Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3389)
З потоку життя (6609)
Душі криниця (3572)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1519)
Урок української (993)
"Білі плями" історії (1689)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
МИРОСЛАВ МАМЧАК: ЛОТОФАГИ
Веч╕рн╓ небо Севастополя накрила велика, гом╕нлива, чорна вороняча зграя. Лет╕ло ╕ кружляло ╖х...


МИРОСЛАВ МАМЧАК: ЛОТОФАГИ
Б╕льш╕сть в╕йськовослужбовц╕в Збройних Сил та ╕нших силових структур Укра╖ни зрадили в╕йськов╕й...


ДЕРЖДЕП: П╤Д ЧАС ГОЛОДОМОРУ СТАЛ╤НУ НЕ ВДАЛОСЯ ЗЛАМАТИ УКРА╥НЦ╤В, ╤ НИН╤ШНЯ АГРЕС╤Я РФ ПРИРЕЧЕНА НА ПРОВАЛ
Про це йдеться у заяв╕ Державного департаменту США, оприлюднен╕й у Facebook на стор╕нц╕...


ЗА ЛАШТУНКАМИ В╤ЙНИ
До дня визволення Ки╖вщини в╕д фашистських загарбник╕в


У БОРН╤ ЗА ЗЕМЛЮ ╤ ВОЛЮ
В ознаменування 100-р╕ччя под╕й Укра╖нсько╖ революц╕╖ в Кривому Роз╕ за громадською ╕н╕ц╕ативою...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 29.11.2019 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#48 за 29.11.2019
ХРОН╤ЧНИЙ ГЕНОЦИД У ЦЕНТР╤ ╢ВРОПИ

Володимир Стецюк

З ц╕╓ю статтею 8 грудня 2016 року ╖╖ автор став призером конкурсу «Приз Гарета Джоунза». Попри те, що вже минуло майже три роки, сво╓╖ актуальност╕, судячи з обстановки на фронтах рос╕йсько-укра╖нсько╖ г╕бридно╖ в╕йни ╕ в м╕жнародних пол╕тичних процесах навколо не╖, вона жодним чином не втратила. Особливо важливо нагадати про ╖╖ ключов╕ положення напередодн╕ оч╕куваного грудневого нормандського сам╕ту, де ма╓ вир╕шуватись подальша доля Укра╖ни. Чи ╓ у нин╕шн╕х св╕тових л╕дер╕в усв╕домлення, що розгортаючи проти Укра╖ни чергову масштабну загарбницьку кампан╕ю, включаючи в╕йськову агрес╕ю, пол╕тико-дипломатичний ╕ юридичний шантаж, економ╕чний тиск, тотальний ╕нформац╕йно-пропагандистський супров╕д, Рос╕я не просто прагне унеможливити ╖╖ ╕нтеграц╕ю з зах╕дним св╕том, а й назавжди залишити укра╖нц╕в у якост╕ заручник╕в сво╖х незм╕нних ╕мперських амб╕ц╕й як д╕╓вого засобу впливу на Зах╕д?
 
Чому не л╕ку╓ться ця задавнена небезпечна хвороба?
Г╕бридна в╕йна як перманентне явище в укра╖нськ╕й ╕стор╕╖.

Майдан. Розстр╕л Небесно╖ сотн╕ нев╕домими снайперами. «Хунта».
Крим. Загадков╕ зелен╕ чолов╕чки. Анекс╕я.
Донбас. Пол╕тичн╕ туристи ╕ завезен╕ терористи. Г╕бридна в╕йна…
Сучасн╕ под╕╖ в Укра╖н╕ все б╕льше нагадують про те, що под╕бне з нами вже не раз траплялося в минулому. Так що нов╕тн╓ поняття «г╕бридна в╕йна», яке ув╕йшло в нашу сусп╕льну св╕дом╕сть разом з розстр╕лом Майдану, анекс╕╓ю Криму ╕ прихованою рос╕йською агрес╕╓ю на Донбас╕, ц╕лком об’╓ктивно можна вживати й у б╕льш широкому ╕сторичному контекст╕. Принаймн╕ сукупн╕сть метод╕в, в╕дпрацьованих рос╕йською ╕мперською системою протягом к╕лькох стор╕ч колон╕зац╕╖ Укра╖ни, власне й ╓ по сут╕ арсеналом г╕бридно╖ в╕йни, яка трива╓ на укра╖нських теренах. Причому ця в╕йна не припиня╓ться н╕коли – н╕ з╕ зм╕ною правител╕в, пол╕тичного кл╕мату, н╕ нав╕ть пол╕тичних систем.
Тому ╕стор╕ю Укра╖ни, яку за виразом одного з видатних пол╕тичних д╕яч╕в неможливо читати без брому, ╓ вс╕ п╕дстави вважати ╕стор╕╓ю перманентно╖ г╕бридно╖ в╕йни або хрон╕чного геноциду. Принаймн╕ те, що в╕дбува╓ться на укра╖нських теренах упродовж к╕лькох стор╕ч г╕бридного сп╕в╕снування укра╖нц╕в з народом або пол╕етн╕чною сп╕льнотою, яка нин╕ намага╓ться сховатися за досить сумн╕вним визначенням «руск╕й м╕р», якраз ╕ ма╓ ознаки вищеназваних явищ.
Отже…

17 стор╕ччя
Укра╖нська нац╕онально-визвольна в╕йна п╕д проводом Богдана Хмельницького. Переяславська угода 1654 року про так зване возз’╓днання Укра╖ни з Москов╕╓ю. Насл╕док – повзуча московська окупац╕я Укра╖ни.

Поч. 18 стор╕ччя
Гетьманщина. Антимосковське повстання ╕ поразка гетьмана Мазепи. Московська каральна операц╕я ╕ трагед╕я Батурина. Проголошення Московського царства Рос╕йською державою. Насл╕док – посилення рос╕йсько╖ феодально-кр╕посницько╖ системи в Укра╖н╕.

Друга половина 18 стор╕ччя
Запорозька С╕ч. Подальша повзуча рос╕йська експанс╕я ╕ поетапне знищення в╕льно╖ козацько╖ республ╕ки як автоном╕╖ у склад╕ поневолено╖ Укра╖ни – ╖╖ сво╓р╕дного в╕йськово-пол╕тичного центру й оберега. Насл╕док – колон╕зац╕я земель В╕йська запорозького низового (Новорос╕я) та остаточне покр╕пачення й закабалення Укра╖ни.

Початок 20 стор╕ччя
Виникнення УНР на хвил╕ революц╕йних под╕й у колишн╕й Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖ та Укра╖нська визвольна в╕йна проти б╕льшовицько╖ Рос╕╖. Проголошення укра╖нськими б╕льшовиками радянсько╖ влади ╕ створення мар╕онеткового б╕льшовицького уряду. Насл╕док – рос╕йська окупац╕я Укра╖ни п╕д виглядом надання «братньо╖» в╕йськово╖ допомоги та упокорення укра╖нц╕в масовим терором, репрес╕ями, голодом 1921-1923 ╕ Голодомором 1932-1933 рок╕в…
Наймасштабн╕ший оп╕р рос╕йському червоному нашестю чинило укра╖нське село, яке в╕дпов╕ло на б╕льшовицьке свав╕лля та мародерство небувалим розмахом повстанського руху, що власне й був по сут╕ справжньою селянською нац╕онально-визвольною в╕йною. П╕сля збройно╖ агрес╕╖, червоного терору ╕ масових репрес╕й упокорення голодом стало останн╕м аргументом рос╕йських б╕льшовицьких окупант╕в, як╕ принесли в Укра╖ну так звану радянську владу.
Тотальне вилучення хл╕ба в укра╖нських селян стало основною причиною масового голоду, який лютував на сел╕ в 1921-1923 рр. Так, у той час була велика потреба в хл╕бов╕ для голодуючих Поволжя, роб╕тник╕в Петрограда та Москви. Але з Укра╖ни вивозили все, прир╕каючи на голодну смерть самих годувальник╕в. Створюючи механ╕зми пост╕йно╖ викачки з Укра╖ни хл╕ба ╕ продовольства шляхом примусових рекв╕зиц╕й, продрозкладок, вилучення продподатку, здач╕ зерна для потреб Червоно╖ арм╕╖, в р╕зноман╕тн╕ фонди допомоги голодуючим Поволжя, рос╕йським роб╕тникам Петрограда ╕ Москви тощо, кер╕вництво б╕льшовицько╖ Рос╕╖ фактично робило укра╖нське село сво╖м заручником, прир╕каючи його на роль пост╕йного донора хрон╕чного вамп╕ра – озбро╓ного рушницею ╕ диктатурою пролетар╕ату рос╕йського державного монстра.
У пер╕од масового голоду з 08.1921 по 01.1923 р. з Укра╖ни було вивезено до РСФРР 34 835 вагон╕в або 31 209 484 пуд╕в зернопродукц╕╖. За пов╕домленнями укра╖нсько╖ преси в Канад╕ п╕д час голоду 1921-1923 рр. померло до 20 в╕дсотк╕в населення Укра╖ни. Зг╕дно з оц╕нками в╕тчизняних досл╕дник╕в, голод забрав в╕д 1,5 до 3 млн. житт╕в укра╖нц╕в.
(Мельник О.О. Голод. Хрон╕ка, документи та матер╕али голоду 1921-1923, 1932-1933 рр. на Кривор╕жж╕. – Кривий Р╕г: Видавничий д╕м, 2003).

1932 – 1933 рр.
Як виявилося, страшний масовий голод 1921-1923 рр. був лише репетиц╕╓ю жахливого Голодомору 1932-1933 рр.
Внасл╕док повного вилучення хл╕ба укра╖нськ╕ селяни в╕дчули холодний подих голоду вже наприк╕нц╕ 1931 року, а взимку та навесн╕ 1932-го голод прийшов майже в ус╕ укра╖нськ╕ села. Разом з тим хл╕бозагот╕вл╕ супроводжувались ╕ репрес╕ями, як╕ значно посилились п╕сля прийняття сумнозв╕сно╖ постанови «Про заходи до п╕дсилення хл╕бозагот╕вель». Найб╕льшого розмаху репрес╕╖ по в╕дношенню до селян досягли в листопад╕-грудн╕ 1932-го та с╕чн╕-травн╕ 1933 року. Причому значну частку репресованих (майже третину) складали рядов╕ колгоспники ╕ б╕льше третини – кер╕вники господарств ╕ члени правл╕нь колгосп╕в. Напередодн╕ нового 1933 року засуджених за «саботаж» ╕ «розкрадання хл╕ба» почали масово вивозити з зал╕зничних станц╕й на П╕вн╕ч. Переповнен╕ арештантськ╕ камери треба було зв╕льняти для нових в’язн╕в.
У так╕й камер╕ опинився й агроном Соф╕╖вського району Дн╕пропетровсько╖ област╕ Степан Повод, який наприк╕нц╕ 1932 року був засуджений до розстр╕лу за «саботаж». Однак смертний вирок йому зам╕нили на 15 рок╕в ув’язнення, ╕ п╕сля камери смертник╕в у стал╕нськ╕й в’язниц╕ йому судилося пройти в подальшому ще й камеру смертник╕в у нацистськ╕й тюрм╕ SD, чотири нацистськ╕ концтабори смерт╕ ╕ знову стал╕нську в’язницю й дивом залишитись живим. У сво╖х спогадах колишн╕й агроном ╕ багатор╕чний в‘язень двох найжорсток╕ших св╕тових ╕мпер╕й описав зокрема й масов╕ арешти та швидк╕ судилища 1932 року на ви╖зних зас╕даннях обласного суду над колгоспниками, бригадирами, агрономами, кер╕вниками колгосп╕в, директорами МТС ╕ сво╖ перш╕ враження в╕д перебування у вщент заповненому арештантському п╕двал╕.
«Не пам’ятаю, як вивели мене п╕д вартою ╕з судово╖ зали, – згадував колишн╕й агроном. – Отямився вже в п╕двал╕, битком набитому такими ж, як я, без вини винними. У п╕двал╕ мужик╕в-селян чолов╕к дв╕ст╕. Серед них я один «смертник». …Т╕снота. Жодного в╕конця. Лише одна «собача» д╕ра вгор╕, б╕ля яко╖ пара клубочиться в╕д по╓днання холодного пов╕тря, проникаючого з вулиц╕, з в’язкою задухою п╕двалу, наповненого диханням сотень людей, потом спресованих т╕л ╕ ╖дким смородом нечистот. …╤ ось нас ведуть колоною на станц╕ю – до в’язниц╕ повезуть».
(Повод С.╤. Ус╕ кола пекла // Криворожские ведомости. – 1991. – №4. – кв╕тень).

Втративши сво╖х захисник╕в-геро╖в у повстанськ╕й визвольн╕й в╕йн╕, фактично не маючи сво╓╖ укра╖нсько╖ держави, пограбован╕, залякан╕ й остаточно спустошен╕ непом╕рними поборами, плановими та понадплановими завданнями, селяни знову були приречен╕ на вимирання. Коли смертн╕сть в╕д голоду на сел╕ стала масовою, с╕яти й збирати зб╕жжя фактично було н╕кому.
Ун╕кальн╕ св╕дчення про тод╕шн╕й гн╕тючий стан укра╖нського села залишив у сво╖х щоденникових записах пров╕дний науковий сп╕вроб╕тник Ки╖вського с╕льськогосподарського ╕нституту Андр╕й Радченко, якому довелося чимало по╖здити в той час у в╕дрядження по укра╖нських колгоспах. Профес╕йний погляд на проблеми села цього визначного фах╕вця ╕ самов╕дданого укра╖нця, який став, до реч╕, першим в Укра╖н╕ доктором економ╕чних наук у галуз╕ с╕льського господарства, заслугову╓ на увагу ╕ високу дов╕ру.

З щоденникового запису в╕д 17 травня 1933 року. с. Михайл╕вка Кам’янського району
«Багато людей мре з голоду. Ще б╕льше знесилених, слабких, ╕нвал╕д╕в. …Боюся гадати, але, мабуть, протягом т╕льки ц╕╓╖ зими в Укра╖н╕ в╕дсотк╕в з 10 вимерло народу. Це означа╓ понад 3 000 000 чолов╕к».

З щоденникового запису в╕д 19 травня 1933 року. Ки╖в
«Сьогодн╕ повернувся з Кам’янського району. …На станц╕╖ чекав по╖зда години зо три. Всього надивився й наслухався. …На станц╕╖, як у фокус╕, концентру╓ться ╕, як у дзеркал╕, в╕дбива╓ться сучасний стан села. Я бачив безпритульних. Були доросл╕ й мал╕. У них висхл╕ чорн╕ або син╕ обличчя. Голодн╕, блискуч╕ оч╕, зовс╕м потухл╕. Ноги ╖м попухли, п╕д очима м╕шки. А д╕ти… Б╕дн╕, нещасн╕ наш╕ «кв╕ти життя»… Вони найб╕льше страждають. ╥х найб╕льше на станц╕╖. Декотр╕, скоцюрбившись, скиглять, декотр╕ конають мовчки, а б╕льш╕сть ходить ╕з благальними потухлими очима ╕ простягнутою рукою. …Чую плач д╕вчинки рок╕в трьох. Виявилося, що ╖╖ з╕ старшенькою сестрою мати вивезла ╕ покинула на станц╕╖. Вона кинула, люблячи сво╖х д╕тей, бо не могла дивитися на ╖х голодну смерть. Думала, може хтось ╖х п╕дбере ╕ не дасть загинути ╖╖ крих╕ткам. Та д╕ти мруть ╕ на станц╕ях. Мруть масами по селах. Мруть разом з╕ сво╖ми матерями, братами, сестрами. Мруть на найбагатш╕й земл╕ у св╕т╕. Мруть в Укра╖н╕, яка ╓ «житницею Рос╕╖ та ╢вропи».
╤ от тяжкий стан на сел╕, д╕йшовши свого апогею, виявився в людо╖дств╕. Його л╕кар╕ ре╓струють як антропофаг╕ю. Ескулапи нав╕ть сво╖м ╕м’ям не можуть назвати отих жахливих факт╕в. Вони стоять ╕ в╕ки стоятимуть н╕мим докором перед нашою епохою.
Людо╖дство знову ж в╕дбилося на д╕тях. Втративши розум в╕д голоду, вмираючи, декотр╕ почали по╖дати сво╖х д╕тей. ╥ли спочатку мертвих, а пот╕м почали р╕зати й живих. Найчаст╕ше варять холодець. ╤ немовлята, й б╕льшеньк╕ – беззахисн╕, слабеньк╕ д╕тки, зазнали на соб╕ насл╕дк╕в жахливого голоду – ножа у батьк╕вськ╕й руц╕.
Б╕дна Укра╖на! Це ти здатна переносити на соб╕ вс╕ злигодн╕ ╕сторичних злам╕в. Чи татарськ╕ навали, чи ╕мпер╕ал╕стичн╕ плани Петра Першого, чи розвиток кр╕пацтва, набравши найжахлив╕ших форм в Укра╖н╕, чи св╕това в╕йна, коли плацдармом була Зах╕дна Укра╖на, чи Жовтнева революц╕я, коли укра╖нський хл╕б годував перш╕ загони, а п╕зн╕ше – лави Червоно╖ гвард╕╖ та арм╕╖ – все це факти разюч╕. ╤ нарешт╕ – пер╕од соц╕ал╕стично╖ реконструкц╕╖ села, коли нове господарство забрало титан╕чн╕ кошти з Укра╖ни, коли ск╕нчилося все масовим вимиранням. Що ж, соц╕ал╕зм буду╓мо на трупах? Так?!»

З щоденникового запису в╕д 16 червня 1933 року. Ки╖в
«Жорсток╕ злидн╕, масова безпритульн╕сть, вимирання, здичав╕ння й виродження селянства в Укра╖н╕ набрало жахливих форм ╕ розм╕р╕в. …У сел╕ Очеретяному Плиск╕вського району за один день померло 70 чолов╕к. У Буцькому район╕ в одному сел╕ з 250-ти двор╕в залишилося т╕льки ш╕сть. У Ки╓в╕ валяються люди, особливо д╕ти, як валялися колись цуценята (так говорила одна ж╕нка ╕нш╕й, ╕дучи вулицею). Колись я йшов уноч╕ додому ╕ бачив скр╕зь поп╕д парканами, п╕д будинками, б╕ля парадних, у парадних ╕ будь-де – силу людей: чорних, висхлих ╕ страшних. Вони конали з голоду. ╤ все це укра╖нськ╕ селяни. А д╕тки так╕ страшн╕, що я дивитися не можу. Страшно, моторошно. Вони квилять слабенькими, благальними голосами – чогось благають. Горе, горе!
 
Роб╕тники завод╕в хитають док╕рливо головами, не можуть ╕з тим примиритися. До чого ми дожилися?!
У Ки╓в╕ 12 червня в╕дкривали стад╕он «Динамо». В╕н кошту╓ чотири м╕льйони карбованц╕в! Газети пишуть про збуджений, бадьорий Ки╖в. А в Москв╕ паради ф╕зкультурник╕в проходять. Трива╓ величезне буд╕вництво. Буд╕вництво соц╕ал╕зму – на трупах укра╖нських селян!».
(Подано за виданням: Радченко А.Я. Св╕дчення ровесника в╕ку. – Кривий Р╕г: Видавничий д╕м, 1999)

Виступаючи на с╕чневому пленум╕ ЦК ВКП(б) 1933 року, один з головних творц╕в Голодомору, який забрав за р╕зними оц╕нками в╕д 4 до 7 млн житт╕в укра╖нських селян, Йосип Стал╕н не без задоволення констатував, що вдалося вибити «ц╕лком останн╕ рештки ворожих клас╕в з ╖х виробничих позиц╕й», розгромити куркул╕в ╕ п╕дготувати ╜рунт для ╖х остаточного знищення. А його соратник Мендель Хата╓вич був ╕ще б╕льш в╕двертим. «М╕ж селянами ╕ нашою владою точиться жорстока боротьба, – заявляв б╕льшовицький кат. – Це боротьба на смерть. Цей р╕к став випробуванням нашо╖ сили ╕ ╖хньо╖ витривалост╕. Голод дов╕в ╖м, хто тут господар. В╕н коштував м╕льйони житт╕в, але колгоспна система ╕снуватиме завжди. Ми виграли в╕йну!» (Орест Субтельний, «Укра╖на. ╤стор╕я», Ки╖в, 1993)

Св╕т ╕ще ма╓ шанс залишитися справжн╕м
Так, вони виграли не одну в╕йну проти взятого в заручники укра╖нського народу. Червоний терор, масовий голод, репрес╕╖, голодомор, масов╕ репрес╕╖, виселення до Сиб╕ру сотень тисяч мешканц╕в при╓днано╖ 1939 року Зах╕дно╖ Укра╖ни, масштабн╕ бойов╕ д╕╖ на ура╖нських теренах у роки Друго╖ св╕тово╖ ╕ зокрема проти УПА, пово╓нний голод, репрес╕╖ ╕ знову виселення укра╖нц╕в у в╕ддален╕ райони П╕вноч╕… За п╕драхунками деяких досл╕дник╕в, як би не пол╕тичн╕ репрес╕╖, розкуркулення, депортац╕╖, винищення укра╖нсько╖ нац╕онально╖ ел╕ти (науковц╕в, письменник╕в, д╕яч╕в культури, церковних д╕яч╕в, в╕йськових), населення Укра╖ни нин╕ б сягнуло за 80 м╕льйон╕в. Але, на ╖хню думку, цей хрон╕чний геноцид призв╕в не лише до к╕льк╕сних втрат, але й зм╕нив етн╕чну структуру Укра╖ни ╕ вплинув на св╕тогляд нац╕╖.
Намагаючись осягнути глибину трагед╕╖, яко╖ зазнала Укра╖на у протистоянн╕ з колишньою Рос╕йською ╕мпер╕╓ю ╕ б╕льшовицькою ╕мпер╕╓ю зла, мимовол╕ зада╓шся запитанням: чому все ж таки св╕т не пом╕чав ╕ надал╕ не хоче пом╕чати ╕стинних масштаб╕в справжнього геноциду, який роками, десятир╕ччями, стор╕ччями чинив ╕ продовжу╓ чинити агресивний рос╕йський сус╕да на укра╖нських теренах?
Так, ╓вропейська преса писала свого часу ╕ про жахи Батурина, ╕ про червоний терор, ╕ про р╕занину в Ки╓в╕, вчинену червоногвард╕йцями Муравйова, ╕ про страшн╕ жертви масового голоду 1921-1923 та 1932-1933 рок╕в. Про покарання укра╖нц╕в голодом писали й говорили зах╕дн╕ дипломати ╕ представники закордонних м╕с╕й, як╕ в 1922 -1923 роках надавали продовольчу допомогу голодуючим укра╖нським селянам, ╕нформуючи зах╕дну пресу про справжн╕ масштаби голодно╖ трагед╕╖ в Укра╖н╕. Зокрема це голова АRА (Американська адм╕н╕страц╕я допомоги) Герберт Гувер ╕ представник АRА Карло Е. Флет, який заявляв, до реч╕, закордонним журнал╕стам про гучне життя партноменклатури Москви ╕ Петрограда, коли в голодуючих районах Укра╖ни вже н╕кому було нав╕ть закопувати померлих д╕тей. Це представник допом╕жно╖ м╕с╕╖ Фр╕тьйофа Нансена кап╕тан В╕дкун Кв╕сл╕нг, який наполягав на негайн╕й орган╕зац╕╖ додатково╖ допомоги голодуючим укра╖нським селянам, без яко╖, за його п╕драхунками, до жнив могло не дожити в╕д 6-ти до 8 млн. людей. Зрештою, коли б не допомога голодуючим, яку в 1922-1923 рр. надавали зах╕дн╕ м╕с╕╖ та благод╕йн╕ орган╕зац╕╖, втрати в╕д голоду в Укра╖н╕ могли бути набагато б╕льшими.
Важко переоц╕нити видатну роль у донесенн╕ правди про трагед╕ю великого голоду 1932-1933 рр. в Укра╖н╕ британського журнал╕ста Гарета Джоунза, який першим на Заход╕ правдиво описав жах╕ття, як╕ переживали в той час голодуюч╕ укра╖нськ╕ селяни. Мужн╕й британець докладав неабияких зусиль для розв╕нчування брехливих ╕нсинуац╕й комун╕стично╖ пропаганди ╕ зах╕дних л╕вих стосовно голодомору в Укра╖н╕ та ситуац╕╖ в колишньому Радянському Союз╕, за що власне й поплатився сво╖м життям. Неоц╕ненне значення в прорив╕ ╕нформац╕йно╖ блокади навколо Голодомору 1932-1933 рок╕в ╕ донесенн╕ правди про жахливий геноцид проти укра╖нц╕в мають фундаментальн╕ роботи багатьох зах╕дних досл╕дник╕в ╕ найперше таких подвижник╕в у ц╕й справ╕, як британець Роберт Конквест, американець Джеймс Мейс. Тод╕, коли в Радянському Союз╕ на тем╕ Голодомору стояло суворе табу, будь-як╕ св╕дчення про цю трагед╕ю у в╕льному св╕т╕ мали надзвичайну вагу.
Згадувати про Голодомор в Укра╖н╕ було завжди небезпечно. Нав╕ть в роки незалежност╕ св╕дки тих страшних под╕й розпов╕дають про пережите з побоюванням. А що вже говорити власне про сам пер╕од ц╕╓╖ трагед╕╖, коли злочинц╕ не допускали будь-якого розголосу про ско╓ний ними страшний злочин ╕ нав╕ть згадка про це могла коштувати людин╕ к╕лькох рок╕в заслання. Скаж╕мо, за в╕рш «Забирали останню зернину» поет Михайло Пронченко, який працював на Кривор╕жж╕ й чи не ╓диний в укра╖нськ╕й л╕тератур╕ саме в 1933 роц╕ торкнувся теми Голодомору, отримав п’ять рок╕в заслання ╕ п‘ять рок╕в поразки в правах. До реч╕, в роки н╕мецько-нацистсько╖ окупац╕╖ поет був заарештований гестапо як учасник кривор╕зького нац╕онал╕стичного п╕дп╕лля й розстр╕ляний у лютому 1942 року разом з соратниками Серг╕╓м Шерстюком, ╤ваном Потапенком ╕ Ганкою Максимець. Траг╕чна доля поета, як ╕ доля його земляка – агронома Степана Повода, що потрапили п╕д жорна двох св╕тових ╕мпер╕й, н╕би символ╕зують долю само╖ Укра╖ни, як╕й також судилося опинитися у геопол╕тичних жорнах – м╕ж Заходом ╕ Сходом.
Проте в 30-т╕ роки ╕ дово╓нний пер╕од справжнього ╕нформац╕йного прориву щодо Голодомору, його ╕стинних причин ╕ насл╕дк╕в на Заход╕, на жаль, не сталося. Ми зна╓мо про те, як п╕д впливом б╕льшовицько╖ пропаганди та ╕нших д╕╓вих чинник╕в з боку Москви припускалися фатальних помилок ╕ вдавалися до в╕двертого спотворення под╕й як ╓вропейськ╕ пол╕тичн╕ д╕яч╕ л╕вацького ╜атунку, так ╕ захоплен╕ л╕вими ╕деями зах╕дн╕ ╕нтелектуали типу Герберта Веллса ╕ Бернарда Шоу, що мали неабиякий вплив на сусп╕льну думку тогочасно╖ ╢вропи ╕ св╕ту. А згодом прийшла велика в╕йна.
Так само й сьогодн╕ св╕т н╕бито прекрасно по╕нформований ╕ про обставини, пов’язан╕ з виникненням чергового укра╖нського Майдану, ╕ про анекс╕ю Рос╕╓ю Криму та ╖╖ г╕бридну в╕йну на Донбас╕, але в зах╕дному сусп╕льств╕ також нема╓ ╓дност╕ щодо реал╕стично╖ оц╕нки ситуац╕╖ в Укра╖н╕. Та все ж на в╕дм╕ну в╕д минулих час╕в св╕т перебува╓ у досить ч╕тк╕й систем╕ координат сформованих у пово╓нний пер╕од принцип╕в м╕жнародно╖ безпеки, тому св╕това сп╕льнота таки намага╓ться зупинити приховану агрес╕ю Москви хоча б економ╕чними санкц╕ями та р╕зноман╕тними пол╕тичними засобами впливу. Хоча ман╕пуляц╕╖ навколо под╕й в Укра╖н╕, особливо в л╕вому табор╕ ╓вропейського пол╕тикуму, мають м╕сце й сьогодн╕.
Тож до конфл╕кту м╕ж Укра╖ною та Рос╕╓ю, яка брутально порушу╓ норми м╕жнародного права, фактично руйнуючи основи ╕снуючо╖ системи м╕жнародно╖ безпеки, св╕това сп╕льнота ставиться довол╕ неоднозначно – як до суперечливого, зумовленого р╕зноман╕тними г╕бридними стосунками, ╕нтересами, методами й д╕ями. ╤ ця г╕бридн╕сть, якою вже просякнуте практично все наше життя, так завуальову╓ справжн╕ масштаби трагед╕╖, що пояснити перес╕чному ╓вропейцю чи то американцю, що ж в╕дбува╓ться насправд╕, особливо в умовах ╕нформац╕йно╖ в╕йни та п╕дкилимних геопол╕тичних ╕гор, досить непросто. ╤ тут, як ╕ в минул╕ часи, скаж╕мо, в пер╕од масового голоду 1921-1923 рок╕в або Голодомору 1932-1933 рок╕в, абсолютно неперес╕чну роль в донесенн╕ правди про под╕╖ в Укра╖н╕ до зах╕дного сусп╕льства можуть в╕д╕грати чесн╕ пол╕тики, чесн╕ досл╕дники ╕ чесн╕ журнал╕сти, як це свого часу робили американець Герберт Гувер, норвежц╕ Фр╕тьйоф Нансен ╕ В╕дкун Кв╕сл╕нг, британц╕ Гарет Джоунз ╕ Роберт Конквест, американець Джеймс Мейс ╕ багато ╕нших.
Св╕т ма╓ нарешт╕ розглед╕ти за шевроном рос╕йських «миротворц╕в» справжню суть г╕бридно╖ небезпеки, яка нависла над св╕том. ╤накше вони знову скажуть: «Ми виграли цю в╕йну». ╤ тод╕ вже наряд чи треба буде пояснювати сво╖ помилки та прорахунки впливом рос╕йсько╖ пропаганди, наявн╕стю потужного рос╕йського лоб╕, сформованого в багатьох кра╖нах ╢вросоюзу, або традиц╕йно╖ для ╢вропи значно╖ к╕лькост╕ симпатик╕в Рос╕╖ як певно╖ противаги США. У г╕бридному св╕т╕ все це вже не матиме жодного сенсу.
╤ все ж таки св╕т ╕ще ма╓ шанс залишитися справжн╕м – йому лише треба побороти хрон╕чний геноцид у центр╕ ╢вропи.
http://ukrchas.com/statty/632-hronchniy-genocid-u-centr-yevropi.html

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 29.11.2019 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21757

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков