Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3277)
З потоку життя (6514)
Душі криниця (3530)
Українці мої... (1470)
Резонанс (1508)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1679)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДРУГА СВ╤ТОВА: «УКРА╥НСЬКИЙ РАХУНОК» ЩЕ НЕ ЗАКРИТИЙ
Укра╖на, кр╕м Св╕тово╖, вступила у свою в╕йну – Визвольну, р╕вно 80 рок╕в тому, 17 вересня...


Д╤М, В ЯКОМУ ЖИВ ФРАНКО
Коли заходиш у л╕тературно-мемор╕альний музей ╤вана Франка у Львов╕, то склада╓ться враження, що...


В’ЯТРОВИЧ: 700 ТИСЯЧ УКРА╥НЦ╤В ВИГНАЛИ З╤ СВО╥Х ДОМ╤ВОК У 1944-1951 РОКАХ
Акц╕я “В╕сла” була лише одним з еп╕зод╕в п╕д час масово╖ депортац╕╖ укра╖нц╕в Польщ╕...


З ╤СТОР╤╥ УКРА╥НСЬКОГО КОЗАЦТВА НА П╤ВДН╤ УКРА╥НИ
вийшов друком зб╕рник матер╕ал╕в науково-практично╖ конференц╕╖ «Запорозьк╕...


СТАНОВЛЕННЯ УКРА╥НСЬКО╥ НАЦ╤╥ В ОСОБАХ
3 серпня в Ки╓в╕ було урочисто в╕дкрито Музей становлення укра╖нсько╖ нац╕╖.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 06.09.2019 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#36 за 06.09.2019
ДРУГА СВ╤ТОВА. ЧЕРЕЗ 80 РОК╤В ПИТАННЯ Т╤ САМ╤: ЯК ТАКЕ МОГЛО СТАТИСЯ ТА ХТО ВИНЕН?

Пакт Молотова-Р╕ббентропа остаточно розв’язав тотал╕тарним агресорам руки в 1939 роц╕.

Вс╕ ми б╕льше-менш зна╓мо, як почалася Друга Св╕това в╕йна: 23 серпня 1939 року було п╕дписано Пакт Молотова-Р╕ббентропа, який остаточно розв’язав тотал╕тарним агресорам руки. А 1 вересня нацистська Н╕меччина влаштувала провокац╕ю в прикордонному Глейв╕ц╕ та п╕д цим приводом вдерлася до Польщ╕. На допомогу останн╕й виступили пов’язан╕ в╕дпов╕дним договором Велика Британ╕я та Франц╕я, але – це Польщ╕ не допомогло. А дал╕ – п╕шло по всьому континенту ╕ д╕йшло до Волги, П╕вн╕чно╖ Африки та Тихого океану. Те що Радянський Союз з «напарника» нацистсько╖ Н╕меччини у ход╕ в╕йни перетворився на ╖╖ смертельного ворога ц╕лком погоджу╓ться з тотал╕тарною антилюдською природою обох тотал╕тарних режим╕в ╕ принципового значення для в╕дпов╕д╕ на наше запитання не ма╓. Чи можливо було уникнути криваво╖ в╕йни, яка не мала жодних аналог╕в в ╕стор╕╖? Спита╓мо нав╕ть прост╕ше: хто саме «перегнув палицю» та в чому, зробивши Другу Св╕тову нев╕дворотною?
Як под╕лили «пир╕г» переможц╕ у Перш╕й Св╕тов╕й?
Формально – ан╕ Британ╕я, ан╕ Н╕меччина до початку Першо╖ Св╕тово╖ стосунку не мали, вс╕м в╕домо, що «дурницею, з-за яко╖ почнеться» (слова Б╕смарка) стали вбивство в Сара╓во сербським нац╕онал╕стом Гаврилом Принципом ерц-герцога Фердинанда, наступника австро-угорського престолу, ╕ його ваг╕тно╖ дружини. Але саме Британ╕я та Н╕меччина були «фронтменами» коал╕ц╕й, що уклалися формально ще за певний час до в╕йни.
Перша Св╕това зробила переможцями одних та привела до нищ╕вно╖ поразки ╕нших. Нац╕онал╕стичн╕ гасла, що були тлом конфл╕кту, п╕дняли над ╢вропою полум’я, в якому згор╕ли не т╕льки стар╕ принципи м╕ждержавних в╕дносин, але й сам╕ держави – швидкоплинним виявився час «молодо╖» Германсько╖ ╕мпер╕╖, розвалилися Австро-Угорська та Османська, а в Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖ – зовн╕шн╓ протистояння перейшло у внутр╕шн╓ – та також зак╕нчилося розвалом держави.
На уламках «старого св╕ту» та системи м╕жнародних в╕дносин ╕ побудували новий «св╕товий порядок» - ╕ переможц╕ д╕йсно отримали все. Н╕меччина була поставлена на кол╕на, позбавлена колон╕й та обкладена виплатою нечуваних репарац╕й. Про колишню Рос╕ю – забули – просто в╕ддали б╕льшовикам, а т╕ вже – в╕дновили контроль Москви над колишн╕ми «окраинами». Св╕т под╕лили переможц╕ – роз╕брали нов╕ колон╕╖, для яких придумали спец╕альну назву «п╕дмандатн╕ територ╕╖», для вир╕шення суперечок створили Л╕гу Нац╕й. От т╕льки, коли порахували п╕дсумки в суто економ╕чному розр╕з╕ – то виявилося, що винн╕ багато грошей тепер уже Сполученим Штатам - колишн╕й британськ╕й колон╕╖ за океаном.
Ця самовпевнен╕сть Велико╖ Британ╕╖, Франц╕╖ та США – ╕ була прологом до Друго╖ Св╕тово╖. Вони виходили ╕з ц╕лком лог╕чно╖, але хибно╖ на практиц╕ точки зору: повторення такого кровопролиття бути не може, н╕хто у св╕т╕ цього не хоче та не п╕де на це. Як в╕домо – все сталося з точн╕стю до навпаки.

Не народи, а ╕деолог╕╖
Насл╕дком Першо╖ Св╕тово╖ також стали ще революц╕╖ – л╕вого та л╕ворадикального спрямування, як╕ в прямому сенс╕ мали за мету переобладнання усього св╕ту за соц╕ал╕стичними м╕рками. Класичний приклад – Радянський Союз, що постав на уламках Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖. До реч╕, режим Веймарсько╖ республ╕ки, створено╖ у Н╕меччин╕, за сво╖м зм╕стом був соц╕ал-демократичним, а ╕золяц╕я цих двох головних невдах в╕йни п╕дштовхнула ╖х один до одного майже одразу – перша угода м╕ж ними була п╕дписана ще 1922 року, коли СРСР нав╕ть не був створений де-юре.
Метою радянських б╕льшовик╕в була св╕това революц╕я – ╕ це було не лише гасло, а реальна практика. Зах╕дн╕й ел╕т╕ потр╕бно було шукати вар╕анти утримання ситуац╕╖ в╕д соц╕ального вибуху. В Британ╕╖ та Франц╕╖ це вдавалося робити б╕льш-менш мирним шляхом – але й там н╕куди не под╕лися в╕д приходу л╕вих до влади в середин╕ 20-х рок╕в. А от б╕льш слабк╕ – та сама ╤тал╕я, держави, що утворилися на уламках Австро-Угорщини, балканськ╕ кра╖ни – знайшли вих╕д та упередження приходу б╕льшовизму у створенн╕ авторитарних режим╕в – Хорт╕ в Угорщин╕, П╕лсудського у Польщ╕, Маннергейма у Ф╕нлянд╕╖, царя Бориса у Болгар╕╖, Карагеорг╕йович╕в у Югослав╕╖... Зрозум╕ти цей феномен не важко: скр╕зь були спроби л╕ворадикальних переворот╕в, кудись – як до Ф╕нлянд╕╖ та Польщ╕ – б╕льшовики намагалися вдертися в╕дкрито.

╤деолог╕чно цю антиб╕льшовицьку моб╕л╕зац╕ю об╜рунтував Бен╕то Муссол╕н╕ - засновник ╕деолог╕╖ фашизму. Але для нас головне – саме ця ф╕ксац╕я, що протистояння почали втрачати традиц╕йну форму конфл╕кту м╕ж народами та державами, а набули саме ╕деолог╕чного сенсу. Це вже не банальний нац╕онал╕зм та його вульгарне використання задля нацьковування народ╕в одне на одного – це вже було св╕тоглядне протистояння, де головне – р╕зне бачення майбутнього св╕ту. Оце протистояння ╕ под╕лило ╢вропу п╕сля Першо╖ Св╕тово╖ – та в╕дкрило шлях до Друго╖.

А що ж переможц╕, творц╕ п╕сляво╓нного «нового св╕ту»? Як вони дивилися на праву та л╕ву загрози? В╕дверто кажучи – кр╕зь пальц╕. «Примара комун╕зму» була для них страшн╕шою за прих╕д до влади правих диктатор╕в. «Сан╕тарний кордон» в╕д б╕льшовик╕в вбачався куди важлив╕шим – ╕ тому французьк╕ банк╕ри щедро ф╕нансували пол╕тичну д╕яльн╕сть та прих╕д до влади того ж Муссол╕н╕ та не зважали на пол╕тику П╕лсудського щодо ╕нших народ╕в у Польщ╕, як ╕ на сербський нац╕онал╕зм у Югослав╕╖. Сам У╕нстон Черч╕лль не приховував свого захоплення постаттю Муссол╕н╕ та присвятив йому чимало схвальних тез у промовах та статтях. Коли настав час право-л╕вого протистояння в ╤спан╕╖ – Британ╕я та Франц╕я по сут╕ «вмили руки», тому що «республ╕канц╕» були занадто вже прорадянськими, а Франко – декларував непохитн╕сть кап╕тал╕стичних в╕дносин помножену ще й на католицьк╕ традиц╕╖. Та й повторимося: ан╕ Лондон, ан╕ Париж, та нав╕ть Берл╕н до певного часу – не розраховували, що жах Св╕тово╖ в╕йни може повторитися – про це не хот╕ли нав╕ть думати.

Про вину та в╕дпов╕дальн╕сть

В╕домий висл╕в Маннергейма: «В усьому винен Г╕тлер» - ма╓ свою вичерпну рац╕ю. Тому що зах╕дн╕ демократ╕╖ не звертали уваги на те, що в╕дбува╓ться в кра╖нах, як╕ або утворилися п╕сля Першо╖ Св╕тово╖, або – де прийшли до влади диктатори. Ззовн╕ все вигляда╓ пристойно, формально – ╓ демократичн╕ процедури (хоча в т╕й сам╕й ╤тал╕╖ ╖х швидко звели нан╕вець) – а головне – ц╕ держави у будь-який момент готов╕ придушити у себе л╕вацький заколот. ╤ поки режими могли всередин╕ робити все, що завгодно, але – не починати конфл╕кт╕в ззовн╕ – все й було добре. Ця теза п╕дтверджу╓ться ставленням до  СРСР: спочатку його не пом╕чали, нав╕ть – бойкотували, але пот╕м встановили дипв╕дносини – та почали сп╕впрацювати, не дуже-то й звертаючи увагу на внутр╕шню реальн╕сть радянщини. Так, про жахи голодомор╕в та репрес╕й щось доносилося з преси – але ж це не в нас – це в них – ну, що ж про цих дикун╕в говорити?

Г╕тлер – був першим, хто перейшов цю «червону л╕н╕ю» - вийшов з╕ збро╓ю за рамки сво╓╖ держави ╕ саме в ╢вроп╕. Бо Муссол╕н╕, наприклад, також розв’язав в╕йну, але в Африц╕, в далек╕й Еф╕оп╕╖ – н╕хто на той час ╤тал╕ю нав╕ть агресором не визнав. А у випадку Н╕меччини св╕т спок╕йно спостер╕гав за побудовою тотал╕тарного режиму у самому серц╕ ╢вропи. Нав╕ть п╕сля Мюнхенсько╖ змови – ╕ Британ╕я, ╕ Франц╕я були готов╕ до союзу саме ╕з Берл╕ном. ╤ жертвами цих змов та безпорадност╕ стали, до реч╕, поодинок╕ ╓вропейськ╕ демократ╕╖, що утворилися п╕сля Першо╖ Св╕тово╖ – ╕ Австр╕я, ╕ Чех╕я не були диктатурами – ╕ були в╕ддан╕ Рейху без жодних докор╕в сумл╕ння. Перша – в результат╕ аншлюсу, н╕би «за власним бажанням», друга – за р╕шенням «хазя╖в св╕ту». ╤ Г╕тлер зрозум╕в: вс╕ домовленост╕ з ними – не варт╕ паперу, на якому вони написан╕ та п╕дписан╕. Зневага до Британ╕╖ та Франц╕╖ в особах Чемберлена та Даладь╓ п╕дштовхнула Г╕тлера до переконаност╕ в тому, що з ними впоратися буде легко – а от домовитися треба ╕з Стал╕ним. А той – був, як кажуть, т╕льки за. Отут ╕ виявилося, що для двох тиран╕й ╕деолог╕чне забарвлення – то р╕ч не така вже й принципова, а от тотал╕тарна складова – це те, що по╓дну╓. Без жодних гарант╕й зв╕сно, що й проявилось менше н╕ж через два роки п╕сля серпня-вересня 1939-го року.
«Пакт про ненапад» не ╓ чимось ун╕кальним – цей документ ╓ лег╕тимним, п╕дписували ж його оф╕ц╕йн╕ д╕яч╕. А та╓мн╕ протоколи про розпод╕л сфер впливу в ╢вроп╕ – зв╕сно, це злочин. Але – чого ще оч╕кувати в╕д двох тотал╕тарних монстр╕в, що в цьому документ╕ не в╕дпов╕да╓ ╖х ц╕нностям чи практиц╕?
На кому тод╕ лежить в╕дпов╕дальн╕сть за Другу Св╕тову? Так, винуватий Г╕тлер – саме в╕н першим порушив принцип суверен╕тету ╕нших держав. Але ╓ р╕зниця м╕ж провиною та в╕дпов╕дальн╕стю. А в╕дпов╕дальн╕сть, вона ╕ на Стал╕н╕ – п╕дписати пакт та вир╕шити цим долю ╕нших народ╕в, заспокоюючи себе думкою, що встигне переграти ус╕х – однозначно злочинний крок. Але не менше в╕дпов╕дальн╕ й т╕ л╕дери зах╕дних демократ╕й, як╕ тримали оточуючий св╕т за св╕й «задн╕й дв╕р». Протиставляючи л╕ву тотал╕тарну ╕деолог╕ю прав╕й – Британ╕я, ╕ Франц╕я н╕би «запросили» криваву в╕йну в ╢вропу.
Цей урок, як н╕коли, сьогодн╕ знову актуальний для всього св╕ту – знову под╕леного за р╕зними ╕деолог╕ями, стратег╕ями та м╕фами. ╤ останн╓, зауважте, найнебезпечн╕ше.
Олександр СЕВАСТЬЯНОВ, кандидат ╕сторичних наук доцент кафедри м╕жнародних в╕дносин ╕ сусп╕льних наук Нац╕онального ун╕верситету б╕оресурс╕в ╕ природокористування Укра╖ни, Ки╖в
(Укр╕нформ)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 06.09.2019 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21491

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков