Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3304)
З потоку життя (6538)
Душі криниця (3539)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1510)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1684)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У БОРН╤ ЗА ЗЕМЛЮ ╤ ВОЛЮ
В ознаменування 100-р╕ччя под╕й Укра╖нсько╖ революц╕╖ в Кривому Роз╕ за громадською ╕н╕ц╕ативою...


Б╤ЛЬШ╤СТЬ РЕЛ╤КВ╤Й КИ╥ВСЬКО╥ РУС╤ ВИВЕЗЛИ ДО РОС╤╥ ТА ПЕРЕЙМЕНУВАЛИ
Про це пов╕домля╓ Рад╕о Свобода з посиланням на досл╕дження укра╖нських науковц╕в, викладене в...


РАДЯНСЬКА ДОБА: М╤ФИ ╤ РЕАЛ╤╥
24 вересня в Музе╖ ╤вана Гончара в Ки╓в╕ в╕дкрилася виставка «М╕фи та реал╕╖ радянсько╖...


╤гор Горд╕йчук, Герой Укра╖ни, генерал-майор: САВУР-МОГИЛА — ЦЕ ФАКТИЧНО БУВ КВИТОК В ОДИН К╤НЕЦЬ
Нещодавно виповнилося п’ять рок╕в геро╖чн╕й оборон╕ Савур-Могили. Ця висота стала символом...


ДОСЛ╤ДЖЕННЯ КОЗАЦЬКО╥ ДОБИ ТРИВА╢
Зб╕рник присвячено 100-р╕ччю в╕д дня народження в╕домого фах╕вця з археолог╕╖ перв╕сного...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 20.09.2019 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#38 за 20.09.2019
ДРУГА СВ╤ТОВА: «УКРА╥НСЬКИЙ РАХУНОК» ЩЕ НЕ ЗАКРИТИЙ

Укра╖на, кр╕м Св╕тово╖, вступила у свою в╕йну – Визвольну, р╕вно 80 рок╕в тому, 17 вересня 1939 року. В╕йну цю дос╕ не зак╕нчено…

Р╕вно в╕с╕мдесят рок╕в тому трагед╕я наймасштабн╕шо╖ катастрофи в ╕стор╕╖ людства прийшла на територ╕ю сучасно╖ Укра╖ни. Вт╕м, суперечки та звинувачення, фейки та в╕дверта брехня, ╕деолог╕чн╕ штампи та замовчування все ще ╓ визначальними в ц╕й тем╕. Чому так довго? Тому що дос╕ тут куди б╕льше пол╕тики, ан╕ж прагнення розставити акценти та ╕сторичн╕ факти остаточно – раз ╕ назавжди. Що ж сталося 17 вересня 1939 року та чи в╕рно ми дос╕ оц╕ню╓мо т╕ дн╕?

Що потр╕бно не т╕льки знати, але й розум╕ти

Звичайно, знавц╕ ╕сторичних факт╕в, зауважать, що першою укра╖нською етн╕чною територ╕╓ю, що опинилася в процес╕ безпосередньо╖ п╕дготовки до Друго╖ Св╕тово╖, було Закарпаття, тод╕ – Карпатська Укра╖на, яку Г╕тлер у березн╕ 1939-го, п╕д час остаточного розшматування Чехо-Словаччини, вир╕шив лицем╕рно «подарувати» сво╓му союзников╕ – Угорщин╕.
В╕йною було вже наповнене пов╕тря ╢вропи, формально вона ще не почалася, але Г╕тлер уже вир╕шив, що йому можна все. Реакц╕╖ Лондона та Парижа на аншлюс Австр╕╖ та л╕кв╕дац╕ю незалежно╖ Чехо-Словаччини не просто розв’язали йому руки, а дали дороговказ – ╕з цими приб╕чниками подв╕йних стандарт╕в треба вести себе якомога зухвал╕ше, вони все терп╕тимуть та вмовлятимуть. А дал╕ був пакт ╕з Стал╕ним 23 серпня, який вже остаточно в╕дкрив дорогу Друг╕й Св╕тов╕й. Обидва п╕дписанти розраховували, що обдурять ╕ використають одне одного. Ц╕ною ╖х тимчасового порозум╕ння став под╕л Сх╕дно╖ ╢вропи.
Г╕тлеру втрачати було нема чого – в╕н й так в очах цив╕л╕зованого св╕ту уже виглядав як агресор. Його ж умовини ╕з Стал╕ним зруйнували одну з нар╕жних, але абсолютно на╖вних установок колишн╕х переможц╕в у Перш╕й Св╕тов╕й: крайн╕ прав╕ режими по вс╕й ╢вроп╕ стануть запоб╕жником наступу б╕льшовизму на континент╕. Воно-то може й так, але монстр нацизму вир╕с до г╕гантських розм╕р╕в ╕ вгамовуватися не збирався. А головне: в╕н розум╕в, що зараз йому треба роз╕братися ╕з ус╕ма з зах╕дного боку, а сх╕д – може й почекати. Польща для Г╕тлера була приводом, а от подальша безпорадн╕сть Франц╕╖ стала доказом цин╕чно╖ та безжально╖ правоти злочинця.
Вс╕м в╕домо про вересень 1939-го: Г╕тлер – агресор. А от Стал╕на дехто й дос╕ намага╓ться загримувати п╕д «визволителя». Адже Стал╕ну вдалося створити в╕дпов╕дне «оформлення» нападу на Польщу 17 вересня. Причина була знайдена б╕льш-менш пристойна. Н╕мц╕ вже зайняли позиц╕╖, в╕дпов╕дн╕ до секретного протоколу до пакту Молотова-Р╕ббентропа, а радянських в╕йськ по ╕нший б╕к л╕н╕╖ все ще не було. А чому? Бо польський уряд ще перебував на територ╕╖ кра╖ни, зайти в цих умовах – це автоматично стати агресором. Стал╕н вич╕кував ╕ таки дочекався: в н╕ч на 17 вересня польськ╕ м╕н╕стри полишили територ╕ю сво╓╖ держави, в╕дтак – оф╕ц╕йно╖, визнано╖ Л╕гою Нац╕й, влади у Польщ╕ б╕льше не було. Але було населення – на територ╕ях, визначених пактом – значною м╕рою – укра╖нське та б╕лоруське. От на цьому й був побудований вс╕м в╕домий м╕ф про те, що СРСР, в╕дчуваючи «братн╕ почуття» до укра╖нц╕в та б╕лорус╕в Галичини, Волин╕, П╕дляшшя та Берестейщини, прийшов на допомогу, «захистивши людей» в╕д реальних нацист╕в та безладу у держав╕, яка, мовляв, перестала ╕снувати. А те, що територ╕я, на яку зайшли «сов╓ти», була заздалег╕дь визначена у та╓мних протоколах до пакту, то вже Москва визнала аж у «п╓р╓стройку», через майже 50 рок╕в.
А тод╕ – н╕чим, окр╕м тверезого ╕ п╕дступного розрахунку, ц╕ д╕╖ Стал╕на пояснити не можна було. Так, у Друг╕й Св╕тов╕й ус╕ тод╕шн╕ суб’╓кти велико╖ пол╕тики були винн╕ р╕зною м╕рою, але байки про «золотий вересень» ╕ «визвольний пох╕д» – це н╕ що ╕нше, як виправдання злочину.

Св╕това? Визвольна? Велика В╕тчизняна? Радянсько-нацистська?

З 17 вересня Друга Св╕това прийшла на укра╖нськ╕ земл╕. Так, населення Львова та ╕нших м╕ст Галичини зустр╕чало радянськ╕ в╕йська ╕з захватом, тим б╕льше – про нацистську етн╕чну пол╕тику мешканц╕ Польщ╕ чули трохи б╕льше та конкретн╕ше, а от про радянськ╕ реал╕╖ – трохи менше та загальн╕ше. Проте нов╕й влад╕ вдалося дуже швидко наздогнати час та продемонструвати галичанам ╕ волинянам ус╕ «досягнення» радянсько╖ державно╖ системи у повному розма╖тт╕ кривавих барв – розстр╕ли, заслання, тортури, «в╕джим» власност╕ через колектив╕зац╕ю та просто експропр╕ац╕ю – все це швидко та, здавалося, безповоротно стало для Зах╕дно╖ Укра╖ни та Б╕лорус╕ жахливою реальн╕стю.
Життя в анексованих рег╕онах колишньо╖ Польщ╕ до 1939 року в╕др╕знялося в╕д життя УРСР разюче. Як-н╕як, хоч й були для укра╖нц╕в обмеження в мовних, осв╕тн╕х та економ╕чних правах, але – про концтабори для населення, чи штучно влаштований голодомор не йшлося нав╕ть близько. ╤ от ця атмосфера в╕дносно╖ свободи та демократ╕╖ (ну, яка можлива в реал╕ях правого нап╕вв╕йськового пол╕тичного режиму) давала можливост╕ пол╕тичному спротиву. Це ми про д╕яльн╕сть ОУН та вих╕д ╖╖ на новий р╕вень п╕сля приходу «сов╓т╕в». Посл╕довники ╢вгена Коновальця, яким доведеться розколитися саме п╕сля 1939 року, остаточно зрозум╕ли: ╕ншого шляху як боротьба за незалежн╕сть – просто нема. ╤ радянська влада отримала в Галичин╕ та на Волин╕ принципового ворога, для якого ╕з 1939-го, кр╕м Друго╖ Св╕тово╖, почалася й своя в╕йна – Визвольна. ╤ вона була на 100% виправданою – програною УНР в╕йною з тод╕шньою радянською Рос╕╓ю у 20-х, Голодомором ╕ колектив╕зац╕╓ю у 30-х, масовим терором, розв’язаним на зах╕дноукра╖нських землях у 1939-1941 рр.
…Час ╕ тод╕ спливав швидко, ╕ повороти теж були карколомн╕: вже у червн╕ 1941-го Г╕тлер роз╕рвав св╕й тимчасовий союз ╕з Стал╕ним та напав на СРСР. Це ми зараз зна╓мо, що нацисти лише трошки випередили комун╕ст╕в, а так – було б порушення пакту з боку СРСР уже в липн╕-серпн╕ 1941-го, ╕ це замкнуло б коло аморальност╕ остаточно. Але – тод╕ для десятк╕в м╕льйон╕в людей почалася власна в╕йна – ╕ вона теж отримала окрему назву – Велика В╕тчизняна. ╤ в╕дмахуватися в╕д ц╕╓╖ реальност╕, зводячи усе виключно до протистояння ╕ вза╓мних п╕дступ╕в двох тотал╕тарних режим╕в, ╓ спрощенням ╕стор╕╖. М╕льйони радянських громадян р╕зних нац╕ональностей ╕з збро╓ю в руках захищали свою кра╖ну в лавах Червоно╖ Арм╕╖. При вс╕х ╖╖ розгромних поразках перших м╕сяц╕в в╕йни, при масовому дезертирств╕ ╕ переходах на б╕к ворога, при всьому тому терор╕, який розгорнула радянська влада, аби моб╕л╕зувати населення – якби не було тих, хто подекуди з голими руками йшов на н╕мецьк╕ танки – Друга Св╕това в╕йна зак╕нчилася б не так, ╕ не тод╕.
╤ тут важливо усв╕домити, що й сучасно╖ Укра╖ни, в ╖╖ нин╕шн╕х межах, також би не було, якби не в╕дчайдушний, алог╕чний, ╕нколи, спротив к╕лькох десятк╕в тисяч вояк╕в УПА, як╕ не зважаючи н╕ на що билися спочатку з багатом╕льйонними арм╕ями двох тотал╕тарних режим╕в, а пот╕м – ще п╕втора десятил╕ття – довойовували Визвольну в╕йну проти одного з них, п╕сля Друго╖ Св╕тово╖ – володаря п╕всв╕ту.
На жаль, для сучасно╖ Укра╖ни, яка веде в╕йну з т╕╓ю ж ╕мпер╕╓ю, ця проблема – остаточне визначення ╕ прийняття того, що почалося 17 вересня 1939 року - дос╕ ╓ невир╕шеною – св╕тоглядно, в першу чергу. Радянський м╕ф про «кровавих б╓нд╓ровцев ╕ нож в сп╕ну» дос╕ волод╕╓ св╕дом╕стю частини укра╖нц╕в, ╕ це не да╓ поставити крапку у Визвольн╕й в╕йн╕, яка почалася 80 рок╕в тому.
Тут не можна не сказати й про те, що бандер╕вська чи, скажемо так, нац╕ональна ╕дея – тому й ма╓ дос╕ б╕льш╕сть сво╖х проблем, бо ╖╖ дос╕ не адаптовано до вимог сучасност╕. Це добре видно хоч би й по тих жалюг╕дних в╕дсотках, що ╖х набирають в Укра╖н╕ нац╕онал╕сти на виборах. ╤деолог╕чно укра╖нський нац╕онал╕зм н╕би назавжди залишився в перш╕й третин╕ ХХ стол╕ття. Так, у той час в ╢вроп╕ ╕снувало чимало держав, створених ╕ керованих саме нац╕онал╕стами, але к╕нчили вони вс╕ приблизно однаково – або потрапили в союзники до нацистсько╖ Н╕меччини ╕ разом з нею зазнали краху у в╕йн╕, а пот╕м – майже вс╕ «с╕ли» на багато десятил╕ть в «социалистический лагерь» до Москви, чи були окупован╕ нею безпосередньо. ╤ взагал╕, уяв╕ть соб╕, що сучасну Польшу спробували б побудувати за лекалами маршала П╕лсудського...
М╕ж тим, нам треба подивитися на Другу Св╕тову ╕ ╖╖ насл╕дки п╕д дещо незвичним ракурсом. Як би там не було, але саме в 1939–1945 роках Укра╖ну було залучено до св╕ту геопол╕тики, через трагед╕ю ми в╕дчули свою сп╕льн╕сть з ус╕м св╕том, ув╕йшли до ╕сторичного процесу.
Укра╖нцям довелося заплатити за св╕й шлях дуже дорого – протягом шести страшних рок╕в у середин╕ минулого стол╕ття та й дал╕ – десятил╕ттями радянського панування. Нам ╕ нин╕ доводиться за нього платити кров’ю найкращих. Новий агресор сучасност╕, що насл╕ду╓ практику Г╕тлера, хоче зробити те саме, що й в╕с╕м десятил╕ть тому – зайняти «територ╕ю» та встановити через не╖ св╕й вплив. А пот╕м – наступати дал╕. ╤ у св╕ту ╓ простий виб╕р: або вчинити аморальне, здати не лише союзника, а й принципи, як ╕ 1938-го у Мюнхен╕, – ╕ все одно отримати Св╕тову в╕йну, або вже зараз ╖╖, Св╕тову в╕йну, вести на боц╕ несправедливо скривдженого ╕ проти агресора. Дипломатичну, гуман╕тарну, економ╕чну – ту в╕йну, яка не дасть згадати не т╕льки укра╖нцям, а ус╕м ╓вропейцям, сигнали пов╕тряно╖ тривоги, руйнування цив╕л╕зац╕╖, та втрату м╕льйон╕в людських житт╕в.
Олександр Севастьянов,
кандидат ╕сторичних наук, доцент кафедри м╕жнародних в╕дносин ╕ сусп╕льних наук Нац╕онального ун╕верситету б╕оресурс╕в ╕ природокористування Укра╖ни
(Укр╕нформ)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 20.09.2019 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21544

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков