Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3342)
З потоку життя (6569)
Душі криниця (3553)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1515)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1684)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Б╤ЛЬШ╤СТЬ РЕЛ╤КВ╤Й КИ╥ВСЬКО╥ РУС╤ ВИВЕЗЛИ ДО РОС╤╥ ТА ПЕРЕЙМЕНУВАЛИ
Про це пов╕домля╓ Рад╕о Свобода з посиланням на досл╕дження укра╖нських науковц╕в, викладене в...


РАДЯНСЬКА ДОБА: М╤ФИ ╤ РЕАЛ╤╥
24 вересня в Музе╖ ╤вана Гончара в Ки╓в╕ в╕дкрилася виставка «М╕фи та реал╕╖ радянсько╖...


╤гор Горд╕йчук, Герой Укра╖ни, генерал-майор: САВУР-МОГИЛА — ЦЕ ФАКТИЧНО БУВ КВИТОК В ОДИН К╤НЕЦЬ
Нещодавно виповнилося п’ять рок╕в геро╖чн╕й оборон╕ Савур-Могили. Ця висота стала символом...


ДОСЛ╤ДЖЕННЯ КОЗАЦЬКО╥ ДОБИ ТРИВА╢
Зб╕рник присвячено 100-р╕ччю в╕д дня народження в╕домого фах╕вця з археолог╕╖ перв╕сного...


ДРУГА СВ╤ТОВА: «УКРА╥НСЬКИЙ РАХУНОК» ЩЕ НЕ ЗАКРИТИЙ
Укра╖на, кр╕м Св╕тово╖, вступила у свою в╕йну – Визвольну, р╕вно 80 рок╕в тому, 17 вересня...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 11.10.2019 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#41 за 11.10.2019
У БОРН╤ ЗА ЗЕМЛЮ ╤ ВОЛЮ

В ознаменування 100-р╕ччя под╕й Укра╖нсько╖ революц╕╖ в Кривому Роз╕ за громадською ╕н╕ц╕ативою планують створити мемор╕альний комплекс на честь геро╖в повстанського визвольного руху на Кривор╕жж╕, презентац╕я про╓кту ╕ громадське обговорення якого в╕дбулися нещодавно. Про траг╕чн╕ под╕╖ стор╕чно╖ давнини, геро╖чних учасник╕в яких кривор╕жц╕ прагнуть ув╕чнити у камен╕ й бронз╕, розпов╕да╓ автор ╕де╖ проекту, член ╤сторичного клубу «Холодний Яр», голова оргком╕тету з в╕дзначення 100-р╕ччя под╕й Укра╖нсько╖ революц╕╖ на Кривор╕жж╕ Володимир Стецюк.
 
Ми у великому боргу перед тими, хто в боротьб╕ за в╕льну Укра╖ну в╕ддав найдорожче – сво╓ життя. Вони не припиняли ц╕╓╖ боротьби, нав╕ть знаючи, що приречен╕. Вступаючи в нер╕вний б╕й з червоною ордою, яка, мов саранча, насунула з б╕льшовицько╖ Рос╕╖, заполонивши нашу з╜валтовану землеробську кра╖ну, вони вол╕ли залишити нащадкам св╕й геро╖чний чин, щоби ми могли продовжувати ╖хню справу. Це був останн╕й б╕й наприк╕нц╕ доби Укра╖нсько╖ революц╕╖ 1917-1921 рок╕в, який вело повстале укра╖нське селянство за землю ╕ волю. Але п╕сля нього з часом були наступн╕ бо╖. ╤ ця запекла борня не припиня╓ться й до сьогодн╕.
Потужний селянський повстанський рух, який розгорнувся на захоплених рос╕йськими б╕льшовицькими в╕йськами укра╖нських землях, був останньою в╕дчайдушною спробою укра╖нц╕в зв╕льнитися з рос╕йських ╕мперських пазур╕в ще на початку становлення нов╕тньо╖ б╕льшовицько╖ ╕мпер╕╖. За твердженням кривор╕зького ╕сторика Олександра Мельника, Кривор╕жжя було одним ╕з найпотужн╕ших центр╕в антиб╕льшовицького руху опору, який у 1919 – 1923 рр. чинили кращ╕ представники м╕сцевого селянства у запекл╕й борн╕ за землю ╕ волю.
У сво╖й книз╕ «Антиб╕льшовицький рух опору на Кривор╕жж╕» (1919-1923) – Кривий Р╕г, Видавець Роман Козлов, 2018 – Олександр Мельник наголошу╓, що основною причиною селянських виступ╕в було не лише пограбування села б╕льшовицькою владою, яка зд╕йснювала граб╕жницьку пол╕тику так звано╖ продрозкладки, а перш за все примусова колектив╕зац╕я. Селяни вважали себе ошуканими внасл╕док впровадження р╕шень б╕льшовик╕в про створення радгосп╕в ╕ передачу колективним господарствам земл╕ й реманенту колишн╕х пом╕щицьких економ╕й. Селяни ж, особливо б╕дняки, чекали ╕ндив╕дуального над╕лення ╖х землею та ╕нвентарем.
Як зазнача╓ Олександр Мельник, саме тому в ход╕ реал╕зац╕╖ цього волюнтаристського проекту на сел╕ б╕льшовики якраз ╕ наштовхнулися на масовий активний ╕ пасивний оп╕р селянства, яке кр╕м ╕ндив╕дуального господарювання не хот╕ло визнавати жодних ╕нших форм. Однак необх╕дн╕сть забезпечення рос╕йських м╕ст хл╕бом змушувала московську б╕льшовицьку владу вдаватися до в╕дкритих репресивних форм для його вилучення, що й викликало масовий спротив селян, який зрештою вилився в орган╕зований рух опору.
Мешканц╕ краю дуже швидко переконалися, що декларац╕╖ б╕льшовизму «Земля – селянам!», «Фабрики – роб╕тникам!», «Мир – народам!», як╕ проголошувалися в 1917-му ╕ наступних роках, виявилися ф╕кц╕╓ю, а сувора реальн╕сть на сел╕ була такою, що в селян просто забирали хл╕б, не даючи взам╕н ╖м н╕чого. Нав╕ть промислових товар╕в нова б╕льшовицька влада ╖м не об╕цяла. В╕д такого в╕двертого мародерства потерпали вс╕ укра╖нськ╕ селянськ╕ верстви, як╕ об’╓днувалися в сп╕льн╕й боротьб╕ проти б╕льшовицького свав╕лля.
Вже наприк╕нц╕ с╕чня 1920 року Катеринославський губревком сп╕льно з губпарторган╕зац╕╓ю п╕сля обговорення декрету ВУЦВК та РНК про припинення червоного терору знайшов цей декрет «несво╓часним для Катеринославсько╖ губерн╕╖ в зв'язку з сильно розвиненим бандитизмом». На початку лютого було пов╕домлено про постанову Всеукра╖нського ревкому, яка дозволяла застосовувати вищу м╕ру покарання (розстр╕л) «до активних контрреволюц╕онер╕в». У лютому губернська в╕йськова ком╕с╕я проголосила «беспощадную войну» махновщин╕, а в самому Кривор╕зькому пов╕т╕ було викрито згодом велику змову з п╕дготовки масштабного антирадянського збройного повстання.
У кв╕тн╕ 1920 року в Кривор╕зькому пов╕т╕ виникли дв╕ велик╕ п╕дп╕льн╕ орган╕зац╕╖ з центрами у Кривому Роз╕ та в сел╕ Ганн╕вц╕, головною метою яких була л╕кв╕дац╕я б╕льшовицького режиму шляхом масштабного збройного виступу в контекст╕ загальноукра╖нського повстання. Повстанкоми зазначених п╕дп╕льних орган╕зац╕й мали зв’язок з закордонним центром Головного отамана Симона Петлюри, були пов’язан╕ орган╕зац╕йно, але д╕яли автономно.
Зг╕дно з даними чек╕стських зв╕т╕в, Кривор╕зький повстанком очолював «Певний» (Михайлюк?), а п╕сля його загибел╕ (20 липня 1920 року) – Фед╕р Ткаченко. В╕йськовими кер╕вниками в╕д повстанкому пов╕тового центру були ╤ван Скляр та ╤ван Клепач, як╕ також знаходились на нелегальному становищ╕. У повстанком╕ був ╕ представник Головного отамана Симона Петлюри – Карпенко (загинув у червн╕ 1920 року). До складу Кривор╕зького повстанкому входили в основному колишн╕ члени УКП (боротьб╕сти), зокрема Григор╕й Гусак, що був на той час секретарем Кривор╕зького пов╕тового виконкому, Сава Михайленко та Василь Стол╕тн╕й, а також колишн╕й оф╕цер арм╕╖ УНР Фед╕р С╕денко, Захар Власенко, Сава Михайленко, Максим Шабл╕й, Як╕в Бас, Григор╕й Гопкало та низка ╕нших м╕сцевих д╕яч╕в руху опору. Повстанком мав зв’язок з Херсонським ком╕тетом, зокрема з його в╕йськовими кер╕вниками Максименком ╕ Кедровським. Зв’язок п╕дтримувався через зв’язкову пов╕тового повстанкому Параску Бабенко.
Ганн╕вську п╕дп╕льну орган╕зац╕ю, яка оп╕кувалася п╕вн╕чним районом Кривор╕зького пов╕ту, очолював Кость Пестушко, який був на той час в╕йськовим ком╕саром Ганн╕всько╖ волост╕. Молодому, але досить досв╕дченому оф╕церу-фронтовику, який встиг послужити й у в╕йську УНР, зрештою випала ключова роль в орган╕зац╕╖ повстання в пов╕т╕. Цьому 22-р╕чному хлопцю, який вважав сво╖м обов'язком бути в лавах борц╕в за волю Укра╖ни, бо краще вмерти на пол╕ бою, н╕ж скоритися б╕льшовицьк╕й свавол╕, судилося стати в подальшому отаманом Степовим-Блакитним – ватажком потужного селянського руху, що об’╓днав у склад╕ повстансько╖ Степово╖ див╕з╕╖ до 20 тисяч повстанц╕в.
В ход╕ п╕дготовки повстання з метою повалення б╕льшовицького режиму в пов╕т╕ Кривор╕зьким ╕ Ганн╕вським п╕дп╕льними центрами було створено повстанськ╕ осередки в Апостоловому, Лозуватц╕, Веселих Тернах, Божедар╕вц╕, Братолюб╕вц╕, Ганн╕вц╕, Казанц╕ ╕ Широкому. Основною руш╕йною силою спланованого антиб╕льшовицького виступу мали стати моб╕л╕зован╕ до лав Червоно╖ арм╕╖ селяни ╕ близько тисяч╕ дезертир╕в, що переховувалися на хуторах. Повстання планували приурочити до початку моб╕л╕зац╕╖ в Червону арм╕ю. Перед загальним виступом п╕дп╕льники планували знищити пов╕тове в╕йськове кер╕вництво – во╓нкома, в╕йськового начальника ╕ начальника тилу. Даний теракт мали зд╕йснити Фед╕р Ткаченко та його група.
У липн╕ 1920 року на сл╕д п╕дп╕льно╖ орган╕зац╕╖ вдалося вийти агентам Катеринославсько╖ ГубЧК й незабаром почалися арешти член╕в Кривор╕зького повстанкому. З 19 липня по 10 серпня було заарештовано п’ятнадцять кер╕вник╕в ╕ актив╕ст╕в. Ст╕льки ж п╕дп╕льник╕в уникнули арешту й мусили переховуватись за межами Кривого Рогу.
П╕сля викриття «контрреволюц╕йно╖ змови», в як╕й «виявилися зам╕шаними» члени пов╕твиконкому, нарадою по боротьб╕ з бандитизмом при штаб╕ тилу П╕вденно-Зах╕дного фронту було терм╕ново створено ревком у склад╕ голови Кривор╕зького пов╕тового виконкому, секретаря пов╕тово╖ парт╕йно╖ орган╕зац╕╖ та начальника тилу.
Намагаючись унеможливити подальш╕ арешти ╕ зберегти п╕дп╕льну мережу в╕д повного розвалу, ╤ван Скляр та ╤ван Клепач, всупереч загальн╕й настанов╕ Головного отамана Симона Петлюри дочекатися сигналу до сп╕льного виступу в рамках загальноукра╖нського повстання, нашвидкуруч з╕брали повстанський заг╕н ╕з вц╕л╕лих б╕йц╕в ╕ почали самост╕йн╕ д╕╖. Кер╕вник Ганн╕вського повстанкому Кость Пестушко (Степовий-Блакитний) також був вимушений розпочати боротьбу проти радянсько╖ влади, не дочекавшись Всеукра╖нського повстання.
В одному з╕ зв╕т╕в ГубЧК зазначалося: «… За весьма непродолжительный период времени отряд Степового стал насчитывать в своих рядах до 20 тысяч человек при 2-х орудиях и пулеметах; при отряде имелись также автомобили, мотоциклы и велосипеды, которые Степовой добыл, захватив в Криворожском уезде две автоколонны, и пуская воинские эшелоны со снаряжением под откос».
Коли степовики захопили по╖зд з автомоб╕лями, мотоциклами ╕ нафтою (28.08.20 р.), особливий в╕дд╕л 6-╖ арм╕╖ ОРТЧК розпочав терм╕нове сл╕дство. Проводились перев╕рки зал╕зничник╕в станц╕╖ П'ятихатки та ╕нших п╕дозрюваних у сп╕вчутт╕ «арм╕╖ Степового». У сво╖х зв╕тах чек╕сти вказували, що в Пестушка був лозунг «Самост╕йна Укра╖на». Основним джерелом поповнення лав див╕з╕╖ Степового став Кривор╕зьк╕й пов╕т, здеб╕льшого його п╕вн╕чна частина.
Повстання, яке вибухнуло в Кривому Роз╕, почало широко розростатися. Воно котилося степовими просторами Херсонщини та Катеринославщини. До див╕з╕╖ Степового входили загони (полки) таких популярних в кра╖ отаман╕в, як Гниб╕да, Лютий, Федорченко, ╤ванов (Тишан╕н), запасний полк Штиля та ударно-розв╕дувальний заг╕н Чорного Ворона (Миколи Скляра).
Першою великою перемогою степовик╕в стало знищення об'╓днання загороджувальних загон╕в Кривор╕зько╖ та ╢лисаветградсько╖ ЧК ╕ двох полк╕в Котовського б╕ля Варвар╕вки.
Переможним маршем Степова див╕з╕я д╕йшла до Холодного Яру — оплоту повстанства в Укра╖н╕. 24 вересня 1920 року жител╕ села Медвед╕вка (Черкаська область) рад╕сно зустр╕чали повстанц╕в. На нарад╕ отаман╕в Холодного Яру, в як╕й узяли участь командири Степово╖ Див╕з╕╖, що сформувалася в ход╕ повстання у Кривор╕зькому пов╕т╕, та отамани повстанських формувань з ╕нших район╕в, Костя Степового-Блакитного було обрано Головним отаманом ус╕х повстанських загон╕в Холодного Яру та околиць.
А тим часом сл╕дство, посп╕хом проведене Катеринославським ГубЧК у справ╕ № 1695 по звинуваченню заарештованих кер╕вник╕в ╕ актив╕ст╕в Кривор╕зького повстанкому (Н. М╕зюк, Ф. С╕денка, В. Стол╕тнього, Г. Гусака, З. Власенка, С. Михайленка) в «бандитсько-контрреволюц╕йн╕й змов╕ «боротьбист╕в» проти радянсько╖ влади», було завершене. 22 вересня 1920 року на екстреному закритому зас╕данн╕ Колег╕╖ Катеринославсько╖ губЧК п╕д головуванням Альшева ╕ двох член╕в колег╕╖ (суд «тр╕йки») п’ятьом з шести заарештованих було винесено смертний вирок, який негайно привели до виконання. Стосовно Н. М╕зюк справу вир╕шили продовжити. Ус╕ засуджен╕ до розстр╕лу були «боротьб╕стами» або служили ран╕ше в Гетьманськ╕й арм╕╖ чи у в╕йську УНР.
Зг╕дно зв╕ту Катеринославсько╖ ГубЧК, у ход╕ зачистки п╕дп╕лля, зд╕йснено╖ чек╕стами у серпн╕-жовтн╕ 1920 року, всього було заарештовано 60 ос╕б, причетних до повстанства. Згодом почалися репрес╕╖ й проти близьких ╕ р╕дних тих селян, як╕ п╕шли у повстанськ╕ загони. Тих, кого п╕дозрювали у сп╕вчутт╕ повстанству, особливо родич╕в повстанц╕в, брали в заручники, ╕ якщо вони в╕дмовлялися пов╕домляти про м╕сце знаходження член╕в ╖хн╕х родин, мали розстр╕лювати. Населення зобов’язували пов╕домляти про вс╕х п╕дозр╕лих ос╕б ╕ в раз╕ впертого опору заходам радянсько╖ влади дозволялося використовувати проти заколотник╕в контрибуц╕╖, конф╕скац╕╖, виселення.
Чутки про те, що чек╕сти палять хати повстанц╕в ╕ п╕ддають тортурам ╖хн╕х р╕дних, згодом д╕йшли й до б╕йц╕в Степово╖ див╕з╕╖. Степовики почали вимагати в╕д отамана команди ╕ти захищати сво╖ дом╕вки. П╕д тиском обставин Блакитний прийма╓ р╕шення про повернення в р╕дн╕ кра╖. Маршрут руху див╕з╕╖ сп╕впав з напрямком к╕нно╖ арм╕╖ Будьонного, що саме в той час перекидалася з польського на врангел╕вський фронт. Б╕ля села Сентова будьон╕вцями був оточений розв╕дувальний заг╕н Чорного Ворона, який св╕домо п╕шов на з╕ткнення з переважаючим силами супротивника, щоби затримати ворога й дати можлив╕сть знесилен╕й Степов╕й див╕з╕╖ в╕д╕йти на безпечну в╕дстань, уникнувши розгрому. Вороновц╕, мов триста спартанц╕в, геро╖чно стояли на смерть, але не в╕дступили, ус╕, як один, пол╕гши в нер╕вному бою.
Як зазнача╓ у сво╖х спогадах плем╕нниця Костя Пестушка Олена Нес╕на, основн╕ частини Степово╖ Див╕з╕╖, як╕ з Отаманом вийшли далеко вперед, не знали про трагед╕ю, яка сталося п╕д Сентовом, ╕ тому не могли допомогти сво╖м бойовим побратимам. На марш╕ почалася часткова демоб╕л╕зац╕я див╕з╕╖, яку залишали повстанц╕, що побажали повернутися до р╕дних дом╕вок. Ос╕нн╕ холоди, в╕дсутн╕сть зимового одягу та взуття змушують Блакитного прийняти зрештою згубне р╕шення про повну демоб╕л╕зац╕ю.
Перед тим, як розпустити повстанц╕в, отаман розбив ╖х на полки за територ╕альною ознакою. Кожен полк забирав з собою зброю, яку пот╕м ховали в м╕сцях, в╕домих лише командному складу. Частина повстанц╕в повернулася до Холодного Яру. Не побажав демоб╕л╕зуватись ╕ отаман ╤ванов, який ще понад р╕к продовжував виснажливу боротьбу. Базою полку ╤ванова стало Кривор╕жжя.
Штаб Блакитного п╕шов у п╕дп╕лля, п╕дтримуючи зв'язок з Юрком Тютюнником та Симоном Петлюрою, до яких ╖здила зв’язкова В╕ра Бабенко. На Кривор╕жж╕ з'явля╓ться в цей час видатний д╕яч повстанського руху доктор Гел╓в. Було розпочато п╕дготовку до нового всеукра╖нського повстання.
Однак доля так ╕ не посм╕хнулася повстанцям. Через злочинну необережн╕сть отамана Андр╕я З╕рки, а пот╕м ╕ через зраду, було ф╕зично знищено прибулих з-за кордону для кер╕вництва повстанням доктора Гел╓ва та Олександра Бел╕нського. В╕дбулися масов╕ арешти п╕дп╕льник╕в з орган╕зац╕╖ отамана Степового-Блакитного. 7 вересня 1921 року 50 заарештованих п╕дп╕льник╕в було розстр╕ляно у Жандармськ╕й балц╕ Катеринослава. Зокрема стратили отамана Юхима ╤льченка, який керував повстанцями Верхньодн╕провського ╕ п╕вноч╕ Кривор╕зького пов╕ту, Олександра Микитенка-Огника, Оврама Ог╕я, Марка Кикотя, п╕дп╕льниць, легендарних розв╕дниць ╕ зв’язкових, В╕ру Бабенко ╕ Параску (Пашу) Бабенко. Розстр╕ляли й зрадника – отамана З╕рку (Андр╕я Рибалку).
За к╕лька м╕сяц╕в до цього через зрадника Кравченка загинув Отаман Степовий-Блакитний. Це сталося 9 травня (за старим стилем 29 кв╕тня) 1921 року. Будинок, у якому в╕н перебував з отаманом Лютим (Ялисе╓м Черевиком), був оточений чек╕стами. Однак отаманам з бо╓м вдалося вирватись. Т╕каючи через двори, вони продовжували в╕дстр╕люватись. Лютому пощастило втекти, а на шляху Костя випадково трапився червоноарм╕╓ць, який вистр╕лив йому в спину. Як св╕дчать очевидц╕, смертельно поранений Степовий-Блакитний благав зрадника, який наздогнав Отамана, щоби той добив його. За словами Костевого молодшого брата Федора, який опинився поряд з ним у ц╕ траг╕чн╕ хвилини, останн╕ми були так╕ його слова: «Коли Укра╖на стане в╕льною, передайте прив╕т».
Так завершився бойовий шлях легендарно╖ повстансько╖ Степово╖ Див╕з╕╖ та ╖╖ Отамана Степового-Блакитного. Прикрий зб╕г обставин ╕ зрада зм╕нили ц╕лком ╕мов╕рний сценар╕й, розроблений головним повстанським штабом генерал-хорунжого УНР Юрка Тютюнника, який полягав у тому, щоби п╕днявши всеукра╖нське повстання, сп╕льними силами ударити в спину майже розгромленим п╕д Варшавою б╕льшовицьким в╕йськам. Здавалося, ще трохи, ╕ з б╕льшовизмом буде пок╕нчено… Однак х╕д ╕стор╕╖ зм╕нило неспод╕ване р╕шення глави польсько╖ держави Юзефа П╕лсудського укласти перемир’я з рос╕йськими б╕льшовиками, що дало ╖м змогу перекинути в╕йська на внутр╕шн╕й врангел╕вський фронт ╕ на придушення селянського повстанського руху в Укра╖н╕.
На жаль, останн╕й ╕ вир╕шальний б╕й Укра╖нсько╖ революц╕╖ 1917-1921 рр. у борн╕ за землю ╕ волю укра╖нськ╕ селяни програли. ╤ в╕д цього потягу до вол╕, який залишили по соб╕ геро╖ селянського визвольного руху, б╕льшовики ще довго «л╕кували» укра╖нських селян голодоморами ╕ репрес╕ями, гамували брехнею, ганьбою ╕ забуттям. ╥х називали не ╕накше, як петлюр╕вцями, бандитами, зрадниками ╕ ворогами народу. ╤ нав╕ть ╖хн╕ могили стирали з лиця земл╕, щоби назавжди стерти з пам’ят╕ укра╖нц╕в будь-яку згадку про боротьбу за волю. К╕лька раз╕в зр╕внювали з землею могилу Чорного Ворона п╕д Сентовом ╕ могилу Степового-Блакитного в Ганн╕вц╕. Однак задушити в укра╖нцях цей непоборний потяг до вол╕, який одв╕ку живе в ╖хн╕х генах, було неможливо.
Саме завдяки ц╕й в╕дчайдушн╕й боротьб╕ укра╖нц╕в за свою державн╕сть з глибини стол╕ть бездержавност╕ знову постало укра╖нське питання, яке стало реперною в╕дм╕ткою в ╕сторичному фундамент╕ наших державотворчих прагнень. Тому без цього програного бою не було б ╕ наступних бо╖в – у роки Друго╖ св╕тово╖ в╕йни, коли геро╖чна арм╕я без держави, як називали тод╕ Укра╖нську Повстанську Арм╕ю, вела безприкладну боротьбу з в╕йськовими потугами двох найжорсток╕ших ╕мпер╕й за здобуття укра╖нсько╖ державност╕. Не було б ╕нших бо╖в, як╕ наближали нас до омр╕яно╖ перемоги. Цей б╕й за землю ╕ волю продовжу╓ться й сьогодн╕.
Й донин╕ той трива╓ б╕й,
Борн╕ нема╓ т╕й упину,
За край наш р╕дний степовий,
За укра╖нську Укра╖ну.
***
З набуттям Укра╖ною державно╖ незалежност╕ репресован╕ й розстр╕лян╕ московським б╕льшовицьким режимом геро╖ укра╖нського визвольного руху отримали реаб╕л╕тац╕ю. У липн╕ 1999 року були реаб╕л╕тован╕ й ус╕ засуджен╕ до розстр╕лу у справ╕ Кривор╕зько╖ контрреволюц╕йно╖ орган╕зац╕╖. Тепер ми поверта╓мо геро╖в укра╖нського повстанського визвольного руху ╕з забуття. Про них пишуться книги, зн╕маються к╕ноф╕льми ╕ ставляться ╖м пам’ятники, щоби ми могли вклонитися ╖хн╕й пам’ят╕ й в╕дчути себе в систем╕ координат саме укра╖нських ц╕нностей, у як╕й укра╖нських геро╖в б╕льше не називатимуть бандитами, зрадниками ╕ ворогами народу. Отже, героям Слава ╕ в╕чна Пам’ять!
Володимир Стецюк,
голова оргком╕тету з в╕дзначення 100-р╕ччя под╕й Укра╖нсько╖ революц╕╖ на Кривор╕жж╕
На фото: пам’ятник Костю Пестушку (Степовому-Блакитному)
Скульптор Олександр Кан╕бор (старший)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 11.10.2019 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21622

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков