Версiя для друку Обговорити в форумi

«У 2014 році Російська Федерація окупувала український Кримський півострів. Більшість військовослужбовців Збройних Сил та інших силових структур України зрадили військовій присязі українському народу і, після анексії півострова, перейшли на сторону противника, що і стало причиною його втрати для України. Кримських зрадників автор зображує в образі античних лотофагів*. Зраду і лотофагів готували в Криму роками, і не лише вороги».
Це слова з передмови до повісті «Лотофаги» Мирослава Андрійовича Мамчака, відомого дослідника військово-морської історії України, капітана першого рангу, автора численних книжок, одного з тих, хто стояв біля витоків створення ВМС України, заслуженого журналіста України, засновника газети «Флот України» та телерадіокомпанії «Бриз», яку очолював з 1994 по 2010 рр. Автор, безпосередній свідок подій, описаних ним у цій художньо-документальній повісті, простежує явище зради як технологічного елемента підготовки та реалізації гібридної інтервенції в Криму.

ЛОТОФАГИ
Художньо-документальна повість
© М.А. Мамчак.
Севастополь-2018

«Не май вірного друга, не матимеш зрадливого».
(Українське прислів’я)
«Не давши битви, і не думай про мир».
(Іван Нечуй-Левицький)
«Краще полягти на плацу військовім, чим бути побієнним у власному домі».
(Богдан Хмельницький)

Пролог
Не зважаючи на ранній час, обидва береги Севастопольської бухти були повністю обсажені народом. Від Графської пристані і до мису Хрустальний, вся Північна сторона були заповнені дорослими і малими мешканцями та гостями міста. Тільки-но зійшло сонце, автобуси довозили цілі групи туристів і просто віддихаючий народ з санаторіїв Ялти, Євпаторії, Сак та інших населених пунктів Криму, чимало народу спеціально прибули з багатьох міст
України і Росії. Спішили подивитися вже традиційну генеральну репетицію спільного святкування дня флоту України і дня ВМФ Росії, яка проводилася зранку і до обіду 26 липня 2013 року у Севастополі. Генеральна репетиція повністю демонструвала сценарій флотського свята з тією лише різницею, що на ній не були присутніми високі гості, у тому числі президенти України і Російської Федерації Віктор Янукович і Володимир Путін. На саме флотське свято треба було би отримати відповідну перепустку, а це було не так просто, вільно не пройдеш, а тут – проходьте, займайте собі місце де вдасться і гордіться флотом. Тому народ і ломився на репетицію, бо не було пропускного режиму до бухт і не треба було метушитися і доставати спецперепустку. "Понаєхалі тут!", чулося тут і там в громадському транспорті невдоволене бурмотіння дебелих літніх тіток – це "ісконниє севастопольци", представники Русского блоку, демонстрували свою культуру. Втім, всі вони, виставляючи себе корінними севастопольцями, поселилися у місті після війни і насправді до історії міста і флоту мали дотичне відношення.
День видався сонячний, на небі жодної хмаринки. Зранку південне сонце почало розігрівати повітря, день буде жарким, лише легкий бриз розносив запах моря і легку прохолоду. Кораблі двох флотів, виграючи на сонці свіжопофарбованими бортами та надраєними палубами, стояли на бочках впродовж всієї севастопольської бухти. На палубах шикувалися їх екіпажі в білих парадних формах – все як флотському святі кожного року. Сценарій свята був всім давно відомий, в основному прославляв велич флоту Росії, він повторювався з року в рік. Намагання штабу ВМС внести в свято український колорит і традиції з року в рік рішуче відкидалися Чорноморським флотом і держадміністрацією. З української історії там приймала участь хіба що козацька чайка як символ української "флотішки". І це у багатьох в Севастополі і в Криму викликало насмішки над ВМС і Україною. Мене цікавило інше.
Напередодні заступник командувача українського флоту з виховної роботи звернувся за допомогою створити наш, український, сценарій флотського свята, і сказав, що на цей раз святкування проходитиме за сценарієм командування ВМС України. Я, добре відаючи про твердість у відстоюванні державних інтересів і українських історичних традицій українських адміралів, до прохання віднісся скептично, проте свої пропозиції по зміні сценарію свята надав. То ж мені, хоч і не вірилося в наполегливість командування ВМС, цікаво було подивитися чи таки відбудуться зміни в святкуванні професійного свята українських моряків, чи то були просто побажання. Зміни в сценарії кинулися в око відразу, щойно я вийшов у центр міста. Все місто було обклеєне плакатами і бігбодами, великими і малими, на яких прославлялося російсько-українське флотське братерство. Командувачів
флотів і голову міської адміністрації осіняла на них імператриця Катерина ІІ. Український великий десантний корабель "Костянтин Ольшанський", який днями повернувся з ремонту в Миколаєві, знаходився чомусь не у загальному строю бойових кораблів, його поставили на бочки збоку, в Артилерійській бухті. А це означало, що український корабель вивантажувати десант своїх морських піхотинців не буде. Першим в корабельнім строю стояв однотипний російський "Новочеркасск", ото він випустить на воду плаваючі бойові машини морських піхотинців як ВМС України, так і ЧФ Росії, з самого початкe продемонструє "братство по зброї двох флотів", а заодно і хто є головним у місті-герої. Мою здогадку згодом підтвердив командувач ВМС України адмірал Юрій Ільїн: "Ольшанский" не участвует только с точки зрения безопасности. Потому что два десантных корабля такого водоизмещения на таком узком фарватере использоваться не могут. Поэтому мы с командующим ЧФ приняли решение – оба подразделения выса-
живать с одного корабля". Генеральна репетиція так і розпочалася. Після об'їзду на катерах і поздоровлення екіпажів кораблів командувачами двох флотів, розпочалася висадка морського десанту. Перші два бронетранспортери вийшли з твіндека російського корабля під державними прапорами України і Росії, за ними появилися наступні з військово-морськими прапорами. Однак БТР під Державним прапором України, пропливши метрів так за 100 від корабля, став вивалюватися за встановлений маршрут руху, відставати від російського і зовсім заглох, зупинився безпомічним на воді як консервна банка. У той же час БТР-80 під Військово-морським прапором України, що йшов курсом за ним, не те, що заглох, взагалі став… тонути. І швидко потонув на очах тисяч глядачів! Українські морські піхотинці заледве устигли передати на сусідню бронемашину свій прапор,
самі ж загойдалися на хвилях, які сколихнула в бухті бронемашина, що пірнула на її дно. Заглохшу ж українську бронемашину під українським Державним прапором взяв на буксир БТР під прапором російським і гордо відбуксирував до берега. "Росія волочить Україну до союзної держави, флоту України піпєць", - хтось поряд зі мною прокоментував ситуацію.
По обидва береги бухти виділялися чималі групи в оcновному літніх людей з російськими державними і Андрієвськими прапорами. Це були штатні мітингувальники від "Русского блока" та інших проросійських партій і організацій. Вгледівши акцію "затоплення" української бронемашини вони радісно заволали по обидві сторони бухти: "Всё! Капец флоту Украины! Севастополь город русской славы, тут не место хохлам!", "Севастополь, Черноморский флот, Россия!" та "Ха-ха, трагедія українського флоту", який, на їх думку, повинен був давно забиратися звідси геть. Ось вона, подумалося, головна зміна сценарію: перед приїздом Путіна треба було продемонструвати готовність ЧФ зневажити ВМС і Україну з її президентом. Місцеві і російські ЗМІ рознесли звістку про "трагедію українського флоту" по всьому світі, натомість прес-центр ВМС спершу
гордо заявив, що українські БТР в бухті не тонули, але, під тиском фактів, проясняти ситуацію вимушений був взятися сам командувач ВМС віце-адмірал Юрій Ільїн: "Один бронетранспортер по техническим причинам, которые сейчас выясняются, затонул в 100 метрах от берега. Личный состав был эвакуирован. Действовали очень уверенно, слава Богу, все живы, все здоровы. Никто не пострадал. Причины могут быть разными. Они сейчас выясняются. Внешний осмотр, который был произведен, показал, что видимых повреждений на бронетранспортере нет".
- Чому, - запитав я офіцера штабу бригади надводних кораблів, - наші БТРи не висаджувалися з "Костянтина Ольшанського", як це робилося раніше?
- Так він не в строю, у нього не відкривається носова апарель. Яким пішов в ремонт, таким з нього і повернувся. Ото віддокували, пошкрябали трохи від водорослів днище, помалювали корпус і весь ремонт, про який так багато говорив міністр Лєбєдєв, - зло сплюнув капітан 3 рангу.
Про кораблеремонтну аферу міністра оборони Лєбєдєва розголосив ветеранський сайт ВМС. Назрівав новий скандал: кошти, виділені на ремонт дев’ятнадцяти кораблів, міністр оборони використав далеко не на їх ремонт. Першим рятувати ситуацію взявся командувач ВМС і заявив, що український корабель знаходиться в строю і не ламався. На підтвердження його слів Чорноморський суднобудівний завод, власником якого був народний депутат від Севастополя Вадим Новінський, теж заявив, "що у рамках контракту з ВМС України підприємство провело докування "Костянтина Ольшанського" з ремонтом рульового і гребного обладнання…, ремонт корпуса корабля… Спеціалісти підприємства провели роботи по відновленню носової і кормової апарелів".
Ганебний і принизливий у відношенні не лише до ВМС України, але і України в цілому вчинок як у Севастополі так і в міністерстві оборони всіма силами намагалися знівелювати і виставити як би й нічого такого не скоїлося. Лише на думку екс-голови парламентського комітету Верховної Ради України з питань оборони і безпеки Георгія Крючкова це був "дуже поганий знак. Я вражений, що це сталося, це крах нашого флоту… Не знаю, випадковість це чи ні, але ж напередодні перевіряли. Хто винний? … Треба щоб винні понесли відповідальність за цю ганьбу. Можу запевнити лише одне і точно: наші Збройні Сили доведені до ручки. Те, що сталося під час репетиції є тому підтвердженням, і міністр Лєбєдєв до цього, відповідно, має безпосереднє відношення". Та в Україні і у всіх її відповідних силових структурах на думку Крючкова і ветеранів ВМС не звернули уваги - не можна ж ображати братський флот, який є гарантом її безпеки!
Витягали затоплений БТР-80 з дна бухти російським плавкраном теж під улюлюкання російської юрби і чергове приниження флоту України – у них, у "хохлов", навіть плавкрану немає, ВМС України не вартий нічого і йому нема місця в "городє русской слави". Командувач ВМС наказав про затоплений БТР і справжні причини його занурення на дно бухти мовчати, мовляв, винні самі матроси і їх таки покарали в ім’я зміцнення продемонстрованої "невиносимо братської дружби".
- Внаслідок якої такої "братської дружби" показово і прилюдно затоплено український БТР? – задали питання командуванню українського флоту члени ради ветеранів Військово-Морських сил України. Чому у паливному баці першої бойової машини опинилася сіль, а на другій виявилися відсутніми кінгстони? Ця ганебна провокація з українськими бронемашинами могла бути підготовлена і виконана лише російськими руками на російському кораблі з відома російського командування, і її треба належно і прилюдно оцінити, а не приховувати, вважали ветерани, які закладали "стапелі" сучасного українського флоту. Ветерани знали і бачили, що обидві українські бронемашини два тижні назад на міжнародних миротворчих навчаннях "Сі
Бриз – 2013" без проблем пройшли морем десятки миль, були перевірені морем не один раз та отримали високу оцінку від зарубіжних колег – українські морські піхотинці мали значний досвід у висадці морських десантів. Командування ВМС що - далі допитувалися ветерани - виправдовує антиукраїнську провокацію російських адміралів і робить винними постраждалих?
- Не створюйте проблеми, якої немає. Все гаразд. Не збуджуйте ситуацію напередодні свята. Ви не знаєте справжніх причин затоплення бронетранспортера, тому не коментуйте. Росіяни тут ні до чого. Ми самі винні і самі все виправимо, - в один голос заявили начальник штабу і командувач ВМС України.
А далі за надто велику зацікавленість командування ВМС позбавило ветеранів запрошень і перепусток на саме флотське свято. У штабі ВМС України, у Севастополі про цю подію постаралися якнайскоріше забути. Та дарма. Подальший розвиток ситуації в Севастополі і у Криму показав, що даремно пробайдужили зухвалу акцію російських моряків, бо саме вона стала прологом подальших подій у Севастополі, преамбулою видворення з Криму ВМС України, сигналом до максимальної активізації антиукраїнських протестів громадського і політичного характеру, до більш активного і грубого приниження українського флоту та української громади в Севастополі. Вона означила початок триваліших, глибших і складніших етно-соціальних, політичних і військових процесів в Криму, стала прологом захоплення українського флоту на півострові, зради силових структур і, як наслідок, анексії Кримського півострова та спроби збройною силою "буксирувати" Україну в обійми "братньої" союзної держави.
Пригода з затопленням української бронемашини не була забавою і випадковою. Вона стала цинічним приниженням українського флоту і України як держави, і означила, що тривала інформаційна війна проти України в Криму підходить до свого гібридного завершення. Головні інструменти цієї війни і її точки опори у Севастополі вже були підготовлені до реалізації конечних цілей і завдань, заради яких вона провадилася. Менше чим за рік так і сталося. При підтримці завчасно сформованих лояльних до агресора національних і громадсько-політичних груп до Севастополя і Криму без збройного спротиву українських
силовиків ввели російські війська. Братство по зброї, дружба флотами протягом десятиліття, братерство двох слов’янських народів, ідеологія спільної боротьби з фашизмом і московська церква, як головні елементи обеззброєння українських силових структур, виконали своє руйнівне завдання – чинити опір стало нікому. Під антифашистський галас підготовлених "протестних" груп російський десант, виставлений для розгублених мешканців Севастополя їх "захисниками від бандерофашизму", швидко захопив півострів, разом повалили українські державні органи і, не втопили, але захопили, інтернували бойові кораблі і
військові частини Військово-Морських сил, а їх рештки вивели з півострова. До протистояння з агресором в гібридній війні, проти технології виховання і застереження зради Україна виявилася не готовою.

*Лотофаги - за древньогрецькою поемою Гомера «Одіссея» - це люди, які за життєві блага (солодкий лотос) зрадили свою Батьківщину

(Далі буде)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #49 за 06.12.2019 > Тема ""Білі плями" історії"