, кидали в них яйця ╕ с╕ль в оч╕, по зв╕рячому розбили дошку ╕ втопили ╖╖ посеред бухти. На знак протесту проти такого зв╕рства у цив╕л╕зованому сусп╕льств╕ я, як голова "Укра╖нсько╖ громади Севастополя", заявив, що якщо дошку не в╕днайдуть ╕ не повернуть ╖╖ на м╕сце протягом десяти дн╕в, то укра╖нська громада таким же чином поступить з пам’ятником "голодн╕й вовчиц╕" ╕мператриц╕ Катерин╕ ╤╤, який напередодн╕ незаконно посеред ноч╕ встановили у Севастопол╕ т╕ ж сам╕ депутати, що громили дошку на Графськ╕й пристан╕. У в╕дпов╕дь Русск╕й блок розв╕шав по вс╕х громадських м╕сцях м╕ста мо╖ портрети, п╕дмальован╕ п╕д г╕тлер╕вського оф╕цера СС, з написом, що я ╓ ось таким нег╕дником, який намага╓ться знищити пам’ятник засновниц╕ м╕ста-героя. У штаб╕ ВМС ╕ в держадм╕н╕страц╕╖ м╕ста з дискредитац╕╖ мене лише посм╕ялися. Пам’ятник б╕снуват╕й цариц╕ взяли п╕д охорону рос╕йська община ╕ м╕л╕ц╕я.
М╕н╕стр оборони на день флоту Укра╖ни так ╕ не при╖хав. В Ки╓в╕ зробили висновок, що н╕чого особливого не в╕дбулося. За ╕н╕ц╕ативу з Пам'ятною дошкою мене ╕ командувача ВМС Укра╖ни ще взялася покарати в╕йськова служба правопорядку, в╕йськова прокуратура ╕ м╕л╕ц╕я, проти нас в╕дкрили карн╕ справи за "д╕╖ по дестаб╕л╕зац╕╖ громадсько╖ ситуац╕╖ в м╕ст╕".
Я знову зостався наодинц╕ з пророс╕йською юрбою ╕ … укра╖нською правовою системою. Треба в╕дзначити, якщо "Просв╕та", Сп╕лка оф╕цер╕в, ветеранська орган╕зац╕я ╕ "Свобода" спиралися на патр╕отичн╕ прошарки населення, то "Батьк╕вщина", "Народний фронт", "Фронт зм╕н" та «Блок В╕тал╕я Кличка» зробили ставку на б╕знесов╕ структури, укра╖нський патр╕отизм яких м╕стився в матер╕альн╕й вигод╕. Знаходячись з 2010 року п╕д пост╕йним тиском м╕сцево╖ влади, ╕гнорован╕ владою центральною, укра╖нськ╕ патр╕отичн╕ громадськ╕ орган╕зац╕╖ ╕ парт╕╖ почали втрачати св╕й рейтинг ╕ зменшуватися чисельно. На початок анекс╕╖ б╕льш-менш д╕╓вими у Севастопол╕ залишалися лише "Просв╕та", "Батьк╕вщина" ╕ "Свобода". З появою окупант╕в ╕ анекс╕╓ю Криму, "Народний фронт", "Фронт зм╕н" та «Блок В╕тал╕я Кличка» в╕дразу перекинулися до рос╕йських парт╕й "╢дина Рос╕я", "Справедлива Рос╕я" ╕ нав╕ть ЛДПР. "Свобода" вимушена була забратися з м╕ста, а "Батьк╕вщина", Сп╕лка оф╕цер╕в Укра╖ни, орган╕зац╕я ветеран╕в ВМС ╕ "Просв╕та" тихо з╕йшли з громадсько╖ ниви ╕ саморозпустилися.
Отже, з початку Революц╕╖ Г╕дност╕ укра╖нське життя у Севастопол╕, знаходячись п╕д тиском м╕сцево╖ влади ╕ силових структур, переживало не кращ╕ сво╖ часи. М╕сцева влада нацьковувала на укра╖нських актив╕ст╕в, яких вважала затятими нац╕онал╕стами ╕ сво╖ми супротивниками, вс╕х, хто м╕г ╖х хоча б куснути. Коли севастопольц╕ почали ╖хати до Ки╓ва на п╕дтримку Майдану ╕ встановили там св╕й намет, севастопольська м╕л╕ц╕я почала перев╕ряти по╖зди на предмет того, хто ╕ куди ╖де, та витягати з вагон╕в тих, в кому вбачала нац╕онал╕ст╕в, ╕ утримувати ╖х, доки по╖зд не в╕дправляли. Майдан Нах╕мова у Севастопол╕ почав гучати антимайдан╕вськими м╕тингами. Зваживши на ситуац╕ю, л╕дери укра╖нських орган╕зац╕й вир╕шили об’╓днатися ╕ в листопад╕ 2013 року створили координац╕йну раду севастопольського Майдану. До створено╖ ради ув╕йшли представники "Просв╕ти", Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни, орган╕зац╕╖ ветеран╕в В╕йськово-Морських сил, "Батьк╕вщини", "Свободи", УРП та ще ряду орган╕зац╕й. На пост╕йний Майдан сил не вистачало, вир╕шили "майданити" щонед╕л╕ та направляти Ки╓ву допомогу, як матер╕альну, так ╕ людьми.
Перший севастопольський Майдан в╕дбувся 21 листопада. З╕бралося п╕всотн╕ ос╕б. У держадм╕н╕страц╕╖ з нього насм╕халися, мовляв, з╕бралася купка деструктивних нац╕онал╕ст╕в, тому особливо╖ уваги на нього не звернули. За тиждень на Севмайдан прийшло вже б╕льше сотн╕ ос╕б, проти нього вже виставили рос╕йську общину. А ще через тиждень укра╖нц╕в з╕бралося значно б╕льше виставленого проти них "Русского блока". Довелося терм╕ново п╕двозити прихильник╕в «русского м╕ра» з Бахчисараю та Сак. Зчинилася б╕йка, прийшл╕ т╕тушки побили к╕лькох ветеран╕в ВМС та ж╕нок. Зам╕сть того, щоб охороняти оф╕ц╕йно заявлений м╕тинг, м╕л╕ц╕я активно п╕дтримувала д╕╖ пророс╕йських провокатор╕в. Цей севастопольський майдан налякав парт╕ю Рег╕он╕в. Начебто з м╕ркувань безпеки, м╕тинги прихильник╕в Укра╖ни в центр╕ м╕ста заборонили судом, визначивши м╕сцем ╖х проведення в╕ддалений в╕д центру майданчик б╕ля пам’ятника Тарасов╕ Шевченку в Гагар╕нському район╕. Центр м╕ста був зарезервований владою виключно для антидержавних громадських заход╕в.
Останн╕й севастопольський м╕тинг-майдан був проведений 9 березня 2014 року на честь 200-╖ р╕чниц╕ з дня народження Т.Г. Шевченка б╕ля його пам’ятника. Представник╕в м╕ськради ╕ держадм╕н╕страц╕╖, звичайно, не було. Севастополь ╕ Крим вже були захоплен╕, в╕йськов╕ частини ВМС Укра╖ни заблокован╕ ╕ вс╕ владц╕ думали вже про сво╖ тепл╕ м╕сця п╕д новим сонцем, що засв╕тило з╕ сходу. М╕стом гасали рос╕йськ╕ казаки-бойовики, р╕зношерст╕ т╕тушки ╕ так звана "самооборона", вулицями, мов такс╕, курсувала рос╕йська бронетехн╕ка. В т╕й напружен╕й атмосфер╕ м╕тинг проводила "Просв╕та". З╕бралося б╕ля тисяч╕ людей, звучали виступи проти в╕йни ╕ окупац╕╖ Криму, в╕рш╕ Шевченка, майор╕ли державн╕, флотськ╕ прапори, прапори парт╕╖ "Батьк╕вщина". В умовах вже повно╖ рос╕йсько╖ окупац╕╖ ╕ захоплення влади, севастопольц╕ прийшли з д╕тьми, виголошуючи гасла проти порушення миру ╕ дружби м╕ж народами. ╤ тут на м╕тингу, разом з екс-командувачем ВМС адм╕ралом запасу В╕ктором Максимовим, з’явився, вже в╕дсторонений в╕д посади за зраду нещодавн╕й начальник Генерального штабу ЗС Укра╖ни, екс-командувач ВМС адм╕рал Юр╕й ╤ль╖н, який оф╕ц╕йно, н╕бито, перебував у госп╕тал╕. Попри те, що ран╕ше в╕н н╕коли не брав участ╕ у под╕бних заходах, тут в╕н став вимагати слова ╕ у сво╓му виступ╕ закликав присутн╕х до… укра╖нсько-рос╕йсько╖ дружби ╕ миру. П╕сля виступу ╤ль╖на м╕тинг почали оточувати сотн╕ рос╕йських казак╕в та т╕тушок з битами та рос╕йськими прапорами. ╥х п╕двозили автобусами, а керував ними нещодавн╕й оч╕льник м╕сько╖ орган╕зац╕╖ "Фронту зм╕н". Спершу бойовики, намагаючись перекричати виступи на м╕тингу, горланили гасла «Рос╕я!», «Севастополь-Рос╕я!». В цей час на учасник╕в м╕тингу, присвяченого дню народження Тараса Шевченка, п╕шли у наступ т╕тушки ╕ кубанськ╕ казаки. Вони почали штовхати людей, виривати з рук плакати ╕ укра╖нськ╕ прапори, посипалися удари. На ╖х захист виступили молод╕ учасники м╕тингу, здеб╕льшого севастопольськ╕ студенти. Розпочалася б╕йка, пролилася кров. К╕льком молодим людям до кров╕ розбили голови, к╕лькох студент╕в повалили на землю, трощили ╖м к╕стки ногами ╕ битами, потовкли к╕лька автомоб╕л╕в учасник╕в м╕тингу. Наступного дня голова м╕ськдержадм╕н╕страц╕╖ В. Яцуба виставив побитих севастопольц╕в членами Правого сектору, "бандерами", що прибули з Укра╖ни. Так завершилося вшанування 200-р╕ччя з дня народження Тараса Шевченка у Севастопол╕. М╕тинг роз╕йшовся, але д╕ти, мал╕ школяр╕ з╕ сво╖ми учителями, наперек╕р прибулим зайдам, ще довго читали б╕ля пам’ятника Кобзарев╕ його в╕рш╕, з╕ сльозами на очах сп╕вали п╕сн╕ на його слова. Це був рекв╕╓м за Укра╖ною, яку ми втрачали. На те все - на прояви в╕рност╕ одних укра╖нц╕в до сво╓╖ В╕тчизни, ╕ на те, як ╕нш╕ укра╖нц╕ ╖╖ зраджували - проникливо й сумно дивився з висоти свого постаменту Тарас. Цей м╕тинг став останн╕м громадським заходом укра╖нсько╖ громади Севастополя. Зрада опанувала м╕стом, а зрадливе серце звичаю ╕ любов╕ до р╕дно╖ кра╖ни не ма╓. Мен╕ на т╕м м╕тингу не перепало, попри те, що м╕й виступ був останн╕м. Порятувала, певно, сива голова.
«Свою Укра╖ну люб╕ть. Люб╕ть ╖╖… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За не╖ Господа мол╕ть» - зак╕нчив я св╕й виступ словами Шевченка ╕ додав: "Врем’я люте наступило".
╤ це бойовики зауважили: дво╓ дебелих кубанц╕в взяли мене поп╕д руки ╕ силом╕ць повели до автобусно╖ зупинки. На мо╖х очах в╕йськова машина вчорашн╕х "брат╕в" трощила наше минуле, наш укра╖нський Севастополь. П╕дтверджувалися попередження Кобзаря, що "москал╕ чуж╕ люде, лихо зроблять з вами". То╖ г╕рко╖ хвилини я в╕дчував не груб╕ руки приблуд-казаков, а холодн╕ лещата безпорадност╕, що стискали мо╓ серце. Захисту не було ╕ оч╕кувати допомоги було вже марною справою.
(Дал╕ буде)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 03.01.2020 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21883

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков