"Кримська Свiтлиця" > #41 за 11.10.2019 > Тема "Душі криниця"
#41 за 11.10.2019
З╤ СВЯТОМ!
На Покрову народилася на Терноп╕льщин╕ наша кримська землячка, колега по письменницькому цеху ╕ по кримськ╕й укра╖нськ╕й дол╕, член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни Ярослава Степан╕вна Шумляк╕вська. Щиро в╕та╓мо шановну пан╕ Ярославу з ╖╖ особистим святом ╕ з╕ святом Покрови та Днем захисника В╕тчизни! Бажа╓мо м╕цного здоров’я ╕ сил та натхнення – творити! Пропону╓мо уваз╕ читач╕в доб╕рку поез╕й Я. Шумляк╕всько╖, як╕ ран╕ше публ╕кувалися у «Кримськ╕й св╕тлиц╕».
Ярослава ШУМЛЯК╤ВСЬКА
СИН Як знищити потворну т╕нь в╕йни? Росте м╕й син ╕ вчиться розмовляти, Вже вм╕╓ гарно сонце малювати – Мине два роки сину восени. Леб╕дкою у космос╕ пливе Земля натхненна, час невпинно плине: Майбутн╓ я вимр╕юю для сина – Завжди щасливе ╕ завжди нове. Ось в╕н мерщ╕й до рук мо╖х б╕жить, Ось в╕н заплутавсь у трав╕ зелен╕й... Притишило стол╕ття б╕г шалений, Шовковим листям липа шелестить. Як знищити потворну т╕нь в╕йни?
МО╥ ЧИТАЧ╤ Мо╖ читач╕ – у майбутн╕х стор╕ччях, Я ╖х вп╕знаю по натхненних обличчях. В мо╓му ж стор╕чч╕ – не люди, а зв╕ри: Не мають в душ╕ н╕ шляхетства, н╕ в╕ри. Х╕ба поодинц╕, подекуди, нишком Читають „Псалтир” ╕ Шевченкову книжку. В мо╓му стор╕чч╕ повбиван╕ люди – ╥м влада радянська стр╕ляла у груди. Сиб╕р загатили д╕тьми ╕ ж╕нками. Хто вижив – набрався гр╕х╕в м╕ж катами. Нав╕що ╖м в╕рш╕ – духовн╕й голот╕? Ховають хвости у грошах, як в болот╕.
ЛИСТ У сус╕да до об╕ду пила я гор╕вку. Його ж╕нка Катеринка подалась в мандр╕вку. У Венец╕╖ далек╕й грош╕ заробля╓, ╥╖ Йванко ще ╕з ранку розум пропива╓. «Мила Катю, в тво╖й хат╕ свята щогодини. Ус╕х грошей не заробиш в св╕т╕, Катерино. Повертайся в р╕дн╕ злидн╕, в клоп╕т, в негаразди, Повертайся до осел╕, бо гуля╓ ╜азда. Д╕ти виросли, онуки ще не знають баби, Без хазяйки твоя хата — наче та незграба. З ким ти будеш, Катерино, в╕к св╕й доживати? Хоть Венец╕я прекрасна, та у н╕й чужа ти. Там потр╕бн╕ твоя сила, ╕ краса, ╕ руки. На чужин╕, Катерино, старим людям — мука…» ...У сус╕да до об╕ду пила я гор╕вку, Його ж╕нка Катеринка подалась в мандр╕вку.
КАТИ «Де ви тепер, кати мого народу?» (В. Симоненко) Кати поета Симоненка, де ви? ╤з См╕ли ви були, м╕л╕ц╕янти. Тепер, напевне, лисуват╕ франти, То в ш╕стдесятих, як голодн╕ леви, Прив’язаного жерли… Рикошетом Прибула грамота вам — нагорода: «За катування власного народу ╤ за кал╕цтво ген╕я-поета». ...Будь ╕нопланетяни або н╕мц╕, А то ж сво╖ катують Укра╖ну! Сусп╕льство ╖м не ставить це в провину: Нема його у нас, вс╕ — поодинц╕. Кати поета Симоненка, де ви? Велик╕ пузани соб╕ на╖ли? Господь наш бачив, як поета били! В╕д вас п╕ти пом╕г В╕н Василев╕. Бо сов╕ст╕ нема у вас, угоду Не скласти з вами. Що ви за гатунок? Гада╓те, Христос — лише малюнок? Кати поета — то кати народу.
МОЛИТВА Як обступить серце туга За коханим або другом, Помол╕ться щиро Богу, Хай в╕дступляться тривоги. Наш Господь – це наше свято, Ми до нього, як до тата Поверта╓мось в молитв╕, Щоб набратись сил для битви З лихом, з б╕дн╕стю, з гр╕хами... Бож╕й Матер╕, як мам╕, Ми повинн╕ помолитись, У молитв╕ душ╕ вмити. Помол╕ться Богу щиро. Бо як ╓ в народ╕ в╕ра, Той народ не подолати: В╕ра владна вс╕х з’╓днати. Не л╕н╕ться — помол╕ться, Щастя-доля вс╕м згодиться.
«ЗАСТИДАЛИСЬ Д╤ТИ МАМИ...» Застидались д╕ти мами, Присяглися образами, Що вона – не ╖хня ненька: «Не така» ╕ застаренька. Друг╕ маму на тортури Повели за м╕цн╕ мури, Кажуть: — Мама завинила, Не такого ╖х навчила. Трет╕ мат╕нку на плаху Вже поклали, та й з розмаху Мам╕ голову в╕дтяли, Бо чогось ╖м не додала. ╤нш╕ вправно заховались, Як з ╖х матер╕ знущались Вкрай розбещен╕ сус╕ди, Що так╕ цнотлив╕ з виду. Не дадуть порядн╕ люди Маму нищити (так всюди), Р╕дну мову – на поталу... Х╕ба розуму б не стало.
П╤ДСТАВА У комуняк╕в п╕дстава чергова – Вбить Укра╖ну задушенням мови: Щоб аж дв╕ мови були в нас державн╕ – Р╕дна, а з нею ще й тотал╕тарна. Мова, з якою червон╕ ╕уди Сх╕д п╕д╕м’яли, де вуг╕ль ╕ руди. Мова, з якою тягнули на страту Мого татуся ╕ кревного брата. Подруга каже: «А мого ж, а мого Вбили фашисти, загнавши в облогу!» Ой, кол╕жанко, велика р╕зниця — Вмерти в бою чи з плювками на лицях! Мова кат╕в аж нестерпно ворожа. Як в╕дмолить ╖╖, Господи Боже? У комуняк╕в жадання чергов╕ – Вбить Укра╖ну задушенням мови. Встаньмо на сполох! Встаньмо на сполох! Знов заганя╓ в провалля нас молох. Будем без мовоньки аборигени, Мамину п╕сню схова╓м у гени?!
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 11.10.2019 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21625
|