Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 02.07.2004 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#27 за 02.07.2004
ПРАВЕДНИК - КАТЕГОРІЯ БІБЛЕЙСЬКА
Тамара СОЛОВЕЙ.

За межами "Хеседу" (в перекладі з єврейської - турбота) ці люди навряд чи надто привертають чиюсь увагу: літні, хворі, без будь-яких ознак матеріальної забезпеченості - таких тепер чимало. А ось присутні сьогодні в єврейському благодійному центрі "Хесед Шимон", що в Сімферополі, побачили їх зовсім іншими очами. Бо серед них ті, кого було удостоєно почесного звання "Праведник України", а дві старенькі жіночки Євдокія Гоппе та Зоя Воскова одержали дипломи "Праведників народів світу" з рук Надзвичайного і Повноважного посла Держави Ізраїль в Україні Наомі Бен-Амі, яка спеціально для цього прибула в Сімферополь.

Свою нинішню місію пані Наомі назвала найприємнішою за довгі роки її праці в різних посольствах світу. Щоправда, дипломів вона вручила не два, а двадцять один, та, на жаль, не тим, кому вони мали належати безпосередньо, - їхнім родичам та порятованим цими людьми євреям.
Хтось скаже: чи варто було мати клопіт, якщо люди вже скінчили своє земне життя? Варто, бо категорія "праведник" - біблейська, не тимчасова, і подвиг людей, що, ризикуючи власним життям та життям своїх дітей, рятували в роки Другої світової війни євреїв, - сповнений найвищого гуманізму, якого так бракує нашому суспільству нині. Особливо актуальною є пам'ять про цей подвиг для нас, кримчан, серед яких - представники багатьох національностей. Але не менш важливим є і усвідомлення, що добро незнищенне і твій вчинок викличе адекватну реакцію.
- Ми будемо завжди пам'ятати тих, хто поміж боягузтвом і совістю обрав совість і, якщо доведеться, теж прийдемо на допомогу, поділимося останнім, - зазначив голова ВР Криму Борис Дейч, котрий вручав дипломи Праведників України, якими нагороджує Єврейська рада нашої держави.
Після детального вивчення документів в ізраїльському інституті героїзму і жертв єврейського народу "Яд Ва-Шем" частині Праведників України було присвоєно звання вже всесвітнього значення, а в парку, де знаходиться меморіальний комплекс, на честь кожного, кого було визнано Праведником народів світу, висаджені дерева, які поповнили алею Праведників. Сьогодні там здіймають свої крони понад 1 900 дерев, посаджених на честь наших співгромадян.
І хоч не може розповісти про події майже шістдесятирічної давнини Петро Павлович Гасенко, бо склав голову на фронті, але ще жива його дружина, 90-річна Катерина Бондар, теж Праведниця народів світу, жива їхня дочка Світлана Єгорова, живий порятований цією сім'єю хлопчик Анатолій Гойфтман (до усиновлення Мугерман) і жива дружба цих двох родин, що є промовистішою від будь-яких документів. І хоча сестри Анатолія Лариси (насправді ж двоюрідної) вже немає, але в розповідях її близьких вона теж  залишається живою. Лише два роки тому приїздила до неї в Ізраїль Світлана (що взагалі довгий час вважала її та Толю рідними) погостювати.
- На мою честь мерія організувала збори, - згадує вона. - Мене вразило, як багато прийшло на них людей. Я відвідала безкоштовно всі можливі екскурсії і зрозуміла, що це дійсно незрівнянна країна. Вона дивує не лише красою, доглянутістю кожного клаптика землі, але й рівнем свого добробуту. Мені пропонували залишатися і, аби здоровішою була моя мати, я б подумала над цією пропозицією.
А ще Лариса згадує, як годувала "братика" та "сестричку", що переховувалися в підвалі, і як всі боялися, аби діти, котрі постійно хворіли, не плакали.
Одним з найреальніших шляхів порятунку єврейської дитини було доведення фашистській владі, що вона якоїсь іншої національності. В такий спосіб сім'я Умерових та Бекірових, зібравши підписи в кримськотатарському поселенні, врятувала двох єврейських хлопчиків, видавши їх за росіян. Не зломила навіть ціла низка допитів Володимира Шаренка, який усиновив єврейського хлопчика Сашу. Коли ж повернулася Сашина мати, той не повірив, що вона йому рідна, визнаючи лише своїх нових батьків. Рятували єврейських дітей і греки (сім'я Артемісів), і навіть німці (Леопольд Гоппе) - світ поділився на людей і нелюдів, а не за якоюсь іншою ознакою. І, здавалося б, в генетичній пам'яті народу назавжди залишиться несприйняття національної зверхності, що в крайньому її прояві вилилася в Холокост.
"Ми вдячні вам за життя" - під цим гаслом проходив захід, що відбувається в Криму вже вчетверте. І що важко було сказати словами, сказала пісня. Співали Наталя Крет, Анаіт Григорян, але особливо присутніх вразив дитячий ансамбль "Руі хаім" ("Вітер життя"). Через кілька днів цей колектив мав вирушити до Києва на міжнародний фестиваль-конкурс "Шалом України". Лауреатами подібного конкурсу в Москві "Запали свічку", де звучали пісні мовою ідіш, вже стали кримські ансамблі "Кримський акорд" та дует "Швестер".
Але останнє слово, яке прозвучало в "Хесед Шимон" цього дня з вуст голови кримської асоціації милосердя спасителів Праведників народів світу, референта фонду "Пам'ять жертв фашизму", Праведника України Дмитра Омелянюка, було чи не найвагомішим. Він зачитав звернення до голови ВР АРК Б. Дейча та міського голови В. Єрмака з таким проханням:
По-перше: для увічнення пам'яті Праведників виділити місце в Гагарінському парку
м. Сімферополя, аби закласти там алею Праведників з правом посадити дерево кожному з них (подібні алеї вже є в інших містах України).
По-друге: виділити місце під будівництво української автокефальної православної  церкви Праведників народів світу в ім'я всіх святих в Сімферополі на бульварі Леніна поблизу залізничного вокзалу.
По-третє: встановити пам'ятний знак на місці збору, звідки фашисти вивезли на страту понад 13 тисяч євреїв і кримчаків (теж біля вокзалу, недалеко від пам'ятного знаку на місці збору кримських татар перед депортацією). А також назвати цю частину бульвару Бульваром Скорботи, Милосердя і Дружби народів багатонаціонального Криму.
Здається, під цим зверненням, ухваленим на зібранні Праведників, що мешкають в Криму, могла б підписатися кожна людина, яка не хоче, щоб злочини фашизму повторилися.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 02.07.2004 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2164

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков