Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3539)
З потоку життя (6783)
Душі криниця (3655)
Українці мої... (1497)
Резонанс (1564)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1746)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПАМ'ЯТЬ ПРО ХУДОЖНИКА ВШАНУВАЛИ МЕМОР╤АЛЬНОЮ ДОШКОЮ
22 травня заслуженому художнику Укра╖ни, куратору всеукра╖нських ╕ м╕жнародних пленер╕в...


В╤ТАННЯ З ЕКСКУРСОМ В МИНУЛЕ
Сьогодн╕, у день Весняного Миколи, святку╓ св╕й 66-й день народження (по-сво╓му - кругла дата!)...


«╤ВАНОЧКУ! ТИ ЧУ╢Ш, ДОБРООКИЙ?»
Тенд╕тна душа поета ╕ зал╕зна, мов криця, сила духу… Це все про незламного ╕ н╕жного ╤вана...


НИН╤ ЙОМУ ВИПОВНИЛОСЯ Б 80…
╤м’я талановитого проза╖ка Валер╕я Тарасова знайоме шанувальникам художнього слова не лише...


ВЧИВ Д╤ТЕЙ ЛЮБОВ╤ ДО УКРА╥НИ…
Серед яскравих ╕мен, якими ма╓мо пишатися, згадаймо Юр╕я Шкрумеляка - в╕домого дитячого...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 03.01.2020 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 03.01.2020
БУТИ СМ╤ЛИВИМ В ЖИТТ╤ ╤ ТВОРЧОСТ╤

Як часто в нашому житт╕ п╕д впливом р╕зних обставин ми втрача╓мо ор╕╓нтири, пливемо за теч╕╓ю, не здатн╕ опиратися труднощам. За будь-яких обставин, коли так нестерпно на душ╕, маяками стають постат╕ з минулого. Вони так щедро дарують св╕тло сво╓╖ душ╕, що життя наповню╓ться новим сенсом та зм╕стом. Згадаймо видатного укра╖нця, мовознавця, пол╕глота та перекладача Миколу Лукаша (19.12.19 – 29.08.1988).
Мала батьк╕вщина Миколи Лукаша – Кролевець Сумсько╖ област╕. На Божий св╕т дитина з’явилася 19 грудня, на День святого Миколая. Батько Лукаша Олекс╕й Якович походив з╕ старовинно╖ козацько╖ родини. Напевно, сво╖ таланти Микола успадкував в╕д сво╖ пращур╕в-шляхтич╕в, серед яких були ╕ пол╕глоти, ╕ меценати, ╕ ерудити. П╕д час голодомору 1919-21 рок╕в Олекс╕й Якович Лукаш переховував родича – «ворога народу», за що родину Лукаш╕в розкуркулили. Очевидно, п╕сля пережитого Микола довго не говорив. В╕д н╕моти його врятував дядько Дмитро Оник╕╓нко, який читав дитин╕ книжки, розмовляв, спод╕ваючись, що хлоп’я з розумними очима одного дня заговорить. Зрештою, так ╕ сталося. У м╕сцев╕й семир╕чц╕ опанував французьку, англ╕йську та н╕мецьку мови.
Микола любив читати, частенько гортав стор╕нки при м╕сячному сяйв╕, тож недаремно, що з╕псував з╕р. У старших класах Микола Лукаш присвятив в╕рш однокласниц╕ Вал╕ Зел╕нськ╕й: «Юносте-податносте без ваги й пуття! Певне, з дел╕катност╕ я згубив життя». У 18-р╕чному в╕ц╕ Микола Лукаш вступив на ╕сторичний факультет Ки╖вського ун╕верситет, при цьому п╕дробляючи в «Арх╕в╕ давн╕х акт╕в». Кохання до однокурсниц╕ Олени Б╕личенко виявилося нерозд╕леним. Микола, як ╕ кожен юнак, мр╕яв бути з коханою, зробити ╖╖ щасливою. Ладен був на все, проте почуття закоханого юнака не ц╕кавили примхливу студентку. Це наст╕льки вплинуло на вразливого Лукаша, що в╕н нав╕ть залишив навчання. Деякий час вчителював у школах Ки╖вщини, лише через р╕к повернувся в ун╕верситет. Схоже, що Олена Б╕личенко стала для юного Лукаша фатальною ж╕нкою, адже в╕н так н╕коли не одружився. А от Олена чотири рази виходила зам╕ж…
На початку в╕йни Микола Лукаш рив окопи довкола Ки╓ва. Ун╕верситет евакуювали до Харкова, тож Лукаш вирушив сл╕дом. П╕д час ав╕ац╕йного нальоту Микола був поранений, лише щасливий випадок врятував його життя. З угорським оф╕цером в╕н сп╕лкувався його р╕дною мовою, що допомогло з подальшим л╕куванням (у Лукаша була гангрена). П╕сля одужання Микола Лукаш не лише працював перекладачем у м╕сцев╕й прокуратур╕, а й допомагав ут╕качам з примусових роб╕т (давав ╖м адреси кри╖вок УПА).
У 1953 роц╕ виходить друком перший переклад Миколи Лукаша, а у 1955 р. друку╓ться тв╕р його життя – «Фауст» Гете, що приносить пол╕глоту визнання. У 1956 роц╕ вступа╓ до Сп╕лки письменник╕в, а вже за к╕лька рок╕в розпочина╓ться його ки╖вський пер╕од життя. З середини 1950-х по 1973 р. Микола Лукаш зд╕йсню╓ сво╖ найкращ╕ переклади – «Дон К╕хот» М╕геля Сервантеса, «Декамерон» Джованн╕ Боккаччо, «Пан╕ Бовар╕» Гюстава Флобера, поез╕╖ Бернса, Гейне, Ш╕ллера, Верлена. Його блискучий переклад Herr Bruder в устах геро╖в Фауста звучить по-козацьки «пане-брате», таке близьке кожному укра╖нцев╕.
Перекладацька д╕яльн╕сть, творч╕сть – саме цим стих╕ям присвятив себе пол╕глот, знавець двадцяти двох мов. У 1973 роц╕ Лукаш одержав однок╕мнатну квартиру на вулиц╕ Суворова. Ус╕ мебл╕ з «комуналки» залишив сус╕дц╕. ╤з собою взяв лише картотеку, письмовий ст╕л, каб╕нетний столик, книжки ╕ друкарську машинку. З кухн╕ зробив книгосховище ╕ розпочав роботу над перекладом «Дон К╕хота» Сервантеса. Микола Лукаш був не лише видатним пол╕глотом, в╕н винайшов власну перекладацьку формулу – бути см╕ливим. «В╕н, по сут╕, був не дуже «правильним» перекладачем, адже м╕г багато соб╕ дозволити, - пише л╕тературознавець Ростислав Семк╕в. – Це було нетипово. В╕н був надзвичайно см╕ливим перекладачем. ╤ так╕ зауваги йому закидали, що в╕н м╕г не надто сл╕дувати тексту. У цьому сенс╕ Микола Лукаш ╕ Григор╕й Кочур (його старший друг ╕ товариш) складають певну опозиц╕ю». На приклад╕ «Дон К╕хота» Ростислав Семк╕в доводить, що Лукаш був довол╕ см╕ливим ╕ по-особливому п╕дходив до тексту: «Головний його п╕дх╕д – це занурення в текст. Це йому було потр╕бно для того, щоб зрозум╕ти найголовн╕ше – що в╕н хоче передати або чим в╕н хоче ман╕пулювати, тобто атмосферу тексту. ╤ ще одне правило: нав╕ть не може йтися про п╕дрядник. А в╕н жив у ситуац╕╖, коли це роблять пост╕йно, тому що б╕льше укра╖нсько╖ л╕тератури в 1950-60-х роках, особливо в 1950-х, переклада╓ться не з ориг╕нал╕в (англ╕йських, ╕тал╕йських), а з рос╕йсько╖ мови».
Безц╕нними спогадами про неперевершеного Миколу Лукаша под╕лився багатол╕тн╕й редактор журналу «Всесв╕т» Олег Микитенко: «Не вс╕ в л╕тературному св╕т╕ сприймали перекладацький стиль Миколи Лукаша, його ор╕╓нтац╕ю на глибини укра╖нсько╖ народно╖ мови, максимальне багатство лексичних ╕ фразеолог╕чних зворот╕в. Декому, вихованому на рос╕йських перекладах св╕тово╖ л╕тератури, чужим ╕ незрозум╕лим було, як може так звучати Гете, якого звикли читати рос╕йською мовою у «високому штил╕». Адже геро╖ Гете заговорили, демонструючи небачен╕ скарби укра╖нсько╖ мови. Справд╕, так, як перекладав Лукаш, под╕бних приклад╕в не було. Ось так Фауст висловлю╓ться про Вагнера:
«╤ще його не зрадила над╕я;
Копа╓ться в гно╖ську, скарб шука,
А знайде часом черв’яка,
То дурень ╕ тому рад╕╓…»
А ось так сварила свого нев╕рного чолов╕ка Марта: «Лайдак! Паскудне╓ ледащо! ╤ в злиднях в╕н бахурував! Сво╖х д╕тей обкрав н╕защо!»
Кожен перекладач зна╓, наск╕льки важко не лише п╕д╕брати потр╕бне слово, а й домогтися неповторного колориту, особливого звучання. «Ох, не простий цей гор╕шок!» - як зазначав знаний поет, перекладач Дмитро Б╕лоус. У в╕рш╕ «Не в╕дтвориш так на так» йдеться про особливост╕ перекладу рос╕йського присл╕в’я «Кому пироги и пышки, кому синяки и шишки». На початку перекладач йде традиц╕йним шляхом, намагаючись п╕д╕брати римован╕ рядки. Проте швидко перекону╓ться, що у перекладацьк╕й робот╕ цей шлях – хибний. Зрештою, м╕цний гор╕шок п╕ддався: «Кому пироги й млинц╕, кому гул╕ й синц╕».
Схоже, школа Лукаша прислужилася багатьом перекладачам. Проте треба розум╕ти, що ген╕альна творч╕сть Миколи Лукаша припада╓ на час русиф╕кац╕╖ Укра╖ни, коли укра╖нськ╕й л╕тератур╕ в╕дводилася роль «молодшо╖ сестри», а точн╕ше пасербиц╕ «старшого брата». Далеко не вс╕ тогочасн╕ тлумач╕ - перекладач╕ радо в╕тали Миколу Лукаша. Натом╕сть, обвинувачували його в порушенн╕ рос╕йських канон╕в перекладу, зг╕дно з якими Фауст ма╓ говорити «високопарною» мовою. Старший товариш Лукаша Григор╕й Кочур у статт╕ «Майстри перекладу» писав про найвидатн╕ших майстр╕в цього виду л╕тературно╖ творчост╕ (Миколу Зерова, Максима Рильського, Валер╕ана П╕дмогильного, Миколу Терещенка, Бориса Тена, ╤рину Стешенко, Василя Мисика), зазначаючи, що до ц╕╓╖ плеяди належить ╕ Микола Лукаш. Григор╕й Кочур характеризу╓ видатного перекладача як творчу особист╕сть, наголошуючи на найважлив╕ших принципах його роботи: «Н╕коли не користуватися послугами п╕дрядника, перекладати з ориг╕налу. Т╕ п╕втора десятка мов, якими в╕н волод╕╓, роблять з нього перекладача винятково широкого д╕апазону. Н╕коли не перекладати на замовлення. Лукашев╕ можна замовляти виключно те, що в╕н сам соб╕ замовля╓… В╕н живе тим, що переклада╓. Стих╕я перекладного твору поглина╓ перекладача до решти. В╕н винятково р╕зносторонн╕й стил╕ст. Знання укра╖нсько╖ мови на вс╕х етапах ╖╖ розвитку, в ус╕х ╖╖ тонкощах ╕ нюансах по╓дну╓ться у нього з великою см╕лив╕стю та ╕н╕ц╕ативн╕стю ╕ одночасно з тактом ╕ почуттям м╕ри. В╕н п╕дн╕ма╓ на поверхню, актив╕зу╓ ╕ запроваджу╓ до вжитку глибинн╕ мовн╕ шари, ╕ арха╖зм, ╕ неолог╕зм у нього однаково пок╕рно служать справ╕ художньо╖ виразност╕».
Невибагливий у побут╕, непристосований до життя, Микола Лукаш виявляв справжню мужн╕сть, коли йшлося про г╕дн╕сть та честь. Олег Микитенко у сво╖х спогадах пише про ун╕кальне явище ш╕стдесятництва, представлене ц╕лим гроном таких яскравих ╕мен, як ╤ван Дзюба, ╢вген Сверстюк, Алла Горська. «Поява у 1966 роц╕ прац╕ ╤вана Дзюби «╤нтернац╕онал╕зм чи русиф╕кац╕я?», яку в╕н над╕слав у вищ╕ парт╕йно-комун╕стичн╕ ╕нстанц╕╖, виявилася шоком для оф╕ц╕йних ╕деолог╕в Укра╖нсько╖ РСР… У кв╕тн╕ 1972 року ╤ван Дзюба був арештований ╕ п╕сля майже р╕чного сл╕дства був засуджений на п’ять рок╕в ув’язнення, - писав Олег Микитенко. - Микола Лукаш над╕слав листа до Верховно╖ Ради, Верховного суду й Прокуратури УРСР, в якому пропонував самому в╕дбути цей терм╕н зам╕сть хворого на сухоти товариша по перу». Зв╕сно, прямостояння Лукаша д╕стало «г╕дну оц╕нку»: презид╕я виключила Лукаша з член╕в Сп╕лки письменник╕в. Фактично йому було оголошено в╕йну, адже в╕дтепер в╕н не м╕г друкуватися. Зб╕рка в╕рш╕в французького поета Аполл╕нера в Лукашевому переклад╕ так ╕ не вийшла в св╕т. У наступних восьми томах багатотомного тлумачного Словника укра╖нсько╖ мови укладач╕ перестали посилатися на Лукашев╕ переклади. Почалися провокац╕╖, м╕л╕цейськ╕ пересл╕дування. Той, хто колись поставав проти тотал╕тарно╖ системи, зрозум╕╓, як то ведеться людин╕, коли знайом╕ переходять на ╕нший б╕к вулиц╕, а в кишен╕ – жодно╖ коп╕йки. «Донк╕хотством» назвав вчинок Миколи Лукаша Григор╕й Кочур. Коли в 1978 роц╕ в Кролевц╕ померла мати, на ╖╖ похорон видатний перекладач по╖хав без гроша, у благеньк╕й одежин╕. Здавалося б, ця велика безпорадна дитина злама╓ться, пока╓ться перед всесильною системою. Йому так ╕ радили: визнати помилков╕сть свого вчинку, звернутися до секретаря ЦК з ╕деолог╕чних питань. Проте Лукаш вистояв, не зламався. Адже був не лише «зб╕са талановитим», як характеризував його товариш Михайло Серженко, а мав мужн╕сть.
…Так вже повелося на наших теренах, що слава приходить тод╕, коли митець йде з життя. ╤ хоча Лукаш дочекався свого з╕ркового часу, коли його знову друкували, його перекладами захоплювалися, проте час вже працював проти нього. 29 серпня 1988 року Микола Лукаш п╕шов з життя, лише почавши роботу над фундаментальною працею – «Гаргантюа ╕ Пантагрюель». Книжка переклад╕в «В╕д Бокаччо до Аполл╕нера» вийшли вже п╕сля смерт╕ Лукаша ╕ стала для нього сво╓р╕дним пам’ятником. Микола Лукаш – справд╕ ╓вропейське явище, наша слава ╕ горд╕сть. Тож ма╓мо ц╕нувати наш╕ таланти ще за життя, адже справжн╕й ген╕й завжди скромний.
Натал╕я ОСИПЧУК, письменниця, член НСПУ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 03.01.2020 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21875

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков