Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3342)
З потоку життя (6569)
Душі криниця (3553)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1515)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1684)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МОЖНА ПОБУДУВАТИ ЛИШЕ В НАСТУП╤
5 листопада в будинку к╕но в Ки╓в╕ в╕дбулася презентац╕я документального ф╕льму «Соловей...


ТА╢МНИЦЯ П'ЯТНИЦ╤
10 листопада вшановують Святу Параскеву-П'ятницю, мученицю за Христову в╕ру.


ЗАЧАРОВАН╤ СКЕЛ╤ АТЛЕШУ
Ще др╕бця зусиль на п╕дняття - ╕ ось вже величезне рожеве полотнище ухопило в╕тер. Натягнулися...


ПОЧЕРК МАЙСТРА
До 65-р╕ччя художника Мирослава Добрянського


ВДОСТАЛЬ ХЛ╤БА ╤ МУКИ
31 жовтня вшановують Святого апостола ╕ ╓вангел╕ста Луку.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 11.10.2019 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#41 за 11.10.2019
З╤ СВЯТОМ!

На Покрову народилася на Терноп╕льщин╕ наша кримська землячка, колега по письменницькому цеху ╕ по кримськ╕й укра╖нськ╕й дол╕, член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни Ярослава Степан╕вна Шумляк╕вська. Щиро в╕та╓мо шановну пан╕ Ярославу з ╖╖ особистим святом ╕ з╕ святом Покрови та Днем захисника В╕тчизни! Бажа╓мо м╕цного здоров’я ╕ сил та натхнення – творити!
Пропону╓мо уваз╕ читач╕в доб╕рку поез╕й Я. Шумляк╕всько╖, як╕ ран╕ше публ╕кувалися у «Кримськ╕й св╕тлиц╕».

Ярослава ШУМЛЯК╤ВСЬКА

СИН
Як знищити потворну т╕нь в╕йни?
Росте м╕й син ╕ вчиться
розмовляти,
Вже вм╕╓ гарно сонце
малювати –
Мине два роки сину восени.
Леб╕дкою у космос╕ пливе
Земля натхненна,
час невпинно плине:
Майбутн╓ я
вимр╕юю для сина –
Завжди щасливе ╕ завжди нове.
Ось в╕н мерщ╕й
до рук мо╖х б╕жить,
Ось в╕н заплутавсь
у трав╕ зелен╕й...
Притишило стол╕ття
б╕г шалений,
Шовковим листям
липа шелестить.
Як знищити
потворну т╕нь в╕йни?

МО╥ ЧИТАЧ╤
Мо╖ читач╕ –
у майбутн╕х стор╕ччях,
Я ╖х вп╕знаю
по натхненних обличчях.
В мо╓му ж стор╕чч╕ –
не люди, а зв╕ри:
Не мають в душ╕
н╕ шляхетства, н╕ в╕ри.
Х╕ба поодинц╕,
подекуди, нишком
Читають „Псалтир”
╕ Шевченкову книжку.
В мо╓му стор╕чч╕
повбиван╕ люди –
╥м влада радянська
стр╕ляла у груди.
Сиб╕р загатили
д╕тьми ╕ ж╕нками.
Хто вижив –
набрався гр╕х╕в м╕ж катами.
Нав╕що ╖м в╕рш╕ –
духовн╕й голот╕?
Ховають хвости у грошах,
як в болот╕.

ЛИСТ
У сус╕да до об╕ду
пила я гор╕вку.
Його ж╕нка Катеринка
подалась в мандр╕вку.
У Венец╕╖ далек╕й
грош╕ заробля╓,
╥╖ Йванко ще ╕з ранку
розум пропива╓.
«Мила Катю, в тво╖й хат╕
свята щогодини.
Ус╕х грошей не заробиш
в св╕т╕, Катерино.
Повертайся в р╕дн╕ злидн╕,
в клоп╕т, в негаразди,
Повертайся до осел╕,
бо гуля╓ ╜азда.
Д╕ти виросли, онуки
ще не знають баби,
Без хазяйки твоя хата —
наче та незграба.
З ким ти будеш, Катерино,
в╕к св╕й доживати?
Хоть Венец╕я прекрасна,
та у н╕й чужа ти.
Там потр╕бн╕ твоя сила,
╕ краса, ╕ руки.
На чужин╕, Катерино,
старим людям — мука…»
...У сус╕да до об╕ду
пила я гор╕вку,
Його ж╕нка Катеринка
подалась в мандр╕вку.

КАТИ
«Де ви тепер, кати мого народу?» (В. Симоненко)
Кати поета Симоненка, де ви?
╤з См╕ли ви були, м╕л╕ц╕янти.
Тепер, напевне, лисуват╕ франти,
То в ш╕стдесятих, як голодн╕ леви,
Прив’язаного жерли…
Рикошетом
Прибула грамота вам — нагорода:
«За катування власного народу
╤ за кал╕цтво ген╕я-поета».
...Будь ╕нопланетяни або н╕мц╕,
А то ж сво╖ катують Укра╖ну!
Сусп╕льство ╖м не ставить це в провину:
Нема його у нас,
вс╕ — поодинц╕.
Кати поета Симоненка, де ви?
Велик╕ пузани соб╕ на╖ли?
Господь наш бачив,
як поета били!
В╕д вас п╕ти пом╕г В╕н
Василев╕.
Бо сов╕ст╕ нема у вас, угоду
Не скласти з вами.
Що ви за гатунок?
Гада╓те, Христос —
лише малюнок?
Кати поета — то кати народу.

МОЛИТВА
Як обступить серце туга
За коханим або другом,
Помол╕ться щиро Богу,
Хай в╕дступляться тривоги.
Наш Господь – це наше свято,
Ми до нього, як до тата
Поверта╓мось в молитв╕,
Щоб набратись сил для битви
З лихом, з б╕дн╕стю,
 з гр╕хами...
Бож╕й Матер╕, як мам╕,
Ми повинн╕ помолитись,
У молитв╕ душ╕ вмити.
Помол╕ться Богу щиро.
Бо як ╓ в народ╕ в╕ра,
Той народ не подолати:
В╕ра владна вс╕х з’╓днати.
Не л╕н╕ться — помол╕ться,
Щастя-доля вс╕м згодиться.

«ЗАСТИДАЛИСЬ Д╤ТИ МАМИ...»
Застидались д╕ти мами,
Присяглися образами,
Що вона – не ╖хня ненька:
«Не така» ╕ застаренька.
Друг╕ маму на тортури
Повели за м╕цн╕ мури,
Кажуть: — Мама завинила,
Не такого ╖х навчила.
Трет╕ мат╕нку на плаху
Вже поклали, та й з розмаху
Мам╕ голову в╕дтяли,
Бо чогось ╖м не додала.
╤нш╕ вправно заховались,
Як з ╖х матер╕ знущались
Вкрай розбещен╕ сус╕ди,
Що так╕ цнотлив╕ з виду.
Не дадуть порядн╕ люди
Маму нищити (так всюди),
Р╕дну мову – на поталу...
Х╕ба розуму б не стало.

П╤ДСТАВА
У комуняк╕в п╕дстава чергова –
Вбить Укра╖ну
задушенням мови:
Щоб аж дв╕ мови
були в нас державн╕ –
Р╕дна, а з нею
ще й тотал╕тарна.
Мова, з якою червон╕ ╕уди
Сх╕д п╕д╕м’яли,
де вуг╕ль ╕ руди.
Мова, з якою тягнули
на страту
Мого татуся ╕ кревного брата.
Подруга каже:
«А мого ж, а мого
Вбили фашисти,
загнавши в облогу!»
Ой, кол╕жанко,
велика р╕зниця —
Вмерти в бою
чи з плювками на лицях!
Мова кат╕в аж нестерпно ворожа.
Як в╕дмолить ╖╖, Господи Боже?
У комуняк╕в жадання чергов╕ –
Вбить Укра╖ну
задушенням мови.
Встаньмо на сполох!
Встаньмо на сполох!
Знов заганя╓ в провалля нас
молох.
Будем без мовоньки
аборигени,
Мамину п╕сню схова╓м
у гени?!

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 11.10.2019 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21625

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков